Datasets:

kyryl0s

/

ukbbc

like 3

media-46897228

https://www.bbc.com/ukrainian/media-46897228

Кава в небезпеці - чи не стане ваша чашка останньою?

60% із відомих нам 124 сортів кави опинилися на межі зникнення - такими є результати нового дослідження, які опублікували у журналі Science Advances.

Для приготування кави ми здебільшого використовуємо лише два види кави, решта сортів - дикі. Але вони потрібні для селекції. Тому їхнє зникнення може означати, що ми опинимося без улюбленої порції кофеїну, говорять автори дослідження із Королівських ботанічних садів у К'ю. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.

130801_cheap_sports_ko

https://www.bbc.com/ukrainian/health/2013/08/130801_cheap_sports_ko

Не можуть чи не хочуть: як дешево займатися спортом

Одне з головних вражень українського туриста у паризькому Булонському лісі, якщо потрапити туди вдень, а не ввечері, - це величезна кількість підтягнутих чоловіків і жінок, які бігають доріжками парку, чемно кидаючи повільним туристам гортанні "pardon" і "merci".

Масова ранкова зарядка в Києві Схожу ситуацію можна побачити і в будь-якому іншому європейському місті. Молоді і не дуже люди, не витрачаючи жодного євроцента на послуги фітнес-центрів, бігом та іншими вправами підтримують себе у гарній формі. Натомість дві третини українців не займаються спортом взагалі. Такі висновки роблять автори соціологічного дослідження, яке R&B Group провела у 2011 році. За даними ж дослідження Київського Міжнародного Інституту Соціології від 2012 року, лише 14% українців вважають, що заняття спортом - це турбота про власне здоров'я. Причому серед категорії 30–39 років так відповіли 16%, найменше таких серед представників категорії 50–59 років — 5%. "Основна маса жителів України або епізодично займається спортом, або повністю байдужа до нього", - йдеться у висновках іншого дослідження, проведеного R&B у 2008 році. Серед причин називають обмежені фінансові можливості людей та високу вартість спортивних послуг. Однак цей чинник, як випливає з роботи соціологів, не головний. На думку як самих опитаних, так і експертів, займатися спортом українцям заважає передусім брак культури здорового способу життя. А ще – низький рівень фізичної підготовки, брак самоорганізації та відсутність вільного часу. ВВС Україна пропонує кілька варіантів того, як поліпшити власне здоров'я, самопочуття і настрій з мінімальними втратами для гаманця. Біг Біг, поруч із плаванням, - один з небагатьох видів фізичної активності, під час якої працюють практично всі групи м'язів, включно з мімічними. При цьому навантаження на тіло відносно м'яке, тому біг, поєднаний з правильним харчуванням, вважають одним з найефективніших способів схуднення. Інша беззаперечна перевага цього заняття – здатність знімати стрес і боротися з депресією. Якщо ви лише починаєте бігати, основне – не перестаратися і на хвилі ентузіазму не виснажити свій організм надмірними навантаженнями. Експерти з сайту www.runnersworld.co.uk радять починати заняття з ходьби по 10-30 хв, вкраплюючи кількахвилинні цикли бігу. Поступово збільшуючи навантаження, ви зможете довести цикли бігу до 30 хв. Однак навіть після цього кожен забіг потрібно починати з легкої розминки і ходи, щоб тіло мало час адаптуватися до навантажень. Темп має бути лише трішки вищим за середню швидкість ходьби. Найкращий індикатор правильних навантажень – пульс. Він не має перевищувати 130 ударів на хвилину. Для підтримання форми достатньо бігати 2-3 рази на тиждень. Надмірні навантаження можуть бути шкідливими для тіла і викликати психологічний спротив до пробіжок. Бігати вранці чи ввечері – питання смаку. Однак існує думка, що вдосвіта серце не готове до великих навантажень, і ранковий біг відразу після сну може бути причиною інфарктів. Так само немає єдиної думки щодо того, як краще дихати під час бігу - носом чи ротом. А щодо ритму дихання, експерти сходяться на тому, що він має бути природним і його не варто штучно підлаштовувати під кроки. Вважається, що якщо ви правильно підібрали ритм, то зможете підтримувати бесіду з людиною, яка біжить поруч. За дві години до пробіжки категорично не рекомендується їсти нічого ситного, щоб уникнути неприємних відчуттів у тілі. Некомфортні відчуття можуть виникнути і від зневоднення організму, тому приблизно за годину до і відразу після пробіжки варто випити води. А якщо погода спекотна і волога, можна пити і під час бігу, відсьорбуючи воду невеликими ковтками. Протипоказання: захворювання серцево-судинної системи, проблеми з хребтом. Потрібна консультація лікаря. Велосипед Любитель велосипедів, професор Інґо Фробюз з Академії спорту в Кельні, у 2004 році поставив собі за мету зібрати докупи найважливіші наукові дослідження про те, як їзда на велосипеді впливає на здоров'я і самопочуття. З-поміж багатьох ефектів, які має на людське тіло двоколісна машина, професор у своїх інтерв’ю виділяє чотири найважливіших. Однак цим вплив велосипеда на тіло не обмежується, адже під час велоїзди, як і під час бігу, майже всі м'язи отримують помірне і злагоджене навантаження. Дослідження Ларса Бо Андерсона з Данії, опубліковані в журналі Американської медичної асоціації JAMA Internal Medicine, свідчать, що в людей, які доїжджають на роботу велосипедом, на 40% нижча смертність, ніж у тих, хто користується автотранспортом. Крім того, для літніх людей велосипедна їзда ще корисніша, ніж для молодих, твердять автори дослідження, в якому взяли участь 30 000 осіб. Щоб отримати від велосипеда якнайбільше насолоди та користі, професійні спортсмени радять дещо змінити звички їзди, закладені ще з дитинства. Коефіцієнт корисної дії від крутіння педалей буде вищим, якщо ви не лише натискатимете на них ногами зверху, а й підтягуватимете вниз і догори. Для цього, коли педаль проходить по своєму колу положення "третя година", потрібно підтягнути її догори рухом стопи – так, наче витираєте бруд з підошов. Через кілька поїздок ви робитимете це автоматично і відчуєте, що ваші зусилля стали ефективнішими, особливо при їзді під гору. Інша поширена помилка – їзда з напруженим торсом і руками. Навіть після короткої велопрогулянки зі стиснутими плечима й випрямленими руками ви відчуватимете втому. Щоб цього не сталося, свідомо розслабте верхню половину тіла, а руки мають бути злегка зігнуті й відігравати роль амортизатора. Щоб позбутися під час їзди напруги в плечах, час від часу розминайте їх: підніміть, відведіть назад і опустіть, залишивши розслабленими. Це також допоможе уникнути зайвого болю в шиї. Протипоказання: тяжкі захворювання серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату, проблеми з вестибулярним апаратом. Потрібна консультація лікаря. Ранкова зарядка Звичайно, фізичні вправи можна робити і в обід, і ввечері, але словосполучення "ранкова гімнастика" виникло не на порожньому місці. Як показують наукові дослідження, фізичні вправи стимулюють обмін речовин, за деякими даними – аж до 48 годин. Відтак ранкова зарядка, запустивши метаболізм, допоможе організму ефективніше використовувати енергетичні ресурси протягом дня. А це зокрема означає, що вам, ймовірно, менше хотітиметься їсти. Крім того, під час вправ у мозку виділяються ендорфіни - "гормони щастя". І останній аргумент на користь ранку: фізичні вправи, за даними вчених, відчутно підвищують розумову активність, що буде доречно перед початком робочого дня. Зазвичай у ранковий комплекс включають вправи для м'язів шиї, спини, живота, ніг і рук. Також роблять кілька вправ для розминки суглобів, розтягування м'язів ніг і спини. Закінчити зарядку, для якої достатньо 15 хвилин, радять коротким розслабленням лежачи на спині. Конкретну схему занять, яка буде припаде вам до смаку, можна підібрати в інтернеті або завантаживши на смартфон одну з численних програм ранкової гімнастики, де все доступно розписано і наглядно зображено. Сайт www.bodybuilding.com дає кілька рекомендацій з приводу ранкової зарядки, які можуть бути цікавими не лише кремезним чоловікам з "кубиками" на животі. Протипоказання: залежно від обраних вправ. Потрібна консультація лікаря. Футбол Незважаючи на те, що футбол – найпопулярніший вид спорту в Україні, більшість дорослих українців бачать шкіряний м'яч лише по телевізору і вже не пам'ятають, який він на дотик. Тим часом футбольні ентузіасти різного віку знаходять можливість не лише повболівати за улюблену команду, а й самим поганяти м’яча на стадіоні чи в спортзалі. У Києві оренда залу чи поля для мініфутболу коштує 300-500 грн на годину, що для 10-15 людей – сума зазвичай доступна. В українському інтернеті навіть існує сайт Асоціації дворового футболу, який допомагає футболістам-любителям знайти одне одного і організувати матчі чи тренування. Важлива складова таких ігор, де значно менше амбіцій, ніж у професійному спорті, - спілкування і нові знайомства. "Дворовий футбол закінчується, коли друзів заміняють "найкращі гравці", - пише Віталій Возняк, засновник Асоціації. Потрібна консультація лікаря. Йога В Індії традиційно вважається, що здорове і красиве тіло – це лише побічний ефект занять йогою, основна мета якої – "приборкати хвилювання розуму". Проте утилітарний Захід уподобав йогу здебільшого за цей "побічний ефект", а вчення про приборкання розуму залишив адептам езотерики і східних релігій. Але як би Ви особисто не ставилися до йоги, досвід багатьох практиків свідчить про те, що індійська система психофізичних вправ – потужний спосіб оздоровлення, якщо займатися нею під наглядом кваліфікованого інструктора. Експерти не рекомендують початківцям займатися йогою вдома по книжках чи відеокурсах, оскільки небезпека, якої можна завдати собі неграмотним виконанням фізичних вправ, може значно перевищити корисні наслідки. Проте вже після кількох місяців регулярних і добросовісних занять у залі ви зможете робити деякі вправи вдома самостійно. З часом заняття наодинці бувають навіть ефективніші, ніж у групі, визнають практики з багаторічним стажем. Якщо Ви вперше прийшли на заняття до інструктора з йоги, простежте його реакцію на Вас, радить Юлія Каюкова, директор київського "Ішвара йога-центру". "Якщо він буде зацікавлений в тому, щоб я залишилась, він приділить мені більше уваги, ніж тим людям, які вже давно займаються, і обов’язково запитає, чи є в мене якісь проблеми зі здоров'ям і чому я власне прийшла на заняття", - каже пані Каюкова. Вона також застерігає від "викладачів-самоучок", які не знають правил травмобезпеки. "Якщо людині, яка прийшла на заняття перший раз, пропонують зразу сісти в позу лотоса або якось дуже сильно скрутитися і не пояснюють, як це робити правильно, якими м'язами треба працювати, а які розслабити, то можна собі зашкодити", - додає директор йога-студії. Протипоказання: обов’язково уточніть в інструктора, які вправи вам не можна виконувати. Потрібна консультація лікаря.

160214_vc_latvia_army_russia

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/02/160214_vc_latvia_army_russia

Росія проведе військові навчання біля кордону Латвії

Міністерство оборони Росії оголосило про проведення навчань повітрянодесантних військ у Псковській області на кордоні з Латвією та Естонією.

Навчання ВПС пройде з 15 до 20 лютого. "В навчаннях задіють біля 2,5 тисяч десантників та більше 300 одиниць бронетанкової, автомобільної та спеціальної техніки", - йдеться у заяві міністерства. Кілька днів тому міністри оборони країн НАТО погодили план з посилення оборони у країнах Східної Європи. Раніше Росія розпочала масштабні навчанні у південних регіонах країни поблизу українського кордону. Також навчання почали бойовики у самопроголошених "ДНР" та "ЛНР".

press-review-45169540

https://www.bbc.com/ukrainian/press-review-45169540

Французькі режисери закликали світ діяти для звільнення Сенцова - ЗМІ

13 серпня іноземні ЗМІ пишуть про таке:

"Режисер помирає, бо є дисидентом" Десятки режисерів, в тому числі Жан-Люк Годар і Кен Лоуч, а також міністр культури Франції та інші культурні діячі підписалися під листом із закликом звільнити Олега Сенцова. У зверненні, текст якого публікує французька Le Monde, сказано, що "потрібно діяти", адже стан здоров'я Сенцова погіршується з кожним днем. "Режисер помирає через те, що є дисидентом", - пишуть автори листа. "Не діяти - це залишити Олега Сенцова помирати. Це означало б відмовитись від наших цінностей і наших принципів, відмовитись від того, за що ми боремось і чим ми є", - стверджується в листі. На думку тих, хто підписався під зверненням, відсутність дій означала б також готовність миритися з тим, що "людину можна вбити за її погляди, її переконання, її бажання проявити власну позицію". "Нагальним питанням і необхідністю для Росії стає пошук не лише гуманітарного вирішення цієї ситуації, але й політичного", - сказано в заклику. Автори підкреслюють, що не тільки Франція, але й міжнародна спільнота - "від Євросоюзу до ООН" - мають мобілізуватися заради Сенцова. "Митці в усьому світі добре знають, що російський президент має змогу припинити цю людську й демократичну трагедію. В усьому світі - у світі кінематографу, культури і за їхніми межами - міжнародна мобілізація має зробити все, щоб бути почутою, аби захистити цього режисера", - сказано у зверненні. Хто допоможе Туреччині "Він скажений, але не божевільний". Так описує поведінку турецького президента Реджепа Ердогана один із аналітиків, опитаних Financial Times після того, як глава держави розкритикував США і пообіцяв шукати нові альянси. Після нової суперечки з Вашингтоном і гнівного твіту Дональда Трампа турецька ліра втратила п'яту частину своєї вартості щодо долара. Але, як зазначає Financial Times, Ердоган і не збирався виправдовуватися. Натомість Анкара має намір виходити на нові ринки і вибудовувати співпрацю з новими партнерами. На думку економістів, для підтримки економіки Туреччині щороку потрібні понад 200 мільярдів доларів, залучених з-за кордону. Гроші могли б надати Росія, Китай чи Катар, припускає газета. Саме їм могли бути адресовані слова Ердогана про пошук нових альянсів. "Думаю, він звертався до Путіна, який, можливо, пообіцяв певні кредити. Це моє припущення… Він скажений, але не божевільний. Тож я припускаю, що він має обґрунтовані очікування щодо отримання грошей від якоїсь країни", - цитує Financial Times консультанта Атіллу Єсіладу. Але одразу декілька експертів сумніваються в тому, що Москва, Пекін чи Доха нададуть суттєву підтримку Анкарі. За словами аналітика Тіма Еша, у Росії вистачає власних проблем з американськими санкціями, а Китай буде дуже обережним, адже навряд чи хоче погіршити відносини зі США. Із Катаром у Туреччини налагодилася співпраця після того, як Доха зіткнулася з товарним ембарго з боку сусідніх країн. Але Financial Times зауважує, що нині ця заможна країна намагається дати раду власним потребам. До того ж у Катарі базується найбільша військова база США в регіоні, тож стати на бік Туреччини в її суперечці з Вашингтоном виглядало б як дивний крок, пише видання. "Якщо покласти край альянсу з Заходом, то неможливо отримати (необхідний - Ред.) обсяг капіталу від Китаю, Росії чи з Перської затоки", - цитує газета професора Бехлула Озкана. Від сорочок за 1,5 тис. доларів до лави підсудних New York Times публікує статтю про колишнього радника Віктора Януковича і колишнього керівника виборчої кампанії Дональда Трампа під заголовком "Злет і падіння Пола Манафорта: жадібність, обман і его". Газета пише, що процес, у якому Манафорта судять за 18-ма обвинуваченнями, "зруйнував майстерно вибудовану ширму людини, яка, за переказами, пересунула басейн в одній зі своїх восьми домівок на декілька метрів, аби бачити ідеальне сплетіння сонячного світла й тіні". Говорячи про старанність, з якою Манафорт піклувався про власний образ, New York Times звертає увагу на ще одну деталь. Манафорт працював у штабі Трампа без зарплати, так ніби хотів підкреслити, що "для людини з таким неймовірним багатством зарплата є тривіальною річчю", відзначає видання. На думку New York Times, "парад із понад 20-ти свідків і сотень речових доказів" ще більше розмив ідею Трампа про те, що в рамках свого розслідування спецпрокурор Роберт Мюллер хоче влаштувати полювання на відьом. У статті судовий процес над Манафортом називають "видовищем", де оглядачі можуть помітити ряд "дрібних принижень" 69-річного політтехнолога. "Сорочки, які він колись купував по 1.500 доларів за кожну, нині йому передає дружина через адвоката, який приносить їх у білому пластиковому пакеті", - пише газета. Видання детально досліджує шлях Манафорта від відомого політтехнолога до підсудного і відзначає, що не останню роль у цій історії відіграла "зрада" з боку його давнього заступника Ріка Гейтса. Останній "сказав під присягою, що допомагав втілювати в життя шахрайські схеми Манафорта, одночасно крадучи в нього сотні тисяч доларів". Сам Манафорт, за словами лобіста Ріти Левінсон, яка працювала в нього з 1985 по 1995 роки, завжди вважав, що правила існують "для інших - тих, хто не може перехитрити систему". Чи схожий на батька син Трампа Дональд Трамп відчуває гордість за сина, який носить таке саме ім'я, пише Washington Post. Видання зауважує, що стосунки між ними часом були напруженими, але нині, за декілька місяців до виборів до нижньої палати Конгресу США, Дональд Трамп-молодший став "політичним alter ego (лат. "друге я") президента" і "зіркою" кампанії республіканців. "Трамп рішуче налаштований бути рушійною силою республіканців під час осінньої кампанії, а Трамп-молодший готовий бути ключовим гравцем у стратегії, яка має на меті активізувати найпалкіших прихильників президента", - пише газета. Дехто з соратників глави Білого дому називає його сина "фізичним нагадуванням виборцям Трампа про те, що поразка (на виборах - Ред.) у листопаді підвищує ризик імпічменту", відзначає Washington Post. Комунікаційний стиль Трампа-молодшого видання називає схожим на батьків. "Як і президент, він використовує соціальні мережі, щоб роздмухувати теорії змови, жалітися на інших і тролити суперників. Він нищить межі політкоректності та отримує насолоду від публічних суперечок, особливо з тими, кого вважає ліберальною елітою", - пишуть автори статті. Огляд підготував Юрій Мартиненко Служба моніторингу BBC

news-43723461

https://www.bbc.com/ukrainian/news-43723461

ВООЗ: від хіматаки в Сирії могли постраждати 500 людей

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) вимагає "безперешкодного доступу" до міста Дума в Сирії, аби перевірити повідомлення своїх партнерів про те, що від хімічної атаки там постраждали 500 людей.

Сирійський уряд заперечує, що стоїть за цим нападом. США погрожують, що їхня відповідь на хімічну атаку буде "жорсткою", тоді як Росія назвала її "приводом" для нападу на свого союзника - владу Сирії. За даними джерел ВООЗ, в результаті атаки загинули понад 70 людей. За словами організації, її партнери з "галузі охорони здоров'я" повідомили, що 500 людей страждають від симптомів, пов'язаних із впливом токсичних хімікатів: у них ускладнене дихання, подразнення слизових оболонок та порушення роботи центральної нервової системи. "Повідомляють, що від цих нападів постраждали два заклади охорони здоров'я", - йдеться у заяві ВООЗ. "ВООЗ вимагає негайного безперешкодного доступу до цього району, щоб допомогти тим, хто постраждав та оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей...", - додали там.

160608_dk_belarus_ukraine

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/06/160608_dk_belarus_ukraine

З Білорусі ніколи не буде агресії щодо України – посол

Білорусь не дозволить жодній країні здійснювати агресію зі своєї території щодо України. Про це повідомив посол Білорусі в Україні Валентин Величко на прес-конференції у Києві.

"Однозначно було дано оцінку керівниками країни: з нашої країни ніколи не буде агресії, більш того, не буде дозволено жодній третій країні здійснювати агресію", - зазначив він. Мінськ підтримує цілісність України, жодної федерації, це все підтримується, запевнив посол. "Як будуть йти Мінські переговори - ми майданчик, ми робимо все, щоб мінімізувати наслідки, ми розуміємо, наскільки це важко", - сказав пан Величко.

120518_hk_kravchuk_constitution

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2012/05/120518_hk_kravchuk_constitution

Кравчук виступає за референдум з питання змін до Конституції

Перший президент України і голова Конституційної асамблеї Леонід Кравчук виступає за проведення загальнодержавного референдуму після обговорення внесення змін до Конституції.

"Це питання (проведення референдуму) слід обговорити і визначитися з думкою людей з цього приводу. Хотілося б ухвалити таку конституцію, аби не повертатися до цієї теми часто," - сказав пан Кравчук. Водночас він підкреслив, що питання щодо проведення референдуму має вирішувати Верховна Рада. У п'ятницю, 18 травня, на сайті президента Віктора Януковича було опубліковано указ про створення Конституційної асамблеї - допоміжного органу при президентові, який має підготувати зміни до Конституції. Згідно з указом, новий орган, який нараховує 94 члени, очолив колишній президент України Леонід Кравчук.

features-50972259

https://www.bbc.com/ukrainian/features-50972259

Як я повірила в "оздоровчі" дієти - і фатально помилилася

Наташа Ліпман виросла з синдромом Елерса-Данлоса (СЕД), хронічним генетичним захворюванням, яке спричиняє біль. Після 20-ти років у неї з'явилися нові тривожні симптоми і дівчина почувалася розгубленою.

Блоги людей, які "зцілювалися" завдяки їжі, переконали її докорінно змінити свій раціон. Але це не допомогло. Скільки себе пам'ятаю, мене завжди супроводжував біль, у мене "вискакували" колінні суглоби - усе моє життя. Однак після 20-ти років у мене розвинулися нові симптоми, які суттєво вплинули на моє життя. Коли я проходила черговий огляд, мені діагностували синдром постуральної ортостатичної тахікардії (СПОТ) - це, по суті, означало, що моя вегетативна нервова система не виконувала свою функцію належним чином, контролюючи усі ті несвідомі речі, які наші тіла роблять день у день. Щоразу, коли я вставала, у мене було відчуття, що я знепритомнію, серцебиття пришвидшувалося і часто мені здавалося, що у мене на грудях сидить слон. У мене була постійна слабкість і розвинулася непереносність гістаміну, яка з часом сильно ускладнила моє харчування, залишивши мені лише жменьку "безпечних продуктів". Я була здебільшого прикута до ліжка, не могла працювати, заледве могла взагалі якось функціонувати і повністю втратила віру у майбутнє. Мені здавалося, що життя закінчилося. Поки я одного дня не звернулася до лікаря, який завжди поряд, коли ви у відчаї, - до доктора Google. Під час пошуків я швидко натрапила на блоги таких самих молодих жінок, як є, з такими самими проблемами, з якими вони зіткнулися у розквіті сил. Але ці жінки не проводили своє життя у ліжку у невипраних футболках з немитою головою. Вони світилися, посміхалися, позували з фруктами та овочами, які, за їхніми словами, змінили їхнє життя на краще. Чому ніхто раніше мені цього не казав? Я завжди вважала себе розумною людиною, наділеною критичним мисленням, але у той момент це все наче кудись випарувалось. Я просто не могла перестати думати про цих жінок. У деяких навіть були ті самі захворювання, що й у мене, але вони змогли повернутися до справжнього життя "завдяки" своїй новій дієті. Мені навіть на думку не спадало, що я не бачу загальної картини, і, можливо, насправді усе не таке чорно-біле, як мені здавалося. Буквально за один день я перейшла на веганську, безглютенову, низькогістамінну, протизапальну, ротаційну (де ви їсте певні продукти у певні дні) дієту без цукру - і усі ці кардинальні зміни робила виключно на основі нової інформації, яку прочитала в інтернеті. Чому люди вважають, що дієта може "вилікувати" хронічну хворобу? Гарріет Сміт, дієтологиня, має хронічну хворобу. Я думала, що якщо буду усе занотовувати, то зможу відстежувати те, що мені допомагатиме, і таким чином збережу мотивацію. Тож я почала вести щоденник дієти у Instagram. Я швидко підписалася на інші сторінки у пошуках "натхнення" і побачила, що інші люди із хронічними хворобами, роблять те саме, що і я. Тоді я вперше відчула, що не єдина, хто переживає подібне, і нарешті у мене з'явилася надія на покращення. Завдяки популярним гештегам на кшталт #clean, кількість "лайків" у моїх публікаціях швидко зростала. Я обирала популярні порошкові "суперфуди" і відмічала на своїх фотографіях. Репости додавали мені ще більше "лайків" і заразом зростала і кількість моїх підписників. Коли ви прикуті до ліжка або, для різноманітності, до дивану ваш світ стає дуже маленьким. Тож коли люди почали коментувати мої пости та ділитися зі мною власним досвідом, це стало для мене величезним джерелом спілкування і підтримки. Більшість акаунтів у Instagram, на які я підписалась, мали майже однаковий зміст - фотографії величезних стосів веганських млинців без глютену або миски з кашею з горою фруктів та коментарі про їхню користь для здоров'я. Здавалося, що шкоди від цього бути не може, тож я почала робити гарні фотографії та ділитися своїм щоденним досвідом у підписах. Кількість моїх підписників росла. Я привернула певну увагу преси. Я писала про користь для здоров'я імбиру, вівса та інших продуктів, беручи інформацію у відомих фуд-блогерів, не сумнівалася у ній і не перевіряла. Нарешті я відчула, що маю певний контроль над своїм здоров'ям. Саме про це, зрештою, я і писала у своєму блозі: що здоров'я - це "вибір". Прийміть правильне рішення - і будете винагороджені хорошим здоров'ям, генетика - це "лише план", який можна змінити, обравши правильний спосіб життя. Це - дуже спокусливий меседж для тих, хто відчайдушно прагне почуватися краще. Бути пацієнтом - зазвичай пасивний досвід: піти туди, візьми це, зроби це. Але коли справа дійшла до Instagram, я нарешті відчула, що маю певний контроль над своїм самопочуттям - і це було дуже потужне відчуття. Але це відчуття контролю почало заходити надто далеко. Їжа стала центром мого життя. Я тільки й робила, що читала про їжу, дивилася документальні фільми про їжу, планувала їжу та готувала їжу. Після перших кількох місяців я почала почуватися трохи краще. У мене стало більше енергії, симптоми послабилися, і я почувалася набагато щасливішою - і цим я завдячувала своєму раціону. Чого я тоді не усвідомлювала - що я також відмовилася від деяких медикаментів, що, як я підозрюю, спровокувало деякі проблеми. До того ж, коли я сіла на дієту, я, мабуть, була у найгіршому стані - і єдиний шлях звідти був лише до покращення. Переконання у тому, що все, що я їм, або лікує мене, або шкодить, мало для мене сенс - якщо їжа спричинила мені стільки проблем, то чому вона не може мені допомогти? Моя соцмережева дієта перетворилася на замкнене коло. Чим більше я читала, тим більше я у це вірила. Я навіть дійшла до того, що боялася отруїтися неорганічними продуктами - мені здавалося, що вони справді можуть погіршити симптоми мого захворювання. Мені так хотілося почуватися краще, і ЗМІ легітимізували усю цю інформацію - мені здавалося, що це просто не може виявитися неправдою. Але мої симптоми продовжували погіршуватися, і я ще завзятіше переймалася своїм харчуванням - витрачала всі свої гроші на очищення соками, голковколювання і навіть брала участь у "челенджах", де треба було їсти лише сиру їжу. Мені не стало краще - натомість у мене розвинулася "орторексія", страх їсти "неправильні" продукти. Я почувалася невдахою, бо повірила в усі розповіді про власну відповідальність та здатність організму до самолікування. Якщо це не працювало - то, напевно, з моєї вини. Принаймні, саме це багато моїх підписників у Instagram повторювали мені щодня. Люди говорили мені, що якщо я не вірю, що можу вилікувати своє генетичне захворювання, то ніколи не "зцілюся". Я ніколи не стану достатньо "ідеальною". Завжди знаходилось дещо, часто суперечливе, що я могла б зробити краще - і саме це буцімто було причиною того, що я досі не вилікувалась. Але з часом я почав ставити під сумнів усе, у що так вірила: читаючи блоги, які скептично ставились до "оздоровлення", які містили наукові обґрунтування (або часто їхній брак) тих обіцянок, у які я наївно повірила. Я дізналася, що більшість із них були в кращому випадку перебільшенням, а в гіршому - небезпечною брехнею. Я почала повільно усвідомлювати, що та невелика користь, яку мені приносила сувора дієта, були не варта тих харчових розладів, які у мене розвинулися. Я плакала, коли вперше знову їла піцу, бо боялася, що я трую себе. Але водночас я була щасливою. Я почувалася зрадженою, розгубленою і збентеженою. Але я почала приймати той факт, що, можливо, я змагаюся у битві, яку не зможу виграти. Можливо, я можу навчитися жити зі своєю хворобою. Це був мій перший крок до прийняття. Через деякий час я поділилася своїм досвідом у Instagram, і деякі підписники говорили мені, що мій приклад надихнув їх спробувати ту саму дієту. Тепер мені погано від однієї думки про це. Коли ми починаємо ділитися чимось у соцмережах, часто ми навіть не замислюємося про той вплив, який можемо мати на інших - і коли невинно "ділимося власним досвідом", можемо ставити під загрозу здоров'я інших людей. Щойно я це зрозуміла, я припинила це робити. Я набралася сміливості говорити про свої справжні відчуття - що, можливо, ця дієта мені не допомагає, що ті десятки книжок, які я прочитала, ввели мене в оману. У відповідь я отримав цілий потік негативу. Мене назвали аморальною через те, що я знову почала їсти м'ясо. І дуже багато повідомлень із "добрими намірами" насправді були образливими - наприклад, що я сама винна у власній хворобі, бо обрала такий раціон. Звісно, харчування може відігравати важливу роль у лікуванні та профілактиці багатьох захворювань. Але навколо їжі так багато моралізаторства, яке часто ігнорує складнощі людей, які мають проблеми зі здоров'ям. З роками деякі з моїх нових симптомів пом'якшилися і я навчилася їх контролювати. Я намагаюся навчитися жити зі своїм станом здоров'ям, а не боротися із ним. Хоча моє здоров'я досі впливає на щоденне життя, прийняття моїх обмежень його докорінно змінило. Я не воюю із собою - а також не намагаюся виправити непоправне за допомогою бездоказових дієт. Зараз я можу працювати неповний робочий день і жити життям, яке кілька років тому здавалося мені неможливим. Я досі чую непрохані "поради" від незнайомих людей, які кажуть мені, що дикі дієти чи псевдонаукові методи зцілять мене - і це виснажує. Але чому я, як і багато інших критично мислячих людей, повірили у ці обіцянки і переконали себе, що можуть вилікувати свої хвороби за допомогою їжі? Життєво важливо не нехтувати силою відчаю - і не сміятися з людей, які шукають допомоги, бо не бачать іншого виходу. Що стосується життя з хронічною хворобою, то я вважаю себе однією зі щасливчиків. Адже є так багато людей, які не отримують необхідної підтримки та турботи. Багато хто лишається зі своїми проблемами наодинці, не маючи жодних вказівок чи порад, як жити із хронічною хворобою, - і саме це стає поживним ґрунтом для "оздоровчих" міфів з інтернету. Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

040901_ukraine_lugar

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/09/040901_ukraine_lugar

Сенатор Лугар: за виборами в Україні стежитиме світ

Голова Комітету Сенату США з міжнародних відносин Річард Лугар, перебуваючи в Києві, сказав, що погляди цілого світу буде спрямовано на Україну під час президентських виборів.

На його думку, ці вибори матимуть величезне значення як для майбутнього України, так і для її репутації як країни, що може забезпечити вільні та справедливі вибори та поважає права і порядок. Річард Лугар висловив також перконання, що майбутнє України - разом з Північно-Атлантичним альянсом та євростурктурами. Сенатор обговорив теперішній стан українсько-американських взаємин у телефонній розмові з президентом Кучмою. Також йшлося про утилізацію твердого ракетного палива у Павлограді. Річард Лугар був одним з ініціаторів програми, яка пердбачала надання Києву допомоги при ядерному розброєнні.

130707_ms_bartoli_bbc_rude_comment

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/07/130707_ms_bartoli_bbc_rude_comment

ВВС вибачилася за свого спортивного коментатора

Британська телерадіомовна компанія BBC вибачилася за слова коментатора матчів Вімблдону, який в ефірі заявив, що тенісистці Маріон Бартолі "не судилося стати красунею".

Коментатор Джон Інвердейл обговорював зовнішність спортсменки, в той час як вона готувалася до початку фінального матчу на Вімблдоні протів Сабін Лісіцкі. Маріон Бартолі стала чемпіонкою Вімблдону. "Мені цікаво, чи казав їй її батько, коли їй було 12, 13, можливо, 14 років: "Послухай, бути красунею тобі не судилося, - заявив ведучий в радіоефірі. - Ти ніколи не будеш такою, як Шарапова, високою із довгими ногами. Так що це треба якось компенсувати". Батько 28-річної француженки, яка виграла Вімблдон, донедавна був її тренером. Коментар ведучого ВВС обурив багатьох слухачів. "Ми згодні, що це зауваження було безтактовним і просимо вибачення", - заявив представник ВВС.

130513_dt_insects_un

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/05/130513_dt_insects_un

ООН: їстівні комахи можуть допомогти подолати голод у світі

Організація Об'єднаних Націй у своєму звіті наголосила на важливій ролі, яку їстівні комахи можуть відіграти у боротьбі з глобальною нестачею їжі.

Підрозділ ООН, який опікується проблемами харчів та сільського господарства, твердить, що два мільярди людей вже доповнюють свій раціон комахами, як-от жуки, мурахи чи коники. В ООН кажуть, що вирощування комах у промислових масштабах може стати запорукою глобальної харчової безпеки. Комахи - дуже поживні та швидко відтворюються, ними також можна годувати рибу та худобу. Втім, сказано у звіті, на заваді може стати відраза споживачів, особливо - у західних країнах.

news-52144364

https://www.bbc.com/ukrainian/news-52144364

Ефективні чи ні? Чому ВОЗ може змінити рекомендації щодо масок? Випуск новин

У випуску 2 квітня:

Кінець YouTube допису, 1 Ви також можете подивитись випуск на YouTube. Всі випуски новин на YouTube. І підписуйтеся на наш Youtube-канал!

041001_yanukovych_means_it

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/10/041001_yanukovych_means_it

Янукович - про можливий референдум щодо мови і НАТО

Прем'єр-міністр Віктор Янукович підтвердив, що перегляд курсу України на вступ до НАТО, статус російської мови та запровадження подвійного громадянства є програмними питаннями його як кандидата на президентську посаду.

Відповідаючи на запитання Бі-Бі-Сі, він сказав, що згадані положення містяться у програмі Партії Регіонів, яку він очолює. Віктор Янукович сказав, що пропонуватиме розгляд питань про євроатлантичну інтеграцію, мову та громадянство. Він сказав, що одним з механізмів реалізації цього є парламент, який міг би внести відповідні зміни до Конституції. Якщо ж Верховна Рада їх не внесе, твердить пан Янукович, треба запитати у народу на всеукраїнському референдумі. "Як вирішить народ, так і зробимо", - сказав він. Президент Кучма, який сам проводив першу президентську кампанію під гаслами зближення з Росією, коментуючи перші заяви прем'єр-міністра про мову і громадянство, сказав, що у заявах пана Януковича йдеться про передвиборчі обіцянки, більшість яких не виконуватимуться.

121106_hk_azarov_elections

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2012/11/121106_hk_azarov_elections

Азаров: в України немає грошей на повторні вибори

Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що в Україні немає коштів для проведення повторних виборів до Верховної Ради.

"Немає у нас зайвих грошей на такі абсурдні ідеї... Ситуація в світі й у країні не така, щоб можна було собі дозволити відривати від пенсій, від зарплат, від необхідних країні проектів на якісь фантастичні ідеї. Це я абсолютно офіційно звернувся", - цитує заяву пана Азарова агенція УНІАН. В об'єднаній опозиції заявляють, що ініціюватимуть проведення дострокових виборів президента і Верховної Ради у разі невизнання перемоги опозиційних кандидатів у низці округів на виборах парламенту. Теґи

040303_gaza_attack

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/03/040303_gaza_attack

У Ґазі розстріляно автомобіль

За словами палестинських свідків, троє людей було вбито, коли поблизу єврейського поселення в Смузі Ґаза було знищено автомобіль.

Свідки кажуть, що автомобіль було обстріляно з повітря ізраїльським вертолетом. Це сталося невдовзі по тому, як палестинці вчинили напад на єврейське поселення в Нецарімі. За словами палестинців, знищене авто належало войовничому угрупуванню "Хамас". Підтверджень обстрілу з боку ізраїльського війська поки не надходило.

130301_ek_vlasenko_arrest

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/03/130301_ek_vlasenko_arrest

Власенко прогнозує свій арешт 6 березня

Захисник колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, депутат від фракції "Батьківщина" Сергій Власенко прогнозує, що Вищий адміністративний суд 5 березня ухвалить рішення щодо позбавлення його депутатського мандата, а також свій арешт 6 березня.

"Рішення в будь-якому разі буде, але це зроблено з таким цинізмом, щоб 6 числа вже мати можливість мене заарештувати, з огляду на те, що 7 числа в мене день народження", - сказав пан Власенко в ефірі "5 каналу". Сергій Власенко вкотре наголосив, що в суду немає правових підстав позбавляти його мандата за сумісництво депутатських повноважень із адвокатською діяльністю у зв'язку з тим, що їм було подано заяву про припинення його права на цю діяльність. Раніше депутат Олександр Турчинов заявив про подачу головою Ради Володимиром Рибаком позову у Вищий адмісуд із проханням позбавити Власенка повноважень депутата у зв'язку з поєднанням останнім депутатської й адвокатської діяльності. Теґи

070102_lutsenko_unity_sp

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2007/01/070102_lutsenko_unity_sp

Луценко: головне завдання - зміна уряду

Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко сказав, що на його думку у 2007-му році так звані помаранчеві політичні сили зможуть об'єднати зусилля і назвав головним завданням зміну уряду.

Він звинуватив уряд Януковича у поверненні, як він висловився, неокучмізму і припустив можливість дострокових парламентських виборів. Пан Луценко сказав агенції новин УНІАН, що особисто розмовляв з провідними політиками включно з Юлією Тимошенко і, за його словами, не виявив жодних розбіжностей у планах. Але кореспондент Бі-Бі-Сі каже, що Юлія Тимошенко останнім часом різко критикувала пропрезидентську партію Наша Україна за провали в об'єднанні сил, які називають себе демократичними.

150515_dnipro_napoli_dk

https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2015/05/150515_dnipro_napoli_dk

Як "Дніпро" дійшов до історичного фіналу

Український "Дніпро" переміг 1:0 італійський "Наполі" у матчі-відповіді півфіналу Ліги Європи і вперше в своїй історії вийшов до фіналу другого за престижністю європейського турніру.

"Дніпряни" створили сенсацію, адже починаючи з чвертьфінальної стадії їхні шанси на перемогу в турнірі оцінювалися найнижче серед усіх учасників. Натомість "Наполі" у поточній Лізі Європи вважався букмекерами та європейськими оглядачами головним фаворитом. Невдалий сезон Сезон-2014/2015 не віщував "Дніпру" нічого хорошого. Виборовши навесні минулого року друге місце у боротьбі з харківським "Металістом" і київським "Динамо" у внутрішньому чемпіонаті і вперше пробившись до кваліфікації Ліги чемпіонів, команда в міжсезоння втратила відразу двох знакових для себе персон – іспанського тренера Хуанде Рамоса і бразильського півоборонця Джуліано. Обидва не приховували: в Дніпропетровську їх влаштовувало майже все, однак лякала загроза війни в Україні. Рамос до цього другого місця йшов чотири років, впродовж яких він очолював "Дніпро". "Якщо не з цим красенем, то, мабуть, більше ні з ким", - прокоментував свого часу запрошення знаного фахівця, який двічі вигравав Кубок УЄФА з іспанською "Севільєю", власник клубу Ігор Коломойський. Рамос отримав повний карт-бланш на комплектацію команди, однак впродовж трьох років дніпряни не могли піднятися вище третього місця, а максимальним досягненням у Лізі Європи був вихід до 1/16 фіналу. Заміну Рамоса на українця Мирона Маркевича дніпровська публіка прийняла неоднозначно. До "Дніпра" Маркевич впродовж восьми років очолював "Металіст" - найзаклятішого ворога дніпрян в українському футболі. Непросто було й самому тренерові. Маркевич сповідує абсолютно відмінний від прагматичного Рамосівського стиль гри. Він звик будувати гру команди, опираючись на контролі м’яча, від атаки. З приходом до Дніпропетровська новий наставник постав перед дилемою: ламати все і будувати гру команди наново чи підлаштовуватися під можливості тих гравців, які є під рукою і будувати тактичну модель, відштовхуючись від їхніх вмінь і навичок. Впродовж короткого, тривалістю в місяць міжсезоння змінити щось було майже неможливо. До того ж Маркевич, на відміну від свого попередника, не мав змоги запрошувати новачків. Крім того, в матчах кваліфікації Ліги чемпіонів проти данського "Копенгагена" тренер не зміг розраховувати на Руслана Ротаня, котрий збирався піти з команди на знак протесту через невиплачені за частину минулого сезону преміальні. Ротань вважається душею і серцем команди. Без нього команда була не схожою сама на себе. Також варто додати, що травма завадила зіграти в матчах проти "Копенгагена" основному лівому оборонцю Івану Стрінічу. Маркевич мусив закривати діру, виставляючи на цьому місці Артема Федецького, для якого рідним є правий фланг. Нічого доброго з цього не вийшло. Артем не мав достатнього порозуміння з лідером команди, лівим півзахисником Євгеном Коноплянкою. Як наслідок, зігравши 0:0 у Києві і поступившись 0:2 в столиці Данії, "Дніпро" вибув з Ліги чемпіонів і продовжив виступи у єврокубках в Лізі Європи. Неможливість грати на рідному стадіоні – для дніпрян то була ще одна вада, на якій Маркевич наголошуватиме під час матчів групового турніру і поєдинках плей-оф, починаючи від 1/16 фіналу. Тренера зрозуміти можна: його команда проходила сильних суперників, а трибуни залишалися порожніми. Навіть на матчі проти італійського "Інтера" восени київський "Олімпійський" був заповнений менш, ніж наполовину. Маркевич жадав, аби команда проводила єврокубкові матчі в нерозбещеному футбольними видовищами Львові. Але УЄФА не дав на це дозволу, оскільки там "Арені Львів" грають також донецькі "Шахтар" та "Металіст". Хорватський "Гайдук" у кваліфікації Ліги Європи вже з Ротанем, але без травмованого Коноплянки у складі "Дніпру" вдалося пройти з великими потугами. Дебют у матчах групи був ще складнішим: домашня поразка від "Інтера", виїзна нічия з французьким "Сент-Етьєном" і сенсаційні 0:1 від азербайджанського "Карабаху" в Києві. У цих трьох матчах "Дніпро" не забив жодного голу. Перемоги у внутрішньому чемпіонаті давалися дуже важко. Після розгромної домашньої поразки 0:3 від "Динамо" в українській Прем’єр-лізі скептики почали обговорювати можливість близької відставки Маркевича. Ситуацію в Лізі Європи трохи виправила перемога завдяки двом голам Ніколи Калініча в Баку над "Карабахом". Але потім був виїзд до Мілана, де "Дніпро" програв "Інтеру" 1:2. Щоб вийти до плей-офф, в заключному турі команді Маркевича було недостатньо просто виграти в "Сент-Етьєна". Залишалося також очікувати, що в паралельному матчі "Інтер" не програє в Баку "Карабаху". Зі своїм завданням дніпряни впоралися – перемогу 1:0 їм приніс гол Федецького. А ось потрібний результат в Азербайджані дозволило зберегти диво у вигляді помилки арбітра, який на п’ятій компенсованій до основного часу гри хвилині не зарахував чистого взяття воріт італійців. Матч завершився 0:0, далі пішов "Дніпро". Кадрові перестановки та інший "Дніпро" Після завершення осінньої частини Маркевич мав зустріч з Ігорем Коломойським. Власник запевнив тренера, що задовольнить усі його нагальні трансферні апетити. Складно сказати, чи так це було насправді, адже навесні новачків у "Дніпрі" було небагато. Замість Стрініча, який перейшов у "Наполі", дніпряни придбали іншого лівого оборонця Ежідіо з бразильського "Крузейро". Романа Безуса з "Динамо", Павла Ксьонза з львівських "Карпат", Дмитра Чигринського з "Шахтаря", Папу Ґуйє з "Металіста" і поверненого з оренди у луцьку "Волинь" Валерія Федорчука вдалося запросити буквально в останню мить, напередодні поновлення сезону. При цьому в єврокубках Маркевич міг використовувати лише Федорчука і Безуса. Через дефіцит виконавців тренерові довелося залишити в команді бразильця Лео Матоса, від послуг якого він збирався відмовитися. Між тим, навесні перед глядачами з’явився інший "Дніпро" - зважений і прагматичний. Така стратегія Маркевичу раніше була не надто притаманна. Нинішній "Дніпро" став взірцем команди італійського зразка. Команди, яку після одного забитого голу важко перемогти через непрохідну оборону. Таке "Дніпро" стало одкровенням як для грецького "Олімпіакоса", з яким українцям довелося грати в 1/16 фіналу Ліги Європи, так і для нідерландського "Аякса" в 1/8-й. У двох зустрічах 1/4 фіналу проти "Брюґґе" дніпряни не пропустили жодного м’яча. Історичний півфінал з "Наполі" Після жеребкування дніпрянам у Лізі Європи не давали навіть мінімальних шансів. Навіть сам Маркевич після перемоги над "Брюґґе" на запитання, кого б він хотів побачити наступним суперником, відповів: ""Фіорентина"? "Севілья"? "Наполі"? Мабуть, вони всі хочуть, щоб їм попалися ми". Гравці і тренери "Дніпра" не приховували, що вийшовши до півфіналу, вони й без того перевершили себе. До того "Дніпро" у своїй історії двічі доходив до чвертьфіналів Кубка чемпіонів, де поступався французькому "Бордо" у 1985-му і португальській "Бенфіці" у 1989-му. Півфіналів у історії команди не було ніколи. В часи тренерства Євгена Кучеревського у середині першого десятиліття 2000-х успіхом вважалися виходи до 1/16 фіналу Кубка УЄФА. Рамос цих досягнень перевершити теж не зумів. Маркевич не приховував, що збирався зіграти в Неаполі від оборони. Але вочевидь дніпряни перенервували ще до гри і після доволі пристойного першого тайму в другому притиснулися до власних воріт надто щільно. Достатньо сказати, що тричі один на один з воротарем "Днапра" Бойком виходив найзірковіший гравець "Наполі" Ґонсало Іґуаїн. Ці три дуелі воротар виграв, врятувавши команду ще в кількох складних ситуаціях. Безсилим Бойко був лише після удару Давіда Лопеса, який замкнув передачу з кутового. На виїзді контргри у виконанні "Дніпра" не було майже зовсім. Але максимум з мінімуму команда витиснути все ж змогла. Євген Селезньов, ледь вийшовши на заміну, першим дотиком до м’яча замкнув передачу Федецького справа і зрівняв рахунок. Відеоповтор продемонструє, що нападник дніпрян забіг у положення "поза грою", але лайнсмен цього не помітив. Суддівська помилка стала предметом для нападів італійської преси на адресу Маркевича. "Таке враження, що то я стояв з прапорцем. Можна подумати, що ми теж ніколи не страждали від таких помилок. То футбол, тут буває всяке", - віповів він тоді на закиди в свій бік. Тренер дніпрян напередодні повторного матчу здивував рішучістю висловлювань. Віддаючи належне суперникові, він казав, що шанси перемогти є. Показово, що напередодні Маркевич заради ліпшої підготовки команди до матчу з "Наполі" пожертвував важливим матчем української Прем’єр-ліги проти луганської "Зорі". Ту гру "Дніпро" провів в експериментальному складі і поступився 0:2. Хоча на той момент дніпряни в таблиці йшли другими, випереджаючи на одне очко "Шахтар". Свій домашній матч у Києві "Дніпро" грав нарешті при заповнених трибунах "Олімпійського". Команда розпочала гру рішуче - високий пресинг, боротьба за кожен м’яч на половині суперника. Від тої свободи, яку італійці мали в першому матчі, не залишилося й сліду. Важка, безкомпромісна боротьба рівних команд, драматизму якій додавала злива, котра не вщухала впродовж усіх 90-та хвилин зустрічі. І врешті "Дніпро" - у фіналі. Маркевич присвятив цю перемогу воїнам АТО. Ні тренер, ні гравці після матчу про фінал проти іспанської "Севільї", який відбудеться 27 травня на стадіоні "Народови" у Варшаві, намагалися не думати. Вони насолоджувалися перемогою. Але при цьому вже ніхто не сказав: "Ми й без того зайшли далеко". У фінал потрапляють, щоб там перемагати. Залишився лише крок.

features-50200358

https://www.bbc.com/ukrainian/features-50200358

Історія Гарета Джонса, який розповів світу про Голодомор і надихнув Орвелла

Новий фільм відомої польської режисерки Агнешки Холланд "Містер Джонс"( в українському прокаті "Ціна правди") розповідає про захоплюючу історію боротьби британського журналіста за правду про Голодомор.

Головну роль у фільмі "Містер Джонс" зіграв британський актор Джеймс Нортон, відомий за серіалами "Війна і мир" і "Макмафія" Фільм та його герой На початку березня 1933 року 27-річний британський журналіст Гарет Джонс поїхав до СРСР, аби взяти інтерв'ю у Сталіна. Попри молодий вік, Джонс на той час вже зробив гідну кар'єру в журналістиці та політиці. У 1930 році випускник Кембриджа за фахом німецька, французька та російська мови почав працювати як зовнішньополітичний радник колишнього британського прем'єра Девіда Ллойд Джорджа. Потім він став працювати кореспондентом і в лютому 1933-го зробив сенсацію, ставши першим іноземним журналістом, якому вдалося взяти інтерв'ю у нового канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Говорив він з майбутнім фюрером на борту найшвидшого і найпотужнішого в Німеччині літака Richtofen, яким Гітлер і Геббельс летіли з Берліна до Франкфурта. У своєму репортажі Джонс писав, що якби Richtofen тоді зазнав аварії, історія Європи була б іншою. Гарет Джонс у Кембриджі Відразу після Німеччини Джонс відправився до Москви. Крім журналістського інтересу до економічних успіхів СРСР, його притягувала туди й історія родини. До революції мати Джонса працювала гувернанткою в родині валлійського промисловця Джона Г'юза. Саме Г'юз заснував місто, яке отримало на його честь назву Юзівка. У 30-і роки воно було відоме як Сталіно, а з 1961 року називається Донецьк. Розповіді матері міцно застигли у свідомості Гарета, і йому дуже хотілося побувати в тих місцях. У Москві Джонс потрапляє до оточення американського журналіста Волтера Дюранті, кореспондента New York Times, відзначеного роком раніше за свої досить компліментарні щодо сталінського режиму репортажі з СРСР Пулітцерівської премії. Розкішний, навіть розпусний - з гастрономічними та сексуальними надмірностями - спосіб життя Дюранті і його оточення неприємно вражає Джонса. Ще більше його вражає явне прагнення американця відрадити свого британського колегу від спроб розслідувати чутки про голод в Україні, які ширяться Москвою. Користуючись злегка підробленим листом від свого колишнього шефа Ллойд Джорджа, Джонс все ж домагається дозволу поїхати в Україну. Втікши від кулінарного достатку урядового вагона і від приставленого до нього куратора, британець відразу занурюється в жорстоку реальність. Апельсин, який він жує в загальному вагоні, стає об'єктом жадібних поглядів, а на викинуті ним рештки апельсину накидається голодний натовп. На вулицях лежать трупи померлих від голоду людей, а мішки з зерном безжальна продрозкладка відвозить на очах зголоднілих людей, що стоять в безнадії і розпачі. Кров холоне від сцени, в якій, блукаючи по спорожнілих, покинутих селах Джонс опиняється в будинку, де живуть діти. Слабкими голосами вони співають пісню, що прославляє Сталіна, а потім запрошують гостя за стіл. "Звідки їжа?", - поглинаючи запропоновану йому юшку, запитує журналіст. "Від Колі", - байдужим голосом відповідає старша дівчинка. Джонс визирає у двір і бачить, що в снігу лежить тіло померлого хлопчика з відрізаною ногою. Його миттєво вивертає. Повернувшись до Британії наприкінці березня 1933 року, Джонс публікує прес-реліз, який передруковують у газетах Manchester Guardian і New York Evening Post. "Тут немає хліба!" Стаття Гарета Джонса про голод в Україні "Я пройшов по селах дванадцяти колгоспів. Скрізь я чув крик: "Хліба немає! Ми вмираємо!" Крик цей лунає по всій Росії - Поволжя, Сибір, Білорусь, Північний Кавказ, Середня Азія. Я відправився в район Чорнозем'я, тому що колись це була багатюща житниця Росії і тому що журналістів туди не пускають. У поїзді я викинув скоринку хліба в урну. Її миттєво витягнув і жадібно з'їв селянин. Я провів ніч у селі, в якій ще недавно було двісті корів, а тепер залишилося шість. Люди їдять корм для худоби, і той у них вже закінчується. Багато людей померли від голоду. "Ми чекаємо смерті, - кажуть вони. - Але поки у нас ще є корм для худоби. Відправляйтеся далі на південь. Там у людей не залишилося нічого. Багато будинків порожні, всі люди померли". Відповідь Кремля була миттєвою. В особистому листі народний комісар закордонних справ Максим Литвинов інформував Ллойд Джорджа, що Гарету Джонсу назавжди заборонили в'їзд в Радянський Союз. Попри заборону, радянську тему Джонс не залишив. Він активно критикував сталінський режим і звинувачував вождя в причетності до вбивства Кірова. Фотографія Гарета Джонса, опублікована в газеті Illustrated London News 24 серпня 1935 року, через 12 днів після загибелі журналіста У серпні 1935 року під час подорожі Внутрішньою Монголією Джонса та його супутника, німецького журналіста, захопили місцеві бандити. Колегу відпустили через два дні, а Джонса застрелили. "Містер Джонс знав надто багато" - з сумом написав в некролозі на загибель свого колишнього співробітника експрем'єр Британії Ллойд Джордж. Проте широко поширена версія про те, що його смерть стала помстою НКВС, документального підтвердження не отримала. Волтер Дюранті - "корисний ідіот" або прислужник сталінського режиму Ключовою в історії самого Гарета Джонса і в новому фільмі про нього постає особистість Волтера Дюранті. Саме він - фігура в західному світі відома і авторитетна - був обраний Кремлем як рупор для спростування тверджень Джонса про голод в Україні. Ідейне протистояння з американським журналістом Волтером Дюранті - головна інтрига фільму "Гарет Джонс" Буквально за кілька днів після критичного виступу газет Manchester Guardian та New York Evening Post американська New York Times публікує статтю "Росіяни голодують, але від голоду не вмирають", в якій Дюранті піддає нищівній критиці Джонса. За деякий час в тій же газеті він визнає, що "нестача продовольства" зачепила багато аграрних районів країни - Україну, Кубань та Поволжя. Однак, наполягає він, будь-які повідомлення про голод в Росії - або перебільшення, або злісна пропаганда. Причини такого відвертого колабораціонізму Дюранті зі сталінським режимом досі залишаються не до кінця з'ясованими. Так, у 1920-30-і роки серед західних інтелектуалів було чимало людей з лівими переконаннями, які щиро симпатизували проведеному Радянським Союзом грандіозному соціальному експерименту. Будь-яку критику на адресу СРСР вони сприймали як буржуазну пропаганду. Ще Ленін цинічно називав їх "корисними ідіотами". Однак Дюранті ані в історії, ані в фільмі не виглядає щирим ідеалістом. Є різні теорії, які пояснюють його поведінку - від цинічної продажності сталінському режимові до страху перед шантажем, що загрожували викрити його тоді ще підсудні гомосексуальні зв'язки. Сталін високо цінував його роботу, заявивши, що Дюранті намагався "говорити правду" про Радянський Союз. Втім, як показує у своєму фільмі Агнешка Холланд, угодовську позицію займали не тільки ліві інтелектуали. Колишній шеф Джонса Ллойд Джордж і його безпосереднє оточення з поблажливістю, а іноді й з підозрілістю ставилися до викривального завзяття молодого журналіста. Є у фільмі і прямий натяк: практично відразу ж після початку дуелі між Джонсом і Дюранті у пресі США нарешті визнали СРСР, і почалася активна і дуже вигідна американському бізнесу торгівля, якій звинувачення на адресу Москви могли тільки зашкодити. Сам Дюранті помер в 1957 році. 1990 року вийшла гостра критична книга "Апологет Сталіна" про нього .Її автор Селлі Тейлор пише, що пропущені крізь рожеві окуляри репортажі журналіста зіграли чималу роль у вирішенні президента Франкліна Рузвельта визнати СРСР. Волтер Дюранті (в першому ряду в центрі) на одному з показових процесів в Москві. Виступає прокурор Андрій Вишинський У відповідь на книгу Тейлора New York Times опублікувала редакційну статтю, в якій піддала його осуду. Його репортажі були названі найгіршими за всю історію газети. Почалася кампанія за позбавлення його посмертно Пулітцерівської премії. Найнятий газетою для всебічного вивчення творчості Дюранті професор російської історії університету Колумбія Марк фон Хаген дійшов висновку, що його репортажі були незбалансовані, некритичні і часто слугували рупором сталінської пропаганди, і що для репутації New York Times буде краще, якщо надану йому Пулітцерівську премію відкликають. Після тривалого, багаторічного розгляду Пулітцерівський комітет відмовився позбавити Дюранті премії, не знайшовши в його текстах очевидних і переконливих доказів навмисного обману. Для авторки фільму Агнешки Холланд моральні акценти в протистоянні Джонса і Дюранті абсолютно очевидні. Шлях Агнешки Холланд Агнешка Холланд народилася у Варшаві в 1948 році в польсько-єврейській родині. Її батько, офіцер польської армії та активіст компартії, втратив батьків під час Голокосту і все життя відкидав своє єврейське походження. Мати брала участь у Варшавському повстанні 1944 року, допомагала євреям ховатися від нацистів, за що отримала від Музею Голокосту "Яд Вашем" в Ізраїлі почесне звання "Праведник народів світу". Головна тема творчості Агнешки Холланд - злочини нацизму та комунізму У середині 60-х, захопившись творчістю режисерів "нової чеської хвилі" (Мілош Форман, Віра Хітілова), Агнешка вирушила вивчати кіно в Прагу, де в 1968 році, після розгрому Празької весни і вторгнення радянських військ, була заарештована за участь в дисидентському русі і провела кілька місяців у в'язниці. Свій шлях у кіно Холланд починала під крилом польських класиків старшого покоління - Кшиштофа Зануссі та Анджея Вайди. У 1976 році вона була асистентом Вайди під час фільмування "Людину з мармуру", відверто дисидентському фільмі, який вважається художнім передвісником "Солідарності". Знявши на межі 70-80-х років кілька самостійних фільмів в Польщі, в 1981 році, напередодні запровадження після розгрому "Солідарності" військового стану, Холланд емігрувала до Франції. Велика частина подальшої творчості - результат її складної польсько-єврейської ідентичності і дослідження суперечливих відносин між поляками і євреями під час Другої світової війни. Саме цій темі присвячені її найвідоміші фільми "Європа, Європа" (1991) і "У темряві" (2011), обидва номіновані на Оскар як кращі фільми іноземною мовою. Голокост та сталінізм - теми для Агнешки Холланд тісно пов'язані. "Довгий час мені хотілося розповісти про злочини комуністичного режиму. Якщо Голокост став універсально визнаною частиною світової історії, то в Росії і в колишньому СРСР про вчинені в ім'я комунізму злочини багато людей як і раніше говорять неохоче. Я чула, що під час нещодавнього опитування в Росії Сталін був визнаний найвеличнішим російським лідером в історії. Уявіть собі, що німці своїм найбільшим лідером обирають Гітлера!" - так вона пояснює своє рішення зняти фільм про долю і викриття Гарета Джонса. Фільмування московських сцен фільму відбувалося у Кракові і викликало жвавий інтерес мешканців міста Але, як стверджує Агнешка Холланд, проблематика фільму аж ніяк не обмежується історією і нашим ставленням до неї. Боротьба Гарета Джонса за правду, хоч і трапилася вісім з половиною десятиліть тому, гостро перегукується для режисера з нагальними питаннями сучасності. "Навіть тільки починаючи роботу над фільмом, ми розуміли, що розповідаємо універсальну, позачасову історію. Але лише з часом я зрозуміла, наскільки вона актуальна сьогодні, в епоху фейкових новин, альтернативної реальності, корупції в медіа, боягузтва політиків і байдужості людей. Як сказати світові правду, якщо світ не хоче її чути? Це ситуація, з якою ми стикаємося сьогодні практично кожного дня. Тому що мовчання - це отрута, яка труїть душі людей". "Зіткнення мужності і рішучості Джонса з цинічним опортунізмом і боягузтвом Дюранті як і раніше актуально. Сьогодні у нас не бракує корумпованих конформістів і егоїсти, зате є гострий брак героїв типу Джонса і Орвелла. Саме тому ми і вирішили знову повернутися до цих людей", - каже режисерка. Джордж Орвелл Джордж Орвелл, який друкує на машинці текст "Колгоспу тварин" і читає фрагменти зі знаменитої казки-памфлету, його закадровий голос як контрапункт, обрамляють фільм і проходять через всю його тканину. Ми навіть бачимо коротку, майже швидкоплинну зустріч письменника та журналіста. Зустріч ця - фантазія авторки сценарію Андрії Халупи (дебютна робота в кіно американської журналістки українського походження). Насправді Джонс і Орвелл не зустрічалися. Під час написання сцен голоду тварин у своїй казці-памфлеті "Колгосп тварин" Джордж Орвелл багато в чому спирався на матеріали, вперше оприлюднені Гаретом Джонсом Однак свідчень близького знайомства Орвелла з історією боротьби Гарета Джонса більш ніж достатньо, в тому числі і в тексті "Колгоспу тварин". "У січні стало зрозумілим, що запаси їжі закінчуються. Різко скоротилися порції зерна. Було оголошено, що збільшиться норма видачі картоплі. Потім з'ясувалося, що велика частина картоплі замерзла в гуртах, які були погано прикриті. Картопля розм'якла і потекла, для споживання практично не підходила. Залишилися тільки солома та буряк. Голод подивився їм прямо в обличчя. Було життєво необхідно приховати цей факт від решти світу. [...] Люди пустили в хід нову брехню про хутір тварин. Знову з'явилися чутки, що всі тварини вмирають від голоду і хвороб, що на фермі процвітають канібалізм і вбивства дітей. Наполеон був серйозно стурбований наслідками, які могли виникнути, якщо стане відомим дійсний стан речей, і він вирішив використовувати містера Вімпера, щоб спростувати чутки". Загальновідомо, що Наполеон в книзі Орвелла - це Сталін. А ось Вімпер, який свідомо приховує від світу правду і прикрашає жорстоку реальність ферми - абсолютно зрозуміло, Волтер Дюранті. Багато дослідників Орвелла переконані, що своє ім'я повалений тваринами господар ферми Містер Джонс отримав від письменника на честь журналіста Гарета Джонса. Джеймс Нортон та інші Афіша фільму на його світовій прем'єрі на Берлінському кінофестивалі 2019 року З точки зору історичної правди поява у фільмі фігури та тексту Джорджа Орвелла виправдана і додає й без того напруженому історичному контексту фільму додаткову інтригу. Драматично, однак, вся лінія з Орвеллом відображена у сценарії слабко, вона явно провисає і виглядає дещо штучною. Ще більш штучною здається вторгнення в тканину розповіді романтичної лінії - раптове кохання Джонса до вигаданої американської журналістки, що бере участь у вигаданих інтригах. Такий сюжетний хід здається нічим іншим, як поступкою неминучим і незаперечним голлівудським канонам, за якими успішне кіно нібито не може існувати без любовної історії. Здавалося б, досвіду та репутації Агнешки Холланд мало б вистачити, щоб протистояти штампам, але, на жаль, не вистачило. А, може бути, і робота в Америці - останні півтора десятиліття вона працює майже виключно на американських серіалах - розмила естетичні критерії заслуженої режисерки. Куди цікавіше було б замість жахливо розтягнутої московської експозиції простежити у фільмі останні роки життя Гарета Джонса, зокрема, його трагічну загибель. У деяких сценах режисерка, слідуючи сценарію, то зайве скандалізувала (в московських епізодах), то надмірно мелодраматизувала (в українських епізодах), припускалася прикрих провалів стилю і смаку. Джеймс Нортон, Агнешка Холланд та Пітер Сарсгаард перед світовою прем'єрою "Гарета Джонса" на Берлінському кінофестивалі. 10 лютого 2019 року Провали є тим більше прикрими, що сама історія та блискуча акторська пара Джеймс Нортон (Гарет Джонс) і Пітер Сарсгаард (Волтер Дюранті) надають головній сюжетній інтризі фільму таку напруженість, що в навмисній, спровокованій драматизації не було жодної потреби. Для Джеймса Нортона Гарет Джонс - третя поспіль велика роль, так чи інакше пов'язана з російськими історичними, літературними, або просто детективними сюжетами. Спочатку був чарівно розкішний князь Андрій Болконський в знятій телебаченням BBC екранізації "Війни і миру". Потім був Алекс Годман - головний герой серіалу про російську злочинність в Британії "Макмафія". І ось тепер - "Гарет Джонс". Ще нещодавно маловідомий актор перетворився сьогодні в одну з головних зірок британського кіно. Аж до того, що вважається одним з головних претендентів на заміну Деніелу Крейгу в ролі Джеймса Бонда. Роль Гарета Джонса в знятому за межами голлівудської системи і важкому для сприйняття фільмі навряд чи принесе акторові Оскар. Однак для актора вона дуже важлива. "Гарет був людиною з величезною душею, все життя він знав, чого хоче домогтися, і за своє прагнення до правди пожертвував життям. У нинішньому кліматі сум'яття і страху ми можемо вчитися у нього мужності в боротьбі за правду і в прагненні обов'язково поділитися нею зі світом", - говорить Джеймс Нортон. Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

media-49963929

https://www.bbc.com/ukrainian/media-49963929

Як науковці з Харкова міжзоряну комету досліджували

Науковці з Харкова допомогли в дослідженні унікальної комети Борисова.

Це, можливо, перша відома людям комета, яка народилася не в Сонячній системі Міжзоряними вважають об’єкти, народжені біля іншої зірки. Дослідження були на станції спостереження під Харковом. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.

160616_dk_euro_2016_poland_germany

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/06/160616_dk_euro_2016_poland_germany

Польща і Німеччина зіграли унічию

Матч збірних Польщі і Німеччини у групі С Євро-2016 завершився сухою нічиєю 0:0.

Підопічні Йоахіма Льова у другому таймі перевели гру на половину поля суперника, але так і не змогли взяти штурмом ворота поляків. У четвер збірна України досить несподівано програла на Євро-2016 у Ліоні команді Північної Ірландії – 0:2.

160125_vs_saakashvili_odesa_new_customs_control

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/01/160125_vs_saakashvili_odesa_new_customs_control

В Одесі почали створювати зону "відкритого митного простору"

В Одесі почався процес створення нової зони митного контролю. Про це у понеділок повідомив голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.

"Сьогодні нове покоління українських чиновників в Одесі почало будівництво «Відкритого митного простору» - зони митного оформлення, де не буде місця ледачим чиновникам, старими схемами, хабарам і беззаконню", - написав губернатор у Facebook. "Конкурс для нових співробітників вже оголошено і вони будуть отримувати набагато більш високу зарплату ніж діючі митники", - додав Міхеіл Саакашвілі.

media-38497512

https://www.bbc.com/ukrainian/media-38497512

Очевидиця нападу в Стамбулі: "Думала, ми всі помремо"

Щонайменше 600 людей були у клубі Reina в Стамбулі, коли в новорічну ніч нападник почав там стрілянину.

У нічному клубі загинули 39 людей. Приблизно дві третини із них – іноземці. Відповідальність за напад взяло на себе угруповання "Ісламська держава". Турецька поліція продовжує розшукувати нападника. Відео супроводжується титрами.

031223_khodorkovsky

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2003/12/031223_khodorkovsky

Нове засідання суду щодо звільнення Ходорковського

У Москві поновлюється засідання суду, який має вирішити чи слід подовжувати ще на 3 місяці термін утримання під вартою найзаможнішого підприємця Росії Міхаїла Ходорковського.

Суд мав би визначитися щодо цього ще в понеділок, але після майже 12 годин слухань справу було відкладено. Пана Ходорковського звинувачують у фінансових махінаціях та в ухилянні від сплати податків. Його прихильники, однак, називають висунуті проти нього звинувачення політично вмотивованими через підтримку, яку він надавав опонентам президента Путіна.

160606_pregnancy_sport_ko

https://www.bbc.com/ukrainian/health/2016/06/160606_pregnancy_sport_ko

Вагітність бігові не завада

Завагітнівши, відомі спортсменки нерідко продовжують тренуватися – а часом і змагатись. Нове дослідження на замовлення Міжнародного олімпійського комітету підтверджує: це менш ризиковано, ніж може здатися.

20 березня 1983 р. на Чемпіонату світу з легкоатлетичного кросу в англійському Ґейтсхеді норвезька бігунка на довгі дистанції Інгрід Крістіансен заступила своє місце на лінії старту. Два тижні перед тим вона почувалася дещо втомленою, що списувала на дві нещодавні подорожі до США з різкою зміною часових поясів. Утім, вона лишалася однією з фавориток чемпіонату, адже кількома місяцями раніше перемогла на марафоні у Х’юстоні. Та, на її подив, цього разу вона показала зовсім інші результати. "На кінець першого кола я прибігла останньою з норвезької команди. Мій тренер не міг зрозуміти, що відбувається", – пригадує вона. Потім їй вдалося перегнати співвітчизниць, та все одно на фініші вона опинилась лише 35-ю. "У той час дружина мого тренера дивилася на нас по телевізору. Після забігу вона зателефонувала своєму чоловікові та спитала: "А Інгрід часом не вагітна?" Напевно, це було видно з того, як я бігла. А може, я набрала трохи об’єму у верхній частині тіла. Точно не знаю, як, але вона це помітила", - згадує спортсменка. Пані Крістіансен скоро переконалась, що справді вагітна – до того ж, аж на п’ятому місяці. Це означає, що х’юстонський марафон вона виграла вже вагітною, пробігши його за 2 години 33 хвилини. Жінки-атлетки часто мають нерегулярний менструальний цикл, тому необізнаність про свою вагітність не вважається чимось надзвичайним. За останні десятиліття принаймні 17 учасниць Олімпійських ігор виявились вагітними. Дехто з них, звісно, уже про це знав: на одній з пам’ятних фотографій лондонської Олімпіади-2012 малайзійська спортсменка Нур Сур’яні Таїні здіймає гвинтівку над кругленьким восьмимісячним животиком. Нур Сур’яні Таїні привернула багато уваги на Олімпіаді-2012 (але, на жаль, не здобула жодної нагороди) Минулого року норвезька лижниця і шестиразова олімпійська чемпіонка Маріт Бйорген привернула увагу скандинавів, навідавшись під час вагітності до тренувального табору своєї команди. У червні 2014 р. американські ЗМІ опублікували приголомшливі фотографії Алісії Монтаньо під час чвертьфінального 800-метрового забігу Чемпіонату США з легкої атлетики (одна з цих фотографій – на початку статті). Британські видання теж регулярно публікують замітки про жінок, що беруть участь у спортивних змаганнях на пізніх термінах вагітності. То чи безпечно тренуватись і змагатись, коли очікуєш на дитину? На знак поваги до жіночого спорту, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) нещодавно скликав у Лозанні експертну групу з цього питання і попросив її учасників скласти відповідний звіт. Цей довжелезний звіт у п’яти частинах тепер публікує Британський журнал спортивної медицини. Попри складність матеріалу, головна думка авторів проста й зрозуміла. "Наразі проведено дуже мало якісних досліджень того, як перебігає вагітність професійних спортсменок, а також тих, хто просто присвячує багато часу тренуванням. Утім, схоже, що багато хто не припиняє тренуватися під час вагітності і не страждає від негативних наслідків, – каже професор Карі Бо з норвезької Школи спортивних наук. – Наскільки нам відомо, це не шкодить ані плоду, ані матері". Ризик проблемної вагітності чи вроджених вад у дитини серед спортсменок такий самий, як серед інших жінок. Утім, каже пані Бо, коли проблеми таки трапляються, спостерігачі помилково пов’язують їх з високим рівнем фізичної активності. Водночас немає і доказів того, що вагітність чи пологи даються спортсменкам легше. У минулому поради вагітним щодо спорту були переважно сумбурними чи необґрунтованими. Довгий час вважалося, що спорт підриває репродуктивну здатність жінки. Це переконання не мало жодного наукового підґрунтя і витікало скоріше з традиційного розуміння гендерних ролей, ніж з компетентної турботи про матір чи дитину. Професійним спортсменам доводиться самостійно вирішувати, які вправи їм варто продовжувати, а від яких краще утриматись Втім, у 1980-ті рр. деякі дослідники почали зауважувати, що спорт користується тими ж ресурсами жіночого організму, що й плід, який розвивається в утробі, – киснем, кровообігом, поживними елементами, теплом. Відповідно, припустили фахівці, плід може програти цю битву за ресурси. "Певною мірою так і є, – каже пані Бо. – Але спортивні жінки мають дуже добре кровопостачання, тому плоду це не шкодить. Водночас очевидно, що плацента живиться краще, якщо займатись спортом – тобто відбувається свого роду компенсація". У вагітних жінок покращується терморегуляція (тому вони часом більше пітніють) і розширюються можливості серцево-судинної системи. Завдяки гормональним змінам іноді збільшується рухливість суглобів, а підвищений вміст еритроцитів у крові означає, що в органи надходить більше кисню. Дослідження вказують, що професійні спортсменки, які продовжують тренуватися під час та після вагітності, можливо, споживатимуть на 5-10% більше кисню у найближчі місяці після пологів. Втім, таких змін не виявили у тих, для кого спорт лише хобі. Замість того щоб поширювати формальні списки рекомендацій і заборон, пані Бо дає вагітним спортсменкам одну просту пораду: прислухайтесь до свого тіла. Якщо у вас виникає відчуття дискомфорту, напевно, краще зупинитись. "Ті кілька досліджень, які ми маємо, вказують, що вагітні спортсменки самі поступово зменшують інтенсивність і частоту тренувань, – каже вона. – Це природно, коли у тебе росте живіт і дитина всередині підстрибує від різких рухів – відчуття не з найприємніших". Вагітність і спорт: чотири поради Професор Карі Бо переконана: коли йдеться про тренування під час вагітності, матері і спортсменці завжди видніше. Та ось кілька її порад: _____________________________________________________ Нові дослідження загалом сходяться з порадами, які сьогодні зазвичай дають вагітним. Американська колегія акушерів і гінекологів рекомендує вагітним займатися аеробікою та силовими вправами – ймовірно, це знижує ризик діабету та позитивно впливає на психіку. Втім, перш ніж активно займатися спортом, слід отримати індивідуальну консультацію лікаря. У Британії Національна служба охорони здоров’я також радить жінкам не припиняти тренувань на час вагітності, хоча й уточнює: інтенсивність занять має бути такою, щоб жінка одночасно могла підтримувати розмову, і не більша. Очевидно, що конкретні показники інтенсивності залежатимуть від того, чи в добрій формі жінка і чи звикла вона до регулярних тренувань. Коли шведка Ева Нистром виграла національні змагання з дуатлону (це 10 км бігу, 40 км на велосипеді, а потім ще 5 км бігу), вона була на восьмому чи дев’ятому тижні вагітності. Два дні по тому пані Нистром (вона знала, що вагітна) вийшла на пробіжку і відчула напад нудоти. "Це був сигнал, що треба прислухатись до свого тіла і дещо пригальмувати, – каже вона. – На початку я надто багато тренувалась, зокрема швидко бігала". Утім, вона і далі регулярно займалася бігом. Пані Нистром не радилась з лікарем щодо конкретного режиму тренувань – навіть більше, вона взагалі приховала від своєї акушерки факт тренувань, бо боялась, що та цього не схвалить. Набираючи вагу, пані Нистром почала потерпати від болю у спині. На щастя, того року у південній Швеції випало особливо багато снігу, тож за порадою фізіотерапевта вона перейшла на бігові лижі, тренуючись по годині щодва дні. Ева Нистром на лижах за кілька днів до пологів Дата пологів наближалась, і Ева помічала, що дедалі більше людей почали здивовано озиратись, коли вона проходила повз них на лижах. Вона стала тренуватися рано-вранці, щоб менше наражатися на несхвальні погляди. "Востаннє я їздила на лижах за добу до пологів, – пригадує вона. – Було важкувато, але загалом нормально". Пологи не здалися їй "схожими на марафон", як люблять повторювати акушерки. Народившись, її син Симон вправно почав набирати вагу. Пані Нистром цьому зраділа. "Якби він був надто маленьким, мені б дорікали, що я забагато тренувалась під час вагітності. Але тепер людям не було що казати", - згадує вона. Породіллям зазвичай радять не робити нічого важкого протягом шести тижнів, але Карі Бо вважає, що це питання індивідуальне. У реальному житті спортсменки з безпроблемною вагітністю і легкими пологами часто повертаються до тренувань уже через тиждень-два. У 1983 р. Інгрід Крістіансен дала собі лише чотири дні перепочинку, народивши сина Готе. Далі вона поновила тренування, через місяць повернулася до змагань, а невдовзі виграла ще один Х’юстонський марафон, на п’ять з половиною хвилин покращивши свій минулорічний результат – 2 год. 27 хв і 51 сек. Більше того, народження Готе ознаменувало початок найкращого періоду в її кар’єрі, коли вона встановила світові рекорди у марафонському бігу і на дистанціях 10 000 і 5000 метрів. Одна з найвитриваліших спортсменок свого покоління, Інгрід Крістіансен довела, що мами здатні на рекорди Що ж до Еви Нистром, у 2012 р. вона стала чемпіонкою світу в дуатлоні на довгі дистанції. Її синові тоді було близько року. Разом з британками Полою Редкліфф, Джоанн Пейві та Джессікою Енніс-Гілл й іншими спортсменками, число яких невпинно зростає, Ева довела: за підтримки інших людей тренування та змагання можуть чудово співіснувати з грудним вигодовуванням і дитячими забавами. Та хоча дослідження експертної групи МОК показало, що вагітність – не завада тренуванням, Карі Бо зізнається, що часто радить вагітним чемпіонкам і рекордсменкам збавити оберти. "Амбітні спортсменки надзвичайно бояться втратити форму, – каже вона. - Більшість жінок треба заохочувати до більшою активності, запевняти, що це безпечно і зовсім не ризиковано, що здоровий спосіб життя – це завжди добре. Але є невеличка група жінок, залежних від спорту, які вважають, що завжди мають викладатися на сто відсотків". "Таким жінкам я кажу: ви нічого не втратите, якщо останні два місяці вагітності дещо стримаєте свій запал. Це лише кілька місяців, розумієте? Бережіть себе, адже з вами – пасажир!" – підсумовує вона. Ева Нистром годує шестимісячного сина Симона перед початком змагань з тріатлону

120403_ek_usa_oakland_shooting

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2012/04/120403_ek_usa_oakland_shooting

Чоловік розстріляв сімох людей в американському коледжі

Зловмисник відкрив вогонь в аудиторії християнського коледжу в Окленді (штат Каліфорнія, США). В результаті стрілянини загинуло семеро людей.

Повідомляється, що п’ятеро людей загинули миттєво, двоє померло у лікарні від отриманих поранень. Поліція затримала 43-літнього чоловіка, колишнього студента коледжу, в супермаркеті сусіднього міста Аламеда. Університет Ойкос – приватна релігійна установа, де викладають такі дисципліни як теологія, музика, східна медицина і навички догляду за хворими. "Ми знаємо, що це корейський коледж. В коледж зайшов озброєний чоловік і відкрив вогонь", - розповіли в місцевій поліції. У найближчій лікарні підтвердили, що там надають медичну допомога чотирьом постраждалим в результаті стрілянини.

040616_yanukovych_russia_ses

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/06/040616_yanukovych_russia_ses

Янукович: Росія - за зону вільної торгівлі

Український прем`єр-міністр Віктор Янукович каже, що Росія підтримує ідею розпочати формування Єдиного Економічного Простору зі створення зони вільної торгівлі.

Про це український прем`єр сказав, відкриваючи засідання уряду, заявивши, що такі запевнення він отримав під час зустрічі у Москві з російським президентом. У попередніх офіційних заявах представників Росії наголошувалося на інших пріорітетах. Учора Віктор Янукович, сказав, що підтримує поглиблення інтеграції на пострадянському просторі фактично не згадавши про європейську інтеграцію, проголошену головним напрямком української зовнішньої політики.

media-38235073

https://www.bbc.com/ukrainian/media-38235073

В Ізраїлі демонтували позолочений пам’ятник Натаньягу

Позолочений пам’ятник прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу демонтували за наказом влади.

Статуя заввишки 4,5 метри з’явилась вночі на площі у Тель-Авіві за ініціативою скульптора Ітая Залаїта. Скульптор виріщив перевірити, "наскільки обмежена свобода самовираження у Ізраїлі". "Ми поважаємо свободу слова, але порядок є порядок", - заявили в мерії Тель-Авіва. Муніципальні робітники демонтували пам’ятник.

031229_iran_quake

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/12/031229_iran_quake

Іран: жертвам землетрусу терміново потрібні помешкання і вода

Зменшується надія знайти ще когось із тих, хто вижив після спустошливого землетрусу в Ірані, і рятувальники намагаються полегшити страждання десятків тисяч людей, які провели третю ніч просто неба в холоді.

Речники рятувальників кажуть, що умови на вулицях міста Бам жахливі, терміново потрібні тимчасові помешкання і чиста вода. Міжнародний Червоний Хрест повідомив, що відправляє до зони стихійного лиха намети, пластикові щити, ковдри, гасові пальники і електрогенератори. Кореспондент Бі-Бі-Сі в Бамі передає, що наявний консенсус щодо того, що не потрібні додаткові пошуково-рятувальні команди. Поскільки успіхів у знаходженні вижилих майже немає, ці операції, як передбачають згорнуть впродовж доби чи двох. Іранські офіційні особи оцінюють число загиблих принаймні в 22 тисячі.

050922_business_thursday

https://www.bbc.com/ukrainian/indepth/story/2005/09/050922_business_thursday

Огляд економічних подій: завдання нового прем'єра

Теми цього огляду:>Енергетика, інфляція, уповільнення економічного розвитку та соціальні платежі – основні проблеми, із якими новому українському прем’єрові треба буде розібратися вже найближчим часом – вважають українські оглядачі.>Якщо українська економіка уповільнюватиметься і надалі – можлива девальвація гривні, вважає заступник голови НБУ.>Російський Газпром починає підписувати контракти на постачання газу трубопроводом, будівництво якого ще не розпочато.>МВФ збільшив свій прогноз зростання українського ВВП наступного року, але зменшив загальносвітовий прогноз – через високі ціни на нафту.>Ціни на нафту і надалі зростають – головний фактор – очікування нових руйнувань нафтової інфраструктури півдня США від урагану Рита.>Sony оголошує про плани скоротити 7 % працівників.>І Жерар Депардьє – найуспішніший із знаменитих виноробів.

Завдання прем'єра Новий український прем’єр Юрій Єхануров заявив, що оголосить економічні пріоритети свого уряду наступного тижня, але зазначив, що всі пропозиції мають стати позитивним сигналом для бізнесу:“В нас немає часу на розкачку. В уряді буде щонайменше третина людей, які не мають відношення до політики. Це будуть люди, які йдуть, аби прагматично вирішити ті проблеми, які сьогодні стоять перед державою.” У вівторок, коли парламент відмовився затверджувати його кандидатуру, пан Єхануров говорив, що його головним завданням буде, аби високі соціальні стандарти були похідною від динамічного розвитку економіки, а з іншого боку – дієвими стимулами для цього зростання. Економічні оглядачі по-різному оцінюють призначення Юрія Єханурова на посаду прем’єр-міністра. Якась частина із них вважають, що найсерйознішою проблемою, із якою зіштовхнеться новий прем’єр, буде проблема енергетики – дефіцит пального на складах, а газу – в енергетичному балансі, підвищення цін на нафту. І все це напередодні зими. І все це зав’язало на Росію, із якою в України після помаранчевої революції склалися не найкращі стосунки. Інші оглядачі кажуть, що для нового уряду завданням номер один є стимулювання економічного зростання та стримування інфляції. А для цього, мовляв, треба заморозити збільшення соціальних виплат, що також виглядає складним напередодні парламентських виборів. Треті вважають, що перш за все новому урядові треба простимулювати зростання економіки. Ціни на нерухомість та девальвація Голова Ради Національного Банку Валерій Геєць заявив в інтерв’ю газеті “Комерсант”, що “за останні півроку ми втратили економічне зростання та отримали загрозу дестабілізації економіки. Пора зупинитися. Перш за все, відмовитися від нових соціальних зобов’язань. Ми маємо завмерти. Будь-який рух у попередньому напрямку – це рух до кризи.” Пан Геєць також дав своє пояснення стрімкого зростання цін на нерухомість в Україні: “Здається, ходила цифра про те, що ті, хто зберігав гроші у доларах, від квітневої ревальвації втратили близько 300 мільйонів доларів. Ті, хто заощаджував у гривнях, не втратили б, якби не зростання цін. Виграли лише власники нерухомості. Люди зневірилися і в доларі, і в гривні, і стали вкладати в нерухомість.” Якщо тенденція до уповільнення розвитку української економіки збережеться і надалі, то вже у середньостроковій перспективі можна говорити про девальвацію гривні, заявив в інтерв’ю “Економічним відомостям” заступник голови Національного Банку Олександр Савченко. Але, за його словами, поки що НБУ планує зберігати стабільність курсу гривні по відношенню до долара. А наступного року можуть розглядатися можливість переходу до “плаваючого” курсу гривня-долар. Рівно тиждень тому голова Нацбанку Володимир Стельмах запевняв, що офіційний курс не буде змінюватися найближчим часом. У проект бюджету наступного року закладений курс у 5 гривень 5 копійок за долар. Прогноз МВФ щодо ВВП Міжнародний валютний фонд збільшив свій попередній прогноз зростання українського ВВП на 2006 рік з 5 до 5.4%. Про це йдеться у черговому піврічному огляді світової економіки, оприлюдненому МВФ під час зборів директорів фонду. У той-таки час МВФ залишив незмінним свій прогноз щодо зростання української економіки цього року – до 5.5%, хоча за вісім місяців цього року ВВП зріс лише на 2.8%. Цьогорічна інфляція, за прогнозами експертів МВФ, має сягти більше 14%, хоча прогноз українського уряду поки що не перевищує 9.8%. Загалом, в своєму огляді МВФ попереджає про можливість уповільнення розвитку світової економіки на тлі сталого зростання цін на нафту. Плани Газпрому Газпром планує підписати перші контракти на постачання газу Північноєвропейським газопроводом вже на початку 2006 року – заявив заступник голови компанії Олександр Медвєдєв. За його словами, незважаючи на те, що будівництво цього газопроводу, що має пройти через Балтійське море, завершиться лише через 5 років, Газпром отримав пропозиції на укладення контрактів на 18 мільярдів кубометрів газу. Пропускна потужність першої гілки газопроводу становитиме 27 мільярдів кубометрів. Угоду про створення консорціуму з будівництва Північноєвропейського газопроводу було підписано на початку вересня у Берліні в присутності президента Путіна та канцлера Шредера. Контрольний пакет акцій консорціуму належатиме Газпрому. Російський бюджет Державна Дума Росії розпочала розгляд бюджету наступного року. Згідно із проектом документу, російський уряд виходить із того, що російський ВВП зросте на 5.8 %, інфляція – на 7-8.5%, а ціни на нафту дорівнюватимуть 40 доларам за барель. Рита і нафта Наближення урагану Рита до узбережжя штатів Луїзіана та Техас спричиняє подальше зростання цін на нафту, як перевищили 67 доларів за барель. Нафтові компанії евакуюють працівників численних нафтових платформ, розташованих у Мексиканській затоці, а також НПЗ на узбережжі. Крім того, паралізована інша нафтова інфраструктура цього регіону, де зосереджено до чверті американського нафтового виробництва. Боб Гестіман, одна із менеджерів нафтового терміналу у Луїзіані, каже, що весь порт закритий через високий рівень води:“Погодні умови для розвантаження танкерів є надзвичайно несприятливими. Ми, звичайно, занепокоєні, проте після урагану Катріна нам вдалося відновити роботу порту через два з половиною дні. Ми також звільнили весь термінал і порт від танкерів, які зараз знаходяться у безпечних портах.”Рита вже 17 ураган цього сезону. 2005 рік став четвертим “найбагатшим” на урагани роком з початку спостережень у 1851. Найбільшу кількість ураганів на південному узбережжі США було зафіксовано у 1933 році. Sony скорочується Японська корпорація Sony оголосила про плани скоротити до 2008 року до 10 тисяч працівників, - приблизно 7 % свого нинішнього персоналу. При цьому у самій Японії буде скорочено 4 тисячі, а решту 6 тисячі – у філіях корпорації по всьому світу. Під час трирічної реструктуризації буде закрито або продано 11 із 36 заводів Sony. Цього року збитки компанії становитимуть близько 90 мільйонів доларів. Але оглядачі кажуть, що це не є провиною нового керівництва, бо погані часи для Sony почалися ще пару років тому. У березні 2005 року Sony очолив Гавард Стрингер, який має американське та британське громадянство. Це перший керівник японської компанії іноземного походження. Французький актор Жерар Депардьє спричинив фурор на лондонському винному ярмарку. Депардьє – один із кількох знаменитостей, що мають свої виноградники. Серед інших – Френсіс Коппола, Стинг та сер Кліф Ричард. Але вина пана Депардьє продаються краще. І не тому, що вони французькі, бо його виноградники розташовані не тільки у Лангедоку, Бордо та на півдні Франції, але й в Іспанії, Марокко та Аргентині. На початку цього року ходили чутки, що французький актор купив невеликий виноградник і у кримській Массандрі, але офіційно цих чуток ніхто не підтверджував, утім, і не спростовував. Можливо, за комерційним успіхом стоїть відома галлійська вправність, а можливо, і життєве кредо актора: “Для щастя у цьому світі мені потрібно зовсім мало, але вина у моєму келиху має бути багато.”

news-53029064

https://www.bbc.com/ukrainian/news-53029064

Що не так із тестуванням на коронавірус в Україні

Скільки в Україні насправді хворих на Covid-19? Як українців тестують і які бувають тести на коронавірус?

Кінець YouTube допису, 1 Що не так із тестуванням і чому в лабораторіях черги з тисяч необроблених тестів? Відповідаємо на головні питання про коронавірус. Відео Діани Куришко. Дивіться наш YouTube! Там більше відео, ніж на сайті.

features-48169873

https://www.bbc.com/ukrainian/features-48169873

Пальмова олія. Як через неї гинуть тварини

Пальмова олія - справжня золота жила. З одного гектара землі, засадженого пальмами, можна отримати в 5-10 разів більше олії, ніж від будь-якої іншої рослини. Пальмову олію часто використовують замість нафтопродуктів. Але якою є справжня ціна його використання?

Орангутанги - один з видів тварин, кількість яких суттєво скорочується внаслідок розширення плантацій олійної пальми Споживання пальмової олії у світі зростає. За оцінкою агентства Research and Markets, ринок пальмової олії зростає на 5,7% щороку. Це зростання може прискоритися внаслідок того, що цьому продукту знаходитимуть нове використання. У березні Всесвітня організація охорони здоров'я зробила висновок, що вживання пальмової олії призводить до ожиріння та розвитку хронічних захворювань. Це була перша однозначна рекомендація щодо продукту від міжнародної організації. 85% світового попиту на пальмову олію забезпечують дві країни - Малайзія та Індонезія. Цим країнам пощастило: олійні пальми ідеально ростуть в їх кліматі, а експорт олії приносить гарні гроші. Проте подивимося як індустрія пальмової олії, світовий річний обіг якої складає за даними ВООЗ 60 млрд доларів, позначається на навколишньому середовищі у цих країнах. Гунунг-Льосер Гунунг-Льосер - це національний парк на індонезійському острові Суматра. Це унікальне місце з точки зору біологічного різноманіття. Тут живуть тварини, яких немає більше ніде у світі. Разом з іншими національними парками, Гунунг-Льосер утворює об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - незаймані вологі тропічні ліси Суматри. Це 2,6 млн гектарів тропічного лісу, де пліч-о-пліч живуть суматранські слони, тигри, носороги та орангутанги. У національному парку Гунунг-Льосер живуть тварини, яких немає більше ніде у світі Лахмудін - один з багатьох фермерів Суматри, які приблизно десять років тому вирішили засадити свою землю пальмами, з плодів яких виробляють олію. Його ферма знаходиться в провінції Ачех, поруч з національним парком. "Це поле раніше було лісом", - говорить він, показуючи свою ділянку в оточеній пагорбами долині. Близько десяти років тому тут вирубили дуже багато дерев, щоб засадити ділянки пальмами. Фермерам потрібні гроші. "Це єдине, чим місцеві можуть займатися", - говорить Лахмудін. Працівники національного парку змушені вирубати нелегальні насадження олійної пальми Людина і природа За останні 20 років Гунунг-Льосер втратив понад 110 тисяч гектарів лісу. Велика частина цього лісу розташовувалася в низині, і після того як його вирубили, тварини, що жили в ньому, почали частіше контактувати з людьми. Місцеві жителі змушені шукати нові способи співіснування з тваринами. Суматранські слони часто витоптують врожай на полях Наприклад, в одному з муніципалітетів поруч із національним парком слони постійно витоптували засіяні поля. Місцеві жителі знайшли спосіб їх зупинити: поля почали обсаджувати лимонною травою. Слони обходять цю запашну рослину стороною. Юсуф - заклинатель слонів. Він багато спілкується з цими тваринами та намагається пом'якшити згубні для них наслідки контакту з людиною. Він каже, що місцеві люблять слонів, але посіви для них важливіше. "Їм потрібно якось заробляти", - говорить він. Орангутанги в небезпеці: чому вони можуть зникнути? Але не скрізь люди шукають такі рішення. У декількох кілометрах на південь, в місті Сінгкіл, більшу частину родючої землі сьогодні перетворили в пальмові плантації. Одного разу у невеликому гаю олійних пальм фермери знайшли застряглого орангутанга. Вирубка лісу позбавила тварину домівки та звичних джерел їжі - він пішов шукати нові та застряг. 15-річну тварину врятували та виявили, що його поранили з пневматичної гвинтівки. Співробітник місцевого Центру інформування про орангутангів на ім'я Крішна розповідає, що мавпи іноді заходять у володіння фермерів і знищують саджанці бетеля та олійних пальм. "Місцеві жителі ставляться до них як до прикрої проблеми", - говорить він. Браконьєрство Орангутанги - дуже популярні домашні тварини, як в Індонезії, так і в інших країнах. Полювання на них заборонене, але це не зупиняє браконьєрів та місцевих жителів, які намагаються трохи заробити. Орангутанг намагається спинити бульдозер Як правило орангутангів забирають у матері ще немовлятами. Полюють на них часто саме на олійних плантаціях. Браконьєрство щодо орангутангів завдає величезної шкоди і є дуже кривавим, тому що як правило самки захищають дитинчат і їх просто вбивають. Полювання на орангутангів заборонене, але це не зупиняє браконьєрів та місцевих жителів Дитинчата, яких утримують у неволі, з часом виростають у великих дорослих мавп з фізичною силою шістьох чоловіків. Їм потрібно з'їдати до чотирьох кілограмів овочів та фруктів на день. Часто на цьому етапі вони набридають господарям, і їх в кращому випадку повертають в Центр інформування, або, навпаки, викидують чи вбивають. Шрі Ліа - одна з таких власників. Вона вирішила повернути свого "прийманого сина", трирічного орангутанга на ім'я Бом-Бом, в центр, де йому допоможуть знову адаптуватися до життя в природі. "Він росте, і ми не знаємо, чого він хоче", - каже вона, стримуючи сльози. "Бізнесмени завжди говорять, що роблять це, тому що люблять орангутангів. Ні, насправді те, що ми для них робимо - це прояв справжньої любові. Любити - не означає володіти", - говорить Крішна. Індонезійські лісові рейнджери показують пастку, встановлену браконьєрами для тигрів Дороги - "найсерйозніша проблема" Доля орангутангів тісно пов'язана з лісом, а ліс вирубують. Але ще більш серйозна проблема - це фрагментація лісових масивів через будівництво доріг. "Дороги - найсерйозніша з проблем", - говорить директор некомерційної організації "Програма консервації суматранських орангутангів" Іен Сінглтон. Вирубка лісу починається з будівництва автошляхів Саме з дороги починається перетворення лісу в плантації олійних пальм. Внаслідок вирубки лісів Індонезія щорічно втрачає від ста до двохсот орангутангів. Слони й дамба Ще один приклад - село Лестен, яке знаходиться в самому серці заповідника. На машині до неї добиратися зі столиці 12 годин. У минулому році тут вперше з'явилася асфальтована дорога. Ми їдемо по ній і бачимо, як навколо вирубують ліс. Ліс вирубують всюди. Село Лестен знаходиться в самому серці національного парку Мешканці села вирішують, чи будуть вони переїжджати, щоб звільнити місце для гідроелектростанції. Компанія PT Kamirzu, яка будує ГЕС, обіцяє мешканцям села побудувати нове поселення. "Нам обіцяли будинки площею 45 кв. метрів, мечеті, школи, будинок зборів і поліклініку", - розповідає старійшина села Сатурудін. За останні 20 років парк Гунунг-Льосер втратив понад 110 тисяч гектарів лісу Якщо компанія виконає обіцянки, то швидше за все жителі села погодяться на переїзд, і тоді дамбу побудують. Але дамба стане на шляху останньої стежки суматранських слонів. Цей вид слонів - єдиний у світі, який вважається підданим високому ризику вимирання. Слони як правило переміщаються по джунглях, дотримуючись певних маршрутів - стежок або коридорів. Група слонів дуже багато їсть, а тому не затримується на одному місці більш як два-три дні. Для азіатських слонів міграція дуже важлива - її повне коло може займати до десяти років. Суматранські слони можуть зникнути в наступні кілька десятиліть "Це останній міграційний коридор, який зберігся. Якщо він зникне, популяція слонів стане ще більш фрагментованою, а значить, вони наблизяться до вимирання", - говорить Сінглтон. Він не вважає, що сьогодні є спосіб зупинити вимирання тварин в національному парку Гунунг-Льосер. "Ми маємо просто його уповільнити. Для того, щоб коли і Індонезії з'явиться можливість захищати ту частину лісу, яка залишиться, в ньому ще залишалися звірі", - говорить Іен Сінглтон. Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

131021_book_2013_lemko

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/10/131021_book_2013_lemko

Ілько Лемко. "Львів - місто кохання"

Книжкова премія ВВС Україна Книга року ВВС-2013 представляє кожну з книжок "довгого списку" (претендентів на звання Книги року).

Видавництво "Апріорі" презентує книгу Ілька Лемка "Львів - місто кохання": Книжка містить художній виклад найцікавіших історій львівського кохання, оправлених в контекст історичних подій давньої епохи. Анотація надана видавництвом. Книга "Львів - місто кохання" потрапила до "довгого списку" премії Книга року ВВС-2013. Усього до нього увійшли 20 книжок. Премія Книга року ВВС-2013 проходить у співпраці з Культурною програмою Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР).

features-39595176

https://www.bbc.com/ukrainian/features-39595176

Супрун: лікарів і пацієнтів принижують щодня

Медицина - найкорумпованіша галузь в Україні, констатує керівниця МОЗ Уляна Супрун.

Уляна Супрун: зараз усі за все платять і при цьому не знають, скільки ще від них вимагатимуть у лікарні При цьому медична реформа, за її словами, чи не єдина, яка стосується усіх без виключення українців. І зараз дня неї настав вирішальний час. Днями у парламенті зареєстрували ініційований урядом пакет документів, які у разі ухвалення докорінно змінять систему охорони здоров'я в Україні. Уляна Супрун наполягає: або зараз, або інша нагода випаде лише через кілька років. На її боці уряд і прем'єр, громадські організації, посли G7, а також релігійні організації, з якими співпрацює міністерство. Втім у Раді є неформальне лобі проти пропонованих реформ. Профільний комітет має власний погляд на те, як слід змінювати медицину, а представники окремих партій пішли у відкритий наступ, звинувачуючи МОЗ у популізмі. Але ігнорувати питання охорони здоров'я цілої нації було б політичним самогубством, наголошує Уляна Супрун. У чому полягає суть її медичної реформи та навіщо її запроваджувати, пані Супрун розповіла в інтерв'ю ВВС Україна. ВВС: Лікарі, з якими спілкувалася редакція ВВС Україна, нарікають на те, що зараз їм особливо бракує ліків, обладнання і навіть пального для швидких. Наскільки часто із такими скаргами звертаються до вас? У.С.: У четвер ми мали селекторну нараду і разом з прем'єром та віце-прем'єром Розенком спілкувались зі всіма регіонами щодо програми "Доступні ліки". Більшість кажуть лише, що потрібно більше коштів. Завжди просять "більше коштів", але ніхто не говорить про більш ефективне їх використання. І завжди чекають, щоб держава давала їм більше коштів, хоча через програму децентралізації дуже багато грошей залишаються у місцевому бюджеті. В інтерв'ю ВВС Україна керівниця МОЗ розповіла про проблеми фінансування медичної галузі. Зараз у Києві, Львові, Одесі, Харкові є мільярди гривень, які сидять на їхніх рахунках з економічного розвитку. Їх можна було б витрачати на охорону здоров'я, але вони чомусь цього не роблять. Протилежний приклад: місто Кропивницький, де за гроші з міського бюджету збудували один з найкращих перинатальних центрів, які мені доводилося бачити у своєму житті. Бо їхня місцева влада вирішила, що важливо дбати про охорону здоров'я своїх людей. Тож, на мою думку, гроші є, але їх використовують неефективно і чекають, щоб держава завжди щось давала. Багато цих питань будуть вирішені, коли парламент, я сподіваюся, проголосує за подані нами законопроекти, і буде нова система фінансування. Хто і за що платитиме ВВС: "Ми не можемо навіть уявити, що депутати не підтримають старт прямих страхових виплат за пацієнтів та підуть у пряму конфронтацію з усім суспільством", - це цитата із сайту МОЗ. Але у парламенті вже багато хто висловився проти пропонованих вами змін. Як ви думаєте, чому? У.С.: Перш за все, у тих людей треба запитати, чому вони вважають хорошою чинну систему, яка вимагає від кожного пацієнта платити зі своєї кишені, а держава не гарантує майже нічого. Система, яку пропонуємо ми, роками працює у Великій Британії, Іспанії, Норвегії, багатьох інших європейських країнах. І там, я думаю, люди більш задоволені своєю системою охорони здоров'я, живуть на 7-10 років довше, ніж в Україні. ВВС: Наскільки висока імовірність того, що розроблені вами закони все ж ухвалять? У.С.: Сподіваюся, на наступному сесійному тижні їх розглянуть у комітетах і згодом ухвалять у першому читанні, аби ми могли вносити правки і вже готуватися до 1 липня, коли система має стартувати. Якщо цього не станеться, то ми побачимо, що наш парламент не зацікавлений у суттєвих змінах в системі охорони здоров'я. І суспільство зрозуміє, які справжні пріоритети чинних парламентарів. ВВС: Чому ваші пропозиції не підтримують у парламентському комітеті охорони здоров'я? У.С.: Профільний комітет раніше подав власні законопроекти, вони пропонують запровадження приватної страховки. На наш погляд, на погляд іноземних та українських фахівців, експертів, включно з колишніми міністрами охорони здоров'я, згідно з рекомендаціями ВООЗ, наша модель державного страхування, гроші для якої накопичуватимуться у бюджеті з наших податків, - найкраща для України. Бо ми зараз живемо в економічній кризі і не можемо вимагати від громадян, щоб вони шукали гроші на якусь приватну страховку. До того ж у нас немає розвиненої системи страхових компаній, які могли б надавати ті послуги для українців. ВВС: У своїх пропозиціях щодо реформи ви запроваджуєте поняття співоплати. Чи означає це, що поняття безкоштовної медицини в Україні у разі ухвалення цих законів офіційно зникне? У.С.: Зараз усі за все платять і при цьому не знають, скільки ще від них вимагатимуть у лікарні - це наша реальність. Ми продовжуємо міф про те, що все безкоштовне. Але насправді ми платимо двічі: перший раз у якості податків, другий - з нашої кишені за все, що отримуємо у медичній сфері. Замість цього ми можемо запровадити гарантований пакет послуг - на первинній ланці, на екстреній, паліативній допомозі на 100% усе безкоштовно надаватиметься кожному, хто живе в Україні. Для вторинної допомоги, спеціалізованої чи госпіталізації, держава встановить тарифи на кожну послугу - і оплату лікарю, і медсестрі, і за ліки, і за операційну - все буде прозоро. Також ми визначимо, скільки оплачуватиме держава, а скільки пацієнт. Умовно кажучи, операція коштує 10 тисяч гривень, держава заплатить 8 тисяч, а пацієнт - 2 тисячі. Хто може покрити ті 2 тисячі? Наприклад, через державну програму додаткових пільг. Ще є приватні страховки, якими багато хто користується - у такому разі вони оплачуватимуть не всю вартість, а лише співоплату. Для тих, хто не може доплатити, будуть субсидії, а хто може, платитиме зі своєї кишені. Усі знатимуть тарифи і частку для співоплати. Це допоможе державі планувати і покривати витрати правильно, а ми розумітимемо, за які послуги не повинні нікому платити. ВВС: Невідкладна допомога - у зеленому списку (який повністю оплачує держава), а стаціонарні послуги - у синьому (співоплата). Коли настає той момент, коли у пацієнта проситимуть гроші? У.С.: Якщо у вас, приміром, заболіло у грудях, вас забирають до лікарні із підозрою на інфаркт, роблять ангіографію, вставляють стент, ви ночуєте там 2-3 ночі - це все один інцидент, який покривають через програму екстреної медичної допомоги. Але якщо ви захворіли, пішли до свого сімейного лікаря, він відправляє вас до кардіолога, а той каже, що є проблема, але не термінова, ви йдете до лікарні, і вам треба стент - тоді це вже планове лікування, і настає співоплата. Ми дуже чітко визначимо, що невідкладне, а що - ні. Ультрадецентралізація ВВС: Щодо стентів. Кардіологи кажуть, що зараз їх дуже бракує... У.С.: Треба уточнювати, які кардіологи, і де вони працюють. Стенти, які ми закупили у 2015 році, були в наявності у всіх лікарнях під відомством МОЗ. Якщо ж ідеться про заклади Національної академії медичних наук - то це окрема структура, яка отримує окреме фінансування. Інститути Шалімова, Амосова, де нарікають на брак фінансування, не у нашому підпорядкуванні. Нам заборонено фінансувати їх, бо це нецільове використання коштів, але ми пропонуємо їм додавати їхні закупівлі до наших, оскільки тоді вони матимуть кращі ціни. Лікарні МОЗ мають стенти, а якщо ні, то звертаються до нас, і ми забезпечуємо їх за рахунок перерозподілу по країні і робимо усе, що можемо. ВВС: Чому виникають ситуації, коли лікарям і пацієнтам чогось бракує? У.С.: Як зараз відбувається фінансування? Є субвенція, яка роздається по всій Україні, і частина грошей, яка залишається в МОЗ для державних закупівель. Це лише мала частка від того, що насправді потрібно по цілій країні. Добре, що тепер ми принаймні можемо купувати більше, ніж раніше, через міжнародні організації. Але на 100% покрити потреби пацієнтів через держзакупівлі ми не могли ніколи. Тому ми вимагаємо від місцевих органів влади, щоб вони допомогли зі своїх бюджетів. І охорона здоров'я - це не лише лікарні або ліки, це також дороги, якими їздять швидкі. Тож слід обирати - відремонтувати дорогу до лікарні або школи, а не до мера додому. Те, що ми зараз робимо, це вже якась ультрадецентралізація. Ми децентралізовуємо гроші, аби сам пацієнт обирав, куди вони підуть. Система чинить спротив, тому що корумпована, вважає керівниця МОЗ ВВС: Чи не надто ризиковано віддавати стільки відповідальності на місця? У.С.: Коли три роки тому починали децентралізацію, ніхто не розумів, що це таке, казали, що немає нормативних актів, розрахунків, це ніколи не спрацює. Тепер ми віддали багато відповідальності на місця, і багато з них дуже правильно працюють. Дуже важливо зрозуміти, за що відповідає держава, за що громадянин, і за що - місцева влада. Днями на Кабміні ми слухали звіт НАЗК, яке у 2016 році провело опитування серед українців. 41% опитаних сказали, що стикалися із корупцією. Більше 60% з них - у сфері медицини, приблизно 40% - в освіті, і решта - в інших сферах. Отже, у медицині найбільше корупції, і це пояснює, чому ми зараз зазнаємо найбільшого спротиву. І, коли ми зможемо звільнити людей від цієї системи, яка вимагає комусь платити із власної кишені, а медиків через низькі зарплати брати ці гроші, це буде величезним проривом. Не лише у медицині, але й у цінностях людей, в гідності наших пацієнтів і нашого персоналу, бо зараз й одних, і других принижують щодня. Люди бояться захворіти, піти до свого лікаря, бо будуть фінансово зруйновані. Ми мусимо допомогти суспільству жити більш якісним життям і почуватися більш безпечно, побачити справедливість, коли не лише обрані якісно лікуються у Феофанії, а всі мають доступ до тих медичних послуг, по всій Україні. Щоб люди відчули, що держава дбає про них, що їхні податки ідуть туди, куди вони хочуть, і справді отримували допомогу. Уляна Супрун вважає, що зараз від українців не слід вимагати купувати приватні страхові поліси ВВС: Все ж, хто відповідатиме за охорону здоров'я, коли нова система запрацює. У парламенті МОЗ вже звинувачують у спробах зняти відповідальність із себе. У.С.: Згідно з моїм баченням - і так це працює у більшості країн світу - МОЗ не є замовником послуг і не оплачує їх. МОЗ творить політику - від англійського слова policy. МОЗ займається громадським здоров'ям - здоров'ям усіх громадян, а не лікуванням кожного. МОЗ також повинне бути регулятором, аби ця допомога була якісною, і щоб наявні фінанси правильно витрачали на цільові програми. Наприклад, як у Британії, де окрема агенція National Health Service замовляє послуги, підписує контракти з лікарнями, оплачує їх і контролює дотримання вимог. Ми визначаємо стандарти, а наш замовник - Національна служба здоров'я, окрема незалежна служба - вимагатиме від закладів, які отримують фінансування із бюджету, виконувати встановлені вимоги. Ми ліцензуватимемо лікарні, а з часом - і лікарів. Щороку у Кабмін подаватиметься перелік послуг, частину яких покриють з бюджету, а якусь - за рахунок співоплати. У такому випадку МОЗ нарешті не займатиметься лікуванням поодиноких людей. Це не означає, що МОЗ передає комусь відповідальність. Але неправильно, коли одна і та ж структура є і замовником, і регулятором, і фінансами займається, і стандартами. Це простір для корупції. ВВС: Практично кожна ваша ініціатива натикається на певний опір. Так було і з програмою "Доступні ліки", яка почала працювати на початку квітня. Ви задоволені її запуском? У.С.: Так, дуже задоволена. У деяких регіонах кількість аптек, що беруть участь у програмі, збільшилася вдвічі. Майже всі області вже розподілили гроші по районах. Цього не зробила лише Київська область, бо обласна рада чомусь відклала обговорення цього питання на час після свят. Всі інші області вже працюють. Коли ми спілкуємося із людьми в регіонах, то приємно, що вони скаржаться лише на брак спеціальних наліпок для аптек, які беруть участь у програмі, бо зараз є більше ліків, аніж ми вислали їм наліпок. Ніхто не думав, що це так швидко запрацює.

features-44658144

https://www.bbc.com/ukrainian/features-44658144

Якщо завтра війна: чому НАТО не готова до битви з Росією в країнах Балтії

Майже через три десятиліття після закінчення холодної війни НАТО та Росія знову дивляться один на одного з підозрою, проте почати війну їм тепер складніше. Новий театр потенційних бойових дій виявився до них просто не готовий.

Танки можуть й без доріг, але забезпечувати їх доводиться по шосе У західній пресі були опубліковані кілька матеріалів, в яких йдеться про досвід розгортання, ротації та постачання чотирьох батальйонних бойових груп в Східній Європі. В рамках операції "Розширена передова присутність" в Естонії розгорнута бойова група, що складається в основному з британських, а також данських військових. У Латвії розгорнута група, яку очолюють канадці, але також беруть участь військові з Іспанії, Італії, Польщі, Словенії, Албанії та Словаччини. Групу НАТО в Литві очолює німецький контингент, якому додані військові з Хорватії, Франції, Голландії та Норвегії. Четверта група дислокована в Польщі, і її очолюють американці, а беруть участь ще британці, хорвати та румуни. Головним завданням цих груп, як оголошувалося спочатку, є стримування наступу російських військ до підходу підкріплень. Танки перевозять залізницею, але щоб вивантажити їх з платформи, потрібна спеціальна станція В опублікованих матеріалах йдеться, що завдання виконувати надзвичайно важко, перш за все, через бюрократичні та юридичні особливості різних країн, різні технічні стандарти транспортних систем, але головне - недостатній розвиток транспортної інфраструктури. Суворі закони Американська газета The Washington Post опублікувала велику статтю, головна думка якої - у випадку початку бойових дій в країнах Балтії - Естонії, Литві та Латвії - підкріплення з інших країн НАТО не зможе прийти вчасно, аби відбити російський наступ. "Якщо ти не доберешся туди за 45 діб, ти запізнився на війну. Іноді ми можемо рухатися з військовими темпами, але в цілому ми далекі від цієї норми", - цитує видання слова генерал-майора Стівена Шапіро, який відповідає за пересування американських військ в Європі. Як приклад, він навів історію з поверненням до місця постійної дислокації у Німеччині американської роти з технікою після навчань в Грузії. Маневри закінчилися 15 серпня, але остання техніка повернулася до Німеччини тільки в грудні. За його словами, військові зіткнулися з тим, що в Угорщині залізничні правила забороняли транспортувати залізницею техніку так, як того вимагали правила в Румунії, і важкі бронетранспортери Stryker довелося знову закріпляти на платформах. В іншому випадку працівник залізниці зупинив ешелон в четвер, а потім взяв вихідний в п'ятницю на додаток до звичайного уїк-енду. Довелося його чекати. Мабуть, найлегший спосіб переброски військових І це не лише думка одного генерала. Британське видання Business Insider розповідало в січні, як американську колону з шести тягачів з самохідними гаубицями M109 Paladin на платформах зупинили на кордоні з Німеччиною поліцейські, які причепилися до порушення кількох правил транспортування вантажів. Але справа, зрозуміло, не тільки в бюрократичних або адміністративних перепонах - навряд чи німецькі поліцейські стали б зупиняти самохідки, які перекидали б на фронт в разі війни. "Горлечко пляшки" Проблема полягає в тому, що передбачуваний театр бойових дій в разі початку війни з Росією може виявитися на території країн Балтії. Один зі сценаріїв, який розглядають на Заході - захоплення Росією Естонії, Литви або Латвії. У цих країнах дислоковані приблизно 3,5 тисячі військових НАТО з технікою, які повинні протриматися до приходу підкріплень з Польщі та Німеччини. Ці підкріплення будуть змушені проходити крізь так званий "коридор Сувалки" - вузьку дільницю польсько-литовського кордону між Калінінградською областю Росії та російським союзником Білоруссю. Так виглядає один з шляхів, які поєднують Польщу з Литвою в "коридорі Сувалки" Головною проблемою цього коридору є те, що він прострілюється оперативно-тактичними ракетами з території російського ексклава. Але це ще не все. Через цей коридор проходять два шосе та одна одноколійна залізниця. Одне з шосе, як пише The Washington Post, настільки вузьке, що там не завжди є розмітка, що розділяє смуги, а друга - це дорога місцевого значення. У разі початку війни затори на них неминучі, вважають журналісти. Досвід Холодної війни За часів холодної війни в системі оборони НАТО від країн Варшавського договору теж було одне "горлечко пляшки", так званий Фульдський коридор - район в німецькій федеральній землі Гессен. Проблемою це, правда, було для Радянського Союзу, якому довелося придумувати, як краще подолати цей коридор своїми танками - це була єдина доступна для танків місцевість між гірськими масивами на кордоні НДР і ФРН. Танк M-1 Abrams американської армії під час операції REFORGER в Європі в 1983 році В НАТО розуміли, що саме там і буде проходити генеральний наступ радянської армії та її союзників, і тому намагався особливо ретельно боронити цей коридор. Прохід прикривався 11 бронекавалерійським полком (танковою частиною) армії США, завданням якого було утримання проходу до прибуття підкріплень. Вважається, що саме в рамках підготовки до оборони цього проходу створили ударні гелікоптери AH-64 Apache, штурмовики A-10 Thunderbolt та інше озброєння. З 1969 по 1993 рік США щорічно, а то й двічі на рік проводили операцію під кодовою назвою REFORGER (скорочено від Return of Forces to Germany - повернення військ в Німеччину). В рамках цієї операції щороку вони відпрацьовували перекидання до Європи військ чисельністю приблизно в дивізію. Американська самоходна установка під час операції REFORGER в Німеччині в 1979 році Робилося це для того, щоб відпрацювати злагоджені дії всіх тилових частин, військової поліції, постачання та інших служб, які, не беручи участь у війні, мають вирішальний вплив на результат бойових дій. Однією з головних завдань частин, які зараз знаходяться в Європі на ротаційній основі в рамках програми "Розширена передова присутність" НАТО, також полягає в тому, щоб змусити працювати тилові механізми військової машини альянсу в Європі. Облаштування Очевидно, що "горлечко пляшки" "коридору Сувалки", і без того вкрай вразливе через свій розмір, створює ще більші проблеми для НАТО через погано розвинену мережу шляхів. Пропускна спроможність залізниці та двох невеликих шосе вкрай невелика. А залізнична колія Литви ще й відрізняється від польської. Судячи з сервісу Google Street view, на одному з шосе - DK16 - дорога виглядає зовсім не як швидкісна автомагістраль. У країнах Балтії в даний час розробляється проект будівництва швидкісної залізничної магістралі Rail Baltica, яка повинна зв'язати Польщу через " коридор Сувалки" з Литвою і двома іншими країнами Балтії. Водночас на сайті проекту йдеться тільки про економічні завдання цього транспортного проекту. 25 червня інтернет-видання Defense News опублікувало матеріал, у якому також йдеться про те, що найважливішим інструментом, що забезпечує успіх стримування в Європі, стають лінії постачання. Це стосується не тільки фізичного стану інфраструктури - шляхів, портів, аеродромів, але також й адміністративних та юридичних питань, які, як зазначає видання, розглянуть на засіданні Європейської ради в кінці червня та саміті НАТО в липні. А чи готова Росія? На думку військового експерта, заступника головного редактора "Щоденного журналу" Олександра Гольця, військові з країн НАТО напередодні саміту можуть навмисне описувати ситуацію в сірих тонах, аби домогтися фінансування цих робіт. За його словами, в розрахунок абсолютно не береться той факт, що через недосконалість транспортної інфраструктури будуть страждати всі - і ті хто обороняється, і ті, хто наступає. "Більш-менш очевидно, що противнику доведеться наступати через ті самі комунікації", - відзначає експерт. У Росії ситуація з дорогами, що ведуть до країн Балтії, не набагато краща. В Естонію через річку Нарву веде один автомобільний міст та ще один залізничний. У Латвії через кордон йдуть дві великі дороги, а до Литви - два шосе з Калінінградської області. Схоже, новий театр підготовлений до бойових дій ще гірше, ніж попередній, часів холодної війни. Зрозуміло, що є ще можливість наступу на країни Балтії з території Білорусі, і торішні навчання "Захід-2017" змусили понервувати європейських військових. Власне, на цих маневрах Росія також відпрацювала швидке перекидання військ до Білорусі. Наскільки це вийшло, сказати складно - російські військові ні з ким не стали ділитися результатами навчань. Військова техніка на навчаннях "Захід-2017" в Білорусі Втім, свої війська до Білорусі з Росії перекидати по залізниці набагато простіше, ніж в Литву з Польщі, через те, що в колишніх радянських республіках зберігається однаковий розмір колії. Олександр Гольц вважає, що "в найближчі два-три роки ані у Росії, ані в НАТО не буде достатньо сил для проведення широкомасштабних операцій із захоплення великих територій". А за словами старшого наукового співробітника центру європейських та міжнародних досліджень ВШЕ Василя Кашина, Росії не має сенсу починати війну, в яку рано чи пізно вступлять всі країни альянсу. "Якщо Росія захоче їх [країни Балтії] зайняти, вона їх займе. Більшість оцінок зводяться до цього. Інше питання, що після цього вона все одно зіткнеться з об'єднаною військовою міццю НАТО, і її справи будуть кепські", - вважає він. При цьому Кашин вважає, що серйозну готовність НАТО до конфлікту в цьому районі можна було б визначити з початком радикального оновлення транспортної інфраструктури в "коридорі Сувалки" та країнах Балтії. Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

130319_hk_russia_media_low

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/03/130319_hk_russia_media_low

Дума Росії схвалила закон про штраф за нецензурні слова у ЗМІ

Російська Держдума ухвалила в третьому читанні закон, який встановлює штрафи за вживання нецензурних слів і виразів у засобах масової інформації.

Закон встановлює штраф за нецензурні слова у ЗМІ у розмірі від 2 до 3 тисяч рублів для громадян (від 65 до 97 доларів), від 5 до 20 тисяч рублів (162-648 доларів) - для посадових осіб, і від 20 до 200 тисяч рублів (648-6,5 тисяч доларів) - для юридичних осіб. Представник Держдуми в Конституційному суді пояснив, що законопроект не містить переліку нецензурних слів, вживання яких обмежуватиме нова норма закону.

media-39003942

https://www.bbc.com/ukrainian/media-39003942

Військовий гелікоптер приземлився, щоб спитати дорогу

Водії у Казахстані зняли, як військовий гелікоптер приземлився на трас і біля міста Актобе.

На кадрах видно, як пілот підбіг до одного з водіїв, а потім повернувся назад до гелікоптера та полетів. Міністерство оборони Казахстану пояснило, що така зупинка Мі-8 входила до навчання з орієнтації на місцевості, повідомляють місцеві ЗМІ. Відео не супроводжується коментарем.

151126_sa_russia_mi-8_accident

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/11/151126_sa_russia_mi-8_accident

У Красноярському краї РФ упав Мі-8, щонайменше 15 загиблих

Щонайменше 15 людей загинули у результаті катастрофи гелікоптера Мі-8 у російському Красноярському краї. Про це повідомляють російські агенції із посиланням на прокуратуру.

"Серед загиблих - троє членів екіпажу, решта - пасажири", - цитує слова прес-секретаря місцевої прокуратури Оксани Горбунової "Інтерфакс". За її словами, десятьох людей доправили до реанімації. Вертоліт виявили на березі річки Єнісей за два кілометри від місця вильоту. За інформацією агентства ТАСС, гелікоптер не зміг нормально приземлитися через нестачу палива, проте екіпаж встиг передати координати у екстрені служби.

140910_sa_savchenko_sentsov_sbu

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/09/140910_sa_savchenko_sentsov_sbu

Савченко і Сенцов є у списках обміну полоненими - СБУ

Українська льотчиця Надія Савченко і режисер Олег Сенцов є у списках затриманих, обмін яких передбачений за мінськими домовленостями, повідомив глава Служби безпеки України Валентин Наливайченко.

"Савченко, Микола Карпюк, Сенцов - всі наші громадяни. Вони є в списках громадян України, які мають бути повернуті як такі, що були викрадені або незаконно утримувалися чи переслідувалися", - заявив пан Наливайченко. Надія Савченко та Олег Сенцов наразі утримуються в російських СІЗО. У середу міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликала Росію негайно звільнити їх та повернути до України.

050301_gongadze_arrests

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2005/03/050301_gongadze_arrests

Арешти в справі Ґонґадзе

В Україні повідомляють про затримання кількох працівників міліції у справі вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе.

Провідні служби новин подають тотожну інформацію про затримання, але не називають джерело своїх повідомлень. У повідомленнях сказано, що затримані могли бути свідками вбивства журналіста. Новий міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко майже з часу свого призначення заявляє про наближення до розкриття справи, яка залишалася у безвиході близько п'яти років. Міністр пообіцяв амністію тим працівникам міліції, які допоможуть слідству.

news-42153734

https://www.bbc.com/ukrainian/news-42153734

Принц Гаррі і Меган Маркл одружаться у травні

Весілля принца Гаррі та Меган Маркл відбудеться у Віндзорському замку, повідомили в Кесінгтонському палаці.

Церемонія вінчання пройде у каплиці Святого Георгія, що розташована на території замку. Витрати на весілля, зокрема, на церемонію, музику, квіти і святкування оплатить королівська родина. Меган Маркл, яка є протестанткою, охреститься ще до церемонії, додали в палаці. Також 36-річна американська актриса отримає британське громадянство. Віндзорський замок є офіційною резиденцією королеви Британії Єлизавети ІІ.

160922_hk_cotillard_jolie_pitt

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/09/160922_hk_cotillard_jolie_pitt

Котіяр заявила, що не причетна до розлучення Джолі і Пітта

Французька акторка Маріон Котіяр заперечила чутки, що вона стала причиною розлучення Бреда Пітта і Анджеліни Джолі.

"Багато років тому я зустріла чоловіка свого життя. Він моя любов, мій найкращий друг, єдиний, хто мені потрібен", - написала вона в Instagram. Пані Котіяр також розповіла, що вона і її чоловік Гійом Кане очікують другу дитину. Особисте життя 40-річної акторки опинилося в центрі уваги після того, як у понеділок Анджеліна Джолі подала на розлучення, пославшись на "непримиримі розбіжності". "Це буде моєю першою і єдиною реакцією на новину, що збурила простір 24 години тому, і у яку я виявилася втягнутою", - додала Маріон Котіяр.

150218_vc_films_ban

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/02/150218_vc_films_ban

Держкіно заборонило показ фільму "Брат-2" і двох російських серіалів

Держагентство з питань кіно відмовило трьом стрічкам російського виробництва у видачі державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Про це повідомила прес-служба відомства. Мова йде про фільм "Брат-2", який заборонений для кіно-театрального і телевізійного показу, публічного комерційного відео та домашнього відео на всій території України. Заборону пояснюють сценами, що є принизливими для українців за національною ознакою. Також у видачі прокатних посвідчень відмовили телесеріалам "Із життя капітана Черняєва" та "Павутиння 8". За даними Держкіно, обидві стрічки популяризують силові структури РФ.

news-40694434

https://www.bbc.com/ukrainian/news-40694434

Помер актор із фільму "Сам удома"

У віці 71 року помер Джон Герд, виконавець ролі батька із різдвяного фільму "Сам удома". Він грав роль Пітера Маккаллістера.

Джон Герд грав роль Пітера Маккаллістера Як повідомив веб-сайт TMZ, який спеціалізується на нлвинах про зірок, актора знайшли мертвим у його готельному номері в Пало-Альто, штат Каліфорнія. Смерть підтвердили судові медики округу Санта-Клара. Причина смерті невідома. Герд оселився в готелі після нескладної операції на спині. Його найвідомішою роллю був Пітер Маккаллістер, батько з фільмів 1990-х "Сам удома". Однак акторська кар'єра Герда почалася в 1970-х, коли він почав виступати на сцені і зніматися в кіно та телесеріалах. Його номінували на премію "Еммі" за появу у телесеріалі "Клан Сопрано".

media-39702725

https://www.bbc.com/ukrainian/media-39702725

Маленький лінивець з’явився у зоопарку США

У зоопарку в Мемфісі в американському штаті Теннессі показали новонароджене дитинча двопалого лінивця.

Її звати Луа і вона народилась 17 березня. Інші діти її матері Мерілін у минулі роки не виживали, тому цю тварину працівники зоопарку вирішили вигодовувати самостійно. Луа годують щодві години. Оскільки ці тварини повільно ростуть, то за нею доглядатимуть щонайменше рік. Відео не супроводжується коментарем.

151124_crimea_electricity_az

https://www.bbc.com/ukrainian/business/2015/11/151124_crimea_electricity_az

Чи знеструмить Україну відімкнення Криму?

24 листопада ремонтна бригада "Укренерго" розпочала відновлювальні роботи на одній із чотирьох опор ЛЕП, зруйнованих 20-21 листопада. Це дозволить відновити постачання лише 220 із 1000 МВт електрики, що постачалася щодоби до Криму впродовж року.

Зруйновані ЛЕП можуть змусити український уряд повернутися до проблеми Криму "Сьогодні вранці бригада Херсонських магістральних мереж Південної енергосистеми ДП НЕК "Укренерго" прибула на місце пошкодження опори вказаної лінії. Наразі проводиться розчистка території, демонтаж зруйнованої опори та йде підготовка до встановлення нової опори", - йдеться у повідомленні "Укренерго". Громадянські активісти погодилися допустити ремонтні служби, аби полагодити пошкоджені ЛЕП, якими електрика з України постачалася до Криму. Водночас вони наполягають на своїй вимозі до влади припинити торгівлю із територією, яку у Києві вважають окупованою Росією. За словами одного із лідерів кримських татар Мустафи Джемілєва, це стосується і товарів, і постачання електрики. Щодо першого, то це від кінця вересня де-факто здійснюють громадянські активісти на чолі із представниками кримськотатарської спільноти. На додачу до цього 23 листопада український уряд topcat2 рішення про тимчасове припинення вантажопотоків до Криму. Що ж до постачання електроенергії, то тут, як виглядає, наразі немає однозначної відповіді, - і через контракт, за яким здійснювалися ці поставки, і через наслідки, які може мати для України припинення поставок електрики до Криму на постачання газу, вугілля та палива для АЕС. Загалом, як заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк під час позачергового засідання, є потреба у тому, аби подальший формат відносин із Кримом визначила Рада національної безпеки і оборони, і що саме із цією пропозицією він звернеться до президента. Що там у ОЕС? Майже одразу після руйнування ЛЕП у Херсонській області в "Укренерго" заявили про аварійне розвантаження двох блоків на теплових станціях - Придніпровської та Вуглегірської, а також двох АЕС - Запорізької та Південноукраїнської. Про розвантаження своїх ТЕС через відімкнення Криму заявили у і ДТЕК. Проте, як заявив під час засідання уряду міністр енергетики Володимир Демчишин, загроза для Об'єднаної енергосистеми України існувала лише перші 15 хвилин після руйнування ЛЕП: "Протягом перших 15 хвилин були певні загрози, і дійсно потрібно було ре-балансувати систему, оскільки це трапилося несподівано і досить великий об'єм потужності одночасно було відключено від споживачів. Але ніякої технологічної чи іншої загрози на даний момент немає". Він також пояснив, що на момент припинення постачання електрики до Криму у часі збіглися ще кілька факторів, що створили додатковий надлишок струму у системі - нічний час і вихідні, коли рівень споживання є мінімальним, а також тепла погода. Пізніше під час брифінгу міністр енергетики також повідомив, що мав роз'яснювальну розмову із активістами, що блокують Крим, зокрема, із лідерами кримських татар, і пояснив їм технічні аспекти подібних форс-мажорних подій. Самі кримські татари заперечують свою причетність до пошкодження ЛЕП. Газ і вугілля в обмін на струм? Суперечки довкола постачання електрики до Криму співпали із черговою заявою керівника російського "Газпрому" Олексія Міллєра про припинення поставок російського газу до України найближчими днями, якщо Київ не зробить передоплату за наступну партію палива: "Навіть за таких мінімальних відборах газу Україною передплаченого газу залишилося на кілька днів. Тому, якщо не буде передоплати, постачання газу буде припинене". Проте Київ вже певний час заявляє, що наразі topcat2 закуповувати російський газ понад ті 2 млрд кубів, які були оплачені після укладання "другого зимового пакету" домовленостей про постачання російського газу до України за посередництва ЄС. Після втрати частини Донбасу Україні доведеться імпортувати вугілля із ПАР або Авcтралії Таку позицію підтвердив і міністр енергетики Володимир Демчишин. Він твердить, що принаймні до першого кварталу наступного року, коли очікується подальше зниження ціни на газ, Київ використовуватиме газ зі сховищ, можливо, закуповуватиме у Європі за реверсними маршрутами, але навряд чи купуватиме газ у Росії. За словами українського урядовця, хоча нині у ПГС менше газу, ніж планували в уряді раніше цього року, але його більше, ніж було на той самий час рік тому. Та й тепла осінь поки що дозволяє заощаджувати. Про те, що Україна цієї зими може обійтися без російського газу, заявив і голова "Нафтогазу" Андрій Коболев. "Диверсифікація та ринок газу реально працюють", - написав пан Коболев у своєму Facebook. Натомість більшої гостроти набуло питання антрацитового вугілля, значна частина видобутку якого припадає на нині неконтрольовані Києвом території Донбасу, і під яке "заточені" українські ТЕС. Саме брак цього вугілля і true, на думку деяких оглядачів в Україні, стала однією із причин підписання суперечливого topcat2 на постачання електрики до Криму наприкінці минулого року. Одразу після знеструмлення Криму російський міністр енергетики Олександр Новак заявив, що Росія може розглянути питання про припинення поставок вугілля в Україну у відповідь на енергетичну блокаду Криму: "Може навіть у цій ситуації і потрібно прийняти аналогічне рішення про припинення поставок вугілля нашими комерційними організаціями, які постачають вугілля українським електростанціям", - заявив російський урядовець. Український міністр енергетики поки що не має однозначної відповіді на питання, що буде, якщо Росія втілить ці погрози. "На даний момент інформація на ринку досить змішана, і я маю додаткові перемовини із різними учасниками, бо вугілля везуть підприємства, не міністерство", - заявив Володимир Демчишин, і пояснив свою логіку: з одного боку, запаси вугілля на ТЕС хоч і є меншими, але не критично. До того ж, очікується прибуття першої партії вугілля із ПАР. З іншого боку, за словами пана Демчишина, українські порти поки що можуть пропустити лише третину від потреби у антрациті. Водночас міністр наводить і інший аргумент: в українській електроенергетиці відбулося "перебалансування на користь АЕС", а відтак, потреба у струмі, виробленому на дефіцитному вугіллі, зменшуватиметься. "Дефіцит вугілля буде, але йому можна було запобігти, уклавши кілька контрактів на постачання із далекого зарубіжжя - із тих же ПАР та Австралії", - вважає директор Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко. Експерт погоджується, що те вугілля є на 20-30% дорожчим за імпортоване із Росії, але зауважує, що із Росії Україна отримує переважно вугілля, видобуте на українській території, яку нині не контролює Київ. "Але безпека - така річ, за яку треба платити. І ми вже мали можливість у цьому переконатися", - каже пан Дяченко. Суперечливий контракт На позачерговому засіданні уряду, де обговорювали припинення електропостачання до Криму, прем'єр-міністр знову згадав про контракт, за яким здійснювалося це постачання, і закликав Генпрокуратуру притягти до відповідальності людей, причетних до його підписання. Володимир Демчишин каже, що він не підписував сумнівного контракту з Кримом "Нагадаю, що мною як прем'єром було призначене службове розслідування про підписання сумнозвісного контракту на постачання електроенергії до АРК. За його результатами було встановлено, що контракт містив норму про постачання електроенергії не до Автономної республіки Крим, Україна, а до якогось незрозумілого "Кримського федерального округу", - заявив прем'єр, додавши, що результати цього розслідування передані до Генпрокуратури. Міністр енергетики Володимир Демчишин відкидає припущення, що ці заяви прем'єра стосуються його, оскільки він цей контракт "не підписував". Урядовець також наполягає на тому, що в остаточному варіанті контракту вже не згадувалося про "Кримський федеральний округ". Контракт так і не було офіційно оприлюднено, хоча в інтернеті були поширені його тексти, а головні оцінки лунали переважно від російських коментаторів. У кожному разі, його термін витікає 31 грудня цього року. Що буде далі? Ще 13 листопада, коли topcat2, український міністр енергетики заявляв, що постачання струму в Крим варто продовжити. Тепер урядовець твердить, що остаточне рішення - за урядом та РНБО: "Минулого року було таке рішення прийнято - ми його виконували. Це політичне рішення, звичайно. Я переконаний, що найближчим часом будуть проведені засідання РНБО, уряду з цього приводу, будуть прийняті рішення, і ми будемо їх виконувати". "За" і "проти" Пан Демчишин каже, що при розгляді цього питання представлятиме урядові "усі "за" та "проти". З суто комерційної точки зору контракт був непоганим, і приніс близько 300 млн дол. доходу, - каже міністр. Він також вважає, що треба враховувати, що постачання електрики завжди тісно пов'язане із гуманітарними питаннями, і це, у свою чергу, зачіпає питання повернення Криму. Але і аргументи ініціаторів блокади Криму також є зрозумілими. З іншого боку, розуміючи, що "зараз мова не йде про комерцію", міністр енергетики закликає враховувати і суто прагматичні розрахунки. "Ми розуміємо, що є питання вугілля, ядерного палива, дизельного палива, того самого газу, бо Україна не є енергетично незалежною державою. І тому за таких умов про будь-які кроки треба говорити дуже виважено і усвідомлювати всі "за" і "проти", - каже міністр енергетики. Чи зможе за цей час Росія забезпечити Крим електрикою, як на це сподівається влада півострова? "Чомусь навіть за СРСР це не було зроблено", - міркує вголос Володимир Демчишин. До радянських часів апелює і Сергій Дяченко. Крім суто технічних складностей, пов'язаних із особливостями Керченської протоки, через яку російські енергетики хочуть тягти струм до Криму, цей проект не дасть можливості закрити усі потреби півострова, який на 70% залежить від зовнішнього струму, каже експерт. "Постала та проблема, яка була завжди. Однією з причин приєднання Криму до України за часів СРСР, коли вчинили з міркувань економічної доцільності, було питання забезпечення. Тепер знову постала ця проблема - економічно Крим невіддільний від України, і це зараз продемонстровано".

070912_myroslava_gongadze_sp

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2007/09/070912_myroslava_gongadze_sp

Вдова Гонгадзе незадоволена ходом слідства

Вдова загиблого журналіста Георгія Гонгадзе висловила невдоволення розслідуванням в Генпрокуратурі справи щродо загиблого журналіста і вважає, що її просуванню сприятиме заміна слідчих.

Як заявила на прес-конференції Мирослава Гонгадзе, вона сподівається, що таку реорганізацію здійснить заступник генпрокурора Микола Голомша, який курує справу Гонгадзе в частині, що стосується замовників вбивства журналіста. Пані Гонгадзе вважає, що однією з основних причин гальмування слідства є небажання колишнього майора Держохорони Миколи Мельниченка співпрацювати з Генпрокуратурою та надавати записи, де йдеться про зникнення журналіста. Мирослава Гонгадзе прибула до Києва зі Сполучених Штатів, де вона отримала притулок після загибелі Георгія Гонгадзе, аби зустрітися з керівництвом Генпрокуратури. 16 вересня виповнюється сім років відтоді, як зник керівник інтернет-видання "Українська правда" Георгій Гонгадзе, тіло якого пізніше було знайдено в лісі під Києвом. З кінця 2005-го року справою щодо виконавців убивства журналіста опікується Апеляційний суд Києва.

040221_melnychenko_ie

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/02/040221_melnychenko_ie

Інтерв'ю майора Мельниченка в Берліні

Микола Мельниченко: "Сьогодні головна мета – показати схему фальсифікації президентських виборів 1999 року, хто був втягнутий, як це відбувалося, роль ЦВК, представників президента України в регіонах, тих чи інших олігархів."

- Яку заяву Ви маєте намір зробити під час свого перебування в Берліні? Мельниченко: Це - повідомлення про те, що Олександр Єльяшкевич офіційно звернувся через одного з депутатів до Генерального прокурора, де він просить порушити кримінальну справу за фактом нападу на нього, в тому числі і проти Григорія Суркіса на підставі фактів, які є в його розпорядженні. - Це записи майора Мельниченка? Мельниченко: Ні, це факти. - Чи надходила до Вас пропозиція зустрітися з генералом зовнішньої розвідки Валерієм Кравченком, який нещодавно у Берліні заявив про, буцімто, накази СБУ стежити за опозицією за кордоном? Мельниченко: Немає ще тих юридичних процесів, де ми могли б співпрацювати з паном Кравченком. Коли вони будуть, і Кравченко дасть необхідні свідчення в суді, така необхідність буде. І в суді не України. Тому що якому іншому органові – прокуратурі? Це смішно, надавати їм такі свідчення і докази. - Чи хотіли б Ви зустрітися з Валерієм Кравченком? Мельниченко: Я зараз в Берліні і якщо в нього є бажання зустрітися, я готовий обговорити з ним деякі питання і проблеми. Я розумію його становище, в нього тяжке становище сьогодні, тому ставити його в незручне становище я не хочу. - Ви відчували якусь підтримку своїх дій під час перебування в Німеччині? Мельниченко: Що таке Німеччина, що таке Америка, що таке Україна? Україна – це не Леонід Кучма, а Німеччина представлена різними політичними силами, різними групами. Тому я не можу говорити за всю Німеччину. Моя мета тут – через засоби інформації, через політичну еліту вплинути на керівництво Німеччини, аби вони прийняли політичні рішення щодо України, а не щодо Кучми. - Чи буде якесь продовження оприлюднення Ваших нових записів напередодні президентських виборів? Мельниченко: Навіщо? Кому це потрібно? На превеликий жаль, вдалося перетворити це в якусь гру, в якій кожен думає, що він може обіграти іншого партнера. Я не хочу перетворювати це на якийсь ПіАр якоїсь кампанії. Я проти цього. Я з самого початку наголошував на тому, що це треба розглядати в контексті конкретних злочинів і приймати щодо них юридичні рішення. Я стою на тому, щоб парламентська комісія, яка працює, має виважено ставитися до цих фактів і проводити розслідування, а не так, як ми бачимо це зараз проводиться в Україні. - Ви звинувачуєте комісію Григорія Омельченка в пасивності? Мельниченко: Свого часу Омельченко виконав свою функцію, але він може зробити ще більше. Питання в тому, чому комісія не працює. Як пояснити пасивність нашої опозиції до розслідування злочинів, вчинених не злочинною владою чи режимом, а конкретними особами – Кучмою, Литвином, Кравченком, Деркачем та іншими. Якщо вони і не є на те уповноваженими особами, тоді чому вони заявляють про надання гарантій Кучмі? Я реаліст і дивлюся на фактаж. Юридично гарантій Кучмі не можуть дати політики. У мене є записи, які підтверджують, що Кучма і його оточення скоїли тяжкі злочини, які не мають строку давності, немає прощення по ним. Виступати від імені опозиції, чи на користь України дати гарантії – я питаю себе, хто ви такі, щоб давати такі гарантії? Ви пішли до Лесі Ґонґадзе, в неї запитали, дає вона гарантії чи ні? - Яким чином можна було б, на Вашу думку, знайти вихід із ситуації, що склалася навколо плівок Мельниченка в Україні? Мельниченко: Юридичний процес. Сьогодні вони можуть відбуватися тільки на Заході, забудьте, що в Україні хтось проводитиме розслідування. Ми бачимо приклад із суддею Василенком – він прийняв юридичне рішення, розпочати слідство і ми бачимо, що з цього сталося. Питання таке – чому ті люди, які звернулися до Василенка, порушити кримінальну справу проти Кучми, від Василенка відвернулися. Невже сьогодні хтось із суддів, беручи до уваги приклад Василенка, відстоюватиме в першу чергу закон України? У мене є великі сумніви. - Чи не є це причиною того, що Ви відмовляєте у використанні Ваших плівок опозиції? Мельниченко: Я проти того, щоб мої записи використовувалися для шантажу, для досягнення тих чи інших політичних цілей. Я за те, щоб вони використовувалися в юридичних процесах і щоб крапку тут ставив суд. Останні записи, які оприлюднили, їх не використовували для розкриття злочинів, це була якась політична гра, в якій я не хотів брати участь. Але не нинішня українська влада, а влада майбутнього повинна розслідувати ті злочини, які ця “банда” скоїла. Не вони повинні розслідувати, а їх повинні розслідувати. - Як Ви прокоментуєте рішення уряду, скерувати на повторну експертизу плівок Мельниченка з бюджету 850 тисяч гривень? Мельниченко: Давайте я зачитаю Вам один витяг із документа. Це висновки експертизи від 9 січня 2001-го року. Згідно цих висновків, у розпорядженні слідства є лише копії аудіо записів у цифровому форматі. По копіях не можна судити про зміни або монтаж оригіналу, що становить їх у розряд об’єктів, достовірність інформації яких встановити експертними методами неможливо. У зв’язку з цим Генеральна прокуратура України 6 вересня 2002-го року звернулася до Департаменту юстиції США з клопотанням про допит Мельниченка у якості свідка із 92-ма запитаннями із вилученням у нього записів та обладнання для проведення незалежної фоноскопічної експертизи за участі закордонних експертів. Зазначення клопотання не виконане і досі Генпрокуратура України не має оригіналів записів Мельниченка. Наголошую на факті: експертиза 2001-го року не може сказати, правда це чи ні. Але на підставі цієї експертизи Генеральна прокуратура відмовляє в порушенні кримінальної справи проти президента України Леоніда Кучми, глави адміністрації президента Володимира Литвина та міністра внутрішніх справ Кравченка за відсутності факту злочину. Дивіться на дати: Генеральна прокуратура відмовляє 3 січня 2001-го, а висновки експертизи з’являються 9 січня того ж року. Проти Мельниченка ж на підставі цієї ж експертизи порушують карну справу 9 січня 2001 року. Де логіка? Якщо в них немає плівок, про яку експертизу може йти мова? - Чи готові Ви надати оригінали плівок? Мельниченко: Є учасники процесу – позивач, обвинувачуваний і суддя, які це вирішують. Я спілкувався із позивачами, якими є Мирослава Ґонґадзе, Леся Ґонґадзе і Олександр Єльяшкевич. Їм ця експертиза не потрібна. Якщо ж вони мене попросять, надати її, тоді можна буде про щось говорити. Якщо їм це не треба, чому я маю віддавати записи в чиїсь руки. З якою метою? Заради їх знищення? Позивачі будуть вести судові процеси і це є саме ті докази, на підставі яких вони можуть бути успішно завершені. - Інакше кажучи, Ви вважаєте, що, якщо проводитиметься повторна експертиза, вона теж не дасть результатів через відсутність оригіналу записів? Мельниченко: Ми знову повертаємося до постанови ВР від 10 січня 2002 року, де чітко сказано, як робити експертизу і де. Чому вона не виконується? Зачитую: “Заслухавши інформацію тимчасової слідчої комісії Верховна Рада постановляє - вважати за необхідне виконати в першому кварталі 2002-го року вимоги резолюції ПАРЄ від 27 вересня 2001 року щодо дотримання Україною обов’язків та зобов’язань, зокрема прискорити та завершити розслідування зникнення та вбивства Георгія Ґонґадзе або розпочати в разі потреби нове незалежне розслідування за допомогою закордонних експертів. Розпочати розслідування справи щодо побиття народного депутата, заступника голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Олександра Єльяшкевича. Передбачити в державному бюджеті України на 2002 рік 500 000 гривень для проведення експертами, яких визначить Рада Європи, експертиз “таращанського тіла” та розмов у кабінеті президента України щодо Георгія Ґонґадзе, Олександра Єльяшкевича та Олександра Подольського.” Це постанова ВР, чому вона не виконується? А зараз Генеральна прокуратура хоче провести все сама, щоб нібито довести, що записи – монтаж. - Чи може Олександр Жир, який раніше очолював тимчасову слідчу комісію Верховної Ради і який має фрагменти оригіналу плівок Мельниченка, передати їх на вивчення Генпрокуратури? Мельниченко: Теоретично все можливо, але юридично це має проходити через комісію, вона має їх передавати. Григорій Омельченко знає механізм, як це зробити. Якщо це буде передано кулуарно, під килимом, то ні про яку достовірність цих записів не може йти мова. Політично – так, якісь заяви можуть бути, але тоді це буде на совісті тих людей, хто це передасть. - Чи відчули Ви зміну ставлення до Вас після зміни керівництва Генпрокуратури? Мельниченко: Скажу так - Кучма міняє лояльних до нього людей в особі Святослава Піскуна на більш відданих йому особисто. Був Деркач, Кучма міняє його на Смешка. Коли я свого часу говорив, що маю інформацію від Міністерства юстиції, що мені йде загроза від Смешка, тоді мені мало хто повірив. А тепер приклад з генералом Кравченком, який каже, що Смешко наказував йому слідкувати за опозицією. Так званий “обслуговуючий персонал” – це і міліція, і податкова, і служба безпеки – всі вони виконують одну функцію збереження цього режиму. - З іншого боку, раніше не раз говорилося про відсутність юридичних підстав почати судове розслідування за межами України? Мельниченко: Сьогодні це нереально, тому що є певні перешкоди. Але вони тимчасові, вони минуть і завтра судове розслідування за кордоном стане реальністю. - Деякі політики твердять, що в Миколи Мельниченка начебто взагалі немає плівок. Що Ви можете сказати з цього приводу? Мельниченко: Це елементарний шантаж, щоб я якимось чином виправдовувався. Я вже надав відповідні записи в Департамент юстиції США, все це зафіксовано. Українська влада буде все що завгодно говорити – що це неможливо, що це нереально. Якби вони в це вірили, вони пішли б на відкриту і прозору експертизу, але їм це не треба, тому що вони при відкритості програють. - Яка доля звернення до акредитованих у Україні іноземних дипломатів, до яких Ви та Олександр Єльяшкевич звернулися на початку лютого? Мельниченко: Ми звернулися до дипломатів, тому що ситуація в Україні, з одного боку, не така страшна, а з іншого – не така проста, як нам це здається. Вона розвивається динамічно. Кучма і його оточення слідкують за реакцією Заходу. Подивіться, якою була реакція Кучми та Литвина на резолюцію ПАРЄ щодо конституційної реформи в Україні. Вони дійсно перелякалися і почали лавірувати, зустрічатися з послами і говорити, що нібито в нас все гаразд. Наша реакція була такою: так, потрібно ухвалювати рішення щодо української влади лише на підставі фактів, тому ми готові надати такі факти. Це не лише записи. Як відомо, Олександр Єльяшкевич у 1999 році очолював комісію ВР контролю над президентськими виборами, у 2002 році – комісію контролю над парламентськими виборами. - Як саме зараз йде робота над плівками Мельниченка і які саме фрагменти плівок Ви досліджуєте сьогодні? Мельниченко: На сьогоднішній день йде не так швидко, як він мав би йти, процес шумоочистки і транскрибування записів. Сьогодні головна мета – показати схему фальсифікації президентських виборів 1999 року, хто був втягнутий, як це відбувалося, роль ЦВК, представників президента України в регіонах, тих чи інших олігархів – весь цей механізм треба демонструвати. Мені дуже прикро і дивно, що представники “Нашої України”, Соціалістичної партії України, комуністів, яких було обрано до нинішнього складу ЦВК, голосували одноголосно за Ківалова – ту людину, яка організувала травлю на суддю Василенка. Це та людина, яка була ініціатором законопроекту про гарантії Кучмі. Микола Мельниченко дав інтерв'ю групі журналістів у Берліні, серед яких була кореспондентка Бі-Бі-Сі.

vert-cap-43801421

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-cap-43801421

Пекар на прізвище Пекар. Чи впливають імена на вибір професії?

Вчені вже досить довго досліджують явище номінативного детермінізму - дивного збігу між прізвищем людини та її професією. Дехто вважає його кумедною випадковістю, тоді як інші наводять незаперечні докази.

Проктолог на ім'я доктор Баттс (англ. "сідниці") або шеф-кондитер із прізвищем Бейкер ("пекар") - це чистий збіг обставин чи все ж таки всесвіт якимось чином підштовхує людей обирати професію, пов'язану з їхнім іменем? Жарти - жартами, але вчені давно звернули увагу на це явище і навіть вигадали назву для нього - номінативний детермінізм. У серйозному науковому журналі New Scientist є цьому явищу присвячена постійна колонка. Номінативний детермінізм є частиною більш складної концепції "неявного еготизму", яка свідчить, що нас приваблюють речі, які нагадують нам про самих себе. Декого тягне одружитися з людиною, яка народилася в той самий день, а декого - переїхати до міста, чия назва співзвучна з його ім'ям. (У гештальт-психології еготизм означає перебільшене відчуття власної значущості. - Ред.) Але чи існують об'єктивні докази того, що ваше ім'я дійсно може вплинути на вибір професії? Бретт Пелхем, професор психології з Коледжу Монтгомері в штаті Меріленд (США), абсолютно в цьому переконаний. "Ім'я визначає багато аспектів вашого життя", - каже професор Пелхем, який досліджує феномен неявного еготизму вже кілька десятиліть. Він упевнений, що номінативний детермінізм - це не простий збіг обставин. Вчені давно обговорюють питання, чи впливає прізвище людини на її вибір професії Ще 2002 року Пелхем і його тодішні колеги Метью Міренберг та Джон Джонс опублікували в журналі "Особистість і соціальна психологія" результати дослідження, присвяченого неявному еготизму. Вчені вирішили перевірити гіпотезу, що звучання імені людини може впливати на важливі життєві рішення, як-от вибір кар'єри. Пелхем та його колеги встановили, що люди з іменами Денніс або Деніз (Dennis, Denise) й справді частіше ставали стоматологами, ніж власники інших не менш популярних імен. Вони також помітили, що чоловічі імена Джордж або Джефрі (George, Geoffrey) "непропорційно часто трапляються серед дослідників геологічної галузі наук". "Кінське прізвище" Родина лікарів із Великої Британії на прізвище Лімб ("кінцівка") вже давно замислюється, чи могло їхнє ім'я вплинути на вибір кар'єри. "Мене часто питають, чи вплинуло моє ім'я на рішення стати лікарем, а пізніше ще й хірургом-ортопедом", - каже доктор Девід Лімб, одружений на Кетрін Лімб, також лікарці. Коли їхні сини, Річард і Крістофер, вступили до медичної школи і стали об'єктом схожих жартів, родина серйозно замислилася над цим питанням. Впродовж кількох тижнів вони вивчали реєстр Загальної медичної ради Великої Британії і зрештою оприлюднили "кумедний" звіт із прикладами дивовижного збігу прізвищ лікарів із галуззю медицини, в якій вони спеціалізувалися, або з медициною в цілому. У статті, яку не можна читати без реготу, перелічені цілі групи промовистих лікарських імен. Урологи з прізвищами Дік, Кокс, Бол (жаргонні назви різних частин чоловічих статевих органів) або Вотерфолл ("водоспад") та педіатри на прізвище Бойз ("хлопчики"), Гел ("дівчисько"), Чайлд та Кіндер ("дитина"). Хоча Лімби й визнають, що їхнє дослідження не ґрунтується на точному емпіричному аналізі, вони висловлюють ідею, що промовисте прізвище дійсно могло підштовхнути їх та інших лікарів до вибору своєї професії. Чи могло "фруктове" прізвище Мері Беррі ("ягода") - відомої британської телеведучої кулінарних шоу і авторки книжок - посприяти її успішній кар'єрі? "Моя думка виходить не з вивчення номінативного детермінізму, а з моїх власних роздумів про свою долю", - каже Девід Лімб. "Я впевнений, що на багато речей, які ми робимо, та рішення, які ухвалюємо, дуже сильно впливають підсвідомі чинники". Мода на дитячі імена Проте багатьох інших науковців абсолютно не переконують дані таких досліджень або історії з життя. Професор Урі Сімонсон зі Школи Вортона в Пенсільванії є запеклим противником теорії неявного еготизму. У своєму дослідженні 2011 року він відтворив аналіз Пелхема і зазначив, що його результати були перекрученими. Він спростовує висновок Пелхема про те, що ім'я Денніс частіше трапляється серед дантистів, ніж, наприклад, Вальтер, аргументуючи це модою на імена. Стосовно ж геологів Джорджів та Джефрі, цих імен й справді багато, але не тільки в галузях, чия назва починається з префіксу "гео-", а й взагалі в науці, написав професор Сімонсон у своєму звіті. Тенніс Сандгрен - американський спортсмен, який, дійсно, грає у теніс "Феномен співзвуччя власних імен та професій їхніх власників є випадковістю чистої води і геть не вартий подальшого розгляду", - стверджує він. Фахові прізвища Професора Пелхема, однак, критика не розхолодила. Щоби з'ясувати, чи є збіг імен і професій наслідком моди на імена, він вирішив простежити цю закономірність на прикладі тривалого періоду та кількох поколінь. Він хотів також дізнатися, чи впливає на вибір професії раса людини. 2013 року йому відкрився справжній дослідницький клондайк. В інтернеті оприлюднили дані перепису населення США 1940 року - ця статистична скарбниця прямо відповідала цілям Пелхема. Хоча основна статистика стає доступною незабаром після перепису, повні дані записів з іменами, адресами, расовою приналежністю тощо публікують набагато пізніше. Професор Пелхем та його колега Маурісіо Карвалло визначили 11 прізвищ, в етимології яких явно простежуються назви професій, і спробували дослідити, чи дійсно чоловіки з такими іменами більш схильні займатися відповідним фахом. Обрані ними прізвища були: Бейкер, Барбер, Бутчер, Батлер, Карпентер, Формен, Мейсон, Майнер, Пейнтер і Портер. У згаданому вище переписі були також дані про етнічне походження та рівень освіти людей, що дозволило Пелхему розглянути дві дуже важливі контрольні змінні. "Ми розглянули кожну основну чоловічу професію і встановили, що відповідні прізвища в кожній групі помітно переважали", - пояснює він. "Щоби переконатися, що ми не видаємо бажане за дійсне, ми провели аналогічний аналіз перепису населення США 1880 року та англійського перепису 1911 року", - додає він. Пелхем і Карвалло опублікували висновки свого дослідження в журналі "Я та ідентичність". Вони зазначили, що "чоловіки на 15,5% частіше працювали в професії, яка відповідала їхньому прізвищу, ніж припускала проста випадковість". Чи могло ваше ім'я чи прізвище вплинути на вибір професії? Ба більше, в білих чоловіків ця вірогідність була на 30% більшою. Дані перепису населення 1880 року показали, що чоловіки на 11% частіше працювали в галузях, чия назва відповідає їхньому прізвищу. Аналіз англійського перепису також показав "значну" перевагу. Оскільки назви професій в прізвищах історично зображають рід занять наших далеких предків, чи може бути так, що і прізвище, й фах просто передаються наступним поколінням у спадок. Пелхам вважає, що це малоймовірно. "Навіть якщо припустити, що чоловіки наслідують професії своїх батьків хоча б у половині випадків, результат все одно був би не таким помітним", - пояснює він. Негативні наслідки неявного еготизму Утім, далеко не кожна людина схильна до номінативного детермінізму, насамперед, коли він чи вона заперечує якусь частину своєї ідентичності. Пелхем виявив, що деякі демографічні групи, зокрема расові меншини та жінки в суспільствах, де жінка зазвичай бере прізвище чоловіка, з меншою імовірністю матимуть професію, яка збігається з їхнім прізвищем. Жінки, в яких прізвище відповідало їхній професії, зазвичай, були старшого віку, перебували в шлюбі багато років або були вдовицями та мали переважно жіночі професії, як-от кухарки. Так, наприклад, в американському переписі 1940 року більшість кухарів із прізвищем Кук ("кухар") були саме жінками. І це попри те, що на ринку праці в той час чоловіків було втричі більше, ніж жінок. Ця тенденція була менш помітною серед чорношкірих чоловіків. Що дозволяє припустити, що прізвища з етнічною етимологією були менш бажаним елементом самоідентифікації, насамперед за часів расової дискримінації. Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital. Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

vert-fut-40777624

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-40777624

Японське мистецтво (не) спати

Японці не сплять. Так говорять усі, а найчастіше - самі японці. Авжеж, це не правда. Проте з погляду культуролога і соціолога це твердження дуже цікаве.

Таке незвичне ставлення до сну я вперше помітила наприкінці 1980-х років, під час першої поїздки до Японії. У той час економіка країни саме переживала пік "фінансової бульбашки", як згодом назвуть це явище, - стадію надзвичайного, але ризикованого буму. Щоденне життя було бурхливим і погано впорядкованим. Люди намагались якомога більше працювати й розважатися, тож часу на сон практично не залишалося. Атмосферу тієї доби вдало передає шалено популярне гасло з реклами енергетичного напою. "Ви спроможні не спати 24 години? / Бізнесмен! Бізнесмен! Японський бізнесмен!" Втім, часто лунали й скарги: "Ми, японці, працюємо, як ненормальні!" Але в цих наріканнях відчувалися нотки гордості про те, що нація працьовитіша, а отже, має моральне право почуватися вищою за решту людства. Однак, під час щоденних поїздок з дому й додому в передмістя, я помічала людей, які клювали носами в поїздах підземки. Деякі навіть спали навстоячки, і це геть нікого не дивувало. Мені таке ставлення до сну здалося неоднозначним. З одного боку, позитивний імідж працьовитої бджілки, яка недосипає по ночах і насуплює брови, не розуміючи, як можна вранці допізна валятися в ліжку. А з іншого боку, доволі велика толерантність до так званого "інемурі" - коли люди куняють у громадському транспорті, на робочих нарадах, у навчальних класах та на лекціях. Жінки, чоловіки й діти були не проти поспати де їм заманеться і в будь-який час. Але якщо спати в ліжку чи на дивані-футоні - ознака неробства, то чому ж тоді сон на якихось заходах чи навіть на роботі не вважають прикметою ще більших лінощів? Який сенс у тому, щоб дозволяти дітям вчитися до пізньої ночі, якщо наступного дня вони заснуть на уроці через це? Через кілька років ці враження та очевидні суперечності призвели до того, що я почала інтенсивніше досліджувати тему сну для свого проекту PhD. Спочатку довелося боротися з упередженнями. Люди не вважали сон серйозною темою для академічного дослідження. Парадокс у тому, що саме таке ставлення й привернуло мою увагу до цієї теми. Поняття сну може набувати найрізноманітніших значень та ідеологічних установок. Якщо проаналізувати умови організації сну та дискурс, який навколо нього склався, то можна виявити певні установки та цінності. Вони є у контексті впорядкування та обговорення теми сну. А як свідчить мій досвід, саме в таких буденних та начебто природних подіях, над якими люди зазвичай не задумуються, і розкриваються головні цінності певного суспільства. Ми часто припускаємо, що наші предки лягали спати "в гармонії з природою", коли опускалася темрява, і прокидалися з першими променями сонця. Однак з періодами сну (як у Японії, так і будь-де в світі) завжди все було непросто. Як свідчать документальні джерела, навіть із винаходом електрики, людей не перестали соромити за те, що вони допізна не лягають спати через балачки, вживання спиртних напоїв чи інші розваги. Проте серед учених (зокрема молодих самураїв) вважалося чеснотою жертвувати сном задля науки. Навіть попри те, що ця практика особливою ефективністю не відзначалася. Це були зайві витрати гасу для ламп, та й учені часто засинали просто посеред лекцій. У історичних джерелах короткий денний сон практично ніколи не розглядали, а сприймали як належне. Про тих, хто засинав у людних місцях, згадують хіба що у випадках, коли це спричиняло кумедні ситуації. Наприклад, людина зненацька заводить не ту пісню на церемонії, не розуміючи, що майже все проспала. Також людям подобається розігрувати своїх друзів, коли ті ненароком десь задрімають. З іншого боку, практику раннього підйому завжди схвалювали як чесноту, принаймні з часів зародження конфуціанства й буддизму. Джерела часів античності демонструють особливу увагу до робочих графіків чиновників, але вже в Середньовіччі прихильне ставлення до раннього підйому поширилося на всі прошарки суспільства. "Пізно лягає і рано встає" - ось як описували доброчесну людину тих часів. Ще одне цікаве питання - сон у спільному ліжку. У Британії батькам часто радять навіть немовлят залишати в окремій кімнаті. Так діти звикатимуть спати окремо, і в них встановиться постійний режим сну. В Японії ж, на противагу до цього, батьки та лікарі абсолютно переконані: діти, які сплять разом з батьками, ростуть незалежними й легше адаптуються в суспільстві. Можливо, ця норма культури допомагає навіть дорослим японцям спати в присутності інших людей. Багато японців стверджують, що в компанії їм спиться краще, ніж наодинці. Навесні 2011 року такий ефект спостерігався після того, як велетенське цунамі знищило декілька прибережних містечок. Ті, хто врятувався, жили в евакуаційних притулках. Там у десятків чи навіть сотень людей був єдиний спільний простір для проживання та сну. Звісно, без конфліктів і проблем не обійшлося. Однак ті, хто вижив, розповідали, що спільний простір давав їм відчуття комфорту і допомагав розслабитися та відновити режим сну. Однак сон поряд із іншими людьми в дитинстві - недостатньо переконливе пояснення для цієї поширеної толерантності до інемурі, особливо в школі та на роботі. Після кількох років тематичних досліджень я нарешті збагнула, що в певному розумінні інемурі взагалі не вважають сном. Його не тільки не трактують як нічний сон у ліжку, а ще й не вважають післяполуденним сном чи короткочасною дрімотою. У чому ж логіка? Розгадка є у самому слові, яке складається з двох китайських ієрогліфів. "І" означає "бути присутнім" у ситуації, яка не є сном, а "немурі" означає "спати". На мою думку, збагнути соціальну значущість інемурі та правила, що сформувалися навколо цього поняття, нам допоможе концепція Ервінґа Ґофмана щодо "участі у соціальних ситуаціях". Завдяки мові тіла та вербальним висловам ми у якийсь спосіб беремо участь у кожній ситуації, в якій опиняємося. Однак у нас є можливість вирізняти в цій участі головне та другорядне. У цьому контексті інемурі можна вважати другорядною участю. Вона можлива, якщо не заважає соціальній ситуації, що склалася. Як приклад, замріяність. Навіть якщо сплячий думками "перебуває деінде", він може повернутися в конкретну соціальну ситуацію, коли потрібна його активна участь. Йому також необхідно скласти враження, що він усвідомлює ситуацію, дбаючи про вертикальне положення тіла, мову тіла, дрес-код і таке інше. Переконливий приклад - інемурі на роботі. В принципі, на роботі люди мають бути уважними й активно взаємодіяти. Коли людина засинає, то це справляє враження летаргії та ухиляння від службових обов'язків. Однак це також сприймають як наслідок виснаження від роботи. Наради зазвичай тривають довго, і людям часто доводиться просто слухати звіти керівника - це може слугувати виправданням. Тому присутність на нараді часто цінують більше, ніж її результати. Як сказав один із моїх співрозмовників, "ми, японці, маємо олімпійський дух. Головне для нас - участь, а не перемога". Доказом сумлінності є багатогодинна праця, коли людина працює "на повну". У Японії таке цінують дуже високо і вважають позитивною моральною якістю. Людина, яка відвідала нараду попри втому чи погане самопочуття, демонструє сумлінність, відповідальність і готовність до самопожертви. Долаючи фізичну втому і потребу відпочивати, людина загартовується морально та інтелектуально і заряджається позитивною енергією. Такого працівника вважають надійним, і він отримає підвищення. Якщо ж людина не зможе більше змагатися зі сном через виснаження, застуду чи іншу проблему зі здоров'ям, то їй вибачать, а проблему спишуть на "атаку демона сну". Ще одна величезна чеснота - скромність. Тому хизуватися власною сумлінністю не личить. А відтак виникає потреба в більш гнучких методах здобувати соціальне визнання. Втому і слабкість часто вважають наслідками важкої та сумлінної праці. Тому справжнє чи навіть удаване інемурі (коли просто заплющують очі) можна використовувати як свідчення того, що людина дуже багато працювала, але досі має сили й моральну стійкість, щоб тримати себе та свої почуття під контролем. Отже, японський звичай інемурі не обов'язково свідчить про схильність до лінощів. Насправді це неформальна характерна ознака соціального життя японців. Вона призначена для того, щоб гарантувати виконання щоденних обов'язків шляхом тимчасової "відсутності" в межах цих обов'язків. Тому зрозуміло: японці не сплять. Вони не дрімають. Вони практикують інемурі. Різниця величезна. Доктор Бриджит Стеґер - старший лектор програми "Сучасні японські студії" в Кембриджському університеті. Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future. --

041118_chiraq_london

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/11/041118_chiraq_london

Жак Ширак провів переговори з Тоні Блером

Президент Франції Жак Ширак заявив у Лондоні, що історія розсудить - хто з двох лідерів: він чи британський прем'єр Тоні Блер правильно діяли з приводу війни в Іраку.

Проте, він повторив, що усунення від влади Саддама Хусейна не зробило світ безпечнішим. Жак Ширак промовляв під час спільної прес-конференції з Тоні Блером після переговорів у Лондоні, присвячених сторіччю договору Антанта, що затвердив альянс між Францією та Британією. Тоні Блер сказав, що попри розбіжності щодо Іраку, Британія і Франція тісно співпрацюють: "На мою думку, варто зазначити, особливо у світлі деяких повідомлень, що в таких питаннях як Іран, Афганістан, Балкани, Африка, щодо проблеми кліматичних змін ми дуже тісно співпрацюємо. Варто зауважити, що наші війська співпрацюють в багатьох різних частинах світу - і досі в Боснії, Афганістані і нещодавно, хоча й обмежено, в Кот Д'Івуарі". Дипломатичний кореспондент Бі-Бі-Сі твердить, що під час переговорів у Лондоні конкретних результатів досягнуто не було.

media-43730140

https://www.bbc.com/ukrainian/media-43730140

Від хлору до "Новачка" - коротка історія хімзброї

Через нещодавні події у Сирії і напад в англійському Солсбері в новинах постійно говорять про застосування хімічної зброї.

Хімзброю застосовують вже більше століття - але де усе почалося? Про історію бойових отруйних речовин розповідає експерт з хімічної зброї та колишній командир полку радіаційного, хімічного і біологічного захисту Великої Британії Геміш де Бреттон-Гордон.

news-56791997

https://www.bbc.com/ukrainian/news-56791997

Спецслужби Росії та Білорусі стверджують, що запобігли перевороту проти Лукашенка

Федеральна служба безпеки (ФСБ) Росії і Комітет державної безпеки (КДБ) Білорусі заявили про запобігання військовому перевороту в Білорусі і замаху на Олександра Лукашенка. Сам він заявив, що змовники планували вбити і його синів.

У Москві в зв'язку з цим затримали двох білоруських опозиціонерів: політолога, колишнього речника Лукашенка Олександра Федуту і адвоката Юрася Зенковича. Спецоперацію провели після звернення Лукашенка до Путіна. Про спільну операцію російської ФСБ і білоруського КДБ в суботу, 17 квітня, повідомив центр громадських зв'язків ФСБ. Паралельно Лукашенко оголосив, що на нього і його синів готувався замах, а в країні планували військовий переворот. Переворот нібито планували на 9 травня, коли Білорусь і Росія відзначають День перемоги, заявили в ФСБ. Лукашенко звинувачує американців Лукашенко про запобігання перевороту заявив журналістам під час суботника. Кадри звідти першим опублікував телеграм-канал "Пул первого". Спочатку з'явилися відеозаписи того, як Лукашенко саджає дерево, потім - запис його слів про переворот. Зокрема, керівник Білорусі заявив, що змовники нібито хотіли викрасти його синів. "У планах захоплення дитини однієї, другої, як вийде. "Посадимо в льох". До речі, в Гомельській області льох підготували. Ми затримали групу, вони провели, показали, як це все планували", - сказав Лукашенко. За його словами, влада країни "виявила роботу очевидно іноземних спецслужб" - "швидше за все, Центрального розвідувального управління, ФБР". "Не знаю, хто там з американців працював, - додав Лукашенко. - Ми виявили їх бажання з'явитися в Мінську і вже зайнятися організацією замаху на президента і дітей". Олександр Федута (на фото у 2010 році) був речником Лукашенка на початку його правління, а потім перейшов в опозицію У заяві ФСБ Федуту і Зенковича назвали "ідеологами білоруської радикальної опозиції". Спецслужба стверджує, що вони збиралися здійснити в Білорусі військовий переворот "за відпрацьованим сценарієм кольорових революцій" із залученням "місцевих та українських націоналістів" і "фізичне усунення президента Лукашенка". ФСБ вважає, що для підготовки перевороту Федута і Зенкович вирішили організувати конспіративну зустріч з "опозиційно налаштованими" білоруськими генералами в Москві і що перед нею Зенкович нібито провів "консультації" в США і Польщі. На самій зустрічі, яка, за версією ФСБ, відбулася в "окремому кабінеті" одного з московських ресторанів, Федута і Зенкович нібито розповіли генералам про плани "фізичного усунення практично всієї верхівки керівництва республіки". "Вони докладно виклали план військового перевороту, який, зокрема, містить захоплення радіо- і телецентрів для трансляції їх звернення до народу, блокування в столиці республіки лояльних чинній владі підрозділів внутрішніх військ та ОМОНу, - стверджують в ФСБ. - Готувалося повне відключення енергосистеми Білорусі для ускладнення дій силових та правоохоронних структур". За інформацією силовиків, за планом "активну фазу" перевороту мали почати "партизани", що перебувають на якихось "прихованих базах". У чому має полягати роль згаданих в релізі "українських націоналістів", в ФСБ не розповіли. Після захоплення влади змовники збиралися скасувати посаду президента і покласти керівництво країною на "Комітет національного примирення". "При цьому Зенкович планував стати "куратором" парламенту країни і правової системи, а Федута бажав займатися політичною реформою і ідеологічною роботою", - заявляють в ФСБ. За твердженням спецслужб, здійснити військовий переворот планували 9 травня, коли в Мінську має відбутися парад на честь Дня Перемоги. Опозиціонерів Федуту та Зенковича затримали російські силовики після "документування зустрічі". Потім їх передали Білорусі. Відеозапис затримання, а також "зустрічі заколотників", показали в ефірі білоруського каналу "ОНТ". У сюжеті стверджується, що план перевороту мав кодову назву "Тиша". На відеозаписі показані обличчя двох учасників розмови - один з них каже, що "завдання номер один у нас... усунути найголовнішого". "Як мінімум 30 людей в Мінську мають бути інтерновані в першу годину", - каже інший. У Білорусі щодо затриманих відкрили справу за статтею "змова чи інші дії, вчинені з метою захоплення державної влади". Покарання за першою частиною статті, яка передбачає, що мова йде тільки про змову для захоплення влади, передбачає від восьми до 12 років позбавлення волі. Смертна кара за цією статтею загрожує за безпосередню спробу перевороту, яка призвела до загибелі людей. Версія Лукашенка За версією Лукашенка, змовників затримали в Росії, тому що ті вирішили не їхати безпосередньо до Мінська після повернення з США. "Вони побоялися сюди їхати після того, як ми затримали кілька груп, які сюди зброю привезли, вже в схрони заховали. Вони поїхали в Москву", - сказав він. Лукашенко розповів, що, отримавши інформацію про підготовку перевороту, звернувся до Путіна. "Я попросив президента Росії, і [голова КДБ Білорусі Іван] Тертель - свого колегу Олександра Бортнікова, ФСБ. І ми їх там взяли", - заявив він. Керівник Білорусі уточнив, що в Росію також виїхала білоруська "група захоплення" в складі 11-12 людей. Лукашенко подякував Путіну, який нібито порушив питання про підготовку перевороту під час телефонної розмови з президентом США Джо Байденом - під час цього дзвінка американський лідер запропонував президенту Росії зустрітися. "Мене дивує інше: чому американці себе так поводять. Адже поставити задачу усунути президента, запам'ятайте, не може ніхто, крім вищого політичного керівництва. Тільки вони, ніякі спецслужби, - сказав Лукашенко. - Коли Путін розмовляв з Байденом, він йому поставив це питання. Булькання - і жодної відповіді! Володимир Володимирович мені подзвонив, про це сказав…» Сам керівник Білорусі вважає, що в країні хотіли організувати "спочатку заколот", а після цього - "повзучий переворот". Лукашенко припустив, що головна мета бунтівників - "знести" його. "Моя задача зробити так: якщо знесуть, щоб у них нічого не вийшло. Це головна моя задача", - сказав Лукашенко. Він пообіцяв найближчим часом озвучити "одне з принципових рішень за чверть століття". Лукашенко не уточнив, в чому суть рішення, але дав зрозуміти, що воно дозволить зберегти чинний політичний лад, навіть якщо його самого не буде. Юридично оформити це рішення він пообіцяв найближчим часом - швидше за все, у вигляді декрету. "Не дай Бог, вони зачеплять моїх дітей, які взагалі не причетні до цього. Не дай Бог, не тільки моїх, але й ваших, це буде страшна різанина. Розумієте, я терпів, все чекав, червоні лінії малював для себе, відсував. А зараз ми їх будемо мочити так, що їм мало не здаватиметься", - резюмував Лукашенко. Хто такі Федута та Зенкович Федута - відомий в Білорусі політолог, колишній речник Олександра Лукашенка і автор його політичної біографії. Він працював у передвиборчому штабі Лукашенка на виборах 1994 року і після перемоги на них очолював управління інформації адміністрації президента республіки. У 1995 році звільнився і пізніше перейшов в опозицію. На виборах президента у 2010 році Федута працював на опозиційного кандидата Володимира Некляєва. Пізніше його заарештували співробітники КДБ і засудили на два роки умовно у справі щодо протестів проти результатів виборів в Мінську. Amnesty International тоді назвала Федуту в'язнем совісті. В інтерв'ю виданню "Фонтанка" торік Федута називав "клінічним фактом" тезу про те, що Лукашенко не має підтримки більшості народу. На його думку, на місці керівника Білорусі з його рейтингами міг бути хоч "пінгвін з паспортом". Інший затриманий в Москві - адвокат Юрась Зенкович - з 2007 року проживає в США, має американське громадянство крім білоруського. До еміграції був одним з регіональних лідерів опозиційної правоцентристської партії "Білоруський народний фронт" (БНФ). Вона виступає за демократизацію влади, відродження білоруської мови і культури. Зенкович підтримував опозицію під час протестів минулого року, в серпні його заарештували на 10 діб - тоді він оголошував голодування. Він критикував не тільки Лукашенка, але й Світлану Тихановську - за готовність вести перемовини з владою. Тертель в ефірі телеканалу ОНТ заявив, що до "групи терористичної спрямованості" також нібито причетний очільник БНФ Григорій Костусєв. Його згадав і Лукашенко: силовики звернули увагу на Костусєва, коли стали "ширше дивитися". Про затримання Костусєва стало відомо 13 квітня. Крім того, білоруські силовики перехопили Zoom-конференцію, в якій крім цих трьох людей було ще кілька учасників. За твердженнями КДБ Білорусі, у "змові" міг брати участь психіатр Дмитро Щигельський. В інтерв'ю ЗМІ він сказав, що у Лукашенка нібито "параноїдна психопатія". Такий діагноз він поставив Лукашенко ще в 2001 році, після чого виїхав з Білорусі в США. Ще один учасник розмови екс-боєць вітебського ОМОНу Павло Кулаженко з 2011 року проживає в Нью-Йорку і працює тренером. Сюжет ОНТ з людьми, які нібито планували замах на Лукашенка і членів його сім'ї, Кулаженко прокоментував так: "Це був відкритий дискусійний клуб, який збирався з січня. Склад учасників конференцій так само змінювався". "На нашому дискусійному майданчику обговорювалося все те, що обговорюється на кухнях щовечора в будь-який білоруській родині: як прискорити відставку Лукашенка", - розповів він Tut.by. Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

160325_vc_prosecutor_corruption

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/03/160325_vc_prosecutor_corruption

До суду направили справу прокурора за хабар у 10 тисяч доларів

Антикорупційна прокуратура направила до суду справу прокурора, який намагався дати хабар 10 тисяч доларів, щоб стати керівником підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро.

У відомстві нагадали, що 17 лютого 2016 прокурор Генпрокуратури пропонував хабар у розмірі 10 тисяч доларів конкурсній комісії НАБУ, щоб стати керівником підрозділу детективів Антикорупційного бюро. За висунутим звинуваченням у пропозиції хабара посадовій особі прокурору загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі. Його вже звільнили з роботи й він перебуває під цілодобовим домашній арештом. Антикорупційна прокуратура похвалилась, що слідство завершили за 21 день.

media-46626408

https://www.bbc.com/ukrainian/media-46626408

Чи врятує Ілон Маск мегаполіси від заторів?

Ілон Маск презентував у Лос-Анджелесі прототип підземного тунелю для швидкісного транспортування автомобілів.

Тунель - лише 1,6 км завдовжки, проте метою новатора є створення мережі тунелів, яка полегшить хронічну перезавантаженість доріг. За планами Маска, модифіковані електромобілі опускатимуться в тунель і їхатимуть зі швидкістю до 240 км/год. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час -підписуйтеся на наш канал у YouTube.

151109_lyubka_interview_sa

https://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/11/151109_lyubka_interview_sa

Андрій Любка: кордон у нас в голові

"Треба із себе сміятися", - каже Андрій Любка, розповідаючи про свій новий роман "Карбід", що увійшов до довгих списків Книги року ВВС-2015.

Сюжет цієї пригодницької й авантюрної історії крутиться довкола українських кордонів і закарпатських контрабандистів, проте письменник наполягає: роман - аж ніяк не про контрабанду, а його збіг у часі із сумнозвісними подіями в Мукачевому - чиста випадковість. За сміхом "Карбіда" ховається багато трагічного: тут і любов, і національна ідея, і мрії, що розбиваються об буденність. У розмові з ВВС Україна письменник розповів про сум і самотність, про те, як вивчав закарпатську контрабанду, і що пов'язує "Карбіда" із Котляревським і Вольтером. Зі сміху в меланхолію ВВС Україна: Я знаю, що ти нещодавно повернувся із подорожі? Андрій Любка: Я повернувся із Швеції, із такої письменницької резиденції. Це складно назвати подорожжю. Це була така вілла на острові Ґотланд, у тиші і спокої. Я сидів собі і щось там клепав. ВВС Україна: І що ж ти склепав? А.Л.: Я дописую - можливо, дописав, але я думаю, що дописую - книжку оповідань. Вона буде складатися з 15 оповідань і буде називатися "Кімната для печалі". ВВС Україна: Така депресивна назва. А.Л.: Радше, меланхолійна. Про сум. Про сум і самотність. Така спокійна дуже. ВВС Україна: Трохи контрастує з "Карбідом". А.Л.: Ну "Карбід" я написав для того, щоб контрастувати із тим, що я до того часу писав. Всі думали, що я напишу якусь ліричну історію. А я навпаки написав смішний пригодницький роман. А тепер мені захотілося щось таке спокійне і ліричне. ВВС Україна: А чому така синусоїда настроїв? А.Л.: Тому що в мене такий характер - нудний. Мені стає нудно, коли щось одне довго продовжується. Скажімо, я міг місяць собі жити у Швеції на цьому острові - там майже пустка і абсолютна самотність, немає ніякого зв’язку. Ти сидиш абсолютно сам, ні з ким не контактуєш. А от зараз я поїду в тур на 30 міст, і це будуть щодня нові люди. І цей діапазон коливань він дуже широкий, але так цікавіше, ніж коли все однакове. Не про контрабанду ВВС Україна: Розкажи, про що твій "Карбід"? А.Л.: По-перше, це книжка не про контрабанду. І з одного боку ці мукачевські події, ця перестрілка навколо контрабандних розборок - всі жартували, що це найкращий піар-хід видавництва, щоб зацікавити всю країну цією темою. Але рецензії про те, що це роман про способи контрабанди, мене трохи дратували. Бо я ніколи би не хотів, не віддав би два роки свого життя, які я писав цю книжку, на роман про контрабанду. Так, шість із восьми героїв роману - контрабандисти. Але, на мій погляд, якщо формулювати одним реченням, то "Карбід" - це роман про ідеаліста, який має шляхетну ідею, і про те, як його юзають мерзотники. Якщо брати суто в українському контексті, то це роман про ідеаліста-патріота і його ідею: у нас буде своя держава Україна, у нас буде свій герб, гімн. І поки він цим займається і вірить у цю історію, його оточують злодії, які цю ідею використовують на свій лад. А якщо брати ще загальніше, то це роман про те, як мрія розбивається об буденність і прагматизм. ВВС Україна: А це книжка не про те, як "звалити"? А.Л.: Ну, власне, перша фраза роману - "Колись тут не залишиться нікого" - це про еміграцію. Всі шукають способу звідси виїхати. Але ні, книжка це про те. Книжка радше про чувака, який не може звалити. Тис, який по сюжету має тікати від цих мерзотників, не може звалити, бо в нього немає візи - на відміну, до речі, від цих мерзотників. Якоюсь мірою це роман про кордон, про феномен кордону. Я виріс у місті Виноградові, від якого до угорського і до румунського кордону можна доїхати за 15 хвилин. І мені завжди здавалося, що цей кордон якоюсь мірою уявний. Ти, наприклад, сидиш на Тисі і ловиш рибу, і розумієш, що Тиса - це і є кордон. Тобто десь у полі може бути якийсь паркан із колючим дротом, але коли кордон іде річкою, ти розумієш, що його, насправді, не існує. Що він, можливо, вигаданий, проведений на карті - не в реальності. Що він, можливо, взагалі в голові. І тому Тис намагається зробити підкоп під кордоном - показати, що цього кордону немає. Він намагається відкрити ці ворота. Хай нелегально, бозна-як, але відкрити його, цей кордон. "Карбід" у контексті ВВС Україна: А чому роман називається "Карбід"? А.Л.: Мені важливо було назвати роман так, і наголосити на цьому, бо це основна підказка, яка вже із обкладинки має сигналізувати про зв’язок із "Кандідом" Вольтера. "Карбід" і "Кандід". Взагалі те, що західні європейці думають про нас, про Східну Європу, - що тут хаос, злидні, якісь агресивні люди, у яких вічно якісь проблеми, - це все почало фундаментуватися у часи Просвітництва. І саме роман Вольтера "Кандід" був такою першою ластівкою, у якій ці східні європейці з’являються як такі варвари. "Карбід в якомусь сенсі - це Дон Кіхот, який вирушає на боротьбу із певним світопорядком" І якоюсь мірою - може, навіть, значною - той факт, що нам потрібні візи, що існує кордон між Україною і Європою, що він існує навіть після Майдану, війни і всіх можливих доведень того, що ми справжня модерна нація, яка може помирати за свободу і за європейські цінності, - це заслуга (чи провина) Вольтера. І я, пишучи, обрав оцю стилістику 18 століття. І ця стилізація йде повністю на всіх рівнях - аж до лексичного. Тому що в Україні такий переспів і такий діалог із якимось іншим текстом із європейської культури першим зробив Котляревський у "Енеїді", коли він грався з Вергілієм. Я увесь час, пишучи роман, перечитував "Енеїду" для того, щоб набратися оцього мовного шарму від Котляревського. Мені хотілося, щоб Карбід "був парубок моторний". І якоюсь мірою, мені здається, що це вдалося - спільними зусиллями з редактором. Це наша спільна продумана тактика, і нам вдалося цей "роман 18 століття" створити, але помістити його сюди, в 2015 рік. ВВС Україна: Але Котляревського багато критикували за те, що він подав українську мову з дуже гумористичного боку - буцім, писати українською можна тільки сміючись. А.Л.: Це ж геніально! Мені здається, нам цього не вистачає. Мені здається, що за Котляревським мало хто пішов. У нас вся література цей якийсь плач суцільний, плач Ярославни, якась безпробудна трагедія. І цей такий бадьорий, жвавий і позитивний старт Котляревського - мені подобається, що наша модерна література бере початок звідси - з "Енеїди". Це добрий сигнал, і частіше до цього сигналу треба прислухатися. ВВС Україна: Чим ще ти надихався, коли писав "Карбіда" - крім "Кандіда" і "Енеїди"? А.Л.: Є ще два тексти, які є принципові для прочитання "Карбіда" в контексті культури, - це "Гаргантюа" і "Дон Кіхот". Тому що Карбід в якомусь сенсі - це Дон Кіхот, який вирушає на боротьбу із певним світопорядком. І байдуже - зазнає він поразки чи виграє. Сама ідея того, що він так шляхетно і без оглядки рушає - це донкіхотство. А вже для того, щоб цей роман був у системі координат 18 століття, треба було ще раніший текст взяти - "Гаргантюа". І тому якась така детальність у описі фізіологічних сцен - це чистий Рабле. У мене було два завдання. Перше - створити текст, який якийсь Вася купив би у якомусь кіоску і прочитав як пригодницький роман. Книжку, яку можна просто читати: є зловмисники, є хороші персонажі, є ідея; роман авантюрний, смішний і динамічний. Але є й досвідчений читач. Мені, наприклад, коли я читаю книжку, хочеться відчитувати якісь ключі, коди. І от уже досвідчений читач, який читав Рабле, Сервантеса, Вольтера, Котляревського бодай би, - він уже отримує насолоду від того, як цей текст існує у гармонії з іншими текстами, і від того, яке місце він займає у літературі. ВВС Україна: А ти не боявся, що цей пригодницький антураж приховає твої серйозні мотиви і серйозну, у певному сенсі навіть трагічну тему? А.Л.: Я думаю, що Умберто Еко у "Імені троянди" має рацію, коли говорить, що сміх це одна із найсильніших зброй. Я написав роман, який узагалі може дехто назвати антиукраїнським. Тому що єдиний його патріотичний персонаж - лузер. У нього нічого не виходить. Він погано пахне. Його всі використовують. І він узагалі виглядає такою карикатурою. Але, власне, сміх дозволив уникнути цієї трагічності. Мені здається, що цей сміх, який є у цьому романі, він тут із лікувальною метою - аби ми самі могли посміятися із себе, і аби наш патріотизм не був таким шароварним. Ну от, наприклад, Карбід, який заходить у якийсь генделик і п’є з будівельниками, розказуючи тости про князів київських. Так, це його патріотична акція, але замість того, щоб змінити бодай своє життя, він займається розповідями про нашу колишню велич. І ніхто не хоче будувати велич теперішню. Цей сміх жорсткий, але треба із себе сміятися. І потім виправляти свої вади. Як вирізати серце і кому потрібен скелет ВВС Україна: Ти довго збирав усю цю інформацію про контрабанду для роману? Із нього видається, що будь-яка людина, яка живе на Закарпатті, більш-менш із усіма цими контрабандними схемами знайома? А.Л.: Так, це правда, це абсолютно правда. І не те, що знайома - особливо люди, які жили у прикордонній зоні. У 90-ті роки, коли не було ані роботи, нічого, власне, кордон і годував сім'ї. Якщо йдеться про якусь таку контрабанду, як цигарки, алкоголь чи бензин, то це не просто всі знають - це якийсь загальний досвід. Всі якоюсь мірою колись до цього були причетні. А якщо йдеться про інші розділи, наприклад, де йдеться про контрабанду людських органів чи наркотики - з цим уже тяжче, бо це і більші гроші, і більші таємниці. І якщо із наркотиками ще більш-менш все ясно - де їх виробляють і куди й кому возять - то з людськими органами важче. Найважче. Бо це дуже закрита тема і вона ще й достатньо небезпечна. Я по крупинках збирав інформацію про це. Довелося навіть прочитати кілька спеціалізованих, суто медичних книжок. Ну, наприклад, що треба, щоб вирізати людині серце, і перевезти його і трансплантувати. Або, наприклад, куди продають скелети безхатьків, і для чого взагалі комусь купувати скелет. Чи, наприклад, хто у наших містах купує оголошення про купівлю волосся. Тобто, коли починаєш заглиблюватися у цю тему усі деталі, складаються в один пазл. І тоді ти пишеш роман. ВВС Україна: До речі, як твою книжку сприйняли на самому Закарпатті, у твоєму рідному регіоні? А.Л.: Ну з того, що каже видавець, ця книжка найкраще продається на Закарпатті із усіх моїх книжок. Я думаю, що багато хто просто впізнає себе у цій книжці. ВВС Україна: Почекай, а хто мав би себе впізнати? Місцеві контрабандисти? А.Л.: Ну, кілька контрабандистів могли би себе впізнати. Ну і мер. Мер цього міста - Ведмедева - він виглядає, чесно кажучи, дуже реальним.

080918_dollar_ukraine_ak

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2008/09/080918_dollar_ukraine_ak

В Україні росте курс долара

В Україні продовжує зростати курс долара.

Зараз у київських обмінниках його купують вже по 5 гривень 5 копійок. Продають по 4.90. Експерти прогнозують подальшу девальвацію української валюти. Курс долара в обмінниках вже випереджає офіційний курс встановлений Нацбанком – 4,85 гривень за один долар США. Зростання почалося по тому, як різкий стрибок відбувся на українському міжбанківському валютному ринку – за кілька годин долар подорожчав на десять копійок. Як і прогнозували експерти, з початком осені американська валюта, яка влітку впала до історично низької позначки, з початком осені почала зростати в ціні. Експерти пов’язують це із тим, що Нафтогаз почав закуповувати долари для розрахунків за імпортний газ. Крім того їх викуповують банки, які через світову фінансову кризу позбавлені можливості брати позики за кордоном. Дефіцит долара може бути також викликаний скороченням іноземних інвестицій в українську економіку через нестабільність як на світових ринках, так і всередині України. Банкіри прогнозують, що до нового року долар може вирости до 5 гривень, а можливо і вище.

media-42945957

https://www.bbc.com/ukrainian/media-42945957

Чому корейські чоловіки фарбуються?

Чоловіками з макіяжем у Південній Кореї нікого не здивуєш.

У країні, де молодість і краса асоціюються з успіхом, а безробіття серед молоді сягнуло високих для місцевої економіки 8%, чоловіки прагнуть збільшити шанси на успіх у кар'єрі та особистому житті. Індустрія краси у Південній Кореї вимірюється у $10 млрд, 10% якої припадає на чоловічі засоби.

050929_business_thursday

https://www.bbc.com/ukrainian/indepth/story/2005/09/050929_business_thursday

Бізнес: реприватизація та гроші Абрамовича

Новий український прем’єр пропонує забути про реприватизацію, і вирішувати всі майнові суперечки через мирові угоди. Але у Криворіжсталі окрема доля.Україна і надалі експортує зерно. Міністр аграрної політики запевняє, що того, що залишиться, буде достатньо для випічки хліба.Керівники зовнішньополітичних відомств Естонії та Латвії скритикували російсько-німецький газопровід, що має пройти через Балтійське море.В Індії розпочався загальнонаціональний страйк проти економічної політики уряду.Індонезія напередодні бензинової кризи – кілометрові черги на заправках, які охороняються поліцією.Британські газети – від Times до Sun коментують те, як Роман Абрамович продав Сибнефть Газпрому – все це в економічному огляді.

Приватизація Український прем’єр заявляє, що уряд відмовляється від планів повернути державі приватизовані підприємства, щодо законності продажу яких існували сумніви. Перебуваючи у Дніпропетровську, де він ще нещодавно очолював державну адміністрацію, Юрій Єхануров заявив, що процеси реприватизації в Україні припиняються, що президент та уряд запропонують бізнесменам нові принципи стосунків, і що надалі майнові суперечки вирішуватимуться лише шляхом досягнення мирових угод. Разом із тим, він заявив, що справу повторного продажу Криворіжсталі буде доведено до кінця, бо, як висловився прем’єр, цей комбінат є особливим підприємством: “Стосовно Кривого Рогу - є процес, є люди, які вже почали ознайомлюватися з умовами продажу. Це є міжнародний конкурс, і ми не можемо змінювати правила гри по ходу. Разом із тим, я хотів би, аби всі розуміли, що Криворіжсталь не об’єктом, який йде у загальному ряду. Це є обіцянкою президента на Майдані, і Криворіжсталь має окрему долю. І тут вже буде окрема політика, і окремі рішення.” Криворіжсталь і Гута Тим часом стало відомо, що у конкурсі з продажу Криворіжсталі планує взяти участь і польське підприємство Huta Czenstochowa, яке раніше цього року придбав Індустріальний Союз Донбасу. Серед інших учасників конкурсу, який має відбутися 24 жовтня, французька Arcelor, британо-індійська Mittal Steel, німецька RSJ Erste, російські Євразхолдинг та Северсталь, а також українська група Приват. Зернові На сьогодні Україна експортувала близько 6 мільйонів тон врожаю зернових нинішнього року – заявив міністр аграрної політики Олександр Баранівський. Загалом, за прогнозами уряду, цього року Україна має продати від 8 до 10 мільйонів тонн зерна. Водночас міністр спростував повідомлення про наявність дефіциту продовольчого зерна в Україні. Пан Баранівський твердить, що цьогорічний врожай пшениці складає 20 мільйонів тонн, із яких більше половини – продовольча. При цьому потреба України у продовольчому зерні оцінюється у 6-6.5 мільйонів тонн на рік. Проте раніше цього тижня асоціація пекарів заявила, що продовольчого зерна для випічки хліба може не вистачити до нового врожаю, і запропонувала урядові обговорити цю проблему на спільній зустрічі. Росія, Німеччина, газопровід Міністри закордонних справ Естонії та Латвії заявили, що засуджують плани Росії та Німеччини будувати газопровід через Балтійське море. Зокрема, естонський міністр закордонних справ заявив, що офіційний Таллінн не підтримує такі плани через міркування екологічної безпеки, а також через те, що цей проект може завдати шкоди економікам всіх країн Балтійського регіону. Він також заявив, що в Естонії були обурені тим, що Берлін та Москва не провели жодних консультацій з іншими країнами, перш ніж підписувати договір про створення консорціуму з будівництва газопроводу. Міністр закордонних справ Латвії, погодившись із своїм естонським колегою, додав, що при укладанні подібних угод треба враховувати, що всі країни Балтії є енергозалежними, і слідкувати, аби енергетична залежність не перетворювалася на політичну залежність. Разом із тим, представники української влади, коментуючи угоду про будівництво Північноєвропейського газопроводу, заявляли, що вона жодним чином не вплине на обсяги транзиту російського газу до Європи, левова частка якого поки що йде через Україну. Індія: страйк В Індії розпочався загальнонаціональний страйк, організований профспілками на знак протесту проти економічної політики уряду, зокрема, проти планів приватизації деяких стратегічних об’єктів, серед яких і національні аеропорти у найбільших містах Індії – Делі та Бомбеї. У страйку беруть участь як працівники аеропортів, так і банківських установ, пошти, залізниці, а також багато державних службовців. Аби уникнути проблем у роботі транспорту, індійські власті вже найняли більше 3 тисяч тимчасових працівників для аеропортів, а також посилили наряди поліції. Індонезія: бензин В Індонезії насувається бензинова криза. У переддень підвищення цін на бензин на заправках вишукували кілька кілометрові черги, а самі заправочні станції, а також урядові будівлі охороняють посилені наряди поліції. Попри те, що Індонезія видобуває нафту, вона також є нетто-імпортером пального. При цьому уряд субсидіював ціни на пальне, але при різкому підвищенні цін на нафту це призвело до непомірного навантаження на економіку країни, національна індонезійська валюта, рупія, почала падати, і уряд Індонезії вирішив відмовитися від державних дотацій цін на бензин. Для Індонезії бензинове питання має тривале політичне підґрунтя. 1998 року акції протесту проти зростання цін на бензин переросли у революцію, яка позбавила влади президента Сухарто, який керував країною близько трьох десятиліть. Абрамович, Сибнефть та мільярди Практично всі британські газети пишуть про купівлю російським Газпромом 75% акцій Сибнефті, які раніше належали компанії, контрольованій хазяїном Чукотки та Челсі Романом Абрамовичем. “Якби ви були Абрамовичем, то, напевне, були б на сьомому небі від щастя, тому що саме зараз хороші часи для продажу нафтових компаній,” – наводить слова московського аналітика британська Times. Але, за словами автора статті Джеремі Пейджа, нинішній час є вдалим і для Путіна, який буквально у вівторок під час прямого телеефіру обіцяв росіянам покласти край монополії нафтових компаній на встановлення цін на пальне. Times також нагадує, що свого часу Абрамович купив Сибнефть за 100 мільйонів доларів, а тепер продає за 13 мільярдів. Guаrdian пише, що багато хто вважає, що продажем Сибнефти Абрамович завершив процес виводу із Росії своїх найбільших активів. Проте сам він завжди спростовував такі чутки. Теж саме підтвердив кільком британським виданням і речник Абрамовича Джон Манн. Зокрема, він повідомив Guаrdian, що Роман Абрамович і надалі буде тісно пов’язаний із Росією. Газета також наводить слова ще одного аналітика, який працює у Москві, про те, що навряд чи Кремль погодився б заплатити таку високу ціну за компанію Абрамовича, якби не знав, куди той вкладатиме отримані кошти. Financial Times також пише, що для завершення угоди Газпром візьме кредит у групи західних банків на 12 мільярдів доларів.

050117_bush_iraq

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2005/01/050117_bush_iraq

Джордж Буш:моє переобрання виправдало дії в Іраку

Президент США Джордж Буш заявив, що його переобрання на посаду виправдало його позицію в іракському питанні.

В інтерв'ю газеті "Вашингтон Пост" перед інавгурацією, що має відбутися цього тижня, Джордж Буш сказав, що торішні вибори стали моментом відповідальності, ратифікували вторгнення до Іраку і повоєнну політику в тій країні. Джордж Буш не оприлюднив графіку виведення американських військ. Коли ж американського президента запитали, чому він не зміг знайти Осаму бін Ладена, Джордж Буш відповів: "Тому що він ховається".

150604_poroshenko_speech_sx

https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/06/150604_poroshenko_speech_sx

Флешки, Рузвельт і інформаційні "Гради" - Порошенко звернувся до ВР

Про те, що президент виголосить своє послання до Верховної Ради саме в четвер, широкій громадськості стало відомо лише напередодні.

Глава держави має право самостійно визначати, коли саме звертатися до парламенту. Минулого року він зробив це у листопаді, на річницю початку подій на Майдані. Цьогоріч послання прозвучало на початку червня, під річницю інавгурації Петра Порошенка, за день до його великої прес-конференції. Політтехнолог Тарас Березовець каже, що головна причина, чому президент вирішив вийти з промовою до парламенту саме зараз, – це уникнути нападок, які він може почути, зокрема, від журналістів у п’ятницю. "Як досвідчений політик він зіграв на випередження, розкритикувавши сам себе", – каже він. "Народ усіма нами дуже не задоволений… Ви, депутати, міністри, як і я, президент, - точно не ті, кому зараз в країні найважче", – фраза Петра Порошенка, озвучена ним на самому початку спічу, показала, що лідер держави не плекає ілюзій стосовно результатів першого року свого президентства. "Головне наше досягнення за рік, що минув: всім смертям наперекір… всі ми зберегли Україну", – заявив пан Порошенко після нагадування про апокаліптичну картину стану справ в державі рік тому. "Сьогодні наше спільне завдання – подвоїти й потроїти зусилля заради змін в країні", – додав він. "До кінця року" Попри те, що саме "реформи" назвав ключовим словом у своєму посланні Петро Порошенко, у цій сфері від нього пролунало найменше конкретики та найбільше образності. Він заявив, що реформи в Україні "ще не на фініші, але вже й не на старті". Він також твердить, що, з одного боку, "п’ять-шість місяців – це занадто малий термін для того, щоб відчути результати", але з іншого боку, "чаша терпіння у людей переповнена". Президент згадав про створену його указом Національну раду реформ, зазначив, що сам "прискорює процеси, як тільки може президент в рамках парламентсько-президентської республіки". "До кінця року перші зміни обов’язково мають стати помітними для суспільства", – резюмував він. Зірки з газового чаду І якщо найважчою реформою Петро Порошенко назвав підвищення комунальних тарифів, котре вже стало реальністю, то серед першочергових, найважливіших змін він назвав боротьбу з корупцією, деолігархізацію та демонополізацію. Національне антикорупційне бюро, за його оцінками, уже в жовтні цього року може почати власні повноцінні розслідування. Президент анонсував й інші незвичні наразі для України методи боротьби з корупцією – запровадження "угод зі слідством, коли хабарник нижчого рівня має можливість пом’якшити покарання, якщо допоможе викрити більш високопоставлених корупціонерів" та легітимізація "провокації хабаря". Президент пообіцяв продовжити боротьбу з олігархами, незважаючи на їхній спротив "Інструмент багато ким вважається суперечливим, але він однозначно посилить тиск на корупціонерів: сам факт того, що люди знають, що хабар може бути спровокованим, в декого забере бажання ризикувати", – констатував пан Порошенко. У сфері демонополізації президент пообіцяв діяти з рішучістю Теодора Рузвельта, котрий "на основі антитрастового законодавства припинив зловживання олігархів і повернув у США економічну конкуренцію". Стосовно деолігархізації тези пана Порошенка були жорсткими. "З непрозорого газового чаду більше не запалюватимуться зірки рейтингу Forbеs, вугільними дотаціями з бюджету ми не будемо годувати вугільно-металургійних баронів", - заявив він, додавши, що курс на деолігархізацію вже викликав потужний спротив, бо "кожен, хто підлягає деолігархізації" або "гатить по президентові з усіх інформаційних "Градів", або ж використовує власний "ручний, залежний і лояльний політичний проектик". При цьому президент не згадав про власний великий бізнес, котрий він обіцяв продати ще рік тому, а депутатам Володимирові Парасюку та Андрію Денисенку не дали повісити на балконі сесійної зали баннер, який мав нагадати пану Порошенку про наявність у нього бізнесу в Росії. "Наступ ворога" Стосовно відносин зі східним сусідом президент Порошенко не сказав у своєму посланні нічого принципово нового. Він озвучив чисельність "кадрових російських військовослужбовців", котрі, за його даними, зараз перебувають на території України: йдеться про "14 батальйонно-тактичних груп чисельністю в понад 9 тисяч військовослужбовців". "Концентрація російських військових поблизу державного кордону – у півтора рази більша ніж рік тому", - додав пан Порошенко. Президент заявив, що бойові зіткнення в районі Мар’їнки напередодні відбувалися за безпосередньої участі російських солдатів, і повідомив, що засідання Ради Федерації РФ, котре, за повідомленнями ЗМІ, могло бути скликано у середу, мало у порядку денному пункт про дозвіл на застосування російських військ на території України. "Без будь-якого дозволу… Росія цинічно та публічно свої війська на території України вже застосовує", – заявив він. Під час промови президента парламент вшанував хвилиною мовчання пам'ять загиблих на Донбасі вояків та мирних мешканців Москва послідовно заперечує свою причетність до конфлікту на Донбасі та звинувачує Київ в організації провокацій біля Мар’їнки. Петро Порошенко закликав українських військових "бути готовими як до відновлення наступу ворога на Донбасі, так і до повномасштабного вторгнення по всьому периметру кордону з РФ". Українські дипломати отримали завдання не допустити зняття санкцій проти Росії до врегулювання ситуації на Донбасі та повернення Криму, а міністр фінансів Наталія Яресько почула, що у бюджеті на наступний рік витрати на оборону будуть збільшені. Жодних нових тез президент не озвучив і щодо Донбасу. Політичний діалог з його "законно обраними" представниками президент обіцяє почати лише після місцевих виборів, організованих за українським законодавством. Виплати пенсій та інших соцвиплат мешканцям непідконтрольних Києву територій – а їх президент вважає "полоненими, захопленими загарбниками" – не відновляться "до відчутного прогресу у виконанні Мінських угод". Вибори і Конституція А поки ситуація на Донбасі залишається нестабільною, на решті території України Петро Порошенко обіцяє провести децентралізацію, котра, вкотре наголошує він, не матиме нічого спільного з федералізацією. Президент сподівається, що конституційна комісія "ось-ось" закінчить роботу над проектом змін до Конституції, і парламент уже на поточній сесії відправить їх до Конституційного суду з тим, щоб восени ухвалити остаточно. Це означає, що проект змін до Основного Закону має надійти до Ради, пройти широке обговорення та отримати підтримку 226 парламентарів протягом наступних шести тижнів. Місцеві вибори в Україні відбудуться в конституційно визначені строки, обіцяє Петро Порошенко У своєму посланні пан Порошенко не деталізував подробиць майбутньої конституційної реформи, зазначивши лише, що залишається на платформі президентсько-парламентської республіки і "стане першим президентом, який не збирає повноваження під себе, а ділиться ними з громадами". Президент заперечив інформацію про те, що місцеві вибори, які за законом мають відбутися у жовтні цього року, можуть перенести. "Раніше – будь ласка. Пізніше – зась", - заявив він. Одразу після цього він ще згадав Москву, котра, за його даними, планує активно втручатися у виборчий процес, причому як на боці проросійських проектів, так і фінансуючи крайні праві українські партії. "Ці задуми приречені… Час, коли відбуватимуться вибори, - це золота українська осінь, а не кривава "русская весна", – заявив Петро Порошенко. Ротації в Кабміні "Від президента чекали більших нападок на голову уряду. Думали, перекладатиме відповідальність на Яценюка. Він цього не зробив. Це був серйозний крок, який можна поважати", – заявив ВВС Україна політтехнолог Тарас Березовець. Попри те, що урядові в промові не було приділено значної уваги, експерти звернули увагу на те, що він натякнув на можливість змін у його складі вже цієї осені. "Здійснювати переформатування Кабінету Міністрів – це не є мої повноваження. Я не знімаю і не призначаю урядовців та міністрів. Але якщо цього не зробить сама коаліція, кадрових змін може зажадати суспільство", – заявив він, одразу додавши, що бачить ці ротації лише в рамках збереження чинної парламентської більшості. Політолог Володимир Фесенко у розмові з ВВС Україна припустив, що восени, ближче до місцевих виборів і по мірі наростання соціально-політичної напруги в суспільстві, відносини між складовими коаліції можуть погіршитися. У перспективі мова може зайти навіть про проведення дострокових виборів до Верховної Ради. "Це може дати Порошенкові інструменти для оновлення уряду і для посилення свого впливу на процес реформ. Думаю, він почав уже до цього готуватися – хоч би призначенням Саакашвілі в Одесу. Він розуміє, що від успіху чи невдачі з реформами, боротьбою з корупцією і відновленням економічного розвитку залежатиме його подальша доля. Тому цим доведеться займатися", – говорить політолог. Англійська для всіх А наразі президент сподівається, що наступний рік стане роком повоєнної відбудови і початку економічного зростання. На 2016 рік він прогнозує скасування візового режиму з ЄС і обіцяє, що особисто контролюватиме виконання вимог, встановлених Євросоюзом. Перед президентським спічем парламентарям роздали флешки з аналітикою від Інституту стратегічних досліджень З оригінальнішого – Петро Порошенко заявив, що виступає за бюджетне фінансування політичних партій, яке дозволить їм стати незалежними від олігархів, та виступив на підтримку ініціативи Go Global, яка, зокрема, визначає вивчення англійської мови одним з пріоритетів стратегії розвитку України. Модерновість президента та його послання мало підкреслити те, що безпосередньо перед прибуттям пана Порошенка до парламенту депутатам роздали стильні флешки з аналітичними матеріалами Національного інституту стратегічних досліджень. "Це не лише свідчить про стурбованість екологічними проблемами, але й символізує перехід до електронного урядування", – з гордістю промовив Петро Порошенко. Його емоції з цього приводу поділяли не всі. "Простіше було б не брелки нам давати, а електронною поштою кожному вислати і не витрачати гроші", – заявив журналістам у кулуарах парламенту позафракційний депутат, колишній губернатор Донецької області Сергій Тарута. І уже за кілька годин після того, як президент залишив Раду, його речник Святослав Цеголко зазначив: кошти на флешки витрачалися не державні, їх закупили за гроші фонду Петра Порошенка.

150730_she_calais_migrants

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150730_she_calais_migrants

У Непалі через зсуви загинули щонайменше 16 людей

16 людей загинули через зсуви, що стались на заході Непалу, повідомляє місцева влада.

Зсуви утворили через проливні мусонні дощі. За даними влади, декілька будинків у районі Каски опинились під землю. Більше тридцяти людей вважаються зниклими під завалами. Кількість загиблих може зрости. На початку року в Непалі стались два потужних землетруси, в яких загинули приблизно дев'ять тисяч людей.

040319_georgia_ajaria_represent

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/03/040319_georgia_ajaria_represent

Грузинські посланці працюватимуть в Аджарії

Грузинський уряд призначив двох президентських представників для роботи в Аджарській автономній республіці, як було узгоджено на переговорах у четвер.

Давид Ахалая буде представником президента Міхаїла Саакашвілі на митниці Сарпі, що на аджарському боці грузинсько-турецького кордону. Василі Санодзе працюватиме в чорноморському порту Аджарії Батумі. Рішення про ці призначення було досягнене на зустрічі в Батумі між Саакашвілі та аджарським керівником Асланом Абашbдзе. Після переговорів грузинський уряд скасував економічну блокаду Аджарії, що значно зменшило надходження від митниць. Пан Саакашвілі запровадив санкції після того, як його минулими вихідними не впустили до Аджарії.

150810_hk_ato_shelling

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/08/150810_hk_ato_shelling

АТО: кількість обстрілів - найбільша за останні тижні

У неділю прибічники самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" 127 разів обстріляли позиції українських військових, зокрема - з "Градів", мінометів і танків, повідомив прес-центр АТО.

"Минула доба в зоні АТО, відзначилась найбільшою кількістю обстрілів наших позицій, з боку незаконних збройних формувань, за останні тижні", - наголошено в повідомленні. З 18:00 неділі і до опівночі вогневу активність нарощували вздовж всієї лінії розмежування, зазначили у прес-центрі. Після опівночі були зафіксовані інтенсивні обстріли селищ Дослідне, Водяне, Піски в Донецькій області, додали в штабі АТО. Представники самопроголошених "ДНР" та "ЛНР", у свою чергу, винуватять у порушенні перемир'я українських військових.

150120_mobilisation_denial_ko

https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/01/150120_mobilisation_denial_ko

"Відмовляюся від мобілізації"

Чимало українців мають бути готові, що найближчим часом держава офіційно накаже піти якщо не на війну, то принаймні до війська.

20 січня в Україні стартувала нова хвиля мобілізації Протягом трьох хвиль мобілізації, перша з яких стартувала 20 січня, мають залучити до армії понад 100 тисяч людей. Частина з них, очевидно, відправиться в зону АТО – на місце бійців, які служать з весни минулого року. За ухиляння від мобілізації український закон передбачає від двох до п'яти років ув'язнення. І вже сьогодні видається, що підстави застосовувати цю статтю у держави таки будуть. Розмови про те, як не потрапити до війська, поки що точаться в основному на кухнях. Мало хто з чоловіків готовий говорити про це з журналістами, навіть на умовах повної анонімності. Про ставлення до мобілізації не завжди коректно питати навіть у друзів. Це можуть оцінити як втручання в особисту сферу, щось на зразок намагань вивідати діагноз чи зарплату. Саме тому наступний випадок такий особливий. Відеозвернення "Мені простіше від двох до п'яти років відсидіти в тюрмі, ніж я буду йти зараз на громадянську війну, вбивати чи сприяти вбивству своїх співвітчизників, які живуть на Сході. Навіть якщо вони по-інакшому думають і вважають, що київська влада не гідна, щоб їй підкорятися", - каже у своєму 13-хвилинному відеозверненні Руслан Коцаба, який називає себе незалежним журналістом. Його відеоролик, розміщений на YouTube, викликав хвилі як обурення, так і захвату в соціальних мережах. Перцю додає той факт, що автор відео – житель традиційного і патріотичного Івано-Франківська. Він співпрацює з різними виданнями і неодноразово їздив у зону АТО як репортер. Востаннє був у гарячих точках перед новим роком – у Попасній і Лисичанську. В емоційному і дещо спонтанному відеозаписі пан Коцаба заявляє, що людей не можна вбивати тільки через те, що вони хочуть жити окремо. Він також запевняє, що на Донбасі "майже немає" російських регулярних військ. У коментарі ВВС Україна він пояснив, що, на його думку, там воюють переважно так звані "ополченці", найманці і російські спецназівці, які офіційно перебувають у відпустці. А регулярні війська, каже журналіст, заходять в Україну тимчасово і зазвичай обстрілюють українські позиції з російської території. "Я відмовляюся від мобілізації і всіх адекватних людей закликаю відмовитися від мобілізації. Бо це пекло, цей жах треба зупинити", - каже на відео журналіст, критикуючи верхівку української влади і банкірів з олігархами за відсутність структурних змін у країні. Руслан Коцаба - відомий в Івано-Франківську журналіст і активіст Місцевий активіст, побачивши в інтернеті таку заяву пана Коцаби, написав скаргу в івано-франківське управління СБУ, звинувативши журналіста в державній зраді. У самому СБУ пообіцяли, що вивчать це питання. "Я сказав те, що я думав, і не відмовлюся від того, що я сказав", - розповів він ВВС Україна, додавши що усвідомлює провокативність свого вчинку. Каже, що хотів винести тему про відмову від мобілізації за межі кухонь і приватних бесід. Журналіст також розповів, що погодиться на мобілізацію, якщо в Україні оголосять воєнний стан: "Я першим піду. Але має бути артикульовано, хто в нас ворог, розірвано дипломатичні стосунки (з Росією – Ред.), і має хоча би призупинитися виробництво "вафельних трубочок з молочною помадкою" на двох нових технологічних лініях фабрики "Рошен" у Липецьку". "Де тут патріотизм?" Відсутність в Україні воєнного стану – одна з причин, яка може хоча б якось зіграти на руку відмовникам, пишуть сайти юридичних консультацій. Шукати допомогу на таких сайтах змушені ті, хто хоче уникнути мобілізації, але й не бажає підпадати під статтю, яка погрожує їм тюрмою. Один з таких сайтів наводить зразок заяви, яку пропонують подавати до військкомату у відповідь на мобілізаційну повістку. "Попереджаю Вас, пане Військовий комісар, про адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб, винних у посадових злочинах, які привели до значних збитків та загибелі або каліцтва людей", - сказано в заяві. "Писати його (заяву – Ред.) краще українською мовою", - додають автори документу, текст якого, судячи з помилок, було перекладено з російської онлайн-перекладачем. Більш законні підстави уникнути мобілізації – це релігійні переконання або проблеми з психічним чи фізичним здоров'ям, пишуть юристи, які вже почали отримувати такі запити. Міноборони обіцяє мобілізованим соціальні пільги Серед їхніх потенційних клієнтів і 27-річний киянин, який просив не називати його імені. "Навіть якби мені прийшла повістка, я будь-яким чином намагався б уникнути служби", - розповів він ВВС Україна телефоном. Чоловік розказав про батька, який воював в Афганістані і життя з яким далося йому нелегко. "Я прожив з ним все життя і бачу, як на нього вплинула війна. І бачу, як це вплинуло на його знайомих", - каже він. Своє небажання йти до війська пояснює ідеологічними причинами і не погоджується з позицією Києва у донбаському конфлікті. "Моя думка, що історично донецький регіон не дуже-то й український насправді, - каже він. - І зараз, якщо Україна об'єдналася під єдиною ідеєю, то вони під цю ідею не підпадають за своєю суттю, вони ніколи в цій ідеї не були залучені, і тому вони її не підтримують, що абсолютно логічно". "Я не бачу сенсу іти їх убивати за те, що вони думають по-іншому", - додає чоловік. Він впевнений, що Києву залишається лише визнати незалежність підконтрольних бойовикам територій і охороняти кордон з ними. На запитання про те, що багатьом така позиція видасться непатріотичною, киянин відповідає: "А в чому тут патріотизм? Іти вбивати людей через те, що в них запаморочені голови? Я не хочу іти і змушувати їх жити так, як я хочу, і вірити в те, у що я вірю, і думати так, як думаю я. Це їхня справа". І додає, що у нього є інші способи бути патріотом, приміром, чесно платити податки. Бажання людей жити окремо від України не має бути причиною, щоб убивати їх - один з аргументів тих, хто відмовляється від мобілізації "Отара баранів" Леонід і Роман - кияни, яким за 30, – мають іншу думку і готуються до війни. Останні кілька місяців вони відвідують курси військової підготовки "Київський легіон". Друзі не вірять, що ті здорові чоловіки, які планують уникнути мобілізації і говорять про інші шляхи патріотизму, на практиці будуть чимось корисними країні у випадку війни. "Я ставлюся до них погано", - каже Леонід, попиваючи каву у кав'ярні, і замовкає. Додати йому нічого. З армійського досвіду в Леоніда лише військова кафедра у виші. Каже, що морально готовий до повістки. Його товариш Роман розповідає, що відчуває до "відмовників" жалість, але засуджувати не береться: "Це все дуже індивідуально. Змушувати – це неправильно". Трохи згодом визнає, що сам не готовий піти на війну просто сьогодні, але планує податися добровольцем, якщо Росія почне широкий наступ на Україну або якщо буде загальна мобілізація. На курсах, куди ходять друзі, готують потенційних бійців для загонів територіальної самооборони. Навчання безкоштовне, поділене на теорію і практику. Вивчають медицину, групову й індивідуальну тактику, поводження зі зброєю. Однак, щоб навчитися стріляти, кажуть чоловіки, потрібні інші курси – платні. Розповідають, що один патрон до АКМ коштує 15-20 грн. "600 гривень за три секунди черги: тр-р-р-р-р", - сміється Леонід, "стріляючи" пальцями в бік порожнього залу. Мобілізованих спочатку мають відправити на військові навчання Обоє друзів кажуть, що армійські навчання мають бути обов’язковими не лише у воєнний, а і в мирний час. "Я дивлюся на цих чоловіків в ресторанах або за кермом дорогих автомобілів і розумію, що це отара баранів, - не стримує себе Роман. - Вони не вміють тримати зброї і під час війни не зможуть зробити найелементарніших речей. А раптом щось трапляється? Ти не можеш врятувати ані себе, ані сім'ю, можеш лише розповідати, що ти добрий і хороший". "Баласт" Держава має дотримуватися закону з тими, хто відмовляється від мобілізації, але при цьому слід робити ставку на тих, хто сам хоче воювати, каже Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова. За його словами, добровольчий порив людей, готових з власного бажання брати участь в АТО, ще далеко не вичерпаний. Під час мобілізації, каже він, державі варто передусім співпрацювати з патріотичними громадськими організаціями, які проводять військову підготовку, і шукати нові сили серед таких людей, як Роман і Леонід. "Якщо цього не вистачатиме, тоді, на мою думку, можна залучити військкомати", - каже експерт і додає, що призивати нині потрібно тих, хто має не просто відмітку про спеціальність, а справжній військовий досвід. На практиці, скоріш за все, буде так, що призиватимуть і добровольців, і в примусовому порядку, визнає пан Сунгуровський. Експерт також підтримує ідею депутата парламенту Семена Семенченка про запровадження офіційної плати для тих, хто хоче законно уникнути війська. І додає, що для такого рішення потрібен громадський консенсус. "Коли людей, які не хочуть служити, призивають в армію, вони просто виявляються баластом, який відволікає на себе матеріальні ресурси і знижує боєздатність підрозділів, в які вони потрапляють", - каже Микола Сунгуровський.

features-44428798

https://www.bbc.com/ukrainian/features-44428798

Десять корисних кулінарних лайфхаків

Ми зібрали найцінніші секрети з кількох випусків радіопередачі ВВС "The Kitchen Cabinet" ("Кухонна шафка") спеціально для того, щоби ви могли вразити своїх друзів. Читайте далі - і набирайтеся мудрості від найкращих шефів. 1. Користуйтеся дерев'яною дошкою для нарізання продуктів

Більшість кухарів у ресторанах нарізають продукти на поверхні з неіржавної сталі, з міркувань гігієни. Дома ж ми часто користуємося пластиковими чи навіть скляними дощечками. Але найкраща дошка для домашнього використання - дерев'яна. Чутки про те, що дерево має антибактеріальні властивості, не зовсім правдиві. Бактерії лишаються на будь-якій дошці, але на дерев'яній вони живуть не так довго. Деревина - пористий матеріал, тому вона швидко вбирає вологу, дошка висихає і бактерії помирають. 2. Не гайте часу на чистку грибів Як каже Джей Рейнер, чистити гриби - надзвичайно нудне заняття. Життя надто коротке, щоб витрачати його на чистку грибів! І більшість кухарів з цим погоджуються. Крім того, що це справа дуже кропітка і повільна, разом зі шкіркою гриби втрачають багато смаку. Тож добре їх сполосніть, посічіть - і кидайте у страву. 3. Масло - солоне чи ні? Не має значення Це спірне питання. Традиційно, наші бабусі клали солоне масло в основні страви і несолоне - у випічку. Сіль додають у масло в якості консерванту. Вона запобігає розмноженню бактерій - поглинає зайву вологу, яку мікроорганізми дуже люблять і вважають ідеальною для репродукції. Професор Беррі Сміт каже, що готує гриби з несолоним маслом, бо не хоче, щоб вони набиралися вологи. Але шефи Джей Рейнер і Речел Маккормак користуються лише солоним маслом, як для смаження, так і для випічки. Врешті-решт, за багатьма рецептами навіть солодке тісто треба трохи підсолити. 4. Для випічки користуйтеся свіжими дріжджами, а не сухими Свіжі дріжджі часом складніше знайти у продажу, але пекарі переконані: вони роблять випічку набагато смачнішою у порівнянні з тою, де тісто замішане на сухих дріжджах. Тім Гейворд рекомендує підійти у хлібний відділ великого супермаркету і напряму попросити у пекаря свіжі дріжджі. Можливо, він дасть вам їх безкоштовно. Пан Гейворд згадує, що донедавна у Британії діяв стародавній закон: якщо попросити в пекаря живі дріжджі, він зобов'язаний їх дати. Перевірте самі! 5. Щоб втримати бульбашки у газованому напої, зберігайте його у холоді й щільно закручуйте кришку Чи працює народний метод зберігання бульбашок у шампанському - вставити ложку у відкрите горлечко? Якщо коротко, то ні. Допомагає інше: зберігати напій у холоді та підтримувати тиск усередині пляшки, щільно закручуючи кришечку. Якщо газований напій розтрусили, стукати зверху по кришечці вже не має сенсу. Адже пляшка герметично закрита і тиск усередині не зміниться від ваших постукувань. Проблема може лише погіршитись! 6. Рапсова олія - найбільш універсальна Яку олію можна вважати універсальною - такою, що підходить для всіх кулінарних процесів? Це питання Джей Рейнер поставив перед групою шефів-експертів, гостей передачі "Кухонна шафка". Якщо не рахувати тваринні жири (наприклад, сало), це рапсова олія, відповіли вони. Вона не має виразного смаку, тому не змінюватиме смак ваших справ. До того ж, у неї висока температура горіння, тому вона нешвидко згорятиме. 7. Приготувавши м'ясо, накрийте його фольгою і дайте охолонути до кімнатної температури М'ясо має "відпочити". Тоді воно буде соковитіше, бо за час охолодження соки всередині загуснуть і не так легко витікатимуть. Тому дайте м'ясу трохи спокою - але враховуйте розмір шматків. Тоненький "швидкий" стейк вимагає менше часу на охолодження, ніж ціла курка-гриль. Енді Олівер радить покласти вашу готову м'ясну страву поблизу плити, щоб вона поступово дійшла до кімнатної температури, а також вкрити її фольгою на першу половину часу, а потім зняти фольгу і потримати розкритою. 8. Не відрізайте і не викидайте певні частини овочів Чи викидаєте ви деякі частини овочів, які вважаєте непридатними для їжі? Можливо, вам варто переглянути свої звички, адже багато з того, що ми кидаємо у сміття, насправді дуже смачне. Від черешків броколі до вершечків селери, від горохових стручків до цибулиння - від багатьох овочів можна отримувати набагато більше смачного і корисного, замість того щоб збільшувати кількість сміття. 9. Щоб перевірити якість вина, понюхайте корок - він не має пахнути сирістю Перше, на що слід звернути увагу, шукаючи недоліки вина - чи не має корок поганого запаху. Це трапляється при закупорці вина зараженою пробкою, після чого у вині утворюється токсична сполука під назвою трихлоранізол. Заражене вино виявити легше, ніж ви думаєте, бо корок матиме характерний неприємний запах - вологи, плісняви, мокрого картону. Понюхайте корок, а потім покрутіть бокал, щоб вино розтеклося по стінках - і теж понюхайте. "Коркову хворобу" нескладно виявити носом. Якщо ж її нема, далі все зводиться до суб'єктивних уподобань. Адже не всі ми вміємо навіть відрізнити совіньйон від ґевюрцтрамінеру. 10. Чи готові спагеті? Киньте їх об стінку (або просто скуштуйте) Так, старий метод - кинути спагеті в стіну й подивитись, чи вони прилипнуть - справді ефективний. Але ви також можете розрізати макаронний виріб ножем і визначити на око, чи проварена середина. Втім, є ще один, найпростіший спосіб перевірити готовність пасти - скуштувати. Мірою приготування макаронні вироби виділяють крохмаль, тому часто можна помітити, що вода, в якій вони варяться, поступово загусає та втрачає прозорість. На програму "Кухонна шафка" ведучий Джей Рейнер запрошує фахівців-кулінарів, які відповідають на запитання британських слухачів. Їхні поради часто змінюють наші уявлення про харчові продукти, куховарство та споживання їжі. Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей. ***

150821_crimea_football_champ_ozh

https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2015/08/150821_crimea_football_champ_ozh

Футбол в Криму: напівчемпіонат на півострові

В анексованому Росією Криму в суботу починається перший відбірковий раунд місцевого чемпіонату з футболу за участі восьми команд.

Кримські футбольні клуби найближчими роками будуть грати тільки самі з собою - брати участь у іноземних та міжнародних турнірах їм заборонено Цей турнір має особливий, "частковий" статус: УЄФА, організація, що керує європейським футболом, погодила проведення чемпіонату, проте повністю ізолювала його від міжнародного футболу. Кримські клуби не можуть брати участь у будь-яких офіційних міжнародних матчах. Найближчими роками для них закриють доступ до всіх турнірів під егідою УЄФА і ФІФА . Росія під загрозою санкцій з боку УЄФА погодилася з цим рішенням, що також влаштувало і Україну, яка вважає Крим своєю територією під російською окупацією. Егіди бувають різні У російській пресі чемпіонат Криму анонсують як такий, що проходить "під егідою" УЄФА, проте європейський футбольний союз повністю самоусунувся від його організації, обмежившись лише формальним дозволом на його проведення. Крим не є членом УЄФА, і європейські футбольні посадовці наголошують, що найближчим часом питання про самостійний футбольний статус півострова навіть не порушуватиметься. Більш того, в УЄФА Російській службі Бі-бі-сі повідомили, що відмовляються коментувати будь-які питання, пов'язані з Кримом. У грудні минулого року УЄФА заборонила трьом кримським клубам брати участь у російському чемпіонаті, і тоді ж генеральний секретар УЄФА Джанні Інфантіно оприлюднив офіційну позицію організації щодо ситуації навколо Криму. Ця позиція з тих пір залишається незмінною. Генсек УЄФА заявив, що організація заборонила РФС проводити турніри в Криму без згоди УЄФА і ФФУ Разом з оголошенням про дозвіл на проведення чемпіонату пан Інфантіно від імені УЄФА пообіцяв виділити гроші на розвиток дитячого футболу і футбольної інфраструктури в Криму, а також заявив, що до питання про футбольне майбутнє півострова УЄФА повернеться через два роки. Наглядати за кримським футболом призначили посадовця УЄФА Франтішека Лаурінця, колишнього керівника Футбольного союзу Словаччини, який у лютому цього року з групою делегатів від УЄФА відвідав Крим з інспекцією футбольних об'єктів, але нічого більше порівняно з тим, що вже сказав пан Інфантіно, не повідомив. "Ми не хочемо вбивати футбол в Криму", - підтвердив пан Лаурінець. Насправді позиція УЄФА зводиться саме до таких, максимально загальних заяв про підтримку футболу в цьому регіоні - без конкретних обіцянок і зобов'язань. Сплачено Росією За останні півроку представники кримських футбольних організацій - Республіканська федерація футболу Криму і Федерація футболу Севастополя - зробили все від них залежне, щоб у серпні стартував чемпіонат Криму. З березня на півострові проводився турнір, за підсумками якого мали визначитися майбутні учасники чемпіонату, а в травні зареєстрували Кримський футбольний союз (КФС), який очолив місцевий бізнесмен Юрій Ветоха - у минулому футболіст, а потім успішний топ-менеджер в структурах "Норильського нікелю" російського мільярдера Михайла Прохорова. У підсумку вирішили, що в першому чемпіонаті Криму братимуть учать вісім команд, що представляють різні міста півострова - Сімферополь, Севастополь, Ялту, Бахчисарай, Євпаторію, Феодосію, Армянськ і Керч. Очільник КФС Юрій Ветоха підтвердив, що УЄФА не буде спонсорувати чемпіонат Криму. "Футбольна організація буде віднаходити кошти з регіонального бюджету міністерства спорту. Ще буде віднаходити субсидії. Крім того, Мінспорту РФ виділить кошти з резервного фонду на організацію чемпіонату", - цитує пана Ветоху ТАСС. Це означає, що новий турнір повністю сплатить російська влада. "Це колгоспний футбол" Україна, яка була категорично проти участі кримських клубів у чемпіонаті Росії, поставилася поблажливо до нового турніру. "Знищувати футбол в Криму ми не маємо жодного права - або заборонити їм тренуватися, не всі ж там терористи і сепаратисти, які ненавидять Україну", - заявив в інтерв'ю ВВС Україна Сергій Куніцин, віце-президент Федерації футболу України, а в минулому голова розформованого кримського клубу "Таврія" (він наразі відроджує цей клуб на новій базі в Херсоні). Російські футбольні посадовці рік тому нарікали, що тверда позиція УЄФА щодо Криму пов'язана з тим, що посаду віце-президента в цій організації займає представник України - відомий футбольний функціонер Григорій Суркіс. Сергій Куніцин підтвердив, що пан Суркіс дійсно "пильнує цю справу" і не допустить, щоб організацію нового чемпіонату сприймали як перший крок до визнання анексії Криму. Колись пан Куніцин керував футболом в Криму, і рівень нових кримських клубів він очікувано оцінює вкрай низько. "З урахуванням того, що на два з половиною мільйони населення є вісім команд - це такий собі колгоспний футбол, чемпіонат поганого району. Я десять років очолював Федерацію футболу Криму, у мене там вісім професійних клубів було, два в Прем'єр-лізі грали. Чемпіонат Криму був, ветерани кримські взагалі чемпіонат Європи вигравали. А зараз це просто колгоспний футбол", - вважає Сергій Куніцин. За його словами, коли сімферопольська "Таврія" грала з німецьким "Баєром" або французьким "Ренном", на трибуни приходило до 20 тисяч вболівальників, а зараз там - "пусті стадіони". Новий керівник кримського футболу Юрій Ветоха очікує, що відвідуваність ігор чемпіонату буде на рівні 2-4 тисяч чоловік, а на матчі відкриття чемпіонату 22 серпня між клубами "ТСК-Таврія" (Сімферополь) і "СКЧФ" (Севастополь) буде 6 тисяч глядачів. Канчельскіс не зміг, Алдонін думає Об'єктивно оцінити рівень кримських клубів можна лише з того, що три найкращі з них в 2014 році недовго грали в Другому російському дивізіоні. Сімферопольський "ТСК" тоді дійсно подавав надії на вихід в більш сильну лігу, а "СКЧФ" і ялтинська "Перлина" навіть в нижчому професійному дивізіоні були серед аутсайдерів. Сергій Куніцин вважає, що професійні футболісти не поїдуть грати в кримському чемпіонаті. "Там будуть грати або аматори, або ті, хто вже ніде на високому рівні грати не може, тому що перспективи розвитку у цих футболістів ніякої", - вважає український футбольний посадовець. Напередодні початку чемпіонату Криму місцева преса обговорювала можливість запрошення на роботу відомих футбольних фахівців. Керівництво клубу "Євпаторія" навіть анонсувало призначення головним тренером команди одного з найуспішніших футболістів в історії пострадянського простору - Андрія Канчельскіса. Протягом багатьох років Євген Алдонін був одним з головних гравців ЦСКА, але три роки тому поступився молодшим суперникам і поїхав закінчувати кар'єру спочатку в "Мордовію", а потім у нижегородську "Волгу" Дворазовий чемпіон Англії у складі "Манчестер Юнайтед" очікувано відмовився від пропозиції, хоча, за словами президента "Євпаторії" Романа Тихончука, пану Канчельскісу дуже сподобалася "інфраструктура клубу та умови для тренувань". Іменитий місцевий футболіст Євген Алдонін, колишній гравець ЦСКА та володар Кубку УЄФА, не відкидає можливості працювати в рідному Криму. 35-річний футболіст вже рік не виступає на професійному рівні, але в інтерв'ю виданню "Новий Крим" зізнався, що готовий і грати, і тренувати. "Я міг би ще пограти кілька років. Але рішення моє в будь-якому випадку буде залежати від амбіцій клубу, його завдань і цілей", - заявив пан Алдонін. Прецедент Гібралтару Теоретично УЄФА може оголосити про включення Криму до свого складу, незалежно від державного статусу. Англія, Гібралтар, Північна Ірландія, Уельс і Шотландія мають статус окремих членів в УЄФА, хоча всі вони представляють одну державу - Велику Британію. Іспанія активно оскаржує статус Гібралтару і всіляко перешкоджала ухваленню статусу цього півострова в УЄФА. Тим не менш, Гібралтар домігся визнання УЄФА в 2013 році і, очевидно, незабаром стане повноправним членом ФІФА. Однак Криму навряд чи варто орієнтуватися на приклад Гібралтару, членство якого в УЄФА - скоріше виправлення історичної несправедливості, через яку одна з найстаріших у світі футбольних асоціацій не мала представництва в міжнародних організаціях нарівні з Англією, Шотландією, Уельсом і Північною Ірландією. УЄФА не ризикує надавати членство територіям, чия державна приналежність або незалежність не визнані світовим співтовариством. Так, наприклад, частково визнана республіка Косово досі не є членом ні УЄФА, ні ФІФА. Косовари подали заявку на вступ до УЄФА і ФІФА ще в 2008 році, проте за сім років перемовин їм лише дозволили грати офіційні товариські зустрічі зі збірними країн-членів ФІФА і тільки у формі без жодної національної символіки.

031112_syria

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/11/031112_syria

Сирія скритикувала санкції США

Сирія заявила, що нові санкції з боку Сполучених Штатів проти неї є покаранням Дамаска за підтримку палестинського спротиву Ізраїлю.

Ця заява була поширена офіційною Сирійською агенцією новин, САНА, і є першою реакцією Дамаска з часу недавнього голосування в американському Сенаті за посилення санкцій США проти Сирії. Сенат звинуватив Сирію в підтримці міжнародного тероризму. Цей законопроект вже було затверджено Палатою Представників американського Конґресу. Очікують, що президент Буш підпише законопроект впродовж найближчих тижнів.

031002_nobel_coetzee

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/10/031002_nobel_coetzee

Визначено нобелівського лауреата в царині літератури

У швецькій столиці Стокгольмі оголошено ім"я лауреата літературної Нобелівської премії 2003-го року. Ним став південно-африканський 63-річний письменник Джон Максвелл Кутзее.

Разом із премією лауреат отримає чек на 1, 300 000 доларів. Один з його останніх творів "Ганьба" описує становище, у якому південно-африканці опинилися після повалення апартеїду. 63-річний Джон Кутзее - чудовий романіст, якій рідко з'являється з-поза своїх книг. Він дає можливість його творам розповісти про нього більше. Він - сотий переможець престижної літературної премії і лише третій - з африканського континенту від 1980 року. Він народився в громаді африканерів у Кейптауні, але виріс англомовним. У своїх творах він заторкував життя в умовах апартеїду, але його твори не є простим описом подій довкола. Його стиль не багатослівний, але захоплюючий.

vert-tra-47095131

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-tra-47095131

Пармезан - ідеальний продукт із тисячолітньою історією

За вмістом кальцію, корисних амінокислот, білків і вітаміну А цей італійський делікатес з легкістю конкурує із будь-яким харчовим продуктом. Його навіть призначають як лікувальний засіб.

Питання: який продукт містить лише три інгредієнти, а виробляється за допомогою невидимих організмів? Він може бути закускою, приправою, десертом і навіть засобом від деяких захворювань. Потрібна підказка? Це майже єдиний молочний продукт, який можуть вживати люди з непереносністю лактози. Відповідь: парміджано-реджано (тобто пармський-реджанський сир), або просто пармезан (його французька назва, запозичена світом). На думку багатьох кухарів і дієтологів пармезан - майже ідеальний продукт Парміджано-реджано, на відміну від звичайного пармезану, виготовляють тільки з певних інгредієнтів, які походять лише з одного регіону Італії. Насправді, це географічна зона площею 10 тис. кв.км, обмежена настільки суворо, що на одному кінці невеликого міста Болонья можна виготовити справжній пармезан, а на іншому - вже ні. Територія виробництва сиру таким чином обмежена провінціями Парми, Модени, Реджо-Емілії, Мантуї (на схід від річки По) та Болоньї (на захід від річки Рено). Результатом таких жорстких умов, закріплених, до речі, законодавством, є дивовижні властивості сиру, завдяки яким кухарі, дієтологи й італійці вважають його досконалою їжею. Пармезан має солонувато-солодкий, пікантний і насичений смак та тверду, зернисту структуру. Смак з часом набуває нових відтінків: дворічний сир пахне свіжими фруктами і має різко-солодкий присмак. Трирічний пармезан нагадує сушений виноград і мускатний горіх, його смак складніший і гостріший, а сам сир легше розсипається на долоні. Поживні властивості пармезану є результатом не лише його інгредієнтів, але й процесу витримки. За вмістом кальцію, амінокислот, білка і вітаміну А справжній пармезан може конкурувати практично з будь-яким продуктом. "Цей сир - просто панацея", - каже шеф-кухар Анна Марія Барб'єрі. Пармезан - майже єдиний молочний продукт, який можуть вживати люди з непереносимістю лактози Сподіваюся на це, тому що в ресторані Барб'єрі Antica Moka, який входить до списку Michelin і розташований у самому центрі регіону парміджано в Модені, я з'їдаю стільки сиру, що здається, можу лопнути. Спеціальним ножем, який має форму лопатки і є таким же неодмінним атрибутом італійської кухні, як і сам пармезан, я відрізаю скибочки сиру. На моєму столі - справжнє пармезанове диво: суп з фарро, приправлений пармезаном, з пармезановою чіябаттою, а потім тортелліні у пармезановому соусі з краплями моденського оцту, які подають в обсмаженій тарталетці також із пармезану. "Іноді мені кажуть, та у вас всюди пармезан, - сміється Барб'єрі. - Відповідаю, що так і є, це моя слабкість". Як і в багатьох інших мешканців регіону, пармезан у Барб'єрі в крові. Вона згадує, як фермери приносили своє молоко на фабрику з виробництва сиру, що належала її родині. Дівчинкою вона разом із дідом, одним із перших членів Консорціуму парміджано-реджано, створеної в 1934 році асоціації виробників, їздила на фабрики, щоби перевірити якість кожної головки сиру і наклеїти на них знак сертифікату якості. "Для нас, мешканців Емілії-Романьї, пармезан - це хліб насущний", - додає Барб'єрі. "Пармезан - моя слабкість, - каже шеф-кухар Анна Марія Барб'єрі. - Я додаю його всюди." У цій частині Італії пармезан - не розкіш, а невід'ємне право кожного. Його додають у кожну тарілку супу або пасти, подають до вина. А на весіллях пармезану не менше, ніж побажань щастя. Подруга з Турину розповіла, що коли поїхала до Великої Британії на навчання, взяла з собою оливкову олію, томати у власному соку і пармезан. В гостях у своєї іншої подруги-італійки в Лондоні я з усмішкою помітила на кухонному столі шматок пармезану. Та й в моєму холодильнику запас цього сиру ніколи не переводиться - мій чоловік - італієць. Захоплення пармезаном не є новим. В поемах Боккаччо їдці макаронів засідали на горах сиру. На полотнах художника XVII століття Крістофоро Мунарі пармезан є головним героєм кухонних сцен. Король Англії Генріх VIII отримав у подарунок від папи сотню головок пармезану. Мольєр попросив скибку пармезану на смертному одрі. А під час Великої лондонської пожежі в 1666 році письменник Семюел Піпс насамперед сховав головку пармезану, закопавши її в землю. Справжній пармезан виготовляють лише на чітко визначеній території площею 10 тис. кв. км в Італії Мало хто з цих шанувальників упізнав би пармезан, який продається сьогодні. Білі крихти тертого сиру, якими посипають піцу в ресторанах, й близько не схожі на справжній пармезан. У ЄС "парміджано-реджано" і його англійська версія "пармезан" є юридично зареєстрованими термінами, захищеними сертифікатом про походження (PDO) з 1996 року. Але в США закон захищає тільки назву "парміджано-реджано". У ЄС на зелених баночках Kraft з тертим сирим написано Parmasello, а не пармезан. Гірше того, більша частина того, що продається у вигляді тертого пармезану в США, взагалі не є сиром. Дослідження Bloomberg News виявило, що деякі види такого сиру містили до 9% целюлози. Справжній пармезан не містить не тільки цієї речовини, а й взагалі будь-яких добавок або консервантів, окрім солі. Інша проблема - безліч підробок. Президент Консорціуму парміджано-реджано Нікола Бертінеллі, чия родина виробляє пармезан з 1895 року, запитує, скільки, на мою думку, з кожних 10 головок парміджано-реджано, які продаються в світі, є справжніми. "Одна?" - намагаюся пожартувати я. "Саме так", - серйозно відповідає він. У ЄС парміджано-реджано і пармезан захищені сертифікатом походження Зрештою, пармезан - не дешеве задоволення. Коли американська оптова мережа Costco почала продавати пармезан по 900 доларів за головку, вона потрапила в заголовки - не в останню чергу через те, що це була дуже низька ціна. Причина такої ціни - в унікальності інгредієнтів. У справжньому пармезані їх всього три: молоко, сіль та сичуга, фермент, який згортає молоко. Але молоко повинно бути виключно від рідкісної породи червоних реджанських корів, яких всього 3 тисячі, тобто 0,01% всіх молочних корів в ЄС. "Але й це лише не все. "Секрет цього сиру полягає не лише в породі корів, але й тому, чим їх годують", - пояснює Лука Карамаскі, власник заводу з виробництва пармезану Caseificio San Bernardino. Приблизно половину сухої їжі корів має складати сіно, щонайменше 75% якого мають бути з регіону виробництва пармезану. І не менше половини цього сіна має бути вирощеним саме на тій фермі, де народилися і виросла корова, що буде його споживати. Але навіщо потрібна така точність? Тому що тільки тут - природно, історично і географічно - сіно для великої рогатої худоби має три особливих штами бактерій: "трьох друзів", як називає їх Бертінеллі. "Коли ці три види бактерії присутні у виробництві, вони запускають процеси, які надають молоку особливого аромату і присмаку, а також дозволять йому досягти специфічного рівня кислотності, тому сир може зберігатися так довго", - пояснює фахівець. Пармський-реджанський сир виготовляють лише з трьох інгредієнтів, причому молоко має бути тільки від рідкісної червоної породи корів 85% фабрик з виробництва пармезану це кооперативи, які належать місцевим фермерам. О восьмій ранку робота вже йде повним ходом. З половини молока, доставленого прямо з ферми напередодні, знімають жир, який піднявся на поверхню за ніч. Він піде на масло. Другу половину молока доставили сьогодні вранці. Обидві половини, жирну і незібрану, зливають у мідний котел, саме тому пармезан називається semi-grasso, тобто напівжирний сир. Для приготування 1 кг пармезану потрібно 14 літрів молока, для однієї головки - 550 літрів. Котел починають нагрівати, додаючи в нього закваску, багату хорошими бактеріями, яка починає процес бродіння. "Хороші бактерії поступово перемагають поганих, і знищують лактозу з молока, якою вони харчуються. Сир очищається і стає безпечним для тривалого бродіння". Ось чому для справжнього пармезану не потрібні консерванти окрім солі, і чому пармезан є безпечним для людей із непереносністю лактози. Для приготування 1 кг парміджано-реджано потрібно 14 літрів молока Через дві хвилини сир починає відокремлюватися. За дев'ять хвилин він повністю звертається. Потім його починають збивати, спочатку повільно і обережно, а потім все швидше і швидше. Температура підвищується до 45° С. Один з робочих опускає в котел руку. "Це необхідно не лише для контролю за температурою, а й для розуміння поведінки молока. Воно щодня буває різним, залежно від повітря, температури, всього", - пояснює Крістіана Капеллі, член Консорціуму і мій екскурсовод. Суміш перетворюється з кремово-білої на жовту, гранули нагадують рисовий пудинг. Сировар стискає їх, щоби перевірити готовність. Час настав. Підігрів вимикають, а суміш залишають на годину. Рідина, яка важить у 10 разів більше, ніж гранули, виштовхує повітря і погані бактерії на поверхню. Потім настає момент, якого ми всі чекали. На дні кожного котла, глибиною 2,1 м, утворилася суміш вагою 100 кг. Працівники штовхають її спеціальною лопатою і розрізають на дві половини - дві 50-кілограмові головки сиру, які виглядають як спресований рис. Сировар перевіряє стан молока Наступні етапи процесу нагадують похід у спа, сир власне й відправляють у кімнату для відпочинку. Там його кладуть під прес, щоби вичавити надлишок рідини, і маркують печаткою походження, на якій зазначено дату, фабрику та сертифікат оригінальної якості. Після цього сир занурюють у ванну з 33% розчином солі. В процесі осмосу сир позбувається жиру і сироватки. Через 20 днів, коли сіль проникла на глибину 3-4 см, головки виймають і залишають на сонці. І тільки після цього пармезан відправляється в залу для витримки. Тут протягом наступних двох, трьох або навіть 20 років відбувається диво. Сіль проникає в ядро сиру, а бактерії продовжують свою роботу. І тоді шматок молока, жиру та солі перетворюється на щось геть інше - пармезан. "З часом всі аромати теруару (поєднання географічних і кліматичних чинників) концентруються, - каже Карамаскі. - Цей дуже схоже на те, що відбувається з вином". Хороші бактерії поглинають лактозу з молока Через рік пармезан відвідують професійні тестувальники з Консорціуму, які перевіряють смак кожної головки, натискаючи на неї спеціальним інструментом і прислухаючись. Якщо сир ще неготовий, в ньому з'являються тріщини або отвори. Якщо дефектів не виявлено, сир проходить остаточну перевірку. Ті, головки, як не пройшли її, або будуть позначені як "мезано", тобто середньої якості - їх не залишають на подальшу витримку. Або, якщо вони взагалі безнадійні, маркування знімають, прибираючи будь-які асоціації з пармезаном. Така доля очікує на близько 8% всіх голівок, вироблених в регіоні. Решта їхніх більш щасливих колег відправляється у магазини Італії та на експорт в усьому світі. Після того як головки пармезану сформувалися, їх поміщають під прес, щоби видалити надлишки рідини У давнину коли про бактерії не нічого не знали, виробництво сиру виглядало доволі містичним процесом, так само як і йог корисні властивості. Італійки завжди давали скибочку пармезану немовлятам, в яких починають різатися зуби. Пармезан і сьогодні прописують хворим будь-якого віку. Пармезан дворічної витримки можна їсти людям із непереносністю лактози. Через відсутність лактози сир легше перетравлюється, а його білки та поживні речовини легше засвоюються. "М'ясний білок повинен спочатку розщепитися на амінокислоти, що займає близько чотирьох годин, але в пармезані вони вже розщеплені, отже засвоєння протеїнів відбувається лише за 45 хвилин", - зазначає Бертінеллі. Сир парміджано-реджано витримують від двох до 20 років, у результаті чого утворюється його особливий аромат Таким чином, пармезан ідеально підходить для тих, хто потребує негайного вливання білків, як-от спортсмени. Пармезан містить дев'ять вільних амінокислот, які легко всмоктуються організмом. 28 г пармезану містить 9 г білка, на 2 г більше, ніж яловичина, і 321 мг кальцію, майже у 10 разів більше, ніж молоко. У ньому 12 мг магнію (більше, ніж у лососі), 28 мг калію (приблизно на третину більше, ніж у банані) і 0,12 мг вітаміну А (майже стільки ж, скільки у моркві такого ж обсягу). А ще - цинк, залізо, мідь, марганець, біотин і вітамін В6. "Це справжня харчова добавка, здатна забезпечити необхідні організму вітаміни і білки лише у декількох грамах продукту", - зазначає дієтолог Валентина Фратоні. Вона рекомендує пармезан дітям, важкоатлетам і вагітним. Хоча пармезан виробляють із сирого молока, а не пастеризованого, через дозрівання протягом принаймні року він стає абсолютно безпечним. Точний рецепт виготовлення пармезану розробили бенедиктинські монахи близько тисячоліття тому Я завершую своє дослідження пармезану тим, чим я його й розпочала, куштуванням. Я повернулася до Лондона, далекого від соковитих луків, корів червоної породи та величезних мідних котлів. Виймаючи пармезан, пригадую, що сказала пані Барб'єрі: "Я люблю їсти дворічний пармезан зі шматком теплого хліба або просто так. Тоді можна повністю насолодитися його смаком, таким вишуканим, що відчуваєш його навіть із заплющеними очима". Не знаю, чи є пармезан досконалою їжею, але стоячи босоніж вогкого лондонського вечора, я відчуваю смак того, що я найбільше люблю в Італії. Її прекрасні сільські краєвиди, кулінарну пристрасть, столітні традиції і маленькі дива. Мені цього цілком достатньо. Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel. Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться. Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram. ...

features-46232581

https://www.bbc.com/ukrainian/features-46232581

Басейн з двома фігурами за $90 млн: Гокні став найдорожчим художником з нині живих

Картину 81-річного британського художника Девіда Гокні "Портрет художника (Басейн з двома фігурами)" продали на аукціоні післявоєнного і сучасного мистецтва Christie's в Нью-Йорку за рекордні 90,3 млн доларів. Так він став найдорожчим художником з нині живих.

Аукціонний будинок оцінював картину у 80 млн доларів. Це майже втричі більше за минулий рекорд Гокні - в травні цього року його роботу "Шосе на Тихоокеанському узбережжі й Санта-Моніка" (1990 року) продали за 28,5 млн доларів на аукціоні Sotheby's. "Басейн з двома фігурами" став найдорожчим з творів, проданих на аукціоні за життя автора, а Гокні - найдорожчим із живих художників. Раніше цей титул був у 63-річного американського художника Джеффа Кунса, чий "Собака з повітряних куль (помаранчева)" з нержавіючої сталі продали на аукціоні Christie's у 2013 році за 58 млн доларів. Співголова департаменту післявоєнного і сучасного мистецтва Christie's Алекс Роттер назвав "Басейн з двома фігурами" одним з найбільших шедеврів сучасної епохи. "Це одна з тих унікальних ситуацій, коли всі - критики, історики та представники ринку - погоджуються, що це картина, яку вибрали б 9 осіб з 10", - сказав він. Покупець картини не розкривається, хто виставив її на аукціон - також невідомо. Останнім зареєстрованим власником цієї роботи Гокні був 81-річний британський мільярдер Джо Льюїс, який проживає на Багамських островах. Льюїс - пристрасний колекціонер мистецтва. У його колекції є в тому числі роботи Пабло Пікассо, Марка Шагала та Анрі Матісса. За даними на 2018 рік, він займає 388-е місце в списку мільярдерів Forbes. Що це за картина? "Портрет художника (Басейн з двома фігурами)" Гокні написав у 1972 році. Картина стала знаковою і впізнаваною працею художника. У ній поєднані два найпоширеніших мотиви картин Гокні - басейн і подвійний портрет. Сюжет картини з'явився у 1971 році після того, як Гокні на підлозі своєї лондонської студії зіставив дві фотографії. "На одній була людина, яка пливе під водою, і, отже, досить викривлена, а на другій - хлопчик, який дивився на щось на землі. Ідея намалювати дві фігури в різних стилях мені так сподобалася, що я негайно взявся до роботи", - йдеться у спогадах Гокні опублікованих на сайті Christie's. Фотографію плавця Гокні зробив на віллі недалеко від французького Сен-Тропе. Там він зробив сотню знімків свого друга і помічника, що плавають в басейні. Чоловік, який стоїть на картині на землі поруч з басейном, - це колишній коханець Гокні Пітер Шлезінгер. Його фотографію, яку Гокні пізніше поєднав зі знімком людини в басейні, художник зробив в Кенсінгтонських садах у Лондоні. Гокні зобразив Шлезінгера в тому ж рожевому піджаку, в якому він йому позував. Гокні познайомився з 18-річним Шлезінгером у середині 1960-х років. Він став його коханцем і музою. Крім "Басейну з двома фігурами", Гокні зобразив Шлезингера на картині "На терасі" (1971). У 1977 році художник закінчив портрет колишнього коханця "Пітер Шлезінгер з камерою Полароїд". Девід Гокні (праворуч) зі своїм коханцем Пітером Шлезінгером (ліворуч) в лондонському Грінвіч-парку, 1969 рік На початку 1970-х років Гокні та Шлезінгер розійшлись. Їх розрив і те, як переживав його Гокні, показаний у фільмі "Великий сплеск" режисера Джека Хазана. "Мало художників, які можуть працювати в такому стані, які можуть народжувати ідеї", - скаржився Гокні у фільмі. Хазан показав у своєму фільмі Гокні та Шлезінгера. "Одного разу, коли я був там [у Гокні], увійшов цей хлопчик. Він виявився Пітером Шлезінгером, його коханцем, якого він втратив. Він запросив його, аби намалювати, тому що хотів бути поруч з ним, хотів знову заманити його у свою павутину. Пітер увійшов, і під час зйомок я відчував напругу між ними. Девід хотів, аби Пітер залишився, але було видно, що Пітер хотів швидше піти. Він здавався дуже роздратованим", - розповідав режисер в інтерв'ю Vice. За словами Хазана, після того як Гокні подивився фільм про себе, він занурився в глибоку депресію і два тижні ні з ким не спілкувався. У "Великому сплеску" показується процес створення "Басейну з двома фігурами". Першу версію картини Гокні почав у 1971 році та працював над нею шість місяців, але потім знищив її. Знову він повернувся до картини перед своєю виставкою в Нью-Йорку. Друга версія картини зайняла у Гокні два тижні: він працював над нею по 18 годин на добу і встиг закінчити її в ніч перед виїздом у Нью-Йорк. Друга версія картини трохи відрізняється від першої. Спочатку на задньому плані картини замість гір була стіна, а фігура в басейні знаходилась трохи далі від бортика, поруч з яким стоїть Шлезінгер. "Басейн з двома фігурами" став "безсумнівною зіркою виставки" в Нью-Йорку, писав біограф Гокні Крістофер Сайкс. За його даними, картину купив американський колекціонер за 18 тисяч доларів, а потім швидко перепродав її в три рази дорожче британському колекціонеру. Через кілька десятиліть картина виявилася в колекції американського мільярдера Девіда Геффена, який потім продав її Джо Льюїсу. Поп-арт, басейни та гомоеротизм Девід Гокні - один з найзначніших художників XX століття і один з ключових представників британського поп-арту 1960-х років. Гокні народився в Йоркширі, живе в Лондоні, а також володіє кількома будинками в Каліфорнії. "Я весь час повертаюся туди, де вже був. Хочу поїхати до Каліфорнії, до Франції. Я весь час їжджу в одні й ті ж місця, я прив'язаний до них", - розповідав Гокні у фільмі Хазана. Перебуваючи в Лондоні, Гокні малював в основному британські пейзажі й барвисту природу рідного Йоркширу. У сонячній Каліфорнії художника вразили басейнами Лос-Анджелеса, які стали основним мотивом його творчості 1960-1970-х років. "Я подивився вниз і побачив, що сині плавальні басейни були буквально всюди. І я зрозумів, що такий басейн в Англії був би розкішшю", - говорив Гокні про Лос-Анджелес. Назву "Великий сплеск" Хазан запозичив у ще однієї картини Гокні 1967 року, однієї з найвідоміших його робіт з каліфорнійської серії. Гокні на тлі своєї картини "Великий сплеск" у Ноттінгемі, 2009 рік Малювання басейнів сильно хвилювало Гокні: "Це проблема - як показати воду, як її описати, тому що вона може бути якою завгодно. Вона може бути будь-якого кольору, і у неї немає якогось загальноприйнятого візуального опису". Інший відомий мотив творчості Гокні - це так звані подвійні портрети, на яких Гокні зображував людей парами. Один з найвідоміших його подвійних портретів - "Мої батьки" (1977). Гокні зображав людей, які були важливі для нього і захоплювали його, і у своїх працях намагався зобразити їхні стосунки. Так, наприклад, в картині "Джордж Лоусон і Вейн Сліп" (1975) художник зобразив танцюриста Вейна у дверному проході, коли він з ніжністю дивиться на свого коханого Лоусона, який сидить у кімнаті. Гокні було важливо зафіксувати це почуття. Лоусон сидить на тлі свого портрета в лондонській галереї Тейт "Вони [подвійні портрети Гокні] величезні за розміром, але інтимні в тому, як вони втягують нас в особисті драми між двома людьми", - говорив в інтерв'ю Garage Magazine Єн Алтевер, куратор відділу сучасного мистецтва нью-йоркського музею Метрополітен, де у 2017 році пройшла масштабна ретроспектива Гокні. Гокні зображав у своїх картинах гомосексуальні стосунки ще до того, як вони були декриміналізовані у Британії. У 1961 році він намалював картину "Ми два хлопчаки, що зчепилися", на якій обіймаються дві фігури. Через рік з'явилася його картина "Чищення зубів, ранній вечір (10 вечора)", на якій дві антропоморфних істоти займаються оральним сексом, а замість статевих органів у них - тюбики зубної пасти Colgate. "Це було сміливо. Це було зроблено за кілька років до декриміналізації гомосексуальних стосунків у Британії в 1967 році. Тому одностатевий секс, як на картині, був незаконним на той час, коли він її малював. Гокні цікавився нормалізацією такої сексуальності, визнаючи її еротичну природу", - говорить Алтевер. Він наводить картину Гокні як приклад властивого поп-арту зображення продуктів масового споживання в мистецтві. "Гокні замінює статеві органи тюбиками зубної пасти Colgate, а тюбик вазеліну розміщує під ліжком. Так що так, це комерційні продукти в просторі живопису, але зображені не зовсім так, як суп [Campbell's Енді] Ворхола. Коли Гокні схиляється до певного стилю, будь це поп-арт або абстракція, він завжди поєднує його з чимось ще і піднімає ті питання, які дійсно хоче обговорити", - вважає куратор. Чому Гокні так подорожчав? "Гокні - один із останніх живих художників свого покоління, який має історичну значущість. Гокні завжди подобалося, що він є на аукціонах, але його роботи ніколи не продавалися за цінами, які відбивали б його значущість в історії мистецтва. Ще три-чотири роки тому ціни на його картини були середніми - 8 млн доларів за дуже велике полотно. Його ціни ніколи не піднімалися до рівня Бекона, Ворхола або Ліхтенштейна", - говорить представник Christie's Алекс Роттер. Але все змінилося після неймовірно успішної ретроспективи Гокні, яка пройшла у 2017 році в паризькому Центрі Помпіду, лондонській галереї Тейт і нью-йоркському музеї Метрополітен. На ній були зібрані близько 200 робіт художника різних часів, в тому числі подвійні портрети, картини з каліфорнійської серії й сучасні малюнки, які Гокні писав на Айпаді. Ретроспектива Гокні в Тейт стала найпопулярнішою виставкою в історії галереї та найбільш відвідуваною виставкою живого художника - її відвідали 478 тисяч людей. Таким чином, Гокні побив рекорд британського художника і колекціонера Дем'єна Герста (на його виставку в галереї Тейт у 2012 році прийшли 463 тисячі людей). Після ретроспективи продажі Гокні злетіли. Навесні 2018 року його пейзаж "Шосе на Тихоокеанському узбережжі й Санта-Моніка" (1990 року) продали на аукціоні Sotheby's за рекордні для Гокні 28,5 млн доларів. Зараз мистецтвознавці та арт-дилери сходяться на думці, що інтерес до Гокні прискорив збільшення кількості його робіт на ринку, а також зростання попиту на його роботи серед найбагатших колекціонерів. "Я не розраховую на тих, хто колекціонує роботи Гокні, я сподіваюся на колекціонерів культових творів і знакових художників", - цитував представника Christie's на початку листопада портал Artsy. Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

040212_un_sistani_talks

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/02/040212_un_sistani_talks

Іракські шиїти наполягають на термінових виборах

Посланець ООН зустрівся з чільним представником мусульман-шиїтів в Іраку аятолою Аль-Сістані для обговорення його закликів якомога швидше провести вибори.

Посланець Лахдар Брагімі сказав після зустрічі, що позиція пана Сістані не змінилася. Пан Брагімі сказав, що ООН повністю згодна з бажаністю проведення виборів, але зауважив, що вони мають проводитися за належних умов. Зустріч відбулася в у місті Наджаф в будинку аятоли, що пильно охороняється. Згідно з американським планом передачі влади в Іраку, цього року мала бути створена тимчасова асамблея призначених представників, а прямі вибори заплановані на 2005-й рік. Мусульмани-шиїти побоюються, що такий план усуває їх від влади. В січні відбулися багатотисячні шиїтські демонстрації з вимогами провести вибори.

160719_vert_fut_you_may_have_a_living_doppelganger_vp

https://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2016/07/160719_vert_fut_you_may_have_a_living_doppelganger_vp

Чи існує ваш точний двійник?

Які шанси знайти людину з такою ж зовнішністю як у вас, намагалась дізнатись оглядачка BBC Future.

Воно у вашому паспорті. За допомогою нього відбувається впізнання злочинців. Завдяки ньому старі друзі впізнають вас на вулиці, навіть через роки після вашої останньої зустрічі. Це – невід'ємна частина вашої особистості – ваше обличчя. Незабаром лише за допомогою нього ми зможемо розблокувати смартфон, потрапити в офіс або купити будинок. Все це можливо завдяки тому, що наше обличчя є унікальним і неповторним. Аж раптом, одного чудового дня, відкривається дещо несподіване. "Я піднявся на борт літака останнім і побачив, що на моєму місці вже хтось сидів. Я попросив хлопця посунутись. Він обернувся і в нього було моє обличчя", – розповідає Ніл Дуглас, який летів на весілля в Ірландію, коли сталась ця історія. "Весь літак дивився на нас і сміявся. А мені нічого не залишалось, як зробити селфі". Тим не менш, дивні збіги продовжувались. Коли Нік Дуглас прибув у готель, він побачив свого двійника біля стійки реєстрації. Пізніше їхні шляхи знову перетнулися в барі, тоді чоловіки визнали, що всесвіт безперечно бажає, щоб вони разом випили. Коли Дуглас з похміллям прокинувся наступного ранку, у його смартфоні відбувалося справжнє шоу: селфі з літака за лічені години набрало рекордну кількість "лайків". Франсуа Брюнель сфотографував понад 200 пар двійників для свого проекту "Я не двійник" Кажуть, що в кожного з нас є двійник. Десь там у світі бродить ваша ідеальна копія з очима вашої матері, носом батька і тією обридлою родимкою, яку ви давно мрієте видалити. Ідея про таємного двійника (допельгангера) захоплювала уяву людей з давніх-давен: вона надихала поетів і письменників та до смерті лякала королівських осіб. Але чи існують вони насправді? На нашій планеті мешкає понад сім мільярдів людей, і отже немає нічого дивного в тому, що хтось з них матиме таке саме обличчя як у вас? Дурне питання, але його наслідки цілком серйозні, а відповідь – набагато складніша, ніж можна собі уявити. Насправді, до недавнього часу з'ясувати це питання ніхто не намагався. Аж доки минулого року дослідниця Теган Лукас із Університету Аделаїди в Австралії не вирішила дізнатись, наскільки великим є ризик помилково покарати невинного двійника замість справжнього вбивці. Разом зі своїми університетськими колегами пані Лукас ретельно проаналізувала понад чотири тисячі фотографій американських військовослужбовців, які вона знайшла у відкритому доступі. Дослідниця скрупульозно розглядала риси обличчя, вимірюючи відстань між очима та вухами. А потім спробувала обчислити імовірність того, що обличчя двох людей співпадатимуть. Те, що виявила вчена, стало доброю новиною для правосуддя, але безперечно розчарувало всіх, хто мріяв відшукати свою подобу. Шанси мати вісім однакових параметрів обличчя з іншою людиною виявилися менше одного на трильйон. Хоча окремі риси обличчя можуть відрізнятись, їхнє загальне розташування відносно одне одного створює дивне відчуття подоби "Якщо раніше в суді могли виникнути сумніви, а раптом засудили не справжнього злочинця, а його двійника, тепер ми знаємо напевно, що це вкрай малоймовірно", – каже Теган Лукас. Отримані результати можна пояснити за допомогою відомої "теореми про нескінченну мавпу". Якщо мавпа сидітиме перед друкарською машинкою досить довго, врешті-решт, випадково натискаючи на клавіші або стрибаючи на них, вона обов'язково надрукує повне зібрання творів Вільяма Шекспіра (або будь-який інший текст). З точки зору математики, це факт, але на практиці мавпі доведеться маятись нескінчену кількість часу. Якщо не брати до уваги граматику, шанс, що мавпа випадково натисне на клавіатурі першу літеру "Макбета", дорівнює одному з 26 (якщо набиратиме текст латиницею. – Ред.). Але вже для другої літери цей шанс зменшується до одного з 676 (26 х 26), а до кінця четвертого рядка (22 літери), він дорівнюватиме 1 з 13 квінтильйонів. Крім того, все розмаїття людської зовнішності, безсумнівно, не зводиться до восьми рис. На думку Теган, точного двійника немає не тільки в кожної людини, але, можливо, й взагалі ні у кого. Але це не кінець історії. Дослідження спиралося на точні вимірювання: якщо вуха вашого "допельгангера" мають довжину 59 мм, а ваші – 60, подібність не рахується. Але згадайте, коли обличчя двох людей здавались вам схожими лише на основі розміру їхніх вух. Ми сприймаємо радше загальні контури обличчя, ніж його окремі риси, і тому зазвичай помічаємо такі зміни, як нову зачіску Можливо, двійника треба шукати іншим шляхом. І тоді все залежить від того, як розуміти "подібність". "Чи маємо ми на увазі двійника з точки зору людини або з точки зору комп'ютерної програми?" – пояснює Девід Олдос, фахівець зі статистики з Університету Каліфорнії в Берклі. Фотограф Франсуа Брюнель, який сфотографував понад 200 пар схожих людей для свого проекту "Я не двійник", погоджується з цим. "Для мене двійник – це коли ви можете сплутати двох людей, оскільки вони дуже схожі. Це загальне враження, сума частин усіх деталей. Коли бачиш людей окремо, вони здаються клонами одне одного, але якщо поставити їх поруч, вони вже й не виглядають настільки схожими". Якщо дрібні деталі не важливі, можливість відшукати двійника стає значно реальнішою. Але щоб з'ясувати, чи це дійсно так, треба спочатку зрозуміти, як саме ви впізнаємо знайомі обличчя. Під час президентських виборів 1997 року в інтернеті набула популярності " Ілюзія Білла Клінтона і Альберта Гора". Знімок, на якому обидва політика стоять пліч-о-пліч, на перший погляд, здається нічим не примітним. Але при найближчому розгляді видно, що середину обличчя Гора – його очі, ніс і рот – замінили на риси Клінтона. Тим не менш, глядачі вважають, що на світлині зображено Гора, оскільки очікують його там побачити і спочатку сприймають загальний обрис обличчя – волосся, форму, шкіру. На обличчі ми спочатку впізнаємо очі, потім рот і ніс Цей оптичний ефект дивним чином демонструє, як ми запам'ятовуємо обличчя. Коли ви зустрічаєте на вулиці знайомого, мозок миттєво запускає механізм впізнання обличчя, який нагадує те, як ми визначаємо країну на мапі. Ми сприймаємо загальні риси, такі як лінія росту волосся та форма обличчя так само, як згадуємо форму Італії та контури країн, з якими вона межує. Цілісне сприйняття виявляється набагато ефективнішим, ніж окремий аналіз кожної риси. Інші дослідження показали, що ми, як правило, спочатку дивимось на очі, а потім впізнаємо рот і ніс. "Кількість генів, які визначають форму обличчя, обмежена, а відтак з-поміж мільйонів людей вони неминуче повторюватимуться", – зазначає вчений Вінріх Фрайвальд з Університету Рокфеллера, який досліджує сприйняття обличчя. "Власникам "середньостатистичного" обличчя знайти людину зі схожою зовнішністю порівняно легко", – додає інший дослідник Нік Фіеллер, який працює над проектом комп'ютерного впізнання облич. Якщо риси вашого обличчя особливо не вирізняються, ви можете мати тисячі двійників. Припустимо, що певний чоловік має коротке світле волосся, карі очі, м'ясистий ніс (як у Принца Філіпа або Герцога Единбурзького), кругле обличчя і широку бороду. Дослідження поширеності таких рис навряд чи існує, але принаймні нам відомо, що 55% населення земної кулі має карі очі. У той же час, згідно з дослідженням, проведеним одним виробником косметики, більше одного з десяти людей мають круглі обличчя. А як щодо носу? Аналіз фотографій європейців і ізраїльтян визначив, що "м'ясистий" тип носа є найбільш поширеним (24,2%). На думку автора, ці риси є також найменш привабливими. Натуральні блондини, звичайно, зустрічаються доволі рідко, але світле волосся – дуже поширене. А у "країні борід" Великій Британії більшість чоловіків мають деяку форму рослинності на обличчі, і майже кожен шостий носить бороду. Отже, підрахуємо: чоловіча стать + карі очі + світле волосся + кругле обличчя + м'ясистий ніс + коротке волосся + борода. Імовірність існування чоловіка, який має всі ці риси становить трохи більше одного на 100 тисяч (0,00001020%). Таким чином, у нашого хлопця може бути не менше 74 тисяч потенційних двійників у світі. Звичайно, риси в нашому прикладі розповсюджені не у всьому світу, а відтак наші розрахунки неточні. Але з огляду на кількість двійників знаменитостей, ми не помиляємось надто сильно. Люди різної статі можуть мати схожий тип обличчя "Після того, як моє селфі облетіло світ, мені почало здаватись, що схожих на мене чоловіків – невеличка армія", – жартує Дуглас. А як обчислити імовірність того, що в кожної людини є свій двійник? Найпростішим способом здається визначити число можливих типів обличчя і порівняти його з кількістю людей, що мешкають на земній кулі сьогодні. Можна припустити, що з-поміж 7,4 мільярда різних облич можна знайти принаймні два дуже схожих. Але це пастка. Щоб це стало можливим з точки зору статистки, необхідно насправді близько 150 мільярдів людей. Проблема ще й у тому, що сприйняття облич є дуже суб'єктивним. Дехто навіть себе може не впізнати на фотографії, тоді як інші, побачивши обличчя раз, вже ніколи його не забувають. Сприйняття подібності також значною мірою залежить самого знайомства. "Коли деякі двійники зустрічаються, вони не вірять, що схожі, хоча для всіх інших це так очевидно", – каже Франсуа Брюнель. "Шанс знайти свого двійника підвищується й завдяки цифровим технологіям, оскільки незабаром в інтернеті можна буде знайти фотографію майже кожного", – додає Вінріх Фрайвальд. Інше питання – чому можливість зустрічі з власним двійником так нас бентежить? "Коли зустрічаєш людину, схожу на себе, відчуваєш миттєвий зв'язок з нею, адже ви маєте дещо спільне", – зазначає Франсуа Брюнель. Тисячі людей написали фотографу з проханням відшукати їхніх двійників. Особливо багато запитів він отримав з Китаю, що, на думку Брюнеля, пояснюється політикою однієї дитини в цій країні. Дослідження свідчать, що ми схильні вважати людей, схожих на нас зовнішньо, надійнішими і привабливішими. Цей фактор, до речі, впливає й на наш вибір під час голосування. Можливо, це відголосок еволюційного минулому, коли схожість обличчя свідчила про кровну спорідненість. У сучасному глобалізованому світі це вже не так. "Двоє людей із дуже подібними рисами обличчя можуть мати ДНК, які схожі не більше, ніж у двох випадкових людей", – пояснює Лавінія Патерностер, генетик з Бристольського університету. Фантазувати про тимчасовий обмін життям із вашим потенційним "близнюком" не варто й ще з однієї причини – навіть при дуже схожих обличчях ваші тіла можуть помітно відрізнятись. "Мій зріст – 173 см, тоді як у нього – всі 190, отже, схожі ми лише обличчями", – додає Нік Дуглас. Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

141212_vc_croatia_eu_ukraine

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/12/141212_vc_croatia_eu_ukraine

Хорватія ратифікувала Угоду про асоціацію України з ЄС

Парламент Хорватії ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Про це повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін. "День гарних новин. Хорватія ратифікувала нашу Угоду про асоціацію", - написав пан Клімкін у Twitter. З 1 листопада угода про асоціацію між Україною та ЄС частково набула чинності. Угоду про Асоціацію з Україною вже ратифікували низка країн, зокрема Швеція, Польща та Угорщина.

040709_yanukovych_washington

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/07/040709_yanukovych_washington

Янукович пообіцяв вільні вибори Вашінгтону

Український прем'єр Віктор Янукович заявив, що президентські вибори цієї осені будуть вільними і справедливими, і що вони відкриють двері у нові взаємини із Заходом.

В інтерв'ю газеті Вашінгтон Таймс пан Янукович висловив також бажання, аби всі кандидати в президенти мали постійний контакт із міжнародними спостерігачами. Він також пообіцяв, що уряд зі свого боку створить усі умови для спостерігачів, аби вони могли переконатися у тому, що саме відбуватиметься в Україні. Що стосується свободи слова, то кандидат у президенти Віктор Янукович заявив американській газеті, що він поділяє занепокоєння Заходу тим, як розподіляється власність над засобами інформації в Україні, і наголосив на необхідності вдосконалити закони, що сприятимуть розвитку демократичної преси. Віктор Янукович також заявив у Вашінгтон Таймс, що він підтримує ідею створення демократичного суспільства в Іраку, і додав, що український контингент із тієї країни можна буде виводити лише тоді, коли там стабілізується ситуація із безпекою.

060504_amnesty_russia_sp

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2006/05/060504_amnesty_russia_sp

Емнесті Інтернешнл про расизм у Росії

Організація з захисту прав людини, Емнесті Інтернешнл, заявляє, що напади на расистському грунті в Росії частішають, а деякі елементи російського уряду заплющують очі на цю проблему.

У своїй доповіді Емнесті Інтернешнл твердить, що тільки в Москві за минулий рік внаслідок расистських атак загинуло семеро і було поранено понад сто людей. Айрін Хан, генеральний секретар організації, сказала, що ситуацію з расизмом у Росії неможливо сумістити з її позицією на міжнародній арені; вона сказала, що Москва має виконувати свої зобов'язання згідно міжнародного права. Президент Путін засудив расистські напади і закликав молодіжні групи вести кампанію проти расизму.

press-review-41303955

https://www.bbc.com/ukrainian/press-review-41303955

Як Кіпр заробляє на "золотих візах" для українців - огляд ЗМІ

В огляді іноземної преси у понеділок:

"Непересічне вторгнення" Продовженню саги з видовищним поверненням колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі до України присвячує статтю Independent. Доки Росія проводить масштабні військові навчання недалеко від українського кордону, а президент Петро Порошенко попереджає під час великої міжнародної конференції у Києві про можливий напад з боку Москви, відбувається інше "непересічне вторгнення", пише видання. Так Independent описує гучний перетин паном Саакашвілі українсько-польського кордону, за яким минулого тижня спостерігала вся країна, та його наміри заручитися народною підтримкою перед появою у Києві наступного місяця. "Це останній поворот подій у досить визначній історії, навіть за стандартами української політики, яка часто-густо виглядає хаотично", - пише Independent. Газета додає, що екс-президент Грузії має амбіції замінити пана Порошенка на посаді, що посилило напругу між колишніми союзниками. Видання нагадує, що кінець політичної кар'єри пана Саакашвілі у Грузії збігся з початком збройного конфлікту з Росією у 2008 році. Тож, російський президент Володимир Путін, який, як подейкують "зневажає" і Порошенка, і Саакашвілі, без сумніву, із задоволенням спостерігатиме за тим, що відбувається в Україні, підсумовує видання. "Золоті візи" Кіпру для обраних Близько 4 мільярдів євро вдалося заробити Кіпру за останніх чотири роки на видачі заможним та впливовим українцям й росіянам так званих "золотих віз" у комплекті з громадянством, повідомляє The Guardian. До редакції видання потрапили документи, у яких перелічені сотні тих, хто скориставшись "контроверсійною схемою" отримав право жити та працювати на території ЄС. Серед імен значаться відомі бізнесмени та особи, що мають політичний вплив в Україні та Росії, зокрема засновники найбільшого комерційного банку України та один з мільярдерів, пише газета. "Цей перелік проливає світло на високоприбуткову, хоча і невідому широкому загалу, індустрію, що підіймає питання безпекових перевірок, через які заявники проходять на Кіпрі", - зазначає Guardian. Схема набуття громадянства через інвестиції була заснована на Кіпрі у 2013 році. Згідно з її умовами, заявник має вкласти щонайменше два мільйони євро в нерухомість чи інвестувати два з половиною мільйони у компанії чи державні облігації Кіпру. Програма не вимагає знання мови країни чи постійного проживання на її території. Достатньо відвідувати її раз на сім років, уточнює видання. У Європі на ріст популярності цієї індустрії дивляться з тривогою. Дехто каже, що вона "підриває" ідею надання громадянства в ЄС. Так, за словами депутата Європарламенту Анни Гомес, так звана схема із "золотими візами" виглядає "абсолютно аморально". Натомість, в міністерстві фінансів Республіки Кіпр запевняють, що програма передбачена для "справжніх інвесторів, які закладають фундамент для бізнесу і отримають дозвіл на постійне проживання на Кіпрі". "Криза довіри" між Заходом і Росією Гостра реакція країн Балтії та НАТО на російсько-білоруські навчання "Захід-2017" показує глибину кризи довіри між Москвою та європейськими країнами, пише газета "Ведомости". Російське видання присвячує редакційну статтю ситуації, що склалася навколо масштабних маневрів і зазначає, що вони "рознервували" НАТО та східних і північних сусідів Росії та Білорусі. Так, газета цитує генсека Північноатлантичного альянсу Єнса Столтенберга, який заявив напередодні, що Росія "приховує масштаби своєї військової активності, занижує кількість військ, що беруть участь у маневрах, для того, щоб не запрошувати іноземних спостерігачів". За словами директора російського Центру аналізу стратегій і технологій Руслана Пухова, така реакція є цілком передбачуваною. "Будь-які навчання - це привід для занепокоєння, і під їхнім виглядом потенційний суперник перекидає війська, тим паче до цього Росія у цьому регіоні поводилася досить пасивно", - пише видання. У свою чергу президент Інституту стратегічних оцінок Олександр Коновалов вважає, що сценарій навчань не відповідає кількості військових та техніки, що у них залучені. На думку експерта з міжнародної політики Володимира Фролова, реакція Заходу відображає "дефіцит довіри", що почав зростати між сторонами після 2014 року. "Ефект Іванки" Під час передвиборчої кампанії батько Іванки Трамп обіцяв зробити Америку великою знову, та натомість запровадив для мешканок Мангеттену нову моду - на високі вилиці та тонкий ніс, пише The Times. Видання розповідає про стрімкий ріст кількості запитів у клініках пластичної хірургії на риси обличчя старшої доньки президента США Іванки та його дружини Меланії. Аби стати схожими на цих жінок, американки готові витратити десятки тисяч доларів, зазначає газета. Так, за словами пластичного хірурга Нормана Роува, ще з початку праймеріз у республіканців у 2016 році, він щотижня оперував одну пацієнтку, яка зверталася з таким запитом. Процедури коштували щонайменше 37 тисяч доларів. До того ж, щоб досягти так званого "тривалого ефекту Іванки" необхідно викласти принаймні 56 тисяч. Рівень популярності Меланії та Іванки перевищує президентський рейтинг Дональда Трампа, який, згідно з даними компанії Gallup, складає 38%, зазначає видання. А за результатами одного з липневих опитувань, рівень підтримки першої леді становив 47%, а Іванки Трамп - 44%. За словами самого президента, його дружина - справжня "зірка в родині Трампів". У Білому домі кажуть, що незабаром перша леді представить свою програму, основний акцент у якій буде зроблено на дітях, жінках та родинних цінностях. Огляд преси підготувала Тетяна Кирилюк, Служба моніторингу ВВС.

040314_spainelection

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/03/040314_spainelection

Іспанія голосує на загальних виборах

Громадяни Іспанії голосують на загальних виборах, тоді як населення країни намагається оговтатись після бомбових нападів у Мадриді, внаслідок яких загинуло 200 осіб.

Прем"єр-міністр Іспанії Хосе-Марія Аснар, проголосувавши на мадридській дільниці, заявив, що жодна група фанатиків не стане на перешкоді прагненню іспанського народу жити в умовах вільного суспільства і висловлюватися щодо своїх переконань. Кореспондент Бі-Бі-Сі у Мадриді повідомляє, що очікується висока активність виборців, тоді як іспанці розглядають ці напади як загалом напад на демократію і демонструють свій спротив тим нападам своєї активністю на виборах. За кілька годин перед відкриттям виборчих дільниць, іспанські власті повідомили, що було знайдено відео-плівку арабською мовою, з якої випливає, що відповідальність за бомбові напади у Мадриді несе орґанізація Аль-Кайда. Міністр внутрішніх справ Іспанії Ангель Асебес заявив, що власті намагаються втановити автентичність тієї плівки.

media-45100333

https://www.bbc.com/ukrainian/media-45100333

Справа кількох секунд - масштабні пожежі прийшли до Португалії

Кілька людей постраждали, сотні переселили через пожежі, що охопили південь Португалії.

Полум'я спалахнуло на тлі рекордної спеки, що триває у Європі. Раніше пожежі вже лютували в Іспанії, Швеції, Греції та інших країнах. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.

151208_vert_cul_the_100_greatest_british_novels_vp

https://www.bbc.com/ukrainian/vert_cul/2015/12/151208_vert_cul_the_100_greatest_british_novels_vp

100 найкращих британських романів

Кореспондентка BBC Culture провела опитування літературних критиків світу за межами Великої Британії і склала список 100 найкращих романів, написаних британськими авторами, за оцінками небританців.

Які літературні твори, написані британськими авторами, вважаються видатними в світі? У пошуках відповіді на це питання кореспондентка BBC Culture Джейн Чіабатарі опитала 81 літературного критика від Австралії до Зімбабве. Головна умова конкурсу – члени журі не могли бути британцями. Нехудожня література, п'єси, оповідання, епічні поеми (як-от "Покинутий рай" або "Беовульф"), а також збірки оповідань (приміром, "Смерть Артура") не були внесені в список. Отже, лише романи і лише романи, написані британцями. Отже, Джеймса Джойса, як і Оскара Уальда та Бернарда Шоу тут не чекайте. Британський роман вплинув на літературні процеси всього світу, тому ми вирішили, що дізнатися, як сприймає світова критика британський роман, буде не лише цікаво, але й важливо. До панелі журі були запрошені критики, які мешкають і працюють по всьому світу – від США і континентальної Європи до Австралії, Африки, Азії, Індії та Близького Сходу. Деякі з запрошених нами спеціалістів працюють постійними літературними оглядачами, рецензентами та редакторами газет, журналів або літературних блогів: Лев Гроссман (Time), Мері Енн Гвін (Seattle Times), Айнеї Едоро (Brittle Paper), Марк Медлі (Toronto Globe and Mail), Фінтан О'Тул (The Irish Times), Стівен Ромей і Джорді Вільямсон (The Australian), Сем Сакс (The Wall Street Journal) і Клейборн Сміт (Kirkus Reviews). Серед інших – літературознавці, зокрема, Террі Касл, Морріс Дікстайн, Майкл Ґорра, Карстен Йенсен, Амітава Кумар, Роан Майцен, Джеффрі О'Брайен, Ніланджана Рой і Бенджамін Тейлор. Кожен учасник журі мав представити список з 10 британських романів за своїм вибором, оцінивши їх за 10-бальною шкалою. Підрахувавши бали, ми отримали остаточний список. Всього критики назвали 228 романів. Ось 100 найкращих з них. 100. П.Г. Вудгауз "Кодекс Вустерів" (The Code of the Woosters), 1938 99. Алі Сміт "There but for the", 2011 (цей роман не перекладений українською або російською. - Ред.) Стосовно Чарльза Діккенса критики не здивували: 4 з його романів увійшли у список, 3 з яких – у першій десятці 98. Малькольм Лаурі "Біля підніжжя вулкана" (Under the Volcano), 1947 97. Клайв Льюїс "Хроніки Нарнії" (The Chronicles of Narnia), 1949-1954 96. Доріс Лессінг "Спогади тієї, що вижила" (The Memoirs of a Survivor), 1974 95. Ханіф Курейші "Будда з передмістя" (The Buddha of Suburbia), 1990 94. Джеймс Гогг "Приватні мемуари і сповідь виправданого грішника" (The Private Memoirs and Confessions of a Justified Sinner), 1824 93. Вільям Ґолдінґ "Володар мух" (Lord of the Flies), 1954 92. Стелла Ґіббонс "Незатишна ферма" (Cold Comfort Farm), 1932 91. Джон Голсуорсі "Сага про Форсайтів" (The Forsyte Saga), 1922 90. Вілкі Коллінз "Жінка в білому" (The Woman in White), 1859 89. Джойс Кері "З перших рук" (The Horse’s Mouth), 1944 88. Елізабет Боуен "Смерть серця" (The Death of the Heart), 1938 87. Арнольд Беннетт "Повість старих дружин" (The Old Wives’ Tale), 1908 86. Сибіл Бедфорд "Спадщина" (A Legacy), 1956 85. Пет Баркер "Регенерація" трилогія (Regeneration Trilogy), 1991-1995 Романи Джорджа Орвелла "Скотоферма" і "1984" посіли 62 і 12 місця відповідно 84. Івлін Во "Сенсація" (Scoop), 1938 83. Ентоні Троллоп "Барчестерські вежі" (Barchester Towers), 1857 82. Едвард Сент-Обін "Оповідання про Патріка Мелроуза" (The Patrick Melrose Novels), 1992-2012) 81. Пол Скотт "Перлина в короні" (The Jewel in the Crown), 1966 80. Барбара Пім "Чудові жінки" (Excellent Women), 1952 79. Філіп Пуллман "Темні початки" (His Dark Materials), 1995-2000 78. В.С. Найпол "Будинок для містера Бісваса" (A House for Mr Biswas), 1961 77. Сомерсет Моем "Тягар пристрастей людських" (Of Human Bondage), 1915 76. Андреа Леві "Маленький острів" (Small Island), 2004 75. Девід Герберт Лоуренс "Закохані жінки" (Women in Love), 1920 74. Томас Гарді "Мер Кестербріджа" (The Mayor of Casterbridge), 1886 73. Пенелопа Фіцджеральд "Блакитна квітка" (The Blue Flower), 1995 72. Ґрем Ґрін "Суть справи" (The Heart of the Matter), 1948 71. Джейн Ґардам "Старий бруд" (Old Filth), 2004 70. Джордж Еліот "Даніель Деронда" (Daniel Deronda), 1876 Дж.Р.Р. Толкін. Важко уявити собі список найкращих британських романів без "Володаря перснів" 69. Джозеф Конрад "Ностромо" (Nostromo), 1904 68. Ентоні Берджес "Механічний апельсин" (A Clockwork Orange), 1962 67. Джорд Баллард "Автокатастрофа" (Crash), 1973 66. Джейн Остін "Почуття і чутливість" (Sense and Sensibility), 1811 65. Вірджинія Вулф "Орландо" (Orlando), 1928 64. Ентоні Троллоп "Як ми тепер живемо" (The Way We Live Now), 1875 63. Мюріел Спарк " Міс Джін Броуді в розквіті" (The Prime of Miss Jean Brodie), 1961 62. Джордж Орвел "Скотоферма" (Animal Farm), 1945 61. Айріс Мердок "Море, море" (The Sea, The Sea), 1978 60. Девід Герберт Лоуренс "Сини і коханці" (Sons and Lovers), 1913 59. Алан Голлінггерст "Лінія краси" (The Line of Beauty), 2004 58. Генрі Грін "Кохання" (Loving), 1945 57. Форд Медокс Форд "Кінець параду" (Parade’s End), 1924-1928 56. Джанет Вінтерсон "Апельсини – не єдиний фрукт" (Oranges Are Not the Only Fruit), 1985 55. Джонатан Свіфт "Подорожі Гуллівера" (Gulliver’s Travels), 1726 54. Зеді Сміт "NW" (NW), 2012 53. Джин Рис "Широке саргасове море" (Wide Sargasso Sea), 1966 52. Джордж Гіссінг "Нова Граб-стріт" (New Grub Street), 1891 51. Томас Гарді "Тесс з роду д'Ебервіллів" (Tess of the d’Urbervilles), 1891 Особняк, в якому Джейн Остін провела останні 8 років життя і написала романи "Емма" і "Переконання", які увійшли до списку 50. Едвард Морган Форстер "Поїздка до Індії" (A Passage to India), 1924 49. Антонія Байетт "Володіти" (Possession), 1990 48. Кінґслі Еміс "Щасливчик Джим" (Lucky Jim), 1954 47. Лоренс Стерн "Життя і думки Тристрама Шенді, джентльмена" (The Life and Opinions of Tristram Shandy, Gentleman), 1759 46. Салман Рушді "Діти півночі" (Midnight’s Children), 1981 45. Сара Уотерс "Маленький незнайомець" (The Little Stranger), 2009 44. Гіларі Ментел "Вовча зала" (Wolf Hall), 2009 43. Алан Холлінггерст "Бібліотека при басейні" (The Swimming Pool Library), 1988 42. Грем Грін "Брайтон-рок" (Brighton Rock), 1938 41. Чарльз Діккенс "Домбі і син" (Dombey and Son), 1848 40. Льюїс Керрол "Аліса в Країні чудес" (Alice’s Adventures in Wonderland), 1865 39. Джуліан Барнс "Відчуття закінчення" (The Sense of an Ending), 2011 38. Джанет Вінтерсон "Пристрасть" (The Passion), 1987 37. Івлін Во "Занепад і падіння" (Decline and Fall), 1928 36. Ентоні Пауелл "Танець під музику часу" (A Dance to the Music of Time), 1951-1975 35. Том Маккарті "Коли я був справжнім" (Remainder), 2005 34. Кадзуо Ісіґуро "Не відпускай мене" (Never Let Me Go), 2005 33. Кеннет Грем "Вітер у вербах" (The Wind in the Willows), 1908 Зеді Сміт – молода англійська письменниця, авторка 6 романів, 2 з яких "Білі зуби" і "NW" потрапили у список 32. Едвард Морган Форстер "Кімната з видом" (A Room with a View), 1908 31. Грем Грін "Кінець роману" (The End of the Affair), 1951 30. Даніель Дефо "Молль Флендерс" (Moll Flanders), 1722 29. Моніка Алі "Брик-лейн" (Brick Lane), 2003 28. Шарлотта Бронте "Віллет" (Villette), 1853 27. Даніель Дефо "Робінзон Крузо" (Robinson Crusoe), 1719 26. Дж.Р.Р. Толкін "Володар перснів" (The Lord of the Rings), 1954 25. Зеді Сміт "Білі зуби" (White Teeth), 2000 24. Доріс Лессінг "Золотий щоденник" (The Golden Notebook), 1962 23. Томас Гарді "Джуд непомітний" (Jude the Obscure), 1895 22. Генрі Філдінґ "Історія Тома Джонса, знайди" (The History of Tom Jones, a Foundling), 1749 21. Джозеф Конрад "Серце пітьми" (Heart of Darkness), 1899 20. Джейн Остін "Переконання" (Persuasion), 1817 19. Джейн Остін "Емма" (Emma), 1815 18. Кадзуо Ісіґуро "Залишок дня" (Remains of the Day), 1989 17. Едвард Морган Форстер "Говардс Енд" (Howards End), 1910 Критики внесли у список 4 романи Вірджинії Вулф, 3 з яких увійшли в першу двадцятку, а роман "На маяк" посів друге місце в списку 16. Вірджинія Вулф "Хвилі" (The Waves), 1931 15. Ієн Мак'юен "Спокута" (Atonement), 2001 14. Семюел Річардсон "Клариса" (Clarissa), 1748 13. Форд Медокс Форд "Хороший солдат" (The Good Soldier), 1915 12. Джордж Орвелл "1984" (Nineteen Eighty-Four), 1949 11. Джейн Остін "Гордість і упередження" (Pride and Prejudice), 1813 10. Вільям Теккерей "Ярмарок марнославства" (Vanity Fair), 1848 9. Мері Шеллі "Франкенштейн" (Frankenstein), 1818 8. Чарльз Діккенс "Девід Копперфільд" (David Copperfield), 1850 7. Емілі Бронте "Буремний перевал" (Wuthering Heights), 1847 6. Чарльз Діккенс "Холодний дім" (Bleak House), 1853 5. Шарлотта Бронте "Джейн Ейр" (Jane Eyre), 1847 4. Чарльз Діккенс "Великі надії" (Great Expectations), 1861 3. Вірджинія Вулф "Пані Деллоуей" (Mrs. Dalloway), 1925 На думку 81 літературного критика зі всього світу, найкращий британський роман належить перу жінки, яка писала під чоловічим псевдонімом 2. Вірджинія Вулф "На маяк" (To the Lighthouse), 1927 1. Джордж Еліот "Міддлмарч" (Middlemarch), 1874 Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

080917_business_tuesday_oh

https://www.bbc.com/ukrainian/business/story/2008/09/080917_business_tuesday_oh

Бізнес: Тимошенко про бюджетний популізм

Теми огляду: Прем’єр-міністр заперечує “популізм” у проекті держбюджету Секретаріат президента сумнівається в прогнозах інфляції, запропонованих КМУ Уряд хоче у 2009р. виділити 10 млрд. грн. компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР Фінансова криза у США може вплинути на курс гривні і на обсяги інвестицій в Україну Уряд не одержував повідомлень із Росії про можливе закриття своїх ринків для України

Прем’єр-міністр заперечує “популізм” у проекті держбюджетуПрем’єр-міністр Юлія Тимошенко заперечила заяви про те, що її уряд підготував “популістський” проект державного бюджету, який буде вкрай складно виконати. Вона твердить, що проект-2009 значно більше орієнтований на видатки розвитку економіки, аніж попередній. “Коли ви почуєте, як будуть казати, та це ж популістський уряд, це жахливі речі, вони все викидають на соціальні виплати і нічого не залишають на розвиток! Нічого подібного. Ми збалансували бюджет на 2009 рік – ми видатки розвитку плануємо збільшити на 79,5% у порівнянні із минулим роком”. Уряд хоче у 2009р. виділити 10 млрд. грн. на компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР Кабінет Міністрів пропонує Верховній Раді виділити на виплату компенсацій вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР 10 млрд. гривень в 2009 році. Така сума передбачена проектом держбюджету на наступний рік. Уряд має намір наступного року сплачувати по 1 тис. гривень. У цілому очікується, що здійснені заходи дадуть можливість понад 10 млн. громадянам-вкладникам одержати компенсацію знецінених грошових заощаджень. У поточному році значна частина громадян їх не може одержати через призупинення виплат. В Ощадбанку кажуть – через відсутність грошей. Секретаріат президента сумнівається в прогнозах інфляції, запропонованих КМУ Секретаріат президента заперечує оптимістичні прогнози уряду стосовно інфляції у 2009 році. У той час, як Кабінет Тимошенко оголосив, що рівень інфляції становитиме 9,5% відсотка, секретаріат наполягає на 14-ти відсотках. Заступник глави президентського секретаріату Олександр Шлапак закликав уряд більш реалістично оцінювати економічну ситуацію. Також, зі слів Шлапака, уряд у проекті держбюджету-2009 запланував більш високе економічне зростання, ніж воно може бути в реальності. У президента попереджають, що нереальність цих прогнозів може позначитися на соціальних виплатах громадянам. Фінансова криза у США може вплинути на курс гривні і на обсяги інвестицій в Україну Українські цінні папери протягом вівторка падали у ціні через негативні повідомлення про ситуацію в фінансовому секторі Америки. Цього дня індекс цінних паперів упав більше ніж на 14 відсотків і наблизився до рівня, що спостерігався у 2006 році. Через цю причину обсяги продаж цінних паперів були вкрай низькими, а самі торги на ПФТС зупинялися кілька разів. Тим часом експерти, яких опитав “Інтерфакс”, кажуть про наслідки фінансової кризи на Україну. Поглиблення світової фінансової кризи і загострення політичної боротьби в Україні можуть призвести до зниження курсу гривні, каже голова правління Сбербанка России” В’ячеслав Юткін, якого цитує Інтерфакс. А голова правління банку “Хрещатик” Дмитро Гриджук вказує, що банкрутство американського “Lehman Brothers” матиме негативні наслідки для усього фінансового світу, внаслідок чого українські банки не зможуть залучати зовнішні запозичення. Експерти кажуть, що слід очікувати зниження обсягів інвестицій в українську економіку, що може створити умови для девальвації гривні, а також подорожчання позик для українських компаній і банків. Уряд не одержував повідомлень із Росії про можливе закриття своїх ринків для України. Український уряд вивчає повідомлення преси про те, що нібито один із керівників уряду Росії Ігор Шувалов дав доручення міністерствам захистити російську економіку від українських товарів. Віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря сказав, що Кабмін не одержував офіційних повідомлень з цього приводу, однак доручив міністерству економіки провести необхідні консультації із російськими колегами. Російська преса написала, що Росія готується або скасувати режим вільної торгівлі із Україною, або посилити його, встановивши додаткові обмеження. Після вступу України до СОТ практично усі українські товари постачаються до Росії без мита, окрім цукру і спирту.

160209_vc_turchynov_russia

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/02/160209_vc_turchynov_russia

Турчинов бачить загрозу у навчаннях російських військ біля України

Збройні сили РФ разом з бойовиками проводять активну підготовку до агресивних бойових дій проти України, заявив секретар РНБО Олександр Турчинов.

Так пан Турчинов оцінив проведення комплексної раптової перевірки бойової готовності збройних сил РФ південного та центрального регіонів поблизу кордону з Україною. Він зауважив, що одночасно з навчаннями російських військ "у Донецькій та Луганській областях проводяться навчання так званих 1-го та 2-го армійських корпусів". "Збройні сили Росії, із 1-м і 2-м армійськими корпусами та іншими підрозділами окупаційних військ, проводять активну підготовку до ведення агресивних бойових дій, що є прямою загрозою для нашої України", - заявив Олександр Турчинов.

040225_romania_eu

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/02/040225_romania_eu

Румунію можуть і не прийняти до ЄС?

Президент Європейського парламенту Пат Кокс застеріг, що наміри Румунії 2007-го року вступити до Євросоюзу можуть провалитися, якщо та країна не досягне необхідного поступу.

Промовляючи після зустрічі з румунським прем'єр-міністром Адріаном Настасе, пан Кокс сказав, що Бухарест має провести реформу судової влади, активізувати боротьбу з корупцією і поважати мораторій на міжнародне усиновлення дітей. Закон про заборону всиновлення дітей громадянами інших держав на вимогу ЄС Румунія прийняла у 2001 році, хоча, як визнають румунські власті, після цього цей закон порушувався. Як каже кореспондент Бі-Бі-Сі, після прийняття закону іноземці всиновили близько 800 румунських дітей. Коментарі Пата Кокса з'явилися менш через тиждень після оприлюднення звіту комітету Європарламенту у закордонних справах, де мовиться, що Румунія не зможе стати членом Євросоюзу 2007-го року, якщо не пришвидшить реформи.

news-40150099

https://www.bbc.com/ukrainian/news-40150099

На Одещині автомобіль врізався у дерево, четверо загиблих

У Кілійському районі Одеської області сьогодні внаслідок ДТП четверо людей загинули і один чоловік травмований. Про це повідомили у ДСНС в Одеській області, передає "УНІАН".

"Автомобіль "ВАЗ" врізався в дерево. Внаслідок сильного удару четверо загинули на місці події, ще одну людину, яка перебувала у тяжкому стані, бригадою швидкої медичної допомоги доставлено до районної лікарні", - повідомили рятувальники. У регіональній Нацполіції повідомили, що за попередніми даними, водій заснув за кермом. "Попередньо, п'ятеро чоловіків поверталися з нічної риболовлі, зі сторони смт Вилкове. Всі п'ятеро - жителі Одеської області", - зазначили правоохоронці.

media-46488383

https://www.bbc.com/ukrainian/media-46488383

"Я хочу бути секс-кіборгом"

Річ Лі робить на собі експерименти з "біохакінгу".

Зараз він працює над тим, аби вживити собі над пенісом вібратор. Попри ризики, біохакінг стає дедалі популярнішим. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час -підписуйтеся на наш канал у YouTube.

030830_wtodrugs

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/08/030830_wtodrugs

Історична угода СОТ дає надію на дешеві ліки він СНІДу

Світова Організація з Торгівлі затвердила угоду, яка надає можливість біднішим націям отримувати доступ до дешевших ліків від СНІДу та туберкульозу.

Керівництво СОТ назвало угоду історичною, оскільки країни, де немає власного виробництва ліків зможуть нехтувати міжнародними патентами і імпортувати дешеві копії ліків з третіх країн. Угоду уклали за участі головних індустріалізованих країн і перш за все з США, оскільки Вашінгтон погодився пом'якшити патентове законодавство, в обмін на гарантії, що дешеві ліки не будуть експортуватися до розвинутих країн.

120912_oz_usa_tvi

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2012/09/120912_oz_usa_tvi

США стурбовані ситуацією із ТВі та Тимошенко - посол

США стурбовані ситуацією, яка склалася навколо телерадіокомпанії "Телерадіосвіт", повідомив посол США в Україні Джон Теффт.

"Ми висловлюємо нашу стурбованість із приводу різних подій (в Україні), наприклад, ми дуже стежимо за ситуацією із ТВі", - цитує агенція Клацнути "Українські новини" пана Теффта. Також посол наголосив, що США наполягають на звільненні колишнього прем'єр-міністра, лідера партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Теґи

news-39242953

https://www.bbc.com/ukrainian/news-39242953

Вибухи в Дамаску: загинуло 40 іракців

В результаті двох вибухів, які пролунали в сирійській столиці Дамаску, загинули 40 іракців і ще 120 були поранені, повідомив уряд Іраку.

Жертвами нападу стали паломники, що прибували на автобусах Атака відбулася неподалк давнього цвинтаря Баб-ель-Сагір, який має велике значення для шиїтів. Жертвами вибухів стали паломники, які прибували туди на автобусах. Бойовики-суніти часто нападають на шиїтів, але атаки у столиці є рідкісними. З 30 грудня у Сирії діє загальнонаціональне перемир'я, про яке домовилися за посередництва Росії, Туреччини та Ірану після переговорів у Казахстані, але в країні тривають спорадичні напади. Дамаск зараз переважно контролюють сили президента Башара Асада, але у віддалених районах міста присутні угруповання повстанців. Хто стоїть за останнім нападом, поки ще невідомо. Речник міністерства закордонних справ Іраку Ахмед Джамал назвав його "злочинною терористичною операцією".

160808_sa_michael_phelps_olympics

https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/08/160808_sa_michael_phelps_olympics

Американець Майкл Фелпс виграв 19-те олімпійське золото

Американський плавець Майкл Фелпс виграв свою 19-ту золоту олімпійську медаль у складі збірної США у естафеті 4х100 вільним стилем на змаганнях у Ріо-де-Жанейро.

31-річний спортсмен таким чином вже виборов загалом 23 медалі у п'яти Олімпійських іграх. Естафету в американській команді розпочав Калеб Дрессел, другий відрізок дистанції проплив Фелпс, третій - Раян Хелд, а фінішну частину - Натан Едріан. Загальний час склав 3 хвилини 9,92 секунди. Другими фінішували французи із загальним часом у 3 хвилини 10,53 секунди, третіми - команда з Австралії з 3 хвилинами 11,37 секунди. Фелпс пішов із великого спорту після Олімпіади у Лондоні у 2012 році, проте повернувся через два роки.

160823_russian_paralympics_banned_vs

https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2016/08/160823_russian_paralympics_banned_vs

Суд не допустив російських паралімпійців до ігор в Ріо

Спортивний арбітраж в Лозанні не задовольнив апеляцію Паралімпійського комітету Росії щодо рішення Міжнародного паралімпійського комітету про дискваліфікацію російської збірної на Паралімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро.

Про рішення відсторонити російську збірну у середині серпня оголосив глава Міжнародного параолімпійського комітету (МПК) сер Філіп Крейвен. "Повна корумпованість антидопінгової системи в Росії суперечить правилам і б'є в саме серце паралімпійського спорту. Це кричуще нехтування здоров'ям і благополуччям атлетів, цього не місце в паралімпійському спорті", - заявив він. Після оголошення рішення МПК російський міністр спорту Віталій Мутко оголосив, що Росія подасть позов до Спортивного арбітражного суду (CAS) в Лозанні. Глава Паралімпійського комітету Росії Володимир Лукін заявив, що переважна більшість російських паралімпійців абсолютно чисті в плані вживання допінгу. Рішення МПК привітали Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) і американське антидопінгове агентство USADA. Змагання паралімпійців почнуться в Ріо 7 вересня.

140623_luhansk_kolomyia_ko

https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/06/140623_luhansk_kolomyia_ko

Луганськ – Коломия: історія переселенки

Ще в неділю вона працювала на луганському ринку, а вже в понеділок – зібрала документи, найнеобхідніші речі і з двома дітьми виїхала до сестри в Коломию, що в Івано-Франківській області. Це стало її першою, вимушеною, поїздкою на Західну Україну.

Будинок Оксани в Луганську стояв якраз на лінії вогню До такого кроку луганчанка Оксана (ім'я змінено на її прохання) вдалася після того, як її багатоповерхівка опинилася на лінії вогню. Це сталося 2 червня, коли озброєні сепаратисти багато годин обстрілювали з житлових кварталів український прикордонний загін. Як видно з фотографій інформагенцій, бойовики облаштовували свої позиції у дворах і на дахах будинків. Оксана з повнолітньою донькою та восьмирічним сином жила на дев'ятому поверсі в одному з таких будинків. Вона розповіла ВВС Україна історію своєї втечі з-під куль. "Хто не пережив, не зрозуміє" "2 червня, коли в Луганську сталися зіткнення в південних кварталах, бойовики були прямо під нашим будинком. Він стоїть навпроти прикордонної застави, на яку напали бойовики. У них квартал Мирний, через посадку, а з іншого боку, якраз над посадкою, наш будинок. Наш будинок обстрілювали. Я не бачила, щоб потрапляли у вікна, але чула, що сусіди збирали скло в квартирах. У мене дев'ятий поверх, і було прекрасно чути все це відлуння, ці кулі. У мене на балконі в рамі слід від кулі, тобто одна куля таки залетіла. Дуже боялася, бо постріли звучали нескінченно. Дітей під кулі вести не хотілося. Я 6-7 годин не виходила і навіть до вікон не підходила і не бачила, що там. А потім уже зранку дізналася, що люди покидали свої квартири. Але я дочекалася, поки перестрілка припинилася на якийсь час, і потім ми вийшли з дітьми. Весь цей час ми просто ховалися за стіною, не підходили до вікон, бо куля через бетон не могла пролетіти. Потім вирішила їхати, злякалася за дітей, дуже страшно було. Мені здається, ті, хто це не пережив, у кого біля голови куля не пролетіла, не розуміють, як це. До останнього моменту ми теж нікуди не збиралися їхати, поки воно все відбувалося в області, далеко. Син прекрасно чув усі кулі, вибухи, сам усе розуміє. Йому було дуже страшно. Зараз спить нормально, спокійно". "Все нове, все цікаве" "Ще раніше вирішила, що якщо їхатиму – то сюди, на Західну, до сестри. Коли їхала поїздом Луганськ-Київ, у нас весь вагон - а думаю, що і весь поїзд - були матусі з дітками. Донецьку область об'їжджали. Навіть провідниця казала, що не знає, як ми поїдемо. І поки до Харкова не доїхали, було страшно. Залізницю патрулюють люди з автоматами - я так розумію, українська армія, але все одно було страшно. Чи страшно було їхати на Західну з Донбасу? Ні, не страшно. Я взагалі не думаю, що нормальні люди, які працюють, займаються дітьми, думають про те, що їм хтось заважає з російською мовою чи українською. З цього приводу навіть не замислювалася. На західній Україні насамперед вразила природа, тут вона зовсім інша. А люди скрізь однакові. Звичайно, коли ми перші два-три дні зідзвонювалися зі знайомими з Луганська, мене всі запитували, як там люди ставляться до російськомовних. Я кажу: чудово. Якщо комусь щось і не подобається, може, хтось і скривив пику. Але ніхто мені нічого не сказав. Спілкуюся тут двома мовами. Те, що можу сказати українською, кажу українською. Знайомство Оксани з західною Україною почалося з Коломиї Син подружився з сусідською дівчинкою. Може, якихось слів місцевих не розуміє, але вже нахапався українських слів. Адже ми все одно живемо в Україні, українську мову вивчаємо, телебачення українською мовою, так що для дітей це не проблема. А донька навчається в Луганську в коледжі, вивчає редакторську справу, навчання українською мовою. Закінчила три курси, залишився четвертий. Тут у нас виходить ніби тривала відпустка. Поки що нічим не займаємося, думаємо, що далі робити. Їздили в Івано-Франківськ, подивитися на місто, нам дуже сподобалося. Потрапили в парк на свято морозива. У нас в Луганську таких маленьких, вузьких вуличок дуже мало. Ще по Карпатах погуляли. Піднімалися на гору. Це дуже відволікло дітей від усіх цих думок. Гуляємо по місту. Для нас будь-яка вулиця - все нове, все цікаве". "50 на 50" "Що буде далі - не знаю. Мені здається, треба армією їх звідти виганяти. Але вони ніяк не здаються, не йдуть. У Луганську армію і бойовиків підтримують, думаю, 50 на 50. Єдиної думки на Донбасі немає, люди розділилися. Дуже сильно телебачення впливає, дуже багато хто дивиться "Росію 24". По-хорошому, я вважаю, треба дивитися Росію, Україну, інтернет і складати свою думку, думати своєю головою. У Луганську сепаратисти обстрілювали прикордонників з дахів житлових будинків З українських у нас показує тільки ТРК "Україна". "1+1", Інтер, думаю, можна дивитися по тарілці. Ті, хто так, як ми, побачив зблизька, на що вони (озброєні сепаратисти – Ред.) здатні, вони, напевно, поміняли свою думку в бік української армії. Тут неможливо вже думати по-іншому, коли все перед очима. Те, що бачила я, це бойовики – як ми їх називаємо - ховаються в житлових кварталах за нашими спинами. Почали стріляти (по українських прикордонниках - Ред.) з нашого кварталу, а потім прямо з мого дому. Хто ці люди? Не знаю. Коли виходила з дітьми, не було ні бажання, ні часу їх розглядати. Можливо, місцеві, з тих, хто вважають, що Донбас варто захищати. Але судячи з того, що бій тривав майже 12 годин, це люди навчені, професіонали". "...а вдома краще" "Який найкращий вихід для Донбасу? Припинити бойові дії в будь-який спосіб. Не думаю, що незалежність Донбасу - це правильна думка, тому що на чолі зараз стоять не зовсім економісти - Болотов (Валерій Болотов, голова "Луганської народної республіки" - Ред.) і ті, хто разом з ним. Люди повинні розуміти, що за тиждень це не буде окрема республіка повністю зі своєю економікою. Приєднання до Росії - я теж не бачу в цьому виходу. З родичами по телефону спілкуюся часто, у мене там мама, свекруха. Свекруха по телефону не хоче говорити, а мама, як і ми, чекає на звільнення. Хоче, щоб було, як раніше. Друзі пороз'їжджалися. З моїх знайомих, з якими я регулярно спілкуюся – людей 10-15 - тільки одна подруга залишилася в місті. Їдуть, хто куди може, дуже багато в Росію. А взагалі дуже скучаємо, хочеться додому. У гостях добре, а вдома краще".

150910_lapiy_vaccines_ko

https://www.bbc.com/ukrainian/health/2015/09/150910_lapiy_vaccines_ko

Лапій: завжди будуть ті, хто думає, що вакцини придумало ЦРУ

Головний дитячий імунолог Києва застерігає, що в Україні вже є щонайменше кілька сотень людей, вражених вірусом поліомієліту, який у переважній більшості випадків ніяк себе не проявляє.

Імунолог Федір Лапій каже, що вакцина проти поліомієліту, яку Україні допомогли закупити міжнародні організації, цілком якісна Федір Лапій розповів ВВС Україна про те, чим ще підступний поліомієліт і що може статися, якщо рівень щеплень найближчим часом не зросте. ВВС Україна: Міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі днями сказав, що вже цього тижня вакцини проти поліомієліту почнуть надходити до медичних закладів. Вони вже з'явилися? Федір Лапій: Станом на вечір вівторка мені невідомо, щоб ми отримали ту вакцину, яка була закуплена за кошти Канади й міжнародних організацій і яка зараз на складах "Укрвакцини". Але тиждень ще не закінчився. Якщо затримка буде на день-два, то це не проблема. ВВС Україна: У пресі з'являються думки, що цю вакцину начебто небезпечно використовувати через те, що її повторно заморожували… Федір Лапій: Це питання не медичне, а політичне. Конфлікт виникає практично на порожньому місці. Комусь дуже вигідно на цьому питанні спекулювати. ВВС Україна: Кому? Федір Лапій: У нас в Україні достатньо "патріотів", яким чим гірше, тим краще. Чітко проглядається, що є бажання придумувати проблему на порожньому місці. У міжнародних правилах перевезення, які не є секретними, мова не йде про те, що вакцина від поліомієліту повинна бути в замороженому стані. Йдеться про те, що вона може відтавати. І на національному рівні повинно бути прийнято рішення (для визнання цих правил. – Ред.), як це є в інших країнах. Звичайно, ці питання не медичні, вони не стосуються безпеки вакцини і збереження її якості. Це просто одне з питань, яке можна висувати до тих, до кого ти хочеш мати претензії. ВВС Україна: Поговоримо все-таки про медичний бік питання. Ви можете сказати батькам, що ця вакцина, яка є на складах, безпечна? Федір Лапій: Так, я можу сказати, що ця вакцина безпечна. Вона відповідає всім тим параметрам, які мають виробники і міжнародні організації, щоб гарантувати якість вакцини. Від того, що її заморозили, її властивості не міняються. ВВС Україна: Що робити батькам, чиї діти в ранньому віці не були щеплені проти поліомієліту згідно з календарем щеплень, а тепер вони хочуть щепити свою дитину? Федір Лапій: Прийти до педіатра і поговорити про це, бо це дійсно дуже важливо. Педіатр може сказати, яким шляхом це можна зробити. ВВС Україна: Як діє вірус поліомієліту? Вірус поліомієліту попадає в організм через ротову порожнину. Фото: Science Photo Library Федір Лапій: Вірус "брудних рук" достатньо стійкий у зовнішньому середовищі. Він потрапляє в організм через рот – з водою, харчовими продуктами. У кишечнику він розмножується і звідти може проникати в лімфу і кров. А з током крові розноситься по організму, після чого може проникнути в клітини нервової системи, які відповідають за контроль наших рухів – мотонейрони. Саме ураження мотонейронів проявляється гострим в'ялим паралічем (гострим називають, бо виникає раптово, а в'ялим, бо кінцівка звисає). Така людина не може ходити, часом не може дихати, бо вражаються нейрони, які відповідають за м'язи грудної клітини. Такі форми, зумовлені "диким" вірусом, можуть призвести до смерті чи по паралічу на все життя. Відомим у світі прикладом (людини, що постраждала від такого паралічу. – Ред.) є президент Америки Рузвельт. В Україні - колишній депутат Верховної Ради Валерій Сушкевич, який сам розповідав, що його прикутість до крісла – це результат пережитого в дитинстві поліомієліту. Але ще раз наголошую: це – хвороба цивілізації. Питання стоїть про те, чи нам жити в бруді, щоб восьмеро з десяти дітей не доживали до двох років, чи ми хочемо жити довше, в чистоті і менше хворіти. Наприклад, у 1950-ті роки в Україні таку паралітичну форму щороку мали близько 3000 людей. ВВС Україна: При цьому параліч вражає не більше одного відсотка заражених… Федір Лапій: У майже 95% випадків поліомієліт не має жодних проявів. 3-4% можуть мати клінічні прояви гострої кишкової інфекції, інфекцію дихальних шляхів. І лише у 0,1 – 1% випадків розвиваються паралітичні форми, тобто це один випадок зі ста чи тисячі заражених. І в цьому є небезпека, бо неможливо ізолювати людей, в яких вірус себе не проявляє. Ці люди подорожують, перетинають кордони, їздять у гості, відпочивають, купаються в басейнах і ставках, і вірус поліомієліту від них потрапляє в зовнішнє середовище. Вакцинозалежна цивілізація ВВС Україна: Тобто два випадки паралічу на Закарпатті, про які заявила ВООЗ, означають, що є ще мінімум 200 заражених людей? Федір Лапій: У будь-якому разі, це сотні людей. Носіїв цього вакциноспорідненого вірусу в рази більше, ніж тих, у кого його виявили. І це повинні розуміти всі. Те, що цей вірус, є вакциноспорідненим, дало підстави деяким противникам імунізації говорити, що якби не вакцини, то не було б і цього вірусу. Якби не вакцини, у нас було би по 3 000 випадків паралітичного поліомієліту щороку. Так само можна говорити, що якби не дороги, в нас би не було автокатастроф. Це софістичні помилки. Наша цивілізація вакцинозалежна. Якщо ми не хочемо жити з поліомієлітом і не хочемо повертатися в XIX сторіччя, ми повинні проводити вакцинацію. А така ситуація, як з двома випадками на Закарпатті, виникає лише серед невакцинованих дітей і лише там, де низький рівень охоплення імунізацією. ВВС Україна: Які все-таки статистичні ризики від вакцин проти поліомієліту? Федір Лапій: У цьому питанні є багато перекручувань інформації, а часом і невігластва. Так, дуже рідко оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) може і у вакцинованого, і в контактного викликати так званий вакцино-асоційований паралітичний поліомієліт. Контактний – це той, хто контактує з людиною, яка отримала вакцину, наприклад, член сім'ї. Щоб цих випадків не було, Україна з 2006 року використовує змішану схему вакцинації. Для перших двох доз беруть інактивовану поліомієлітну вакцину (ІПВ), А потім проводиться ОПВ. Ми були практично першими на пострадянському просторі, хто перейшов на таку обов’язкову схему. Коли ми запитуємо, чи може вакцина викликати захворювання, пов’язане з вакцинальним вірусом - може, але це необов’язково тяжкий параліч. Це неприємно. Але при першій дозі ОПВ імовірність виникнення вакцино-асоційованого паралітичного поліомієліту складає приблизно один випадок на 750 тисяч доз вакцини. Щороку в Україні народжується 500 тисяч дітей, і вони повинні отримати три дози вакцини. Тобто з цих півмільйона дітей на рік ми можемо очікувати 1-2 таких випадки. Але це не 3 тисячі (як було в 1950-х роках. – Ред.) Коли мова йде про другу, третю і подальші дози, частота таких випадків складає вже один на 6-7 мільйонів доз вакцин. А в середньому виходить один випадок на 2,5 млн доз вакцин. Але коли використовуються дві перші вакцини ІПВ, то в у вакцинованих взагалі не виникає вакцино-асоціойованого паралітичного поліомієліту. За допомогою цих двох вакцин ви захищені в подальшому від того, що вірус з ОПВ може вражати клітини нервової системи. Поліомієліт вражає ті країни, де рівень імунізації знижується до критичного рівня "Ми вже перехворіли, нам то що" ВВС Україна: Яка ситуація зі щепленнями проти інших хвороб? Де наступна слабка ланка ланцюга? Федір Лапій: Там, де припиняється вакцинація, там і з'являється хвороба. У нас недостатня вакцинація проти коклюшу – коклюш зростає серед дітей до року життя, і в Україні вже є смертельні випадки серед дітей такого віку. Якщо не проводиться вакцинації проти дифтерії – вона зростатиме, і будуть смертельні випадки. Сьогодні доволі багато випадків правця, бо не проводиться ні планова вакцинація, ні профілактика правця після травм. ВВС Україна: Яких вакцин бракує найбільше? Федір Лапій: На сьогодні найбільше бракує вакцин проти кашлюка, дифтерії і правця. Поки що в нас у Києві є вакцини БЦЖ, достатньо вакцин кір-паротит-краснуха, проти гепатиту В і ХІБ-інфекції. Це вакцини, закуплені ще в 2014 році. ВВС Україна: Скільки дітей в Україні повністю пройшли календар щеплень? Федір Лапій: Статистика є, але все залежить від того, про яку інфекцію, дозу і вікову групу йдеться. Якщо брати дуже грубо, то у 2014 році на першому році життя було вакциновано трьома дозами від поліомієліту трохи менше 50% дітей. Серед решти 250 000 дітей є такі, які взагалі не були щеплені, а є ті, які отримали дві чи одну дозу. ВВС Україна: А яка ситуація з іншими хворобами? Федір Лапій: Така сама, тому що для перших двох вакцин проти поліомієліту, як правило, використовується комбінована вакцина разом з коклюшем, дифтерією, кравцем і ХІБ-інфекцією . Це вакцина пентаксим. ВВС Україна: Все ж чимало батьків не хочуть щеплювати дітей навіть тоді, коли вакцини доступні. Що робити в умовах, коли антивакцинальна кампанія з року в рік набирає обертів? Федір Лапій: Може, це буде грубо сказано, але люди усвідомлюють, що вакцина таки потрібна, лише тоді, коли приходить біда. На превеликий жаль, українці доволі замкнуті. До мене приходять на прийом невакциновані пацієнти, які захворіли на лабораторно підтверджений коклюш. Невакциновані з різних причин: не було вакцини, були протипоказання, думали, сумнівалися. Коли я запитую їх: "Ви готові вийти на телебачення і розказати про те, що коклюш – це не вигадка лікарів чи фарммафії, а реальна проблема, яка забирає життя?" Вони відразу говорять: "Ні". "Чому?" "Ми вже перехворіли, нам то що". А один такий виступ по телебаченню може врятувати два, три чи десять життів. За кордоном, якщо дитина помирає внаслідок хвороби, ця історія стає доступною, люди хочуть врятувати інших людей. Може й ми підемо таким шляхом, але поки що в нас є замкнутість. Проте стовідсоткового розуміння не буде ніколи. Навіть якщо у вас у подвір'ї люди будуть падати мором від епідемії, все одно знайдеться кілька відсотків людей, які казатимуть, що це ЦРУ випробовує на нас якісь ліки, або триматимуться за свої релігійні переконання. З Федором Лапієм розмовляв Олег Карп'як

030825_milosevic_letter

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/08/030825_milosevic_letter

Лист-спростування Слободана Мілошевича

Колишній президент Югославії Слободан Мілошевіч, який зараз перебуває під судом у Гаазі за звинуваченнями у геноциді та військових злочинах, написав листа до сербської газети, заперечуючи будь-яку участь у вбивстві політичного опонента.

У шестисторінковому листі, написаному від руки, Слободан Мілошевич заявив, що колишній сербський президент Іван Стамболіч, який зник три роки тому і чиє тіло знайшли цього року, був "забутим" політиком, не цікавим нікому. Слободан Мілошевич також заперечив, що має будь-яке відношення до тих, хто вбив сербського прем'єр-міністра Зорана Джинджича. Так само заперечує колишній президент Югославії звинувачення в причетності до невдалих спроб вбивства опозиційного лідера Вука Драшковіча 1999 року.

news-53235217

https://www.bbc.com/ukrainian/news-53235217

"Зеленський ніколи на мене не тиснув" - Денис Шмигаль

Як оцінює роботу власного уряду Денис Шмигаль?

Кінець YouTube допису, 1 Чи тисне на нього президент Зеленський? Чи вважає прем'єр справи проти Петра Порошенка ризиком для України? Як Денис Шмигаль оцінює поліцію, міністерство здоров'я під керівництвом Степанова та призначення на посаду в.о. міністра освіти Шкарлета? Відповіді на всі ці питання - у розгорнутому інтерв'ю Дениса Шмигаля кореспонденту ВВС News Ukrainian Віталію Червоненку. Дивіться наш YouTube. Там більше відео, ніж на сайті.

110422_kyryl_ok

https://www.bbc.com/ukrainian/news/2011/04/110422_kyryl_ok

Патріарх Кирил приїде до Києва і Чорнобиля

Глава Російської православної церкви, Патріарх Кирил має намір в найближчі дні відвідати Чорнобиль, де відслужить Пасхальний молебень у місцевому Свято-Іллінському храмі, а у Києві біля пам’ятника ліквідаторам катастрофи на ЧАЕС 25 років тому назад Патріарх відслужить заупокійну літію.

Патріарх Кирил має намір відвідати Чорнобиль Предстоятель РПЦ також візьме участь у церемонії покладання вінків до Меморіалу загиблим в Чорнобилі. Експерти відзначають, що навряд чи обійдеться без політичної складової візиту. Нагадуючи, що кожний приїзд Патріарха Кирила передбачає зустрічі з президентом Януковичем в різних форматах та іншими українськими чільниками. Віктор Янукович за час свого президентства вже, як мінімум, чотири рази зустрічався з високим московським релігійним чільником. І практично жодного разу – з Патріархом Київським Філаретом. Представник Київського патріархату Євстратій сказав Бі-Бі-Сі, що і на нинішні заходи у зв’язку з 25 річницею чорнобильської катастрофи за участі Патріарха Кирила представників його конфесії ніхто не запрошував. Аналітики відзначають, що черговий приїзд глави Російської православної церкви може спровокувати суспільний неспокій. Нагадуючи про збільшення частоти таких візитів. Патріарх Кирил минулого року брав участь в інавгурації Віктора Януковича, влітку відвідав з восьмиденним візитом кілька областей України, де він має абсолютну підтримку з боку віруючих, залишивши осторонь центральні і західні регіони, восени взяв участь у святкуванні дня народження голови УПЦ Московського патріархату Володимира. А після чорнобильських заходів у травні знову має намір приїхати до Донецька і Харкова. В Українській греко-католицькій церкві негативно ставляться до так званого руського миру, який насаджується Російською православною церквою, що, на думку УГКЦ, є однією з цілей візитів Патріарха Кирила до України. УГКЦ вважає, що і привілейоване ставлення президента Януковича лише до однієї конфесії – а саме УПЦ Московського патріархату – шкодить, як самій цій церкві, так і посилює вплив Московського патріархату на теренах України. Предстоятель УПЦ Київського патріархату Філарет заявив, що в Україні робляться спроби реалізувати масштабний план щодо розвалу і знищенню Київського патріархату, кажучи, що цей план створений в Москві і запропонований Патріархом Кирилом і його прибічниками для реалізації в Україні. Між тим президент Янукович на останній зустрічі з керівниками церков і релігійних організацій запевняв, що його політика спрямована на забезпечення рівних прав і можливостей для всіх конфесій.

media-41199459

https://www.bbc.com/ukrainian/media-41199459

Водій кілька разів в’їхав у заправку

У Німеччині пенсіонер втратив контроль над своєю машиною і кілька разів в’їхав в автозаправку.

Це відбулося у містечку Вендлінген у середу вдень. Поліція вважає, що 77-річний водій ймовірно переплутав педаль газу із гальмами, а також керування вперед і назад. Внаслідок інциденту водій легко травмувався, його відвезли у лікарню, але окрім нього більше ніхто не постраждав, повідомляють ЗМІ. Завдану шкоду будівлі й машині оцінюють приблизно в 46 тисяч євро. Відео не супроводжується коментарем.

blog-psychologist-42628293

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-psychologist-42628293

Заміж вдруге: легше чи складніше?

Зараз мало кого здивуєш розлученням і повторним шлюбом. Один раз - на все життя - радше такі стосунки стають рідкісними. Сучасні й самостійні не хочуть терпіти, поступатися, прощати. Заради чого? Життя одне! І часто знову наступають на ті самі граблі. Як убезпечитися від цього?

Всі вони однакові? Здавалося б, коли вже маєш досвід чогось, легше не наробити помилок. Але болісний досвід сам по собі також може стати на заваді гармонійних відносин. Найпоширеніша проблема - підсвідоме сприйняття нових стосунків як продовження попередніх. Усі чоловіки моєї знайомої Тамари були схожими один на одного, як брати. Її пояснення, мовляв, вона западає на один і той самий тип, ще якось сприймалося. Але згодом усі вони починали заглядати в чарку - "як Вася" - перший чоловік. Потім - припиняли працювати і міцно вкладалися на канапі - так само, як Вася. А ще за якийсь час вона з'ясовувала, що вони, поки дружина гарувала на роботі, мабуть, слідом за Васею, вчащали на побачення з веселими та необтяженими хатніми турботами жінками. Тричі такий розвиток стосунків завершувався грандіозним скандалом з викиданням речей. Але з четвертим чоловіком Тамара живе, хоча й регулярно свариться. Каже, зрозуміла, що годі від добра добра шукати. Не будь як Вася, змінюй сценарій Якщо ж говорити серйозно, будувати нові стосунки після тих, які не склалися, складніше. Насамперед заважають негативні очікування. Наприклад, ваш колишній чоловік під приводом зустрічі з друзями насправді проводив час з коханкою, що й спричинило розрив. Тож тепер, коли новий коханий говорить вам, що йому треба допомогти товаришеві перевезти речі чи просто зустрітися з кимось, ви влаштовуєте йому істерику. Або як це було у моєї вже згадуваної знайомої Тамари. Тільки-но новий цілком нормальний чоловік збирався випити за вечерею келих вина, вона впадала в істерику - знов вийшла за алкоголіка. Або ж зізнавалася, що перевіряла його телефон, звідки примусила видалити усі жіночі імена. Бо Вася її зраджував, тож з новим чоловіком у них, мовляв, не повинно бути одне від одного жодних таємниць. Але новий не-Вася, все ж примудрився приспати пильність дружини. Один-єдиний залишений в телефоні "жіночий" контакт Марія Пилипівна виявився не бухгалтеркою, а таки коханкою. То чому ж за таких заходів безпеки наступні Тамарині шлюби зазнавали поразок? Та тому що Васі були нові, а сценарій у свідомості залишався попереднім. Через місяць він почне пити, через рік зраджувати. Та й взагалі - усі вони козли! Таке сприйняття притаманне людям з низькою самооцінкою чи комплексом жертви. Можливо, самі в дитинстві мали перед очима подібну картину. Або, в усякому разі, не мали достатньої емоційної підтримки з боку батьків. Такі люди немов би говорять: зі мною так вчиняти можна. Чим не те, щоб провокують, але приваблюють тих, хто поводитиметься з ними погано. Але, принаймні, звично для них. Третій - зайвий Ще одна поширена помилка - у спілкуванні з новими партнерами ви продовжуєте подумки щось доводити попереднім. Наприклад, ти казав, що я погана господиня, тож тепер я старанно займатимуся домом. Тільки те, яка я бездоганна, побачиш не ти, а мій новий чоловік. Або: ти весь час дорікала мені, що я не здатен заробити грошей. Так от тепер я заробляю достатньо - і моя нова дружина задоволена. В цьому ніби немає нічого поганого. Окрім того, що ви психологічно все ще живете з вашими "ексами". І робити щось добре вас спонукають не власні бажання і навіть не прагнення сподобатися новому чоловікові, а незакінчений діалог з колишнім. З літератури ми знаємо чимало прикладів, коли всупереч або назло писалися геніальні вірші чи музичні твори. Але ж, живучи минулим, ви використовуєте вашого нинішнього партнера лише як тло. А це непорядно й образливо. Він чи вона рано чи пізно це відчують, і вам доведеться рятувати вже нові стосунки. Тож не переносьте конфлікти з попередніх шлюбів у теперішній час. Якщо ще не завершили стосунки або вийшли з них із травмою, не поспішайте "лікуватися" новим коханням. І перетворювати нового знайомого на жилетку чи на психоаналітика. А коли все ж вирішили почати нове життя, починайте його з чистої сторінки. Дозована відвертість і непорушність кордонів Як би вас не скривдив колишній чоловік, не розповідайте новому, як вам погано жилося до нього. І хоча нові партнери часто заохочують до таких одкровень, мотивуючи їх тим таки - щоб не було ніяких таємниць, все ж подробиці вашого попереднього життя з іншою людиною їх не повинні стосуватися. Знаю багато випадків, коли дочасна надмірна відвертість викликала потім почуття провини і як наслідок - відчуження від занадто допитливого партнера. Або ж навпаки. Новий чоловік на підставі якоїсь зайвої інформації влаштовував дружині сцени ревнощів до колишнього чоловіка. Вона ж не могла збагнути, чому так. Вона ж щиро кохала нового партнера. Річ у тому, що жінка сприймала все, що було з її "ексом" лише як факт з минулого. Її ж чоловік, давши волю уяві, і поживу розуму, надавав цим фактам емоційного забарвлення. Він подумки прокручував її діалоги з колишнім чоловіком, ображався за неї та на неї. Хотів помститися, не розумів, як можна було дозволяти так до себе ставитися. Словом, мучив і себе, і дружину. Хоча всі ці події вже відбулися, і виправити щось було годі. Отже, краще одразу означити особистісні кордони, за які нікому не можна заступати. Сподіваюся, за ними опиняться й ваше особисте листування, доступ до телефона і комп'ютера. Бо ми ж знаємо, що всі ті навіювання про "єдине ціле" і "правду, й нічого крім правди" - ні що інше, як замасковане під турботу бажання контролювати. Як прояв невпевненості у собі одного або й обох партнерів. Здорові ж стосунки ґрунтуються на взаємних довірі та повазі.

features-55460161

https://www.bbc.com/ukrainian/features-55460161

Чи є прісна вода в Азовському морі, яку "знайшов" Путін

Президент Росії Володимир Путін заявив, що російська влада гарантує забезпечення кримчан прісною водою і одним із потенційних ресурсів може стати Азовське море. Пославшись на вчених, він сказав, що під дном моря та в його акваторії є достатньо прісної води, яку можна було б качати для потреб Криму.

Після анексії Криму Росією, у травні 2014 року, Україна припинила постачання води до автономії Північно-Кримським каналом. Нині так звана влада Криму визнає, що запаси прісної води майже вичерпані. Але чи є в Азові прісна вода і чи можна її підняти з-під моря? І якщо вона там є, чому Україна впродовж кількох десятиліть не робила цього? Адже Крим та інші південні регіони країни завжди потерпали від нестачі прісної води. Свердловина № 17 Одразу після заяв Путіна російська преса з посиланням на кримських вчених повідомила, що під Азовським морем є запаси прісних вод: це води ріки Дон, яка впадає в це море, але із так званого підруслового стоку. У цих публікаціях не йшлося про те, що проводилися якісь серйозні геологічні дослідження. Але українські вчені кажуть, що таке явище природи, як підруслові потоки рік, існує з давніх-давен. ВВС News Україна знайшла людину, яка багато років тому була учасником експедиції, що натрапила на прісну воду нижче дна Азовського моря. Нині 90-річний Євген Шнюков - академік НАН України, доктор геолого-мінералогічних наук, засновник школи морської геології, за плечима якого багато експедицій з дослідження морів по всьому світу. "Ріка Дон дійсно має продовження в Азовському морі. Це так зване палеорусло, тобто, колишнє русло ріки, яке тепер замулене, закрите. Загалом у цьому немає нічого дивного. Кожна ріка має двоповерхову будову: є поверхневий сток і є русло, розташоване під піщаним шаром, яке йде паралельно верхньому потоку", - розповідає Євген Шнюков. Україна припинила подачу води з Дніпра до Криму Північно-Кримським каналом у травні 2014 року. До анексії АРК Росією близько 85 відсотків води Крим отримував саме через цей канал "І ось в одному з таких палеорусел Азовського моря я колись пробурив свердловину номер 17. І вона дала нам прісну воду. Якщо на цьому палеоруслі бурити, там може бути вода", - каже вчений. Але при цьому наголошує, що усе це лише теоретичні припущення, які треба перевіряти. На прісну воду експедиція в Азовському морі натрапила випадково. І було це не один десяток років тому. Як розповів академік Шнюков, тоді геологи шукали не воду, а розсипи, тобто, мінерали, корисні копалини тощо. Після того, каже науковець, пошуком води ніхто не займався. Чи є вода і скільки - точно невідомо Назагал, каже Євген Шнюков, обсяг води у палеопотоках може становити близько 1/3 верхнього потоку. Але це теж - теорія. Практично ж, скільки там води може бути і яка вона, не знає ніхто, у тому числі в Криму. Геннадій Самохін із Таврійського національного університету, який РФ перейменувала у Кримський федеральний університет, в інтерв'ю "Российской газете", розповів, що ще належить встановити, чи взагалі палеорусло Дону залишилося під дном Азовського моря і чи є там постійний приток води. Проблеми з водою у Криму були завжди "Якщо воно насправді збереглося до наших днів і під Азовським морем тече підрусловий сток Дону - це був би ідеальний варіант для кримчан, (...) фактично необмежений запас донської води", - заявляв він. Євген Шнюков каже, що під Азовським морем "багато й менших руслових рік, окрім Дону", де також може бути вода, але ніхто не займався вивченням глибин. Ресурси вичерпані Доктор геологічних наук Микола Огняник був серед тих геологів, які ще до будівництва Північно-Кримського каналу займалися пошуком прісної води в Криму. Зараз в інституті Геологічних наук НАН України він очолює відділ охорони підземних вод. Вчений каже ВВС News Україна, що загалом підземні запаси води у Криму практично вичерпані. Микола Огняник схиляється до того, що навіть якщо під дном Азовського моря і є прісна вода, запаси її незначні. Ще більший скепсис має завкафедри гідрогеології та інженерної геології Інституту геології КНУ ім. Шевченка Олексій Кошляков. "Якщо навіть припустити, що вода там є, її якість - під питанням. Це може бути не вільна вода, а середовище, насичене водою - з мулом, піском", - каже ВВС News Україна професор і доктор геологічних наук. "Я знайомий з кримськими геологами ще з радянських часів. Ніхто вам не скаже, що Крим можна забезпечити водою із Азовського моря. Бо ніяких підземних річок там вже немає, річищ немає. Це товща, насичена водою під поверхнею землі, різного хімічного складу. І вона взаємодіє із водами поверхні", - вважає професор Кошляков. Вчений каже, що ще до того, як побудували Північно-Кримський канал, яким води Дніпра доставлялися в автономію до анексії АРК Росією, вивчалися різні можливості забезпечення Криму водою і у підсумку обрали саме поверхневе постачання каналом. Враховували і технічні можливості, і обсяги, що їх мав отримувати Крим для населення і для промисловості. До окупації Криму Росією півострів отримував 85 відсотків від усієї прісної води саме Північно-Кримським каналом. Вчені-геологи наголошують на тому, що дослідження дна Азовського моря не було б дорожчим багатьох інших геологорозвідувальних проєктів. Однак значно більшою проблемою є постачання цієї води у кримські трубопроводи, якщо її знайдуть. Впродовж останніх років Азовське море неодноразово ставало місцем протистояння України та Росії Чи треба ця вода Україні Закономірне питання, чому Україна увесь цей час не скористалася можливістю перевірити, чи є прісна вода в Азовському морі. Адже запаси води в країні недостатні, а в Криму та інших південних регіонах - поготів. "Бо простіше взяти воду із Дніпра, чим намагатися дістатися на глибини, де невідомо, що чекає. Загалом по Україні є розвідані запаси підземних вод, окрім вод під морями, але ці води не використовуються, бо легше брати наземну прісну воду. Хоча науковці пропонували це робити. Але господарники - у широкому розумінні слова - обирали інший варіант, зручніший і дешевший - брати воду із річок", - розповідає ВВС News Україна доктор геологічних наук Микола Огняник. Політична ціна прісної води Азовське море впродовж всіх років окупації Криму Росією є дражливим питанням у стосунках Києва та Москви, передусім - через незавершеність оформлення кордону по ньому. Остаточний поділ території так і не відбувся і зараз кордон між двома країнами є лише по дну моря, а не по воді. У 2003 році президенти Леонід Кучма і Володимир Путін підписали угоду, відповідно до якої Азовське море стало внутрішнім морем двох країн. А після анексії Криму Росією, як наголошують аналітики, РФ посилює свою присутність у тому регіоні. Академік Євген Шнюков твердить, що палеорусло Дону може бути в самому центрі Азовського моря і що саме там багато років тому натрапили на прісну воду. А отже, будь-які спроби Росії вести геологорозвідувальні роботи у спільних водах, визначених міжнародними договорами, можуть стати іще одним приводом для ескалації. Найостанніші новини та статті ви завжди можете отримувати у месенджер. Для цього достатньо підписатися на наш Telegram або Viber!

040521_oil_opec_prices

https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/05/040521_oil_opec_prices

Від ОПЕК вимагають послабити квоти на нафту

В той час, як ціни на сиру нафту стрімко зросли, зростає і тиск на організацію країн-експортерів нафти ОПЕК з вимогами збільшити її постачання.

Британський міністр фінансів Гордон Браун сказав, що дії ОПЕК є вирішальними для стабільності світової економіки. Він заявив, що хоче, аби заходів було вжито вже протягом кількох наступних днів. Американський міністр енергетики Спенсер Абрахам також зажадав від виробників нафти скасувати нововведені обмеження на її видобуток. Міністри ОПЕК розглянуть це питання протягом вихідних. Вважається, що деякі з країн-членів не поспішатимуть прийняти рішення - частково тому, що не хочуть справляти враження, ніби вони піддаються на тиск Заходу. Президент ОПЕК сказав, що йому не подобаються теперішні високі ціни, проте, на його думку, країни-споживачі можуть знизити їх, зменшивши податки на нафту.

news-50907826

https://www.bbc.com/ukrainian/news-50907826

Чи перенесуть Різдво в Україні – випуск новин

У випуску новин 24 грудня:

Кінець YouTube допису, 1 Ви також можете подивитися випуск за цим лінком. І підписуйтесь на наш Youtube-канал.