id
stringlengths
8
193
url
stringlengths
38
251
title
stringlengths
8
118
summary
stringlengths
7
1.41k
text
stringlengths
79
128k
071004_cvk_results_thursp
https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2007/10/071004_cvk_results_thursp
ЦВК: підраховано 99,99% бюлетенів
Результати підрахунку ЦВК на момент обрахування 99,99% бюлетенів:Партія Регіонів – 34,36% Блок Юлії Тимошенко – 30,72%Наша Україна – Народна Самооборона – 14,15%Комуністична Партія України - 5,39%Блок Литвина – 3,96%Соціалістична партія України – 2,86%
ЦВК обрахувала вже 99,99% бюлетенів, за підсумком яких у разі створення коаліції між БЮТ та НУНС вони можуть створити більшість із 228 депутатів. Центральна Виборча Комісія досі не отримала протоколи голосування з 5-ти виборчих дільниць у Сімферополі, і таким чином остаточних результатів виборів досі немає. За останніми даними підрахорвано 99,98% виборчих бюлетенів і Партія Регіонів випереджає БЮТ на понад 3,6%. За словами заступниці голови ЦВК Жанни Усенко-Чорної, зволікання пояснюються технічними помилками, проте це не впливає на результат голосування на тих дільницях за ту чи іншу політичну силу. Інші партії, включно із соціалістами, не подолали тривідсоткового бар'єру.
160329_sa_sevruk_shokin
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/03/160329_sa_sevruk_shokin
Севрук буде в.о. генпрокурора після звільнення Шокіна
Перший заступник генерального прокурора Юрій Севрук виконуватиме обов'язки генерального прокурора після звільнення Віктора Шокіна, повідомив на брифінгу у Києві представник прокуратури Владислав Куценко.
"Після завершення процедурних моментів, пов'язаних із сьогоднішнім рішенням парламенту, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про прокуратуру", обов'язки генерального прокурора України буде виконувати перший заступник генерального прокурора Севрук Юрій Григорович", - сказав пан Куценко. Він наголосив, що Верховна Рада надала згоду саме на "добровільне звільнення" пана Шокіна, а не на відсторонення чи висловлення недовіри. Раніше у вівторок Верховна Рада 289 голосами дала згоду на звільнення президентом Петром Порошенком Віктора Шокіна з посади генпрокурора.
130415_rl_urgant_tomenko
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/04/130415_rl_urgant_tomenko
Від МЗС України вимагають реакції на жарти Урганта про "порубаних українців"
Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко звернувся до міністра закордонних справ України з вимогою відреагувати на "черговий випадок антиукраїнських висловлювань в російських ЗМІ".
Ідеться про жарт російського телеведучого Івана Урганта в ефірі кулінарної передачі "Смак", де він під час приготування страви сказав: "Я порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села". Кінодраматург і актор Олександр Адабашьян, який також знімався у передачі, у відповідь додав, що він "струшує останки жителів з ножа". Жарт викликав хвилю обурення в Україні. "А ось так "куховарять" в Росії - і такого ми, здається, ще не чули...", - написала на своїй сторінці у Facebook письменниця Оксана Забужко. Телеведучий вже попросив вибачення у своєму блозі на Twitter, назвавши свій жарт недоречним, і додав: "В якості самопокарання зобов'язуюся готувати в цій передачі тільки борщ, вареники, галушки до 2018 року включно. А всіх народжених у мене з цього моменту дітей, незалежно від статі, називати Богдан" .
news-38440465
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38440465
У зоні АТО зникли двоє військових - штаб
У понеділок в районі контрольного пункту "Золоте" на Луганщині зникли двоє українських військових, повідомив прес-центр штабу АТО у Facebook.
Військові, які служать в одній із військових частин, близько 16:00 поверталися на автотранспорті з лікувального закладу. Вони "збилися з маршруту та заїхали на територію, що контролюється бойовиками", зазначили у штабі. Зараз зв'язок з ними відсутній, з'ясовуються обставини цієї події, додали у штабі АТО.
031017_russiaputin
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/10/031017_russiaputin
Путін готовий бити по ворогах превентивно
Російський президент Владімір Путін знову наголосив на готовності застосовувати превентивні військові удари проти ворогів.
В інтерв'ю телемережі "Аль-Джазіра" під час турне Далеким Сходом президент Путін сказав, що Росія має виправдане право завдавати таких ударів, бо Сполучені Штати вже застосовують таку політику. Владімір Путін також звинуватив Вашингтон у намаганні боротися з критикою власних помилок у мусульманському світі, коли США цього місяця критикували вибори у Чечні. Державний департамент США назвав вибори невільними і несправедливими.
features-46142055
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46142055
"Це був геноцид": історія британської фотохудожниці, яка ширить пам'ять про Голодомор
Британська фотохудожниця Самара Пірс - правнучка австрійського інженера Александра Вінербергера, який у 1933 році сфотографував жертв Голодомору. Ці фотографії залишаються одним з небагатьох достовірних фотодоказів злочину, вчиненого сталінським режимом щодо мільйонів людей в Україні.
Кілька років тому Самара Пірс здійснила подорож до Харкова та сфотографувала ті місця, які фотографував понад 80 років тому її прадід. Вона зробила колажі з його та своїх фотографій. Ці роботи Самари Пірс опубліковані в книзі "Маски Голодомору" та були представлені на виставці в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору". Своїми роботами фотохудожниця намагається привернути увагу до Голодомору та ролі цієї трагедії в історії українського народу. В бесіді з BBC News Україна Самара Пірс розповіла, як родинна історія зацікавила її трагічними подіями в Україні і чому вона вирішила поширювати пам'ять про Голодомор на батьківщині. Розповідь бабусі Шість років тому бабуся Самари Лілліан розповіла їй історію життя Александра Вінебергера в Радянському Союзі та передала їй його фотоапарат Leiсa. Ця розповідь стала прологом для дослідження минулого власної родини та нелегкої історичної долі країни, розташованої в іншому кінці Європи. Александр Вінербергер народився 1898 року у Відні у родині австрійського інженера єврейського походження та чехині. Під час Першої світової війни його мобілізували до армії Австро-Угорщини і він потрапив у полон на російському фронті. Потім він багато років працював на хімічних підприємствах Радянського союзу. "Він був інженером, спеціалістом з вибухівки, і його вирішили не карати, бо був корисним для виготовлення зброї", - розповідає Пірс. Загалом Александр Вінербергер провів в Росії та Україні 19 років. На короткий час він повернувся до Австрії, де одружився. Дружина поїхала до нього в СРСР, і лише на деякий час повернулася в Австрію 1931 року, аби народити доньку. Жертви голоду. Харків, 1933 р. Фото з Колекції Кардинала Теодора Інніцира (Архів Віденської Дієцезії). Фото зробив інженер Александр Вінерберґер. Розповідаючи історію родини, бабуся Самари Пірс зазначала, що її першою мовою була російська, якою батько розмовляв як рідною. "Пам'ятаю, як в Москві, мій батько возив мене на санчатах серед гор снігу, що здіймалися наді мною", - розповідала вона онуці. 1933 року Вінербергер працював технічним директором на синтетичній фабриці у Харкові. В цьому місті він і став свідком жахливих наслідків Голодомору, які сфотографував фотоапаратом Leica. "Як саме камера потрапила до нього - невідомо. Гадаю, камеру надіслав йому якийсь член родини, що на той час жив у Німеччині", - говорить Пірс. На фотографіях Александра Вінербергера - мертві люди на вулицях міста, голодні сироти, черги за молоком та облога крамниць, до яких не завезли продуктів. На цих фото зображено як поступово співчуття перехожих до померлих від голоду на вулицях міста людей змінюється байдужістю, адже смерть стала повсякчасною відвідувачкою цієї землі. "Алекс волів фотографувати живих людей, намагання матерів вберегти своїх дітей і шрами, які залишилися від цього штучного голоду. Я думаю, він розумів важливість того, що робить. Він мав розуміти, що Сталін жадав би знищення таких фотографій, бо вже багато років жив в СРСР і знав що до чого", - зазначає Пірс. Свого прадіда вона вважає надзвичайно сміливим. "Не показував страх навіть в дуже небезпечних ситуаціях. Він врятував друга, якого схопили за продаж зерна і засудили до страти. А зробити фотографії для нього в тих умовах було дрібницею", - розповідає вона. У лютому 2018 року в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" пройшла виставка робіт Самари Пірс У 1934 році Александр Вінербергер з родиною повернувся до Відня. Він передав альбом з фотографіями жертв Голодомору кардиналу Теодору Іннітцеру. Фотографії потім з'явилися у книзі Евальда Амменде "Чи мусить Росія голодувати?" у 1935 році. Книга спогадів німецькою мовою "Тяжкі часи. 15 років інженера у Радянській Росії" Александра Вінербергера вийшла з друку 1939 року у Зальцбурзі. В ній дві глави присвячено саме Голодомору. Невдовзі після аншлюсу Австрії родина Вінербергера змушена була поїхати до Британії. "Він вважав себе німцем, і не сповідував єврейської віри. Я думаю, він бачив, яке масштабне руйнування викликає релігія, бачив переслідування євреїв по всій Європі. Він ніколи не ідентифікував себе як єврея. Власне, його не цікавили питання релігії, переважно - наука та бізнес-ідеї", - пояснює вона. "Його доньці так і не видали арійського паспорта. Вона змогла кілька тижнів відвідувати школу, але була єдиною дитиною, якій дозволили робити це, гадаю, завдяки положенню батька у суспільстві. Бабуся змушена була залишити Австрію і забрала альбом фотографій батька з собою", - розповідає Пірс. Вона каже, що хотіла б перекласти книгу свого прадіда англійською та українською мовами. Розповісти світу про Україну Самара Пірс говорить, що її родина багато років не здогадувалася, яке значення мають фотографії Александра Вінербергера для історії. Після розповіді бабусі вона почала ретельно досліджувати тему Голодомору, 2012 року вперше приїхала до України, аби сфотографувати зміни, які сталися в Харкові за 79 років і записати свідчення людей, які пережили Голодомор. "Моїм викладачем був професійний російський історик, він відмовляв мене їхати до України, мовляв, тут небезпечно. Але я можу сказати, що в Києві безпечніше, ніж в Лондоні", - посміхається вона. Пірс вважає, що необхідно поширювати інформацію про Голодомор в Британії. "Річ у тому, що в Британії є дослідники чи репортери, які знають достатньо про російську історію, але не про Голодомор і не про українську історію. А мені здається що поширювати інформацію про це навіть важливіше, ніж інформацію про події Другої світової війни. Вони досить ретельно досліджені, про них розповідають на уроках історії, а ось про Голодомор - ні", - пояснює вона. За підсумками поїздки до Харкова з'явилася книга-фотоальбом "Маски Голодомору", де фотографії Пірс накладені на фотографії Александра Вінербергера. "Багато людей, кажуть що це не був геноцид. Я з цим не погоджуюсь. Це був геноцид українців", - зазначає вона. "Якщо Голодомор вбив людей іншого походження - це не значить, що він не був спрямований проти української ідентичності. Історія знову і знову показує, що Росія хоче її знищити", - додає вона. На її думку, нинішня політика Росії щодо України нагадує про роки сталінізму, коли в українців відбирали землю та культуру, - також намагалися позбавити ідентичності. Цього року Самара Пірс відвідала Донбас, де зробила фотографії міст, що постраждали від війни. "Я завжди хотіла стати документальним фотографом, не військовим, а саме - зображувати наслідки війни. Шрами війни, шрами природи, шрами людей, руйнування", - розповідає фотохудожниця. Пірс вважає, що після 2015 року Україна зникла з фокуса уваги британських ЗМІ, про неї говорять переважно дослідники та політики, але не прості люди, тому треба повернути увагу до того, що війна в Україні триває. "На жаль, люди продовжують вмирати. Але ЗМІ не висвітлюють це", - зазначає вона. Водночас, на її думку, дедалі більше британців довіряє інформації, яка поширюється у соцмережах: "Вони не хочуть аналізувати. Стає все більше наївних людей, які не переймаються, яким насправді є життя". Цим зокрема користується Росія, яка сіє сум'яття і маніпулює людьми, каже вона: "Головний експорт Росії - це пропаганда". Пірс хоче організувати в Британії виставки фотографій, зроблених на Донбасі, аби ознайомити аудиторію з реаліями цього регіону і зібрати грошей для українських військових. Розповідаючи про наступні плани вона зазначає, що буде і далі фокусувати увагу на Україні. "Зараз Україна - мій найбільший інтерес. Хочу, щоб Україна була частиною ЄС. І мій уряд ще не розглядає Голодомор як геноцид. Це неправильно. Тому багато ще речей треба зробити для України", - підсумовує вона. Хочете отримувати більше цікавих історій в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
vert-fut-44322303
https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-44322303
Чи отримаєте ви якісну медичну допомогу, якщо ви - жінка?
Багато хвороб у жінок діагностують пізніше, ніж у чоловіків, і вони частіше чують, що проблема насправді "лише у них в голові". В одних Сполучених Ш татах лікарські помилки забирають від 40 до 80 000 життів щороку.
Ми продовжуємо публікувати статті із серії The Health Gap ("Гендерна нерівність у медицині"), які виходять на сайті BBC Future і присвячені нерівності жінок і чоловіків у питаннях здоров'я і медицини. Читайте також: Чому лікарі не сприймають серйозно скарги жінок на біль Порівняно з багатьма іншими хворобами діагностувати пухлину головного мозку - досить просто. Достатньо звернути увагу на ранні симптоми (втому, судоми, зміни в характері людини), зробити МРТ мозку, і результат буде точним: пухлина або є, або ні. Утім, в реальності все набагато складніше. 2016 року благодійна організація з досліджень пухлин головного мозку опублікувала звіт про лікування хвороби у Великій Британії. Виявилося, що майже кожен третій пацієнт відвідав лікаря понад п'ять разів, перш ніж отримав правильний діагноз. У чверті пацієнтів пухлину діагностували лише через рік. Зволікання з постановкою діагнозу частіше трапляються у пацієнтів із низькими доходами і … жінок. За статисткою, у жінок частіше, ніж у чоловіків, між першим відвідуванням лікаря та точним діагнозом минає 10 або більше місяців - приблизно понад п'ять візитів до лікарні. Одна з пацієнток, про яку йдеться в доповіді, 39-річна жінка, пригадує слова лікаря: "Ви думаєте, що ваші головні болі через пухлину мозку?" "Мені довелося випрошувати направлення до невролога. Я неодноразово поверталася до лікаря і отримувала антидепресанти, знеболювальні та поради щодо потрібної кількості сну. Ніхто не сприймав мої скарги серйозно". Дослідники дедалі частіше звертають увагу на те, як несвідомі упередження спричинюють нерівність в отриманні медичної допомоги. "Ми думаємо, що лікарі бачать в нас лише пацієнтів і ставляться до всіх однаково, але це не так", - каже Лінда Блаунт, голова організації Black Women's Health Imperative. "Лікарі, як і всі ми, не застраховані від упереджень", - додає вона. Найпоширеніші упередження в медичній системі стосуються гендеру. Щоби діагностувати пухлину головного мозку, лікар повинен просто звернути увагу на ранні симптоми хвороби і відправити пацієнта на МРТ. Але чоловіки зазвичай отримують направлення швидше, ніж жінки Пухлини головного мозку - лише один приклад. Дослідження 2015 року виявило, що при діагностуванні шести з одинадцяти видів раку жінки отримують діагноз із більшим запізненням, ніж чоловіки. І проблема не в тому, що жінки не звертаються до лікаря вчасно, - самі медичні фахівці не поспішають із належною діагностикою. Наслідком лікарської халатності стає не лише обурення пацієнтів, але й смертельні випадки, яких можна було б уникнути. Щороку тільки в США від помилок лікарів вмирає близько 40-80 тисяч людей. Працюючи над своєю книжкою Doing Harm ("Завдати шкоди"), я почула багато історій жінок, які, звернувшись до лікаря, отримували відповідь, що їхні симптоми спричинені тривогою, депресією або стресом (діагноз, що пояснює геть усі хвороби). Історія Джекі є досить типовою. Вперше вона захворіла в 16-ть, протягом багатьох років вона страждала на хронічні проблеми з нирками, лихоманку, втому, сильні періодичні болі та біль у суглобах. Вона відвідувала лікарів первинної медичної допомоги, уролога та пульмонолога. "Всі говорили мені, що в мене не було проблем зі здоров'ям", - розповідає дівчина. Лікар первинної допомоги призначив Джекі антидепресанти. Вони не допомагали, але дівчина вірила лікарям. Тенденція вважати скарги жінок на біль наслідком психічних розладів походить ще з часів таємничої хвороби під назвою "істерія". Цю міфічну жіночу хворобу пояснювали спочатку "блукаючою маткою" і чутливими нервами, а потім, за мотивами Фройда, психологічними розладами. Термінологія протягом останнього століття змінилася. Але ідея, що наша підсвідомість може впливати на фізичні симптоми, й досі панує в медицині. За даними досліджень, при виявленні шести з 11 видів раку жінки отримують діагноз із запізненням Теорії про істерію, психосоматику та "незрозумілі симптоми", спричинені стресом, несуть великий ризик постановки хибного діагнозу. Ще в 1965 році британський психіатр Еліот Слейтер попереджав, що діагноз "істерія" дозволив лікарям повірити, що вони розгадали таємницю, коли насправді вони банально помилялися. Слейтер простежив подальшу долю 85 пацієнтів, у яких було діагностовано "істерію" в Національній лікарні Лондона в 1950-х роках, зокрема, й у нього самого. Дев'ять років по тому майже в двох третин із них виявили неврологічні захворювання, зокрема пухлини головного мозку та епілепсію. Десять пацієнтів померли. Однією з причин помилок у діагнозі є часті розлади настрою у жінок. Приміром, у США жінки приблизно вдвічі частіше за чоловіків отримують діагноз "депресія" або "тривожний розлад". Утім, хоча жінки й справді мають вищий ризик психічних розладів, така кількісна різниця пояснюється принаймні частково тим, що жінкам діагноз "депресія" помилково ставлять частіше, ніж чоловікам. А в чоловіків, навпаки, навіть при наявності депресії її часто не діагностують. Дослідження, проведені в 1990-х роках, показали, що 30-50% пацієнток із депресією діагноз поставили неправильно. Крім того, депресія та тривога самі по собі є симптомами інших захворювань, які в жінок часто не діагностують. І, звичайно, страждання від хвороби, яку у вас не виявили, а відтак - не лікують, можуть також стати причиною психічних розладів. Як зазначається в одній статті, "за іронією долі, хибне діагностування фізичних патологій може насправді спричинити депресивні розлади в жінок". До того ж діагностований хоча би раз психологічний розлад підвищує ризик того, що будь-які інші фізичні симптоми у пацієнтки лікар автоматично вважатиме психогенними. Лікарі часто вважають симптоми, на які скаржаться жінки, надуманими Я знаю історію однієї жінки середнього віку, італійської іммігрантки в США, в якої колись діагностували депресію. Протягом трьох років вона скаржилася на біль у животі, який посилювався, однак лікар казав, що це - менструальний біль. Він не сприйняв її скарг серйозно, навіть коли вона зазначила, що в її родині були хворі на рак товстої кишки, і навіть тоді, коли в неї почалися ректальні кровотечі. Коли ж вона нарешті добилася направлення на колоноскопію, в неї виявили рак товстої кишки третьої стадії. Ще кілька місяців - і була би четверта, невиліковна, стадія. Через кілька років Джекі нарешті отримала правильний діагноз. Її подруга, заможна біла жінка, запропонувала Джекі відвідати свого лікаря в клініці у багатому передмісті. У дівчини швидко діагностували ендометріоз, і після операції її стан значно покращився. Але інші проблеми зі здоров'ям залишилися. Після вступу до аспірантури і переїзду до іншого міста їй довелося кілька років шукати лікаря, який би поставився до її скарг серйозно. Зазвичай Джекі чула "Це істерія" або, насамперед у відділеннях швидкої допомоги, - "Ти просто вимагаєш знеболювальне". Оскільки Джекі має темний колір шкіри, вона зіткнулася не лише з гендерними упередженнями. На якість медичної допомоги впливають неявні упередження на основі раси, соціального класу, ваги, сексуальної орієнтації та транссексуальності. Величезна кількість даних свідчить про те, що американці з темним кольором шкіри не отримують достатньо ліків від болю. Згідно з одним дослідженням, деякі лікарі вважають, що люди з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі Як зазначають експерти, серед медиків є дуже поширеним стереотип (причому цілком хибний), що чорношкірі пацієнти частіше обманюють лікарів, щоби отримати сильні анаболіки, які продають тільки за рецептом. По факту, саме білі американці найчастіше зловживають довірою лікаря в цьому питанні. Але упередження поширюється й на дітей. Дослідження 2015 року показало, що білим дітям з діагнозом апендицит майже втричі частіше, ніж чорним, дають опіоїдні (більш ефективні) знеболювальні засоби у відділеннях швидкої допомоги. У 2016 році дослідники також з'ясували, що деякі медичні працівники вважають, що пацієнти з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі. 200 студентам-медикам запропонували визначити правильність тверджень про расові відмінності, наприклад, "у чорних шкіра - товща, ніж у білих". Понад половина майбутніх лікарів назвали одне чи більше хибних тверджень правильними. Коли вони пізніше вивчали історії хвороби пацієнтів, які скаржилися на біль, ті, хто назвав правильними більше число хибних тверджень, були впевнені, що чорношкірі пацієнти відчувають біль менше, і лікували їх відповідно. Ризик отримувати хибний діагноз протягом довгого часу підвищується для рідкісних захворювань. Згідно з опитуванням 12 тисяч пацієнтів, проведеним Eurordis, у чоловіків хворобу Крона (аутоімунне захворювання шлунково-кишкового тракту) діагностували в середньому впродовж 12 місяців, а у жінок - понад півтора року. У чоловіків хворобу Крона діагностують у середньому впродовж 12 місяців, тоді як у жінок - 20 Джекі нарешті теж отримала правильний діагноз. Під час навчання в аспірантурі в неї кілька місяців трималася висока температура, і хоча їй прописували антибіотики, температура не падала. "Одна лікарка первинної допомоги - також чорношкіра - згодом повірила мені. Вона зібрала всі мої результати обстежень, взяла їх додому і спробувала розв'язати цю головоломку". Вона запідозрила, що у Джекі може бути системний червоний вовчак. Аналізи підтвердили діагноз. Тепер Джекі могла би з полегшенням думати, що її багаторічна битва за те, щоби її скарги сприйняли серйозно, нарешті скінчилася. Втім, насправді, чорношкіра жінка з рідкісною хронічною хворобою, яка часто потраплятиме до швидкої допомоги з нестерпними болями, ще не раз стикнеться з недовірливим ставленням медиків. Але, принаймні, через 10 років пошуків вона, нарешті, отримала діагноз. І разом із ним - упевненість, що все це ніколи не було "лише в її голові". У неї дійсно була медична проблема. І тепер її стан обов'язково покращиться. Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future. Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram. ...
040419_soros_uzbekistan
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/04/040419_soros_uzbekistan
Джордж Сорос критикує Узбекистан
Американський фінансист і філантроп Джордж Сорос заявив, що уряд Узбекистану змусив припинити діяльність в країні його фонду - Інституту Відкритого Суспільства - який був найбільшим приватним донором в Узбекистані.
За словами пана Сороса, офіційний Ташкент звинуватив фонд у дискредитації політики уряду. Він назвав стан з правами людини в Узбекистані жахливим, звинувативши уряд у придушенні самої ідеї громадянського суспільства. Джордж Сорос промовляв у Лондоні на щорічному засіданні Європейського Банку реконструкції і розвитку, який призупинив більшу частину позик державним проектам в Узбекистані. Він також закликав офіційний Вашингтон переглянути політику щодо Узбекистану, якого США вважають одним з ключових союзників у боротьбі з тероризмом.
060701_iraq_blasts_om
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2006/07/060701_iraq_blasts_om
Чергові жертви вибухів у Багдаді
Поліція в Багдаді повідомила про загибель унаслідок бомбового вибуху на ринковій площі щонайменше шістдесяти шести осіб.
Вибух, унаслідок якого також було поранено близько дев'яти десятків людей, стався посеред дня в шиїтському районі міста. Новина про вибух надійшла одночасно з повідомленням про викрадення жінки-депутата іракського парламенту, яку було схоплено на Півночі Багдада разом з її охоронцями. Як передає кореспондент Бі-Бі-Сі в Багдаді, вибух пролунав попри намагання іракського уряду та американських миротворців, останнім часом посилити контроль за безпекою в тому регіоні.
150115_poland_auschwitz_russia_it
https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/01/150115_poland_auschwitz_russia_it
Чому Путін не вшанує жертв "Аушвіца" в Освенцімі
Нинішній конфлікт між Росією і Заходом довкола України призвів до глибоких економічних і політичних наслідків для сторін цього протистояння, а також став "головним болем" для дипломатів, які змушені вигадувати щораз то нові формулювання, щоби розвести опонентів у часі і просторі.
Колишній нацистський табір смерті у 2014 році відвідали 1,5 млн людей Останнім прикладом дипломатичного "конфузу" став 70-й ювілей звільнення Радянською армією нацистського табору смерті "Аушвіц". Річниця його звільнення, 27 січня, є Днем пам'яті жертв Голокосту, коли в польському Освенцімі і в багатьох країнах світу пригадують найцинічніший злочин нацистів у часи Другої світової - знищення мільйонів європейських євреїв. Цього року до Освенціма не приїде лідер Росії - держави-правонаступниці СРСР, чия армія наприкінці січня 1945 року звільнила табір смерті. Пошуки "крайніх" Спершу інформаційне агентство Reuters поширило інформацію про те, що Польща не запросила російського президента Володимира Путіна на урочистості з нагоди звільнення нацистського табору смерті "Аушвіц-Біркенау" у польському Освенцімі. 10 років тому ситуація була інша - і Путін стояв поруч із президентами Шираком і Квасневським А вже наступного дня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що сам президент Путін вирішив не їхати до Освенціма, бо в його розкладі на ці дні заплановано багато інших нагальних справ "у ці кризові часи". Щоправда, той же пан Пєсков уточнив, що на подібні меморіальні заходи офіційні запрошення, як правило, не видаються. "Це не та подія, на яку присилають офіційні запрошення, - сказав речник російського президента Дмитро Пєсков. - Це питання робочого графіка. Нам доводиться мати справу з багатьма кризовими ситуаціями, і пану Путіну, відповідно, треба уважно розпоряджатися його часом". Оглядачі не виключили, що візит російського президента буде - але до більш прихильної до нього Чеської Республіки, куди його ще наприкінці минулого року офіційно запросив чеський президент Мілош Земан, який влаштував альтернативні урочистості до 70-річчя звільнення "Аушвіца". "Путін перелякався..." Провідний варшавський експерт з питань Росії та України, автор телепрограми "Студія Схід" на польському телебаченні Мар'я Пшеломєц каже, що в польському медіа-середовищі вважають приїзд російського президента до Польщі за нинішніх умов нереалістичним, хай навіть обране Москвою пояснення не зовсім відповідає дійсності. "Як кажуть коментатори, вочевидь, президент Путін перелякався зустрічі із західними лідерами, бо остання така його зустріч у Брісбені не справила йому великої приємності, - сказала пан Пшеломєц. - Багато пишуть про те, що російська сторона представляє це як неввічливість чи провину польської сторони, яка нібито не прислала російському президенту офіційного запрошення. Проблема полягає в тому, що польська влада не є тут стороною, яка запрошує". Організатори заходу - музей "Аушвіц-Біркенау", Міжнародна рада Освенціма - прислали однакові запрошення всім посольствам країн колишньої антигітлерівської коаліції і країн-донорів музею, повідомили представники МЗС Польщі. Цікаво, що коли російськомовні ЗМІ пишуть про відсутність "офіційного запрошення" Путіну, мас-медіа Польщі пишуть про відмову російського президента приїхати до Освенціма. "Я підозрюю, що російські мас-медіа трактують цілу ту справу як чергову нагоду, щоби показати, який той "клятий Захід" огидний і як він негарно ставиться до президента Путіна і як принижує Росію. Мені особисто прикро, що навіть лідери опозиції на зразок Бориса Нємцова не розібралися в ситуації і повторили лінію російських ЗМІ з критикою Польщі", - зауважує польський експерт Мар'я Пшеломєц. Освенцім-2015 Участь у меморіальних заходах з нагоди 70-ї річниці звільнення табору "Аушвіц" підтвердила 31 держава. Делегацію України очолить президент Порошенко, Німеччини - президент Йоахім Гаук, Франції - президент Франсуа Олланд, Бельгію і Нідерланди представлять монарші родини. Досі невідомо, хто очолить делегацію США та Ізраїлю на меморіальних заходах. Але відомо, що делегацію Росії очолить посол РФ у Польщі - за дипломатичним рангом, найнижче з можливих офіційних представництв. Музей на території колишнього табору смерті має нагадати людству про здатність втрачати людяність Водночас, як пояснюють у МЗС Польщі, організаторами цьогорічних меморіальних заходів в Освенцімі є не уряд країни, а дирекція Національного музею "Аушвіц-Біркенау" і Міжнародна рада Освенціма. За словами директора музею Пьотра Цивінського, наведеними в польській пресі, рішення про формат меморіальних заходів приймалося одностайно Міжнародною радою Освенціма, яка постановила не дозволити політизувати річницю і включити в програму вшанування пам'яті жертв нацизму лише виступи колишніх в'язнів табору і молитви. Цю заяву директор зробив ще перед тим, як здійнявся галас у європейських ЗМІ довкола рішення російського президента не їхати до Освенціма. Однак від інтерв'ю ВВС директор музею відмовився, сказавши, що не хоче втручатися в політику, а всі його коментарі пресі про цьогорічну церемонію будуть, за словами його помічниці Магдалени Табак, "політизовані", як тільки мова зайде про міжнародних достойників на урочистостях і відсутність російського президента Путіна. Акцент - на вцілілих Головними героями церемонії будуть приблизно 300 колишніх в'язнів "Аушвіца" і десятки свідків звірств нацистів, які приїдуть у складі урядових делегацій. 27 січня 1945 року перед очима світу відкрилися жахи нацистських таборів смерті Як повідомляє адміністрація музею "Аушвіц-Біркенау" на офіційному веб-сайті, головна урочиста церемонія пройде перед "воротами смерті" колишнього табору "Аушвіц ІІ- Біркенау". Відкритий у 1940 році, табір "Аушвіц" спершу використовувався нацистами для утримання польських ув'язнених. Місцем масового винищення євреїв він став у 1942 році. Загалом тут було вбито понад 1,1 млн людей, найбільше євреїв, але також радянських військовополонених, ромів, поляків. Щороку музей, відкритий на території колишніх таборів "Аущвіц І" і "Аушвіц ІІ-Біркенау", відвідують до 1,5 млн людей. "Путін мав би бути в Освенцімі" Директор центрального представництва Центру Симона Візенталя Ефраїм Зуроф вважає відсутність Путіна в Освенцімі на урочистостях з нагоди звільнення нацистського табору смерті прикрою помилкою. "Присутність Путіна на церемонії в "Аушвіці" буде яскравим нагадуванням про те, хто саме визволяв табір - факт, який країни-члени ЄС зі Східної Європи воліли б забути, але це не було б належним вшануванням 70-ї річниці його звільнення", - пише пан Зурофф у блозі на веб-порталі ізраїльського телеканалу i24news. На думку ізраїльського коментатора, лише співпраця всіх антинацистських сил, які тимчасово забули про політичні та ідеологічні розбіжності, дозволила союзникам подолати екзистенціальну загрозу світові з боку нацистської Німеччини. Для ветеранів радянської Червоної армії було б важливо, щоб російський президент був в Освенцімі, так само це було б важливим символом солідарності і для вцілілих колишніх в'язнів "Аушвіца", яких щорок стає менше, кажуть коментатори в Польщі. "Україна Україною - відомо, що тамтешній конфлікт є замахом на вільну Європу, - але так, як поляки пройшли маршем услід за підрозділом українського війська на Червоній площі 9 травня 2010 року на 65 річницю Перемоги, так і Путін має схилити голову перед жертвами нацистської фабрики смерті, - пише польський оглядач Вальдемар Ковальський на порталі NaTemat . - Навіть якщо в 2010 році ми не здогадувалися про можливість нинішньої української кризи, а в Путіна зараз на совісті набагато більше. Можливо, саме тому він і повинен приїхати в Польщу". Польський оглядач Мар'я Пшеломєц наголошує, що демарш Путіна завдасть найбільшого удару по репутації його країни. "Росія буде представлена - послом РФ. Але насправді це втрата для Росії і президента Путіна, який вчергове показав себе як такий насуплений, перепрошую, хлопчик, який ображається на слова правди", - сказала експерт, яка нагадує, що подібне вже було 10 років тому, хоча тоді протистояння не було настільки гострим. "До певної міри, ситуація повторюється. Бо коли було відзначення 60-ї річниці звільнення табору "Аушвіц-Біркенау", то це проходило відразу після Помаранчевої революції, коли Польща відкрито підтримала Ющенка і демократичні прагнення українців. Уже тоді президент Путін приїхав до Освенціма дещо ображеним і скоротив програму свого візиту. Але звичайно, тоді не було такої напруженості і такого глибокого протистояння між Росією і Заходом, як зараз". Між Нормандією і Освенцімом Ситуація погіршилася навіть за ті понад півроку, що минули від часу зустрічі Путіна і тоді новообраного президента України Порошенка в Нормандії, де вони брали участь в урочистих святкуваннях 70-річчя відкриття західного фронту в Другій світовій війні. Відтоді російський лідер їздив до Європи лише двічі - до Відня і до Мілану. На думку експерта Марії Пшеломєц, Освенцім є не лише втраченим шансом для міжнародної дипломатії щодо України, а й свідченням непоступливості президента Путіна. "Думаю, між червнем і груднем минулого року багато що змінилося. Росія показала, що не має наміру виконувати досягнуті в Мінську домовленості, і зараз бої в Україні посилилися. Тому це (неприїзд Путіна до Освенціма - ред.) може бути ще одним сигналом про те, що Росія не хоче іти на жодний компроміс, а якщо і готова, то лише на такий "компроміс", коли Захід і Україна підуть на поступки в усіх питаннях, і тоді Путін милостиво поставиться до Заходу краще і прийматиме будь-які запрошення", - припускає експерт. А поки зберігається ця непоступливість сторін і розбіжності між Заходом і Росією щодо України лише поглиблюються, "головний біль" у дипломатів викликатимуть інші круглі дати, які припадають на цей рік: 70 років закінчення війни у Європі (і перемоги у Великій вітчизняній війні для СРСР), 200 років битви під Ватерлоо, 800 років Магна-карти - Великої хартії вольностей.
150508_rl_stalin_monument
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/05/150508_rl_stalin_monument
У Липецьку бюст Сталіна облили рожевою фарбою
У російському Липецьку невідома жінка вночі облила пам'ятник Сталіну рожевою фарбою.
Як передають, вона також спробувала розбити мармуровий бюст молотком і розкидала квіти біля постаменту. Напад зафіксувала камера відеоспостереження, встановлена на сусідньому будинку. Бюст Йосипа Сталіна встановили у Липецьку два дні тому, і пам'ятник мають офіційно відкрити у п'ятницю. Ініціатором встановлення пам'ятника стало міське відділення КПРФ.
160322_blog_psygologist_ms
https://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2016/03/160322_blog_psygologist_ms
Блог психолога: геометрія кохання, або Я люблю жонатого
Уявімо досить банальну ситуацію: виник любовний трикутник. Поки що не поспішаймо засуджувати або ставати на чийсь бік, чи то пак у якийсь із "кутів" - ясно, що краще б того клопоту не мати взагалі. Давайте розберемося, чи такі стосунки є трикутником; якщо так, то чи завжди саме любовним, і як бути кожному з учасників цієї підступної геометричної фігури.
На консультації чоловік розповідає, що має дружину й коханку, жінки знають одна про одну, тим більше він періодично йде з дому, потім повертається. Обидві вимагають від нього нарешті зробити вибір, він на те ніяк не зважиться, бо не хоче йти від дружини, водночас його "тягне" до коханки. Ну ду-у-у-же знайомий випадок. Що ж робити? На перший погляд, ситуація безвихідна, компромісного рішення не існує, але так здається лише тому, що чоловік бачить її тільки в одній площині - того ж таки трикутника. Якщо ж ретельніше розглянути стосунки, що склалися, під іншим кутом, виявиться, що ніякого трикутника немає: замість нього є дві площини відносин - з дружною і з коханкою. Помилка чоловіка в тому, що він поєднав їх, тож між жінками також виникли відносини, які вони за його посередництвом з’ясовують. Тобто, у них не з ним трикутник, а між собою змагання з "перетягування канату". Ну, ми ж знаємо, що в такій забавці виграє той, хто раптово відпускає свій кінець. А чоловік, можливо, із "страждань" користає, як то кажуть психологи, вторинну вигоду у вигляді потішеного самолюбства. Але якщо серйозно, труднощі у стосунках з дружиною виникли не через наявність іншої. Вона - лише привід для сварок, бо якби у подружжя було все чудово, коханка або коханець просто не з’явилися б. До того ж, розповідаючи партнерові про суперника, людина ще й проявляє агресію, а інколи й садистські нахили щодо нього. Адже часто люди не знають, як в інший спосіб висловити те, що їх не влаштовує. Спілкуючись з коханкою (коханцем), чоловік тимчасово знімає напруження, яке накопичилося у нього з дружиною, і таким чином ще якийсь час може жити з нею далі. Тобто, хоч і зветься отой горезвісний "третій" так голосно - коханцем, насправді ж його можна назвати, наприклад, побутовим психоаналітиком. Та й то нерідко, замість розхитувати сімейного човна, "третій зайвий", навпаки, мимоволі виступаючи в ролі такого собі розрадника, допомагає йому пройти крізь житейські бурі. Тобто коханку чи коханця неусвідомлено, чи то пак свідомо, використовують. Від кохання тут хіба що секс, та й він, як ми вже знаємо, не завжди тотожний цьому почуттю, а може існувати так би мовити "заодно". Такий "трикутник" нагадує дитячі відносини, коли було двоє батьків і наш дорослий чоловік у ролі дитини. Одна з причин створення його у сімейному житті - несвідома спроба повернутися у дитячий стан і позбутися, нарешті, тієї проблеми, коли, можливо, після розлучення батьків дитина ніяк не могла вирішити, кого вона більше любить: маму чи тата. Інша ймовірна причина виникнення трикутника - коли дружина починає грати роль матері, у подружжя, замість любовних, складаються стосунки як у родичів. Тоді дитяча частина чоловіка задоволена - він у безпеці, нагодований, доглянутий, а чоловіча - ні. Тож він і починає шукати жінку. Чому деяким жінкам особливо "щастить" на чужих чоловіків, також є пояснення. Часто в таку залежність потрапляють або "татові дочки", які в дитинстві занадто були прив’язані до батьків. Ті ж, звісно, були "зайняті" своїми дружинами, тобто їхніми матерями. Отож, вони звикли до того, що коханий чоловік належить не їм, але вони можуть з ним спілкуватися, гарно поводитися, наприклад, вчитися, і таким чином, "заробити" собі любов. Такі жінки у дорослому житті часто грають роль "рятівниць", які вислуховують, підтримують, усе розуміють. Інший варіант - коли, навпаки, батько "коханки" або свого часу пішов від матері або "погано" поводився - пив, був емоційно холодним тощо. Але дочка продовжувала його любити - "попри все", тож, ставши дорослою, несвідомо знаходить собі "поганих" чоловіків, які до того ж можуть жити в інших сім’ях. Вихід із цього, на перший погляд, замкненого кола - усвідомити своє становище, якщо щось із наведеного вище дійсно мало місце у вашому житті. Далі - намагатися не починати стосунки з одруженими, а коли вже це сталося - припиняти розмови про його дружину, не втягуватися в обговорення чужих стосунків, натомість жити лише власним життям. Навіть навчитися бути егоїсткою у найгіршому розумінні цього слова. Припиніть вимагати від одруженого коханого прийняти нарешті рішення - натомість прийміть його самі. Вирішіть для себе: якщо він потрібен вам як друг, продовжуйте дружні стосунки, а самі шукайте чоловіка. Якщо ж хочете мати його за чоловіка, покиньте, бо він уже є чоловіком іншої. Правда, може статися, що така ваша рішучість підштовхне його до таких самих рішучих дій, і він піде від дружини до вас "назавжди". Але то вже інша історія. Окрім почуття реваншу, можливо, від вашого кохання нічого й не залишиться. Адже, щоб не наступати на ті самі граблі, вам доведеться звикати до здорових партнерських стосунків, а можливо, ваша людина з минулого до цього не готова. Хто ж тепер буде його рятувати? Чоловікам з трикутнику можна так само порадити самостійно з'ясувати, що не так у них із дружиною, і спробувати виправити становище, не залучаючи до цього сторонніх. Дружинам же краще за все припинити контролювати чоловіків, маскуючи це під турботу й опіку, жити своїм власним життям, позбутися страху втратити їх. Ми не можемо за визначенням бути власниками інших людей, отже не можемо і втратити те, чого не маємо. Чимшвидше вийти з ролі "зразкової дружини", натомість почати шукати контакт із зовнішнім світом, тим, що за хатніми стінами, а також із своїм внутрішнім світом. Шукати опори не в чоловікові, а в собі, бути цікавій самій собі, адже кохання - в нас самих, і ніяка інша людина не може нам його дати або відібрати.
features-42467296
https://www.bbc.com/ukrainian/features-42467296
Як Росія веде війну проти українських пам'ятників у Канаді - ЗМІ
Читайте в огляді іноземної преси за 23 грудня:
Пам'ятники українцям в Канаді - Росія лютує Посольство Росії в Канаді розгорнуло онлайн-кампанію, спрямовану на дискредитацію пам'ятників лідерам боротьби за незалежність України та солдатам Галицької дивізії СС, повідомляє канадська National Post. "Створена в 1943 році, Галицька дивізія складалася з українців, які боролися проти радянських окупантів, з якими також воювали фашисти", - пояснює своїм читачам газета. Один з пам'ятників воякам Галицької дивізії СС встановлений на кладовищі Св. Володимира в Оуквіллі, Онтаріо. "Це данина шани великій битві з радянською Червоною Армією під Бродами, в якій брали участь українці Галицької дивізії СС. В ній загинули понад три чверті українських солдатів", - пише National Post. Дратує росіян і погруддя засновнику Української Повстанської Армії Роману Шухевичу в Едмонтоні. Російські твіти про пам'ятники воякам Другої світової війни називають їх "нацистськими колабораціоністами", а "для української громади Канади вони є борцями за свободу", додає National Post. Видання нагадує, що Росія розв'язала збройний конфлікт на сході України, а канадський уряд послідовно засуджує анексію Криму. "Прем'єр-міністр Джастін Трюдо твердо підтримує Україну", - наголошує National Post. Роман Шухевич - серед об'єктів критики росіян у Канаді "Численні представники української громади Канади звинувачують Росію у спробах навмисно посіяти розбрат серед понад 1,3 мільйона канадців українського походження, піддаючи критиці пам'ятники, які ніколи не мали на меті прославляти нацизм", - пише газета. Водночас російське посольство утримується від коментарів щодо підтримки Кремлем антиукраїнських сепаратистів на східній Україні, розповідає National Post. "Ми знаємо, що наша спільнота зазнає нападок через підтримку України та її підтримку Канадою на тлі війни, яку там веде Росія", - цитує газета Ігора Міхалчишина, виконавчого директора Конгресу Українців Канади. - Російський уряд намагається спричинити суперечки та відтворити ситуацію, яка вже існує в Європі". Очільник цвинтаря в Онтаріо Олег Безпітько розповів газеті, що "воювати на боці німців не значить бути нацистом". "Ви повинні розуміти, що це були люди, які боролися з комунізмом", - переконує він. Водночас National Post зазначає, що Канада підтримує українську демократію, а демократія передбачає й "погляд на минуле критичним оком". Газета пише, що в історії УПА є чимало суперечливих сторінок, зокрема, що стосуються єврейського погрому у Львові та поляків на Волині. Чимало істориків країни закликають українців визнати це і зробити кроки назустріч примиренню і прощенню, підсумовує National Post. "Шоу Бориса і Сергія" Про те, як проходив візит до Москви очільника британського Форін Офіса Бориса Джонсона, розповідає Independent. Британське видання зазначає, що напередодні візиту російська преса попереджала читачів про приїзд одного з "найсуворіших критиків" Кремля, людини, що називала Росію "сучасною Спартою - закритою, неприязною, мілітаризованою і антидемократичною". Пригадали також, що історія стосунків пана Джонсона з ветераном російської дипломатії Сергієм Лавровим не надто весела - одного разу їм довелося навіть скасовувати заздалегідь узгоджену зустріч. Словом, в Москві очікували напружених і важких переговорів. Але сталося навпаки - світ побачив "шоу Бориса та Сергія, наповнене жартами, удаваними підколами та загальними веселощами", веде далі Independent. "Я називаюся БОрис", - заявив голова британського МЗС. "Я знаю", - відповів пан Лавров.- Я настільки довіряю тобі, що навіть називатиму тебе БорИсом". (На жаргоні російських розвідників "борис" - це шпигун в стані ворога, "кріт" - ред.) Борис Джонсон та Сергій Лавров Проте жартам довелося покласти край, щойно заговорили про Україну, Сирію і Північну Корею, пише Independent. На спільній прес-конференції головних дипломатів Великої Британії та Росії знову всі побачили "класичного Бориса: він дзижчав, робив хаотичні рухи, словом, влаштував спектакль". Але, судячи з того, як до цього поставився "хитрий пан Лавров", Росію це цілком влаштовувало. "Окрім пари жорстких коментарів щодо втручання у референдум про "брекзит", тональність прес-конференції, за московськими стандартами, була спокійною", - розповідає Independent. Чи є цьому якесь пояснення? Independent пропонує кілька думок. По-перше, росіяни вважають, що Борис Джонсон - це людина, з якою вони можуть розмовляти, адже він "підтримує більшу частину російського політичного модусу вівенді". "Він альфа-самець, цинічний шоумен, який не боїться ризикувати", - додає видання. "З огляду на нові санкції, запроваджені США з нового року щодо олігархів, Росія прагне отримати союзника, де тільки можливо", - пише Independent. Але є й головна причина: "Після референдуму про "брекзит" Велика Британія значною мірою перестала бути важливим чинником зовнішньополітичних цілей Росії". Видання цитує колишнього Кремлівського радника та експерта з питань безпеки Володимира Фролова, який пояснив: "Ви перестали бути нашим найбільшим супротивником. Ви тепер просто докучливе непорозуміння". Підводні інтернет-кабелі під загрозою? Російські підводні човни різко активізували свою присутність поблизу підводних інтернет-кабелів у Північній Атлантиці, пише американська Washington Post. НАТО вбачає в цьому більш агресивне морське позиціювання і додає, що не спостерігало такої активності Росії у підводному просторі з часів Холодної війни, розповідає газета. Washington Post пояснює, що російські підводні човни можуть відчутно пошкодити кабелі, які забезпечують інтернет та інші комунікаційні зв'язки Північної Америки та Європу. "Наразі ми спостерігаємо російську підводну активність в районі підводних кабелів, чого, я впевнений, ми не бачили вже давно", - цитує газета командувача підводними силами НАТО Ендрю Леннона. - Росія явно демонструє інтерес до підводної інфраструктури країн НАТО". Альянс відреагував на це планами відновити свій командний пункт в Північній Атлантиці, закритий після Холодної війни. Союзники НАТО також поспішають посилити свої засоби боротьби з підводними човнами та розробляють сучасні літаки, здатні виявляти їх. Посилення російської морської присутності відбувається на тлі аналогічних дій у повітрі та на суходолі, пише Washington Post. "Російські реактивні літаки регулярно втручаються у повітряний простір НАТО в Прибалтиці, а російські війська провели навчання біля кордонів НАТО у вересні", - нагадує газета. "Росія розпочала модернізацію свого колись застарілого підводного флоту радянської епохи з 2014 року, здійснивши реконструкцію 13 човнів. Ті темпи, що відновилися після анексії кримського півострова України, призвели до нової ери конфронтації з Заходом і змусили НАТО посилити зусилля щодо протидії їй. Росія має близько 60 повнорозмірних підводних човнів, тоді як США 66", - пише Washington Post. Яке Різдво без "Лускунчика"? "Найріздвянішим балетом у світі" називає видатний твір російського композитора Петра Ілліча Чайковського британський тижневик Economist. "Різдвяна історія маленької дівчинки з її іграшковим лускунчиком та їхні пригоди в королівстві солодощів стали невід'ємною частиною зимових свят", - вважає часопис. Цьогоріч "Лускунчика" побачать на всіх континентах земної кулі, окрім Антарктиди. В одному Лондоні запропонують три різні версії видатного балету. В Америці "Лускунчик" сам по собі може дати до 45% річного доходу будь-якої балетної компанії. Кожен штат США має принаймні одну версію цієї вистави, пише Economist. Тижневик подає доволі цікаву історію його створення. Все почалося з казки прусського письменника Хофманна "Лускунчик і король мишей", яку він написав у 1816 році. В 1844 році французький письменник Олександр Дюма створив "більш світлу та більш прийнятну для дітей" версію, яку й було покладено в основу двоактного балету. В 1890 році до роботи над ним взялися хореограф Маріус Петіпа та композитор Петро Чайковський. Афіша "Лускунчика" у революційному Петрограді Прем'єра "Лускунчика" відбулася в Санкт-Петербурзі 18 грудня 1892 року. Постановка отримала прохолодні відгуки критиків - вони вважали музику успішною, але критикували дивний сюжет і начебто "непов'язані між собою сцени танцю, що нагадували пантоміму". По-новому поглянув на "Лускунчика" хореограф Джордж Баланчін. Саме його постановка з "Балетом Нью-Йорка" стала найбільш популярною в Америці та першою, яку показали по телевізору. З 1954 року, коли відбулася прем'єра "Лускунчика" Баланчіна, його виконують в США кожне Різдво. Цей балет зареєстрований як торгова марка. Досі вражають масштаби постановки: в ній використовують 150 костюмів, багато дітей та ялинку, яка важить тонну. Доклала руку до успіху "Лускунчика" і радянська Росія. У 60-ті роки у Большому театрі хореограф Юрій Григорович створив виставу, в якій головну партію виконував Рудольф Нурієв. Заслуговує на увагу і англійська постановка Пітера Райта для Королівського балету в 1984 році. Його "Лускунчика" досі можна побачити в Лондоні. "Лускунчик" почався як російський балет, який отримав погані відгуки. Відтоді його переробляли, відточували і удосконалювали, і врешті перетворили на ідеальне полотно, до якого пришиті різдвяні мрії", - робить висновок Economist. Підготувала Наталка Матюхіна, Моніторинг ВВС.
150525_vs_syria_palmyra_birds
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/05/150525_vs_syria_palmyra_birds
Захоплення джихадистами Пальміри загрожує рідкісному виду птахів
Орнітологи занепокоєні долею лісового ібіса - цей вид птахів може остаточно зникнути в результаті захоплення бойовиками "Ісламської держави" сирійської Пальміри.
У 2002 році недалеко від міста була знайдена гніздова колонія цих чорних птахів з довгим зігнутим дзьобом. Сирійська влада одразу взяла її під захист. Минулого тижня три ібіса, що містилися в неволі, залишилися без нагляду після того як їх охоронці втікли від наступаючих джихадистів. Товариство захисту природи в Лівані запропонувало нагороду в 1000 доларів за інформацію про місцезнаходження четвертої птиці на прізвисько Зенобій. Вона перебувала на волі і нещодавно повернулася із зимівлі в Ефіопії.
141210_sa_crimea_massandra
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/12/141210_sa_crimea_massandra
У Криму проти винзаводу "Массандра" відкрили кримінальну справу
Російський слідчий комітет у анексованому Криму відкрив кримінальну справу щодо зловживання повноваженнями керівництва виноробної компанії "Массандра", повідомляє сайт відомства.
Як повідомила виданню "Коммерсант" помічниця керівника кримського слідчого управління Євгенія Бєлікова, конкретні особи, причетні до ймовірних порушень, поки встановлюються. За її словами, "справу відкрито за фактом порушень, а не щодо певних осіб". Раніше так звана прокурор Криму Наталя Поклонська заявила про факти крадіжок на "Массандрі" на суму 4 млрд рублів (75 млн доларів). "Массанра" - одна із найстаріших виноробних компаній Криму, заснована наприкінці XIX сторіччя. У об'єднання входять більше 10 винзаводів.
news-53730141
https://www.bbc.com/ukrainian/news-53730141
Хто така Тихановська: домогосподиня, яка кинула виклик Лукашенку
"Я хочу, щоб я швидше стала президентом, прийшов новий президент, класний, який підніме нашу країну, і я повернусь до дітей, до сім'ї."
Світлана Тихановська не так давно перетворилася із домогосподині на основну конкурентку Олександра Лукашенка на президентських виборах у Білорусі, які відбудуться 9 серпня. Як вона до цього йшла? Пані Тихановська стала головною надією білоруської опозиції волею долі та завдяки діям самої влади - її чоловіка не пустили на вибори. Так само зробили ще з кількома популярними опонентами Лукашенка: Валерієм Цепкалом та Віктором Бабарикою. Їхні дружини та представники виборчих штабів утворили "жіночий альянс", який і веде Світлану Тихановську до президентського крісла. Після виборів вона була змушена виїхати з Білорусі. Ви також можете подивитись це відео на YouTube. І підписуйтеся на наш Youtube-канал!
media-49090173
https://www.bbc.com/ukrainian/media-49090173
Як Борис Джонсон дійшов до поста прем'єра Британії
Борис Джонсон - лідер Консервативної партії Великої Британії.
У середу він офіційно стане новим прем'єр-міністром країни. Що привело його до успіху та що мало не завадило кар'єрі - згадуємо у відео огляді. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.
141022_hk_gazprom_eu
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/10/141022_hk_gazprom_eu
Глава Газпрому відкинув пропозиції ЄС про газ для України
Голова правління російського "Газпрому" Олексій Міллер відмовив комісару ЄС з енергетики, який запропонував застосувати взаємозалік між Москвою і Києвом за транзит газу та залучити одну з європейських компаній як посередника.
"Такі варіанти не розглядаються, - сказав пан Міллер в інтерв'ю каналу "Россия 24". - Так званий взаємозалік - це фактично кредитування "Газпромом" "Нафтогазу". Водночас він повідомив, що "зимовий план" з газу для України може бути підписаний до кінця жовтня. Напередодні на перемовинах Україна і Росія не досягли згоди щодо постачань газу на зимовий період, повідомив єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер. Однак він заявив про "прогрес" у переговорах і сподівається, що проміжну угоду укладуть 29 жовтня - під час наступного раунду зустрічі.
160612_vs_poland_nortern_ireland
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/06/160612_vs_poland_nortern_ireland
Євро-2016: Польща переграла Північну Ірландію
У першій грі групи С, де виступає збірна України, поляки мінімально перемогли північних ірландців.
Нападник північноірландців Кайл Лафферіт (ліворчу) намагався пробити з різних позицій, однак його команда так і не забила Єдиний гол на 51-й хвилині забив нападник біло-червоних Аркадіуш Мілік. А за годину почнеться гра Україна-Німеччина.
160401_om_klimkin_amsterdam_cycling_marathon
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/04/160401_om_klimkin_amsterdam_cycling_marathon
Клімкін очолить велопробіг в Амстердамі
З квітня міністр закордонних справ Павло Клімкін очолить велопробіг на підтримку України у столиці Нідерландів.
Про це повідомила BBC Україна речниця МЗС Мар'яна Беца . О 14:00 годині за голландським часом Павло Клімкін розпочне велопробіг в Амстердамі, а потім завершить його о 16:00 на центральній площі DAM, йдеться у повідомленні. В акції візьмуть участь українці, які навчаються в Нідерландах, представники українських діаспор, посольства України. Вона запланована як міжнародний флешмоб.
151115_dk_paris_black_seat
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/11/151115_dk_paris_black_seat
У Парижі знайшли ще одне авто нападників
У неділю французька поліція знайшла другий автомобіль, який використовували екстремісти, які вчинили напад на Париж в п'ятницю, 13 листопада.
Чорний Seat знайшли у паризькому передмісті Монтрей, що дозволяє припустити, що деяким нападникам вдалося втекти. Опис цього автомобіля дав раніше один з очевидців нападу. Французькі ЗМІ з посиланням на джерела в правоохоронних органах, повідомляють, що в автомобілі також знайшли кілька автоматів Калашникова, які, ймовірно, використали під час нападу. У суботу поруч з концертним залом "Батаклан" знайшли перший автомобіль - Volkswagen Polo, зареєстрований у Бельгії. Його взяли там на прокат. Трьох людей заарештували у Бельгії у зв'язку з вбивствами, скоєними в Парижі. Французькі ЗМІ повідомляють про арешт шістьох осіб, близьких до одного з нападників.
features-46505384
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46505384
"Йому дозволяли все": розповідь вчителя спадкоємного принца Саудівської Аравії
Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман аль-Сауд фактично став лідером країни. Його називають правителем, який змінив життя королівства, його ім'я лунає у зв'язку з вбивством журналіста Джамаля Хашоггі. Співробітник Арабської служби BBC Рашид Секкай згадує, як в середині 1990-х років вчив юного принца англійській мові.
У 1996 році я працював вчителем у престижній школі "Аль-Анджал" у Джидді. Раптом мені подзвонили. Губернатор округу Ер-Ріяд принц Салман ібн Абдул Азіз аль-Сауд тимчасово переїхав у наше портове місто разом з сім'єю. Його дітям потрібен був викладач англійської. Майбутній монарх зв'язався з адміністрацією школи, і вже незабаром мене везли у королівський палац. Я мав викладати англійську кільком королівським дітям від першого шлюбу: принцу Туркі, принцу Наєфу, принцу Халіду і, звісно, принцу Муххамеду. Я мешкав у багатому районі міста. Кожного ранку о сьомій годині водій забирав мене з дому і віз до школи "Аль-Анджал". Після того як уроки завершувались, мене везли до палацу. Рашид Секкай біля школи "Аль-Анджал" у Джидді Минуючи масивні ворота з охороною, автомобіль проїжджав повз розкішні маєтки з ідеальними доглянутими садами, за якими слідкували працівники в білій уніформі. Парковка була заповнена елітними автівками. Саме тоді я вперше в житті побачив рожевий Cadillac. У палаці мене зустрічав королівський розпорядник Мансур ель-Шахрі - чоловік середніх років, з яким принц Мухаммед був близьким і дружив. Рації Мухаммеду було цікавіше проводити час з охороною палацу, аніж сидіти на моїх уроках. Як найстаршому з дітей, йому дозволялося робити все, що заманеться. Якщо мені й вдавалося заволодіти увагою молодших принців, то тільки доти, доки поруч не з'являвся Мухаммед. Пам'ятаю, як він приніс до класу рацію, яку взяв в одного з охоронців. Сидячи на уроці, він говорив по ній з братами і охоронцями, обмінювався з ними жартами і іноді відпускав зухвалі репліки щодо мене. Батько Мухаммеда король Салман у той час був губернатором округу Ер-Ріяд Зараз 33-річний принц обіймає посаду міністра королівства. Він майбутній спадкоємець саудівського престолу. Відтоді, як минулого року Мухаммед фактично став лідером країни, він намагається подавати себе як модернізатора. Попри протидію релігійних фундаменталістів, принц ініціював економічні реформи, яких потребувала Саудівська Аравія, і розпочав програму з лібералізації цієї надзвичайно консервативної країни. Спостерігачі хвалять реформи, але критикують Мухаммеда за порушення прав людини, воєнні кампанії в сусідньому Ємені, а віднедавна - у зв'язку з вбивством журналіста і критика саудівської влади Джамаля Хашоггі в саудівському консульстві в Стамбулі. Принца Мухаммеда критикують через дії Саудівської Аравії на міжнародній арені Влада королівства висунула звинувачення за цією справою 11 людям, проте заперечує, що сам принц Мухаммед мав якийсь стосунок до цього злочину. Якось принц здивував мене, коли сказав, що його мати, принцеса, вважає мене "справжнім джентльменом". Я ніколи не зустрічався з принцесою - в Саудівській Аравії жінки королівських сімей ніколи не показуються незнайомцям. Єдиною жінкою, яку я бачив у палаці, була сиділка з Філіппін. Я не знав, що за мною постійно стежать. Принц показав мені на камери внутрішнього відеонагляду, розвішані по стінах, і відтоді я почав незручно почувати себе під час уроків. Я доволі швидко зблизився з Мухаммедом, його родичами. Попри те, що моїми учнями були принци, що зростали у розкоші, на уроках вони поводили себе як звичайні діти - їм було цікаво вчитися, але не терпілося гратися. Помилка Якось розпорядник палацу Мансур ель-Шахрі сказав, що зі мною хоче познайомитись майбутній король. Салман хотів дізнатися, як проходить навчання його дітей. Я подумав, що це буде чудовою можливістю обговорити з ним поведінку принца Мухаммеда. Я чекав біля дверей спадкоємця престолу разом з іншими вчителями, які, здається, були добре знайомі з королівським протоколом. Коли до нас вийшов майбутній король, вчителі інстинктивно підвелися зі стільців. Я дивився, як вони один за одним підходять до спадкоємця, кланяються, цілують йому руку, швидко обговорюють щось з приводу дітей і йдуть. Принц Халід ібн Салман, посол Саудівської Аравії в США, також вивчав англійську у Рашида Секкая Коли прийшла моя черга, я зрозумів, що не зможу вклонитися Салману. Я ніколи цього не робив. І, поки страх не паралізував мене повністю, я взяв руку майбутнього короля і потис її. Я згадую здивовану посмішку на його обличчі, але спадкоємець престолу ні слова не сказав щодо моєї помилки. Я, у свою чергу, нічого не сказав про те, що витворяв Мухаммед на моїх уроках - до того часу я вже прийняв рішення залишити роботу і повернутися до Британії. За деякий час ель-Шахрі різко висварив мене за те, що я порушив королівський етикет. Крім Мухаммеда, а також принца Халіда, який зрештою став послом королівства в США, жоден з моїх учнів так і не зайняв публічних посад. Сьогодні, спостерігаючи за тим, як мій колишній учень Мухаммед робить кроки на міжнародній арені, я згадую той час як дивовижний епізод свого життя. Хочете отримувати більше цікавих історій в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
media-39999601
https://www.bbc.com/ukrainian/media-39999601
Кінець цирку, "старішого за кока-колу та бейсбол"
Американський "Цирк братів Рінглінг, Барнума і Бейлі" - Ringling Bros and Barnum & Bailey Circus - показав останню виставу після 146 років існування.
Останнє шоу цирку відбулось у Нью-Йорку в неділю. Його також демонстрували онлайн. Свою виставу цирк називав "найкращим шоу на планеті". Власники об’єднання казали, що вирішили закрити цирк через падіння продажів квитків та зростання витрат. Це був останній американський цирк, який фактично жив у потязі. Рішення про закриття цирку привітали зоозахисники, які звинувачували компанію в жорсткому поводженні з тваринами. Як до закриття поставились артисти цирку - вони розповіли напередодні.
media-46569464
https://www.bbc.com/ukrainian/media-46569464
Юпітер очима "Юнони" - захопливі кадри зблизька
NASA відправила до Юпітера космічний зонд "Юнона" ще 2011 року.
За п'ять років апарат долетів до найбільшої планети Сонячної системи. Проект коштував 1 млрд доларів. Працюватиме на орбіті Юпітера "Юнона" до 2021 року. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час -підписуйтеся на наш канал у YouTube.
news-49021204
https://www.bbc.com/ukrainian/news-49021204
Під Єрусалимом знайшли стародавнє місто. Воно старіше за Стоунхендж та єгипетські піраміди
Тисячі знарядь праці, ювелірних прикрас, фігурок, насіння та інших предметів виявили археологи в Ізраїлі під час розкопок стародавнього поселення, що відноситься до періоду неоліту. Науковц і вважають, що в цьому місці близько 9 тисяч років тому був великий метропол і с.
У поселенні, як вважають учені, могли мешкати від двох до трьох тисяч людей — чимало як для тієї епохи. Воно розташоване в п'яти кілометрах на схід від Єрусалима і виявили його випадково, під час попередніх землемірних робіт напередодні будівництва швидкісного шосе. Тривалий час вважалося, що в цій місцевості не було стародавніх поселень в період неоліту, коли людство завершувало перехід від кочового способу життя до більш осілого з поширенням землеробства і скотарства. Під час розкопок виявили великі будівлі, серед яких як приватні будинки з кімнатами, так і громадські та ритуальні приміщення, проходи-вулиці між будинками. Знайшли також і кременеві знаряддя праці... ... і вістря стріл, які використовувалися для полювання і, можливо, як зброя. Також археологи виявили багато кам'яних речей, зокрема, з гробниць, що дозволяє припустити ритуальний характер цих знахідок. Тут ми бачимо викарбовану з каменю фігурку бика. А це - зображення голови людини. Серед знахідок - кам'яні браслети різних видів та розмірів. Найменші браслети, як вважають археологи, призначалися для дітей. Деякі предмети, як ось ці намистини, наприклад, зроблені з обсидіану, який є різновидом вулканічного скла. Управління старовини Ізраїлю заявило, що виявлення цього поселення змінило погляд вчених на те, як розвивався період неоліту на території стародавньої Юдеї. Хочете отримувати цікаві новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber! Всі фотографії надані Управлінням старовини Ізраїлю
150213_unhcr_refugees_ukraine
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/02/150213_unhcr_refugees_ukraine
УВКБ ООН: в Україні понад 1 мільйон переселенців
Згідно із картою, оприлюдненою на офіційному сайті Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні зареєстровано 1 007 900 переселенців.
На карті видно, що найбільша внутрішньо переміщених осіб - у Донецькій (357,4 тис осіб), Харківській (131,7 тис осіб), Луганській (122,1 тис. осіб), Київській (75 тис осіб), Запорізькій (73,6 тис. собі) та Дніпропетровській (66,2 тис. осіб) областях. Лише 10 днів тому, 2 лютого, в УВКБ ООН оцінювали кількість переселенців в Україні у 978 482 осіб.
news-38831186
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38831186
Банкова: у Чорному морі обстріляли український Ан-26
Транспортний літак Військов-морських сил України потрапив під обстріл під час тренувального польоту в ‎Чорному морі. Про це повідомив речник президента України Святослав Цеголко.‎
Речник президента України опублікував фото обстріляного літака За його словами, інцидент стався у морській економічній зоні України - в районі Одеського ‎газового родовища.‎ Як повідомив пан Цеголко, обстріли по українському літаку велися з "раніше захоплених ‎Росією бурових вишок".‎ Міністр оборони Степан Полторак також повідомив, що екіпаж українського літака виявив "роботу ‎радіолокаційної станції Російської Федерації в активному режимі, що зазвичай ‎використовується для наведення ракет систем протиповітряної оборони". ‎ При цьому екіпаж українського літака не постраждав.‎ Після повернення на фюзеляжі літака виявили 3-см отвір - як зазначив міністр оборони, ‎‎"наслідки обстрілу літака зі стрілецької зброї".‎ Отвір від кулі на фюзеляжі літака ‎
060404_india_naked_models_sp
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/story/2006/04/060404_india_naked_models_sp
Чи дозволено голизну індійським манекенницям?
Поліцію Індії попросили розслідувати, чи навмисне манекенниці скинули із себе одяг під час показу мод у Мумбаї (колишній Бомбей).
Ці випадки залишилися на фотознімках і спричинили запеклі дискусії в Мумбаї, де політики провадять кампанію проти, як вони кажуть, падіння моральних цінностей. Заступник головного міністра Патіл заявив, що в разі як випадки оголення виявляться способом приваблення уваги та реклами, то влада буде вживати заходи. Однак експерти в галузі моди кажуть, що таке часом трапляється у їхній галузі.
150327_or_savchenko_mark
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/03/150327_or_savchenko_mark
Укрпошта випустила власну марку Надії Савченко
"Укрпошта" випустила власну марку Надії Савченко. Як повідомляє сайт установи, її надішлють льотчиці разом з листом від колективу.
"Ми дуже хвилюємося за долю нашої Надії, адже вона є прикладом для кожного з нас. ... Хочеться, аби ми пошвидше побачили її на своїй землі здоровою та усміхненою!" – цитує прес-служба в. о. гендиректора "Укрпошти" Ігора Ткачука. У Росії пані Савченко звинувачують в причетності до вбивства журналістів на сході України та незаконному перетині кордону. Вона ці звинувачення відкидає і твердить, що викрали та незаконно вивезли до Росії.
080325_georgia_protest_ak
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2008/03/080325_georgia_protest_ak
Масові протести опозиції у Тбілісі
З Грузії повідомляють про масові протести прихильників опозиції. Вони заблокували головну вулицю столиці Тбілісі навколо будинку парламенту.
Учасники протестів вимагають змін у грузинському виборчому законодавстві, яке, як вони вважають є проурядовим. Вони також хочуть перевиборів президента та закликають відновити мовлення опозиційної телекомпанії Імеді, яка припинила свою роботу минулого грудня. Згідно з грузинським законодавством, канал може втратити свою ліцензію, якщо не відновить мовлення впродовж трьох місяців, а його крайній термін зщавершується у середу.
051217_wto_protests
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2005/12/051217_wto_protests
Конференція СОТ у Гонконгу затьмарена сутичками
Спецпідрозділи поліції Гонконгу застосували слізний газ, водомети і кийки проти сотень демонстрантів, які зібралися на акцію протесту біля приміщення, де відбувається конференція Світової Організації Торгівлі.
В акції протесту брали участь фермери з Південної Кореї, а також активісти антиглобалістського руху з Південно-східної Азії і Європи. Сутички відбулися у той час, коли делегати конференції СОТ намагаються досягти компромісної угоди з питань світової торгівлі. Деякі учасники зібрання висловлюють сподівання, що угоди можна досягти до неділі, коли зустріч має завершитись. Однак і досі немає ознак компромісу з ключового питання щодо скасування сільськогосподарських субсидій у найзаможніших країнах.
media-44533804
https://www.bbc.com/ukrainian/media-44533804
Обережно: засмагають крокодили!
Нічого надзвичайного, просто десятки крокодилів гріються на сонечку.
Рептилій зафіксували на березі річки Далі, що у Північній території в Австралії. Крокодилів за допомогою дрона зняв з безпечної відстані місцевий рибалка.
news-38177159
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38177159
Ердоган назвав Туреччину господаркою в Європі
Туреччина не гостя, а господиня в Європі, заявив президент країни Реджеп Таїп Ердоган на зустрічі з регіональними керівниками у президентському палаці в Анкарі.
Туреччина втомилася чекати відповіді від ЄС, каже Ердоган Європейським країнам не вдасться виключити Туреччину з Європи, додав він. Туреччина готова стати повноправним членом ЄС, якщо керівництво Євросоюзу відмовиться від "політики подвійних стандартів", зазначив пан Ердоган. Анкара втомилася чекати від ЄС відповіді, додав він. Заявку на вступ до ЄС Туреччина подала ще в 1987 році. Переговори про включення країни до Євросоюзу почалися в 2005 році. Одне з найбільш спірних питань у відносинах між Туреччиною і ЄС - міграційна політика. Пан Ердоган вважає, що Туреччина зробила крок назустріч Європі, підписавши міграційну угоду в березні 2016 року. В угоді прописані жорсткі заходи проти незаконної міграції через Егейське море.
media-46074569
https://www.bbc.com/ukrainian/media-46074569
Андрій Курков: жоден політик не скаже, як повернути Крим
Цю книгу Андрія Куркова таємно провозили в анексований Росією Крим і вже переклали в Ірані. Вона, за оцінкою самого автора, відрізняється від усього написаного ним досі.
Письменник Андрій Курков у київському кафе, до якого він часто приходить Курков описує свій новий роман "Сірі бджоли" як road movie про спробу втечі від війни, у процесі якої особистий простір однієї людини зменшується до шести вуликів. Андрій Курков розповів про те, хто надихнув його писати про Донбас та як повернути Крим у політичну дискусію. Роман "Сірі бджоли" увійшов до довгого списку Книги року ВВС-2018. ВВС Україна: Ви були на Донбасі двічі у 2015 році, в Криму - востаннє у 2014 році. Цього достатньо, щоб писати книгу про сучасні Крим та Донбас? Андрій Курков: Мені було достатньо. Я не збирався писати про Донбас і війну, але спілкування з кримськими татарами і людьми Донбасу надихнуло мене. Я спочатку задумався про ментальність, потім вигадав собі цього Сергійовича. Пізніше в мене була дуже цікава зустріч з людиною з Донбасу. Він із Донецька, живе десь тут, під Києвом. Уже під час війни цей бізнесмен заснував виробництво у сірій зоні і їздить туди раз на місяць. Привозить туди гроші - зарплату - і забирає там продукцію. Він мені розповідав про свої подорожі, і це на мене так вплинуло сильно... Мабуть, звідси і виникло бажання написати - але не про військові дії, а про людей. Людей, які раптом з'ясували, що живуть на війні, але не беруть у ній участі. ВВС Україна: Ви зустрічали головного героя своєї книги, Сергійовича, у реальному житті? А. К: Ні, я його вигадав, але я приблизно знаю, як розмовляють, думають і реагують звичайні люди на Донбасі. У мене пам'ять про цей регіон із 90-го чи 92-го року. Мене возив на Слов'янський керамкомбінат мій товариш, київський художник, кераміст Олександр Міловзоров. У мене є колекція живопису, я це дуже люблю, але сам не вмію малювати. Вирішив навчитися хоча б чомусь. І на комбінаті, де виготовляли унітази, він мене вчив робити кераміку і фаянс. Я робив піали, чашки, блюдця, тарілки і потім розписував їх - це був агітаційний фарфор у стилі 20-х років минулого сторіччя. Ми обпалювали їх в тунельних пічках довжиною 17-20 метрів і розставляли потім між сирими унітазами й бачками. Тоді я вивчив всю технологію - і вивчив людей, які там працювали. Це зовсім інша ментальність, зовсім інші цінності. ВВС Україна: Це було в 90-х, а сьогодні мешканці Донбасу змінилися? А. К: Я не можу сказати про "сьогодні", але звичайні люди залишилися такі, як і тоді. Вони поза політикою, поза часом, поза відчуттям держави. У них є спрощена система координат. Є начальник чи колишній начальник, сусіди чи колишні сусіди. І є своя маленька територія, за межами якої ніхто ні в чому не хоче розбиратися і з'ясовувати, що відбувається. У героїв книги, Сергійовича та його ворога дитинства Пашки, немає політичного розуміння ситуації. У них є побутове розуміння війни. Вони її відчувають через свій побут: немає електрики, немає магазинів, немає того, немає іншого... Аби щось купити, треба йти туди, де можуть стріляти. Вони не сприймають цього як трагедію країни, лише як власну трагедію, у якій хтось винен. ВВС Україна: Люди з такою ментальністю живуть лише на Донбасі? А. К: Їх можна, мабуть, знайти і на російському Донбасі. Ростовська область, Новочеркаськ, шахти… Це села, які знаходяться між величезними індустріальними об'єктами, де ієрархія створювалася масовими працедавцями: або шахтами, або заводами. Я думаю, якби війна дійшла до Запоріжжя, там, мабуть, було би щось схоже. На Запоріжжі чи на Кіровоградщині… "Запоріжсіч" може об'єднувати людей, які живуть в селі за 25 кілометрів від заводу, і тих, хто живе в Запоріжжі. Грань між містом і селом стирається, але нова спільнота не виникає. Такі населені пункти - це одночасно і дім, і дача, і будинок пенсіонерів… Це просто такий спосіб старіння. У нас тут в селі все зовсім інакше: є садиба, можуть кури бути свої, є відчуття свободи і відчуття простору. А ці люди не залежать від землі, у них немає з нею зв'язку. У героя книги Сергійовича зв'язок із землею, скажімо так, майже естетичний, а не господарчий. ВВС Україна: Чи це є причиною того, що на Донбасі сталася війна? А. К: Значною мірою - так. Люди не відчували державу, а жили за місцевими законами. Законами, впровадженими місцевою владою, яка не представляла собою державу в політичному сенсі. Це були "господарі" цієї території, які контролювали, отримували гроші, вирішували, кого карати, кого не карати. Книга "Сірі бджоли", яка увійшла до довгого списку Книга року ВВС, розповідає про село у сірій зоні, в якому залишилися жити лише двоє ВВС Україна: Головний герой Сергійович дізнається про зникнення свого друга, татарина, і свавілля російського ФСБ, але продовжує називати Крим - "раєм". Як це може поєднуватися? А. К: І що? Є кліше, є ілюзія - а є реальність. І все його перебування в Криму - це боротьба ілюзії, яка у нього в голові, з реальністю, з якою він стикається. До цього призводить прохання кримської татарки Айсилу (з'ясувати причини зникнення її чоловіка - ред.), ставлення до нього з боку ФСБ і поліції, осуд місцевих російськомовних, за те, що він "якшається" з татарами, а не з російськомовними… ВВС Україна: Втрата такої ілюзії про Крим як про райське місце відображає ваш досвід? А. К: Ні. Я востаннє був у Криму в січні 2014-го року з дружиною і дітьми. Хоча вже тоді там було повно російських прапорів. Але мені не обов'язково переживати те, що й мої герої. У справах Криму мене консультували Ільмі Умеров, якого звільнили з в'язниці, Айдер Муждабаєв, Гульнара Бекірова та інші, і я їм довіряю. Кримчани, які читали "Сірі бджоли", провезли російське видання у Крим "нелегально". Купили 10 примірників і сказали, що будуть роздавати - на їхню думку, ця книга обов'язкова до прочитання в Криму. ВВС Україна: Під час подорожі Сергійович стикається з обома сторонами російсько-української війни, але так і не займає особистої позиції. Як ви до нього ставитеся? А. К: Якщо я про нього пишу, якщо він головний герой, то я йому співчуваю, звичайно. Він не розуміє своєї вини, якщо вона є. Людина, яка не усвідомлює вини, не відповідає за свої вчинки. Тому що відповідати можна перед собою, коли знаєш, що зробив щось не так. Він просто у своїй системі координат намагається розібратися, що добре і що ні. І коли він розуміє, що російський волонтер сам і є снайпером, який, мабуть, убив того хлопця, який ішов з цукерками до села Світле, то хоче врятувати Петра (українського солдата - ред.). І показує Петру лежанку снайпера. В результаті російський доброволець загинув, його зібрали по шматках, а Сергійович не відчуває вини. Тому що він навіть підсвідомо - на українському боці. Адже снайпер для нього - "чужий". Він не тільки не з його вулиці, не з його села, а взагалі з Сибіру і тут щось робить, зі зброєю. ВВС Україна: Ви згадали про відповідальність. А писати про війну - більш відповідально, ніж на інші теми? А. К: Звичайно. Цей роман повністю вибивається з мого стилю. У мене тут немає чорного гумору, іронії чи абсурду. Я втратив почуття гумору, починаючи з Майдану! І коли я писав "Сірі бджоли", у мене і думки не було робити це чорною комедією - тут немає для цього місця. Раніше я не міг писати без гумору, він все одно десь влізав. А сюди не вліз. ВВС Україна: Для кого Ви писали цю книгу? А. К: Для них, для людей, які можуть орієнтуватися тільки в спрощеній системі координат - тих, хто шукає причини, чому вони нещасні, чому з ними трапляється те, що їм не подобається. У грудні я знову їду на Донбас, тепер із цією книгою, саме фронтовими містами - от і подивлюся. Але для всієї України "Сірі бджоли" теж підійдуть, аби показати ментальність цих людей. Щоб не очікувати, що вони змінять один прапор на інший і стануть завтра патріотами. Це книжка про людяність і про спроби порозуміння. А також про те, що запускати в голову кліше, які ми дуже любимо, - це безглуздя, яке розірве Україну. Андрій Курков у Слов'янську під час подорожі на форум "Донбас - Україна. Порядок денний" у липні 2015 року ВВС Україна: Під час прочитання не могла позбутися асоціацій з "Інтернатом" Сергія Жадана. Це справедлива паралель? А. К: Так, писали в газетах, що тема близька… Але це просто дві книжки про Донбас і про людей із сірої зони, з сірою ментальністю. Більше там нічого спільного нема. У Жадана є "екшн", є постійні монологи. У мене "екшна" набагато менше, натомість більше статики і пейзажної прози, менше героїв, менше блимає перед очима. Окрім того, у мене є Крим і звичайна Україна, але з людьми, які повернулися з війни. ВВС Україна: Чи Ви відчуваєте, що ця мирна Україна забуває про Крим? А. К: Здається, це перший роман, в якому Крим згадується! Крим анексований 4 роки тому. Жодної книжки я не бачив про те, що відбувалося після анексії Криму. Це означає, що письменники не відчувають, що про це треба писати, або що ніхто не хоче читати про Крим. Я не питав наших письменників, чому вони не пишуть про Крим. ВВС Україна: А в політиці, на вашу думку, Криму приділяють достатньо уваги? А. К: Він відсунутий на край, він не актуальний, актуальний лише Донбас. Я це пояснюю тим, що в Криму вже є російська влада і російська армія - офіційно. А Донбас все ж таки захоплений сепаратистами і формально не є територією Росії. Він є територією України, і навіть Росія це визнає, хоче, щоб Україна домовлялася з лідерами сепаратистів і щоб тут виникло Придністров'я номер два. ВВС Україна: Можливо, про Крим згадають "до виборів"? А. К: Тільки якщо тема Криму буде звучати в публічному дискурсі, в мас-медіа, тільки тоді він стане темою політичних дебатів. Але я не думаю, що Крим буде в програмах партій на парламентських виборах чи в президентських програмах. Усі хочуть одночасно мир і повернення суверенітету. Але без плану, без концепції, як цього досягти. Крим - це найважча тема для дискусії, тому що відповідати на запитання, як повернути Крим, не стане конкретно ні Тимошенко, ніхто. ВВС Україна: Є надія повернути Крим "культурним" шляхом, наприклад, завдяки літературі? А. К: Таким способом можна повернути Крим до порядку денного. У мене перший зарубіжний переклад виходить за місяць в Ірані на фарсі. У грудні - Данія, потім Англія, Франція, Італія та інші. Це означає, що книжка буде годувати мозок, уяву і розуміння зарубіжних читачів. Так я повертаю Крим в розряд актуальних політичних подій. А вже як на це будуть реагувати читачі - це їхня справа. Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC!
150316_vs_poroshenko_special_status_law
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/03/150316_vs_poroshenko_special_status_law
Президент: спеціальний статус для районів Донбасу лише після виборів
Президент Петро Порошенко вніс до парламенту законопроект, яким надавати спеціальний статус для контрольованих самопроголошеними "ДНР" і "ЛНР" районам Донбасу пропонується лише після проведення місцевих виборів за українським законодавством.
Відповідно до проекту, "особливості" місцевого самоврядування в таких районах мають починати діяти з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування, обраними відповідно до Конституції та законів України. У законопроекті стверджується, що на таких виборах має бути гарантоване спостереження ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Текст законопроекту опубліковано в понеділок. Раніше повідомлялося, що в ніч на неділю Петро Порошенко вніс до Верховної Ради проект постанови про визначення окремих районів Донбасу з особливим порядком місцевого самоврядування.
050128_piskun_gongadze_exp
https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2005/01/050128_piskun_gongadze_exp
Піскун проведе ще одну експертизу тіла Ґонґадзе
Генеральний прокурор повідомив, що найближчим часом буде проведено міжнародну експертизу з опізнання тіла журналіста Георгія Ґонґадзе.
"Ми проводимо експертизу, яка буде ідентифікувати тіло, яка стовідсотково встановила б, що це тіло Георгія Ґонґадзе", - сказав він. За словами генпрокурора, еспертизу найімовірніше проводитимуть в Німеччині, або Швейцарії за участі базованої у Франції організації Репортери без кордонів. В експертизі також братимуть участь українські фахівці. Напередодні, промовляючи у Стразбурзі, Віктор Ющенко заявив, що найближчим часом справу про вбиство Ґонґадзе буде передано до суду.
041006_citizenship_interactive
https://www.bbc.com/ukrainian/forum/story/2004/10/041006_citizenship_interactive
Подвійне громадянство: ваша думка
Продовжуючи дискусію щодо ідеї запровадження подвійного громадянства в Україні, Українська служба Бі-Бі-Сі пропонує обговорити цю тему в інтерактивній програмі.
На вашу думку, чим допоможе чи зашкодить Україні можливе запровадження подвійного громадянства? Чи ви хотіли б скористатися цим особисто і, якщо так, паспорт якої держави хотіли б отримати? Як дозвіл мати більше одного громадянства вплинув би на ситуацію в цілому регіоні? Програма пройшла в ефірі у п'ятницю, 8 жовтня, з 19-00 по 19-30 за Києвом. Форум закінчено, дякуємо всім, хто взяв участь у обговоренні. Бі-Бі-Сі просить дописувачів, які володіють українською мовою, писати саме нею - це дає можливість редакторам частіше поновлювати форум, зекономивши час на перекладі з інших мов Цікаво, а яка іще країна крім Росії (і Лукашенщини) захоче надати мені своє громадянство як друге (чи перше)?, Хібащо якесь Зімбабве, бо ні в Франції, ні в Канаді мені прописатися навряд чи вдасться. Не знаю, як хто, а особисто я в ніяке "зімбабве" переїздити не бажаю, і друзям не раджу. крім того, це означатиме, що усі бажаючі "зімбабвці" зможуть отримати наше громадянство і приймати посильну участь в наших "незімбабвських" (покищо) виборах? ото простір для застосування адмінресурсу...Роман, Львів Вибачте, пишу англійською - мій комп'ютер не налаштований на іншу мову. Я дуже молодою вийшла заміж за іноземного громадянина - ми обоє були студентами. Після закінчення освіти ми виїхали з СРСР. У цій країні, аби працювати за професією, мені треба мати їхнє громадянство. Отже, я його прийняла. Після розвалу СРСР мені запропонували в консульстві прийняти російське громадянство - від чого я відмовилася: вся моя родина - в Україні. У 1993 році ми переїхали до США, де я зв'язалася із українським посольством, аби поміняти мій старий радянствий паспорт на український - і там я дізналася про нові правила. Звичайно, мені не дали паспорта. Я була вражена! Я провела майже 20 років за межами України і не розумію, як подвійне громадянство може пошкодити. Ми живемо в 21 сторіччі - треба бути більш гнучкими, якщо ми хочемо чогось досягти, не важливо - в особистому житті, економіці чи політиці.oxana kloub, canada Паспорт у громадян України має бути один - український, до того ж слугувати він має лише для закордонних поїздок (наприклад, до глибокої Росії), а не заміняти собою посвідчення особи (т. зв. внутрішній паспорт). А от записи в паспорті мвють бути двомовні - украінською мовою, як державною, та по есперанто - як нейтральна мова. Про це недавно натякнув депутат В. Яворівський, який жартома й скептично запропонував зробити офіційними в Україні всі мови + есперанто й латину. До речі (до уваги Яворівського), латина не є нейтральною мовою, а державною у Ватикані. Лише національно-нейтральна мова ЕСПЕРАНТО може слугувати на міжнародному рівні, не даючи переваг будь-якій стороні міжнародного права. Підкреслюю, не французька, не імперіалістичні російська й англійська, а лише - ЕСПЕРАНТО (або їй подібна за сутністю).Віктор Паюк, головний представник Світової Спілки Есперанто в Україні, член Лондонського клубу Українцю потрібен один паспорт. Але якщо переможе Янукович, може прийдеться шукати кращої долі десь подалі від Батьківщини. Гадаю,що в цьому разі, при Януковичі, розпочнеться новий розподіл майна і подальший розвиток УКРАЇНИ, і без того кволий, припинеться на якийсь час.АНАТОЛІЙ, ДОНЕЦЬКА обл. Перечитав наявні тут коментарі і вирішив написати трохи своїх думок. По-перше, я побачив, що не всі розуміють, що означає термін "подвійне громадянство" - очевидно, багато людей подумало, що по запровадженні інституту подвійного громадянства кожен громадянин України стане автоматично і громадянином Росії. Насправді це означає, що для набуття підданства іншої держави не обов'язково відмовлятися від вже наявного. Це нормальна практика, яка існує практично у всіх розвинутих країнах світу. По-друге, хоча в Конституції і згадано про єдине громадянство, на практиці немає механізму позбавлення громадянства України її громадян, які вже набули підданства іншої держави. Немає цього і в Законі про громадянство. По-третє, і це важливо, Україну і далі переслідує привид тоталітарного радянського минулого що стосується питань громадянства. Наприклад, чому не спростити процедуру виходу з громадянства України? Наразі це здійснюється за старою дозвільною системою, тобто потрібно спершу оформити дозвіл на право проживання за кордоном (це би мало обходити країну, в якій людина зібралася замешкати, але аж ніяк не Україну - якщо я наприклад отримав право проживання в США від їх уряду, то чому мені це має дозволяти або не дозволяти Україна?!), і вже пізніше подати заяву на вихід з громадянства України. До першої заяви потрібно долучити багато різних довідок "про відсутність претензій" від батьків, чоловіків/дружин (наявних і колишніх), з місць роботи за останні п'ять років тощо. Це нагадує дрімучі радянські часи. Такі речі в цивілізованих країнах робляться простою особистою заявою до якої може бути долучений документ, який підтверджує, що після виходу з даного громадянства подавачу буде надано інше.Олександр, Львів Подвійне громадянство мало бути присутнє тоді, коли Україна була б колонією Росії, і українці в душі, а не на папері, неіснувало. Кожна нація гордиться тим, що вона ЄДИНА в усьому світі, то чому українці, які так запекло і з такою пристрастю боролися за свою незалежність. Чому ми зараз зобов'язані повністю і цілком підкорятися Росії, яка не є нашим другом, і тим більше - старшим братом, а просто напросто - завойовником. Саме в Російській федерації за неофіційною статистикою проживає найчисельніша діаспора українців, то чому Росія не запровадить для наших людей подвійне громадянство? В нас прекрасні чорноземи, чудесні краєвиди, і хороші люди. То чому ми зобов'язані виконувати чужі накази чужих людей, яким байдуже до нас, і котрих цікавить виключно наше багатство, а не наш добробут. Я проти подвійного громадянства і проти пасивного суспільства, якому байдуже до держави, у якій проживає.Оля, Львів Цікаво, а як бути з подвійною військовозобов'язаністю? З військовою та державною таємницею? Чи українські призовники з подвійним українсько-російським громадянством будуть гарантовані від призову у російську армію? Як поєднати не тільки права, але й обов'язки громадянина однієї й другої країни? Чи продумані ці речі у проекті пана Януковича, чи це лише звичайний "попу-лизьм" не надто задумливого електорату?Ігор, Київ Цікаво, а як бути з подвійною військовозобов'язаністю? З військовою та державною таємницею? Чи українські призовники з подвійним українсько-російським громадянством будуть гарантовані від призову у російську армію? Як поєднати не тільки права, але й обов'язки громадянина однієї й другої країни? Чи продумані ці речі у проекті пана Януковича, чи це лише звичайний "попу-лизьм" не надто задумливого електорату? Багато з тих, хто приймає участь в цьому форумі, наголошують на зручності мати подвійне громадянство для безвізового перетину кордона. Але ж громадянсто певної країни несе не тільки права а і обов"язки. Чи готові ті люди, які прагнуть іноземного громадянства, взяти на себе всі обов"язки громадян цієї країни? Чи вони дійсно зацікавленні у відстоюванні інтересів цієї країни та участі у суспільному та культурному житті? Мені здається, що питання покращення візового режиму можна вирішувати у двохсторонньому порядку. Адже є багато прикладів в сучасному світі, де громадяни певних країн, не маючи подвійного громадянства, мають можливість подорожувати у певні країни світу без віз.Вячеслав, Лондон, Великобританія Подвійне громадянство, це запасний вихід для ловкачів які нічого спільного з Україною не мають.Сергій, США Подвійне громадянство - це шляхи відходу для Остапів Бендерів.Ярема, США Розвиток людства все більше і більше відривається від національних територій - розвиток детериторизується. Йде глобалізація, котра дозволяє радикально прискорити обмін знаннями та вміннями і на цій основі забезпечити більш швидке зростання продуктивності праці. Прискорюється міграція людських ресурсів. І тому гострота питання: "Громадянин якої країни ти є?" відсувається на задній план. МИ БУДЕМО ВИМУШЕНІ ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМУ ПОДВІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА. Яким чином - виходячи із сприяння державою найкращого розвитку особистості. Треба над цим працювати. Щодо обіцянок Віктора Януковича про впровадження україно-російського громадянства, то це є звичайна передвиборча брехня.Віктор Лисицький, Київ Звичайно, питання вибору громадянства є особистою справою кожної людини. Якщо розглядати Україну, то для нас це питання є одним з чинників збереження етносу. За умови існування подвійного громадянства, через певний період (декілька десятків років) більше половини українців просто розчиняться у цьому світі. Більшість наших співгромадян, які перебувають у розвинених країнах, вважають, що "хтось" має побудувати "дома" цивілізоване суспілство (так нажаль вважає більшість українців - тому так виглядаємо). Впевнений, поки не навчимося відстоювати свої права і свободи, доти і будуть ставити над нами різні екперименти щодо нашого "ощасливлення". Не потрібно нам ні другої мови, ні громадянства, і ніякої "братерської" допомоги, може тоді почнемо жити своїм розумом і спроможемось організуватись у нову громадську спільноту.Василь, м.Київ Чи Ви тут чи Ви там? Визначайтеся. Я визначився. Я тут. В Україні.АНДРІЙ, Одеса Подвійне громадянство є тим фактором, який дозволить громадянам України, які дійсно контактують з міжнародною спільнотою, полегшити своє життя на законній підставі. А то зараз виходить, що злочинці на зразок Лазаренка можуть отримувати по два, три чи скільки завгодно паспортів, а законослухняні люди мають відчувати незручності при поїздках за кордон. Анна, Київ Думаю, що до подвійного громадянства має бути таке ж ставлення, як і до подвійного шлюбу, - негативне. Саме подвійне громадянство потрібне особам, яким недостатньо захисту однієї держави, і, передусім це "елітні" представники влади та бізнесу з явно корумпованою чи кримінальною репутацією. Історія українського політикуму та бізнесу знає багато таких прикладів.Особисто мені вистачає і одного громадянства.Олександр Коломійчук, Київ Якби "подвійне громадянство", про яке говорить дехто з українських політиків, не було для них синонімом "українсько-російського громадянства", ідею можна було б хоч якось обговорювати. Однак зараз йдеться саме про паралельне запровадження імперського підданства. Вважаю, що отримати паспорт однієї з країн ЄС чи, приміром, США для українця є нереальним. Окрім того запровадження подвійного громадянства вимагає відповідних змін до Конституції у Верховній Раді, де зібрати 2/3 голосів не зможе зараз ніхто. Тому це не більше, аніж передвиборний популізм з метою зібрати побільше голосів у проросійських реґіонах України. По виборах про подвійне громадянство та другу державну мову просто забудуть.Всеволод, Львів Україні не потрібне подвійне громадянство.Мар'ян, Lviv Громадяни СНД їздять по СНД без віз. Тому подвійне громадянство важливо перш за все тим, хто мешкає за кордонами СНД. На мою думку, кращим варіантом може бути компроміс - подвійне громадянство з країнами, що не входять до СНД. Для людини можливість отримати друге громадянство це право на вільний вибір. Людина, яка буде мати європейський або північноамеріканський паспорт, отримає можливість вільно їздити по світу, не питаючи кожний раз дозволу від посадовця. Останні проти цього, тому що вони позбавляються від права керувати людьми, вказувати, відказувати, вимагати хабаря і т.д. Що до внутрішнього паспорта, то майже всі країни мають такий документ, але під іншою назвою - посвідчення особи. Наприклад, у Німеччині – «персонал аусвайс».Ілля Крічман, Німеччина Громадянство повинне бути лише одне. Вільність пересування з країни в країну та подвійне громадянство - дві зовсім різні речі.Ігор, м.Київ Ні - подвійне громадянство надто легко підробити.Пол, Австралія Оскільки ця дискусія випливає з заяв Януковича, моя перша реакція є такою. Я не очікую від цієї людини нічого доброго. Тому нема сенсу обговорювати. Без зв’язку з цією особою. Громадянства інших країн надається згідно законів цих країн. Тому Україна і Українці не мають впливу на набуття тих громадянств. Тому набуття громадянства Панами не може бути згідним або не згідним з українським правом. Навіть, якщо воно набуте Українцем. Україна може тільки визнавати чи не визнавати перебування свого громадянина ще й в іншому громадянстві.Юрій Вест, Івано-Франківськ Перебуваючи деякий час далеко від рідної землі, я ніколи з дітьми не забуваю про неї - і словом, і ділом, маючи неабияку турботу за дитячий будинок в одному з південних міст. Я, до речі, вражений, який відгук та симпатію має Україна в серцях американських людей, від заправника на бензоколонці до Президента, з яким мав привілей зустрічатися тричі. Тому подвійне громадянство сприймається просто як логіка речей, як найелементарніша справедливість, яка не коштує майже нічого. Залучення своїх синів та дочок до великої родини здатне принести Україні немалу користь, можливости та світовий досвід її громадян за кордонами. Наразі маю українське громадянство, але людей Америки справді полюбив не менше.Віктор, США-Україна Нам розвинута країна потрібна, а не кількість паспортів, щоб не сидіти за кордоном, заробляючи на життя, а робити це в себе вдома.Василь, Тернопіль, Україна-США Я вже кілька років живу та працюю в Ірландії. Все дуже добре - робота, платня, життя. Але як тільки мова про те, щоб на вихідні з'їздити за кордон (Ірландія на входить до шенгенської угоди), починаються всім відомі проблеми з візами. Тут дають їх досить легко, але все ж почуваєш себе людиною другого сорту. До незалежності ми були за залізною завісою - зараз поза вільним світом, тому що паспорт не той. В лондонському аеропорту Хітроу я півгодини запевняв прикордоників, щоб дозволини мені переіхати до аеропорту Ґетвік, не маючи британської візи. Мій трирічний син моє ірландський паспорт. Сподіваюсь, що він у майбутьному буде відвідувати українську школу, в Україні, щоб знав і любив Україну, мову, історію. Але ірландський паспорт та громадянство йому теж буде потрібно, щоб бути людиною першого сорту, зокрема в Європі. На жаль, ми - українці - ще не члени світової спільноти. Зокрема, громадянам Гондурасу віза до Ірландіі не потрібна...Костянтин Шуміхін, Ірландія Я мешкаю за кордоном, але є українець - і вважаю, що нам потрібне подвійне громадянство. Для того, щоби жити як нормальна людина за кордоном та мати усі права та усю допомогу, мені потрібно мати громадянство цієї країни. Але я не хочу відмовлятися від мого українського громадянства. І якщо влада не прийме рішення та не встановить подвійне громадянство, то в мене тоді залишається тільки обрати між: 1) жити як людина в тій країні, де живеш, і прийняти громадянство; чи 2) залишити українське громадянство, але не мати прав у тій країні... У багатьох багатих країнах вже давно існує подійне громадянство. Що нам, буде від нього гірше? Ні! Так у чому ж тоді проблема?Олег Іваненко, Швеція Конче необхідно негайно запровадити інститут подвійного громадянства в Україні. Таке рішення могло б значно полегшити життя етнічних українців за кордоном і надати їм змогу брати участь у виборах. Категорично не погоджуюсь з паном Удовиченком зі Львова, який називає факт існування двох паспортів ліцемірством по відношенню до обох країн. Чи відомо вам, вельмишановний, скільки людей у тому ж Ізраїлі - євреїв і українців - вболівають за долю України, засновують земляцтва, організовують поїздки по рідних місцях? Нещодавно Міжнародний Єврейський конгрес вихідців з України профінансував перебування дітей, здоров'я яких зіпсовано Чорнобильською трагедією, і усі ці гуманітарні заходи можно тільки поширити, якщо буде подвійне громадянство. І не треба в кожному, хто від'їздить за кордон, бачити ворога ... "Мені однаково чи буду я жить в Україні чи ні, Чи хто пом'яне, чи забуде мене в степу на чужині. Однаковісінько мені. Та не однаково мені як Україну злії люди присплять лукаві і вогні її окраденую збудять. Ох не однаково мені!" Цей вірш написаний Кобзарем під час його перебування у казахстанському вигнанні.Тимур Рахман-Печений, Ізраїль Я народжений в Україні, проживаю у США 15 років, не маю українського громадянства. Я б з задоволенням отримав друге громадянство, хоча я не збираюся повертатися на постійне проживання. У відпустку я їжджу. У нас не є проблемою отримати візу. Але якщо думати з користю для України, то краще мати тільки одне громадянство. Тому що менше мотлоху буде приїжджати на Україну, а значить - менше принесуть шкоди. У США для внутрішнього користування ми маємо посвідчення водія або посвідчення особи. Паспорт потрібний тільки для виїзду за кордон. Дуже багато американців ніколи в житті не мали паспорта. Для чого вигадувати велосипед.Мирон, Вашингтон, США Коли людина живе в нормальній країні, їй не потрібне подвійне громадянство. У неї навіть не може виникнути така думка. Подвійне громадянство - це рід страхування, яке нині потрібне, на жаль, більшості населення України; в багатьох випадках це просто єдиний вихід, щоби вижити. Чому б не підійти до проблеми саме з цього боку?Анатолій, Німеччина Думаю, що рішення народу про подвійне громадянство засвідчить зневагу народу до своєї країни і слабкість самого народу. Таке рішення говоритиме про те, що паспорт громадянина України є документом, який не визнається і, що легше стати поляком, росіянином, американцем і задовільнити свої потреби в житті. Слабі духом завжди намагаються сховатись за сильніших. Відчуваю повагу до людей, які захищають своє імя, в своєму домі, незалежно від національності. Так, мені було б дуже зручно мати два паспорти, але я не можу мати дві батьківщини, відповідно я не можу бути справжнім громадянином двох країн. Це було б лицемірством по відношенню до обох країн, обох народів. Не потрібно вплітати сюди ні економіку, ні соціальні програми. Якби все було б так просто, то ми б давно вже були громадяни однієї країни. Не варто зводити свій громадянський обовязок (не перед владою) до вишитих сорочок та українських пісень. Для Бі-Бі-Сі. Доброго здоровя. Просив би Вас. пропустити моє висловлювання. Сподіваюсь, що люди, які читатимуть його, вийдуть на більш високий рівень розуміння понять, які існували задовго до утворення країн. Дане розуміння мало б підняти моральний дух представників всіх національностей і розмежувати поняття матеріальні та духовні. Тільки сильні духом громадяни можуть будувати свою країну і гідно існувати під сонцем. Слабкі - будуть плакатись, бідкатись і співати пісні ("Собаче серце").Вячеслав Удовиченко, Львів Я розумію, чому українці, які живуть за кордоном й ті, хто має таких родичів, прагнуть отримати подвійне громадянствою Але в цьому питанні вони злегка непатріотичні. Прагнучі поліпшити своє становище, вони мають подумати про майбутнє України. Бо ми бачимо до чого напружене становище в Абхазії, та як цьому сприяє подвійне громадянство. Російський чиновник став абхазьким чиновником. Російські громадяни будуть обирати та обиратися. Кого вони обируть? Ми зараз маємо лефіцит патріотизму влади, а що буде, коли вибирати будуть росіяни. На чію користь буде працювати така влада? Це питання зараз недоречно, тому що дуже складний період проходить Україна. Подвійне громадянство допоможе їй,але в майбутньому, коли вона стане дійсно незалежною та розвиненоюЕлена, Київ Подвійне громадянство, як і будь-яке інше явище, має як позитивну, так і негативну сторони. По-перше, тому що для багатьох ця реформа вирішить проблему, пов'язану з реальним та формальним місцем проживання, приналежності до тієї чи іншої країни, а також дасть можливість скористатися всіма відповідними пільгами. Це також дозволить залучити до нашої країни кваліфіковану робочу силу з інших країн. Але, з іншого боку, чи захоче хтось із українських видатних людей, висококласних професіоналів, лишатися працювати в наших умовах, а не продавати свій труд за кордон за гідну платню? Та й що ми будемо робити з кримінальними елементами з інших країн, які "за символічну платню" захочуть прийняти українське громадянство і жити в нашій країні?Тетяна Миськова, Україна Подвійне громадянство в випадку України небезпечне, бо, беручи до уваги нещодавній закон з приводу закордонних українців, є абсолютно штучним. Ситуація з подвійним громадянством схожа на ситуацію з двома офіційними мовами. Офіційний статус російської мови буде смертним вироком українській мові. Хоча у Швейцарії так би не сталося. У кожній країні є свої політичні й культурні реалії. Окрім того, подвійне громадянство потягне за собою зростання цін на житло.Віктор, Франкфурт-на-Одері, Німеччина Подвійне громадянство в Україні - це один з найдієвіших важелів впливу на розвиток економіки та соціальну направленість державної політики. Це буде стимулом для влади для забезпечення найкращимх умов для проживання в Україні, роботи, підвищення гідності ставлення до людини. Адже влада буде усвідомлювати що громадяни можуть покинути цю країну, свої зусилля вона повинна буде направляти на недопущення нової волни втечи "мозку" України. Авжеж є і зворотній бік цієї проблеми. Необхідно вирішити що більш важливе для СУСПІЛЬСТВА, а не для влади. Сам би я хотів мати другий паспорт. Я згоден з прислів'ям "Риба шукає де глибше, людина - де краще". Якщо я не можу реалізовати себе в Україні, то чому я повинен залишатися в цій країні. Я буду шукати те місце, де я зможу себе реалізовати в повній мірі, приносячи користь суспільству.Сергій, Київ Поділяю думку Бориса з Умані. Дуже б хотілось, щоб українці з діаспори мали подвійне громадянство, але ...так багато "але" стоїть на перешкоді. Одні говорять - добре. інші - ні. Ті, що живуть за кордоном мали б вигідне розвязання проблеми, але...Чи від цього Україна мала б вигідне розвязання?-це важке питання і мені здається, що розібратись в цьому питанні повинні допомогти комперентні особи. Дуже легко керуватись особистою вигодою- мені теж вигідно б було подвійне громадянство, та я б не ризикнула за нього агітувати, не перевіривши всього що говорить і "за" і "проти", що вигідно не для мене, чи моєї родини, а що вигідно для моєї України. Мені подобається відповідь Марії з Швейцарії. Дуже важко з нашим паспортом залагодити багато справ, але не лише дипломати повинні дбати, а ми теж. Ні, я хочу мати паспорт своєї держави і хочу прислухатись до голосу мого серця, яке мені наказує, що заради України я готова мати незручності, але жодного іншого громадянства, бо то б була катастрофа для України -це моя особиста думка, я не є політик і не претендую на категоричнісь. З повагою,Ніна Падун, Гданськ(тимчасово), постійно - Київ Мені, українцю, потрібен лише один паспорт. Ні панамського, ні тим більше російського не потребую. Якщо говорити ширше, то український закордонний паспорт повинен мати більше сторінок. Кількість зарубіжних поїздок у багатьох громадян зростає, а візи та відмітки на кордоні вже нікуди ставити. Така халепа трапилася зі мною. Не полетів у термінове відрядження через таку проблему. Мають же громадяни США 50 чи 100 сторінок в своїх паспортах. Таку практику МВС має врахувати, замовляючи друк паспортів. У радянські часи існували ж додаткові "вкладиші". Радив би і МЗС України захистити наших громадян. Деякі візові відділи зарубіжних посольств в Україні з величезною насолодою прикрашають паспорти українців спеціальними штампами про відмову в наданні візи. Особливо цим зловживає одне шановне Посольство, розташоване біля Оперного театру в Києві, додатково ввівши новацію - десятки (якщо не сотні) відмов щодня, неповернення попередньо оплаченого консульського збору. Раніше хоча б половину суми віддавали. Деякі наші громадяни обурені безпідставними штампами та подальшою грою у мовчанку. Українці пишуть німецькою мовою апеляції, а відповідь з тисяч громадян одержуть лише одиниці. Мабуть таки бракує поваги до нашої держави та її громадян. Тобто, на мій погляд, потрібно не подвійне громадянства запроваджувати, а добиватися шанобливого ставлення до Паспорта з Тризубом.Володимир, Київ (Нагадуємо, що Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за інформацію, викладену на цьому форумі, - в тому числі це стосується нібито величезної кількості сторінок в американських паспортах) Я не хочу подвійного громадянства, хоча в мене багато родичів у Росії. Я не хочу, щоб мій син, потрапивши на територію Росії, міг потрапити у воюючу армію.Володимир Івлієв, Київ Подвійне громадянство - це плюс, і воно дає великі переваги як країні, так і населенню. Існує дві категорії: 1) люди, які хотіли б здобути українське громадянство як друге (українська влада вирішуватиме, кому його надавати - професіоналам, фінансистам та іншим), 2) українці, які за кордоном і хочуть зберегти свій статус, придбавши друге громадянство. Обидві категорії будуть вигідними фінансово та соціально. Це тільки виграшна ситуація для країни, а також вона дозволить інтеграцію до розвинених економік світу.Jim, AU Питання: скiльки паспортiв потрiбно громадянину незалежної країни? Вiдповiдь: два - перший державний (громадянський) - другий - закордонний. От i усе, якщо iнше, то не є незалежна країна...Iгор, Донецьк На мою думку сьогоднішні державні керіваники такі як Азаров, Чечетов - не мають прва займати такі посади держ.службовців бо не знають української мови і останні дії А. за пів року свідчать про те що йму можна надати російське громадянство - незрозумілим для мене є одне щому питання про єд.екон. простір не винесли на референдум, адже для того щоб стати незалежною в Україні був проведений референдум ?! Якщо пан Янукович хоче подвійне громадянство то можливо нехай воно булоби Європейским - люди більше від цього вигралють. А другою мовою Англійська...Андрій, Україна Подвійне громадянство Україні ніяк не завадить. Це повинна вирішувати не абстрактна Україна (тобто чиновники), а її мешканці. Потрібно воно їм - отримали подвійне громадянство! Чутки ж про незалежність України - сильно перебільшені: як вона ще існує як держава - велика загадка. За всіма ознаками, з також олігархічною політикою влади і пофігізмом населення - політичний і економічний банкрут.Сергій, Дніпропетровськ Подвійне громадянство - повний абсурд. Простіше було би видати паспорти, в яких у графі "громадянство" вказано: громадянин світу. Я за національністю українець, дружина - росіянка. Яке громадянство приймати моїм дітям? Російсько-українське? Батьківщина - це там, де ти народився і виріс. Для мене, дружини і моїх дітей - Україна. Батьківщину, як і батьків, не вибирають. Всі ми, хто тут живе, - українці, навіть моя дружина -громадянка України.Володимир Карпенко, Суми Головна причина побоювань щодо подвiйного громадянства в Украiнi, як менi здається, це велика кiлькiсть громадян росiйського походження, чи й українцiв, для яких Росiя залишаеться "центром притягання". Мабуть, i справдi тут є певна загроза для молодої держави. Та ще й на тлi нинiшнiх вельми сумнiвних змiн у Росii. Тому вважаю, що введення подвiйного громадянства було б поспiшним кроком на даний вимiр часу. Хоча особисто я б бажав стати громадянином країни, яку вважаю своєю батькiвщиною. Це єдине мiсце, де я вiдчуваю себе вдома.Ф.С. Кот, Хабаровськ Проблема в тому, що більшість людей бачать питання подвійного громадянства виключно в практичній площині, і тому схвалюють удею подвійного громадянства, бо можуть здобути з цього вигоду (легше подорожувати в Україні й за кордоном). Втім, для всіх держав, особливо для молодих держав, як Україна, подвійне громадянство - це перш за все політична проблема. Політично подвійне громадянство ослабило б незалежність України, зокрема дозволивши Росії втручатися у справи України під приводом захисту своїх громадян. Ті ж українці, які живуть зараз за кордоном, хочуть громадянство іншої країни і не хочуть втратити права в Україні, мають знати, що зараз в Україні прийнято новий статус закордонного українця. Було б добре, якби українські закони дозволяли закордонним українцям подорожувати до України без віз - парламенту треба б подумати над цим у майбутньому.Оксана, Україна/СШA Інститут подвійного громадянства наразі сприятиме посиленню ролі Російської Федерації на наших теренах. Це фактор нестабільності і міцна основа майбутніх тектонічних конфліктів. Росія захищатиме своїх громадян в Абхазії, Приднісров'ї, Південній Осетії. Проблеми приватної особи слід вирішувати інакше. Поки що подвійне громадянство виконуватиме роль одного з вельми дієвих механізмів неоколоніалізації.Теннет Кайнен, Київ Шановний Дмитре, твоя реакція є абсолютно адекватною. Проте чи не гадаєш ти, що питання подвійного громадянства - кремлівська качка напередодні виборів? Росія з успіхом втручається у внутрішні справи України і без цього. А приклади Абхазії або Пд Осетії не зовсім відповідають теперішній ситуації в Криму чи на Донеччині. Адже, на відміну від Тбілісі, Київ тримає під контролем ці території і вже давно не чути про сепаратистські рухи на зразок Криму за часів Мешкова. Чому? Тому що триває викривлений, але поступовий процес культурного зближення між різними регіонами України. І навіть якщо наша культурна ідентичність строката і далека від ідеалів Грушевського, це все ж таки надбання сучасної української політичної (а не етнічної) нації.denys, france Відсутність подвійного громадянства - ще одна ознака холуйства, якщо добре подумати й розібратися. Угорці, Чехи, Поляки, Прибалтійські країни якось не бояться отого подвійного громадянства, а от, бачте, українці злякалися! Бо, бач, старший братець може пальчиком помахати! От і треба, мовляв, мільйони наших же українців, розкиданих по світі білому кидать напризволяще, бо, бачте, Росія погрозить!!! ХА ХА ХА! Це ще краще, як у тому анекдоті про довгоносика,-посієм цього року 1000 га - нехай подавиться. А як оті українці за кордоном, та навіть у самій Росії побачать, як їх київські Понтії Пілати від них умивають руки, чи дуже рватимуться додому допомагати піднімати оту ж саму пресловуту Україну з її економікою і тд. Видно, панам та паненятам на Печерську до лампочки напівголодні їх бувші співвітчизники, що з відчаю подалися в мандри, а Матері України ще не забувають!!! Риба смердить від голови.Петро, Канада Я бачу тут багато людей бояться подвійного громадянства з Росією. Але ж світ клином на Росії не зійшовся, у світі є більше сотні інших держав, погляньте навколо! Чому б вам тоді не говорити просто про заборону подвійного громадянства конкретно з Росією? Чи нам взагалі самоізолюватися через вас? А за Росію ви не переживайте, наскільки я розумію, її не цікавить, чи Україна визнає подвійне громадянство, вони можуть просто видати своє громадянство всім бажаючим "патріотам". Та і взагалі причин для війни у Росії може знайтися сотня, було б тільки бажання повоювати. Але я не хочу, щоб ми через такого роду думки знівечили долі мільйонів інших людей, яким це питання є дуже болючим. Вам, шановні, пощастило, що це питання не торкнулося вас особисто, тому попрошу не лити масла у вогонь.Володимир, Тернопіль Як канадський українець, хочу висловити думку, яку, певен, поділятимуть багато етнічних українців поза Україною. Подвійне громадянство дозволило б полегшити зусилля етнічних українців, спрямовані на участь і допомогу українській державі - моральну, культурну, фінансову.Володимир, Торонто, Канада Щось це подвійне громадянство має "руський дух і Русью пахне". А оскільки всі розумні люди бувшого Союзу (я маю на увазі прибалтів) прагнуть триматись подалі від саме цієї 1/6 частини суші (адже ж є ще і інших 5/6), то я вважаю, що дай нам дати раду і одному громадянству...Борис, Умань Нам не додаткове громадянство потрібне, а свої рідні патріотичні дипломати, які про престиж нашого наявного українського паспорту дбатимуть!Марія, Швейцарія Варто глянути на нашу Конституцію: Стаття 4 говорить, що в Україні існує єдине громадянство. Які тут ще дискусії? Сучасне міжнародне право РОКАМИ бореться з подвійним громадянством, оскільки воно несе переважно негативи. Справді, для чого вигадувати велосипед знову. Проблеми, які виникають із введенням подвійного громадянства, давно вивчені. І справа не тільки в Росії. Наша діяспора найбільша не в Росії, і може стояти питання про подвійне громаяднство з Канадою, Аргентиною, Австралією і т.д. Відверто вважаю, що така дискусія є, м'яко кажучи, популістична.Андрій А., Львів Подвійне громадянство - кінець незалежності України.Дмитро, Донецьк Подвійне громадянство - це подвійні обов’язки і відповідальність. Тому потрібно розуміти, що з російським паспортом ви йдете на війну з Чеченським народом (а ті, хто призовного віку, дійсно мають там служити), а з американським - ви не бажаний гість в країнах Блиького Сходу; так само є різні варіанти і з паспортами інших країн. Тому, на мою думку варто опікуватись не подвійністю, а єдиним громадянством - країни, яка підтримує нейтралітет, не направляє свої війська в горячі точки заради химерної вигоди, яка має дружні стосунки, підкріплені бізнес-відносинами, як з Росією, так і з ЄС, так і з США і з усім цивілізованим світом. Коли нас перестануть сприймати у світі як злиднів, заробітчан, і загальний рівнь життя населення прирівняється до середньоєвропейського (а всі потенційні можливості присутні), питання подвійного громадянства відпаде само по собі. А зараз це частина передвиборчої боротьби, обіцянки райського життя з двома паспортами.Володимир, Київ-Нью-Йорк, Україна-США Я думаю, що подвійне громадянство - дуже корисно. Я б узяв!.. Згадайте про українців, які живуть в Америці, Канаді та Європі...Володимир, США Я працюю за кордоном і рано чи пізно доведется робити вибір - отримати громадянство більш розвинутої держави і мати труднощі з поїздками на Україну, чи залишити Українське і мати труднощі з поїздками за кордон, де я працюю. В принципі я думаю що робота важливіша за Україну, яка мені нічого доброго не дала, єдине, що на Україні родичі живуть, от і усі відносини. Було б подвійне громадянство, можна було б трохи пожити тут, трохи там. А так як є зараз - тільки там, за кордоном. У нас на Україні мільйони людей за кордоном працюють, і багато з них відмовлятся від Українського громадянства, якщо питання стоятиме ребром, як зараз. Так як же це може бути в інтересах держави - назавжди губити кращих своїх синів??? Та і громадяни інших держав, які б бажали приїхати на Україну, привезти з собою й свої гроші, і жити тут вільно, могли б вільно це робити, чи комусь на Україні стоїть посеред горла, що люди можуть бути багатшими від них? Особисто для мене в Україні є такі головні проблеми, які потребують негайного вирішення: 1. Подвійне громадянство. 2. Держава повинна визнати право громадянина на те, що чесно зароблені ним гроші належать саме йому, а не державі, як це є зараз. Громадяни України не мають права переказувати гроші за кордон за виключенням екстремальних випадків і маючи на це відповідний дозвіл держави. Мені це огидно, я за таких умов тримаю гроші за кордоном, і Україна не побачить їх, поки не змінить свого ставлення, адже я заробив їх за кордоном і без допомоги України. Знову ж таки, втрачає Україна. 3. Візовий режим з США та ЄС має бути лібералізований. У нас на західній Україні чи не половина працездатного населення працює на Заході. Нажаль, Україна робить щось протилежне до того, щоб покращити відносини з Заходом, і кожному доводится вирішувати проблему для себе особисто, хто як може, а це не просто. І проблема не тільки у візах, а у безлічі інших питань; зокрема для мене свого часу було проблемою їздити автомобілем у Франції, адже там наші права діють тільки якщо їхати транзитом, а не постійно проживати. Навіть СРСР мав домовленість з Францією, згідно з якою можна просто прийти в префектуру і поміняти права, і ця домовленість досі діє (!!!); нажаль, мої права були видані уже за часів незалежності України, а тому це просто клаптик паперу.Володимир, Тернопіль Можливо, я помиляюся, але хiба зараз громадянам України заборонено паралельно бути громадянами якоїсь iншої країни? Чи громадянам Росiї? De facto це можна, просто за теперiшньої ситуацiї, легальний статус громадянина X в Українi не залежить вiд того, чи є в нього громадянства iнших країн, чи нема. А з введенням формального подвiйного (n-мiрного) громадянства, така залежнiсть з'явиться. I що тодi? Кому вiд цього стане краще? Якщо у офiцiйного подвiйного громадянина прав бiльше не стане, но навiщо йому/їй ця офiцiйнiсть? А якщо стане, то навiщо такий закон всiм iншим, хто не спромiгся заробити протекцiю в Росiї, Панамi, Кiпрi чи ще десь? Не сприймiть це як доказ, скорше, як iлюстрацiю: я вважаю, що в бiльшостi можливих конфiгурацiй особливої користi вiд запровадження подвiйного громадянства нiкому не буде. А потенцiйна шкода (зауважте - потенцiйна!) в формi чергового поля для зловживань дуже можлива.Ростислав, Чернівці, Україна-США Я - за подвійне громадянство. Я хочу мати громадянство України, де я народилася.Тамара Сіщук, США Всім відомо, що там де з'являються так звані подвійні громадяни Росії, зникає стабільність і починається війна. Останнє підтвердження цьому можна побачити в Абхазії та Південній Осетії. Інститут подвійного громадянства з боку Росії завжди трактувався, як легітимна підстава для втручання у внутрішні справи інших держав. У хворих великодержавним шовінізмом головах російських правителів навіть сама наявність "рускоязичного насєлєнія" десь за межами єдіной і нєдєлімой Росії завжди трактувалася, як цілком обґрунтована підстава для таких втручань. Носії російських паспортів за межами Росії, так-звані подвійні російські громадяни, є троянським конем за допомогою якого Російська імперія знову намагається перебрати під свій контроль пост-радянський простір. До уваги, зазвичай, не береться те, що " рускоязичноє насєлєніє", чи то "подвійні громадяни" насправді є українцями, білорусами, молдаванами, казахами, тощо, для яких російська мова не є рідною. Проте московська ідеологія легко виправдовує будь-які прояви власного імперіалізму. Розтиражоване імперською пропагандою ритиоричне питання "Хотят лі рускіє войни?", насправді, попри логічну відповідь "ні", має відповідь "ТАК" - "кому ВОЙНА, а кому МАТЬ РОДНА". Для України, як для незалежної держави, запровадження подвійного громадянства може стати катастрофою. Перенесення Росією абхазького досвіду в Крим та на східні терени України майже напевно призведе до розколу держави та громадянської війни.Дмитро, Канада Хотілося б одного паспорту (без внутрішнього), але дійсного для в'їзду до багатьох країн (типу американського чи колумбійського) і заборону внутрішнього паспорту і прописки, бо це кріпосне право вже набридло!Ігор, Харків Подвійне громадянство українцям не потрібне!!!Микола Приведенець, Рівне
140717_zsh_ukrainian_air_traffic_service
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/07/140717_zsh_ukrainian_air_traffic_service
"Украерорух": Boeing-777 не мав проблем під час польоту над Україною
Малайзійський Boeing-777, який розбився у Донецькій області, не повідомляв про проблеми під час польоту над територією України. Про це заявив виконувач обов’язків гендиректора "Украероруху" Дмитро Бабейчук на брифінгу.
Керівник "Украероруху" повідомив, що літак був на управлінні диспетчерів Дніпропетровського регіонального центру, політ судна проходив нормально. "Політ проходив в повітряному просторі України без будь-яких проблем, жодних повідомлень від екіпажу не надходило", - сказав пан Бабейчук. Як повідомив представник "Украероруху" , коли літак зник з радарів, відомство про це повідомило. Літак Boeing-777, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур, впав у Донецькій області поблизу кордону з Росією. За повідомленнями, на борту перебували 280 пасажирів і 15 членів екіпажу.
151023_election_system_ukraine_sx
https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/10/151023_election_system_ukraine_sx
Нова система: як голосуватимемо на місцевих виборах
Недільні місцеві вибори пройдуть за новою системою, нюанси якої залишаються невідомими для вагомої частини українських виборців.
Мільйони українських виборців зовсім не знають про те, як проходитиме голосування, кажуть соціологи. Це ще не відкриті списки, запровадження яких обговорюється в політикумі уже не перший рік, але нова система має окремі їхні риси. Так чи інакше, дані жовтневого опитування КМІС і фонду "Демініціативи" свідчать, що лише 20% населення знають, як саме проходитиме голосування. "Щось про це чули" – ще 48%. 23%, тобто майже кожен четвертий виборець, чесно визнають, що не знають про це зовсім. На ділі часто навіть для чинних депутатів, які знову балотуються до своїх місцевих рад, положення нового виборчого законодавства виявляються одкровенням. У переддень волевиявлення ВВС Україна розповідає про те, як саме у ніч після виборів визначатимуться переможці перегонів. Все просто Найпростіше розібратися у виборах мерів і сільських голів. У селах і містах, де зареєстровано менш ніж 90 тисяч виборців, правила виборів залишилися незмінними. Переможцем там стане той, за кого в неділю проголосує більше виборців, ніж за його конкурентів. Натомість у 35 великих містах святкувати перемогу зможуть тільки ті кандидати в мери, за яких у неділю проголосує більш ніж половина виборців. Для найбільших міст України кампанія може закінчитися аж за три тижні - другим туром виборів мера Якщо понад 50% не набрав ніхто, то 15 листопада в цих містах відбудеться другий тур виборів – у ньому братимуть участь кандидати, які посядуть перші два місця цієї неділі. Всього другий тур можливий у всіх облцентрах (крім Донецька і Луганська, де вибори не проходитимуть), а також Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді, Краматорську, Маріуполі, Слов’янську, Бердянську, Мелітополі, Білій Церкві, Лисичанську, Сєвєродонецьку і Кременчуці. Галочка за трьох Натомість значно складнішою є система, яку застосують на виборах до обласних, районних і міських рад. Для зручності пояснимо її специфіку на прикладі Києва, міськрада якого складається зі 120 депутатів. Поставивши одну галочку, виборець голосує одразу і за партію, і за висунутого нею конкретного кандидата Кандидатів на вибори висувають тільки партії, самовисуванці участі в кампанії не беруть. Місто розбивається на 120 округів. Партія реєструє кандидатів на цих округах і окремо – так званого "першого кандидата", не прив’язаного до жодного округа. Отож, виборець побачить у своєму бюлетені наступні дані про кожну з політсил, які братимуть участь у виборах: назву цієї партії, дані її "першого кандидата", а також дані кандидата, висунутого на окрузі, в якому відбувається голосування. Таким чином, поставивши одну галочку, виборець надає підтримку одразу трьом учасникам виборів: партії, її місцевому лідерові та конкретній людині, яку ця партія висунула в окрузі. Проголосувати за улюблену партію "А" і одночасно хорошого кандидата від партії "Б" на цих виборах не вдасться. П’ять відсотків Після того, як голосування завершиться, дільничні виборчі комісії передають дані про результати голосування до територіального виборчкому. Саме на ТВК на цих виборах випаде найбільше навантаження, і готовність членів цих комісій до викликів, які постануть перед ними після голосування, спостерігачі називають одним із ключових ризиків кампанії-2015. Отож, у тервиборчкомах підраховують, скільки голосів у сумі набрали всі кандидати від кожної партії, яка брала участь у виборах. Спостерігачі кажуть, що роль територіальних виборчкомів на цих виборах буде ключовою Якщо голоси всіх кандидатів від партії "А" принесли їй більше 5% від загальної кількості, вона має право взяти участь у розподілі депутатських мандатів. Ті партії, кандидати від яких в сумі до цієї цифри не дотягнули, можуть аналізувати свої помилки і готуватися до наступної кампанії. Власне, тут полягає перша заковика нової виборчої системи. Партія "Б" може висунути у гіпотетичному районі Оболонь дуже сильного кандидата, а на решті округів – нікому не відомих, пасивних громадян. Припустімо, оболонець набере на своєму окрузі 80% голосів, у рази більше за найближчого переслідувача, а решта його товаришів по партії наберуть по піввідсотка. У підсумку, найімовірніше, депутатом не стане ніхто з них. Кандидати від партії "Б" сумарно наберуть менш ніж 5% голосів: суперпопулярного "переможця" виборів на Оболоні потягнуть на дно його колеги. Рейтинговий список Після того, як ТВК визначить, які партії проходять до Київради, комісія підраховує, скільки мандатів отримує кожна з них. Місця в міськраді розподіляються пропорційно: партія, яка набрала більше, дістане більше мандатів, і навпаки. Потенційні труднощі починаються на етапі розподілу мандатів між кандидатами всередині цих політсил. Цього разу політичні партії не формують виборчі списки наперед, як за традиційної пропорційної системи. Натомість партії, які пройшли до Київради, формуватимуть списки за підсумками виборів - уже після них. Експерти кажуть, що роз'яснювальна робота з приводу нової виборчої системи була неефективною На верхівці такого списку стоятиме "перший кандидат" від партії. За ним – той, хто набрав найбільший відсоток голосів на окрузі, порівняно з відсотками своїх однопартійців в інших округах. І так далі: чим більший відсоток голосів кандидат отримає у себе в окрузі, тим вище він стоятиме в цьому рейтингу. Якщо партія "А" отримала, умовно кажучи, право на 15 депутатських мандатів, ТВК візьме її виборчий список, сформований таким чином, і підведе під його 15-ю позицією жирну риску. Ті, хто опиняються над нею, отримають депутатські мандати. Тим, хто нижче, - не пощастило. Якщо в майбутньому хтось із обраних у неділю депутатів втратить мандат, то проводити нові вибори не буде потреби. ТВК дістане з архіву виборчий список цієї партії і просто визнає обраним наступного за рискою кандидата. Є питання Такий спосіб розподілу мандатів здатен викликати ще низку питань у обивателя. Спростімо ситуацію до неймовірного максимуму і уявімо місцеву раду, яка складається з десяти депутатів. Припустімо, у виборах до неї беруть участь всього дві партії. Кожен із кандидатів від партії "А" набирає на своєму окрузі близько 80% голосів. Кожен кандидат від партії "Б" отримує близько 20%. За старою виборчою системою, така місцева рада на сто відсотків складалась би з висуванців партії "А". За нинішньою системою вибори в Україні пройдуть вперше і, не виключено, востаннє За новою – до такої ради пройдуть восьмеро членів партії "А" і двоє кандидатів від партії "Б". З одного боку, це нібито чесно: своє представництво в раді отримають представники "політичної меншини". З іншого, чи вважатиме це справедливим кандидат у депутати, який не отримає мандату, здобувши підтримку 70 з гаком відсотків виборців? Його проблема полягатиме лише в тому, що його колеги набрали більше. Політичний аналітик фонду "Демократичні ініціативи" Марія Золкіна каже, що після виборів цілком імовірними стануть проблеми з легітимізацією їхніх наслідків. "Роз’яснювальна робота з громадськістю в регіонах велася неефективно", - заявила вона в інтерв’ю каналу 112. Експерт пояснює: людям буде дуже важко пояснити, чому кандидат, за якого проголосувала більшість виборців округу, не дістав мандату. Без депутата Це не всі парадокси, до яких може призвести застосування нової виборчої системи. Сюрпризом для виборців може стати те, що деякі округи взагалі не отримають свого представника у новообраній місцевій раді. Деякі округи після виборів можуть не отримати свого депутата. На інших - можуть обрати аж двох. Ця ситуація можлива на округах без яскраво виражених фаворитів. Приміром, в одному окрузі одразу кілька кандидатів приблизно порівну розподіляють між собою голоси виборців і отримують, скажімо, по 20% голосів. У сусідньому окрузі два сильних кандидати від прохідних партій набирають, наприклад, по 40%. У такому випадку можливий варіант, коли від першого округу депутатом не стає ніхто, натомість від другого мандати отримують обидва лідери перегонів. "Ця виборча система не забезпечує прописаного в Конституції представництва в радах усіх громад і адміністративно-територіальних одиниць. За підсумками виборів окремі райони можуть не отримати в радах свого представництва", - підтверджує колишній голова Комітету виборців України, а нині депутат парламенту Олександр Черненко. Є і плюси З іншого боку, нова виборча система має і кілька безсумнівних плюсів, кажуть спостерігачі. По-перше, оскільки перед кандидатами не стоїть завдання будь-якою ціною набрати на виборах більше голосів, ніж конкуренти на окрузі, втрачає сенс застосування технологій чорного піару. По-друге, каже Олександр Черненко, нова система практично прибирає політичну корупцію і продаж місць у виборчих списках. "Сьогодні фактично немає сенсу цим займатися. Хіба що (можна продати. – Ред.) перший номер, але ти ж його не продаси: його зазвичай забирає собі керівник (місцевої організації. – Ред.) партії. Всі інші кандидати, скільки б у них не було грошей, мають іти на округи, і це не гарантує їм обрання", - каже парламентар. Утім, прогнозують експерти, у ході майбутніх кампаній виборча система еволюціонуватиме у напрямку класичної системи відкритих списків, за якої виборець зможе обирати не лише між різними партіями, але й між різними кандидатами від однієї й тієї самої політичної сили. "(Нинішня виборча система. – Ред.) – це певний не зовсім природній гібрид різних виборчих систем. Думаю, що більше він в Україні на виборах застосовуватися не буде", - констатує Олександр Черненко.
news-38345716
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38345716
На НАБУ поширили правила придбання, зберігання та використання зброї
Кабмін дозволив Національному антикорупційному бюро визначати порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї і боєприпасів. Про це йдеться в постанові уряду.
Цим документом уряд вніс зміни до положення "Про дозвільну систему". НАБУ, як і Збройні сили, Нацполіцію, Держспецзв'язк та митну службу внесли до переліку відомств на які поширюється порядок поводження із вогнепальною зброєю і боєприпасами. Як відомо, раніше Кабмін включив Міністерство юстиції, Національне антикорупційне бюро і Національну гвардію в перелік державних замовників з оборонного замовлення.
151209_dk_yaresko_budget_deficit
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/12/151209_dk_yaresko_budget_deficit
Мінфін розраховує на дефіцит бюджету на рівні 3,7% ВВП
Міністерство фінансів розраховує, що у 2016 році дефіцит державного бюджету буде на рівні 3,7% ВВП. Про це повідомила міністр фінансів Наталія Яресько.
"Ще рік тому, у 2014 році, загальний дефіцит бюджету становив 5,7% ВВП, – сказала міністр. – Ми розпочали процес зменшення дефіциту. Вже наступного року дефіцит знизиться до 3,7% ВВП. А дефіцит бюджету "Нафтогазу", який покривається за рахунок збільшення держборгу, в 2014 році був 87 млрд грн, а в 2016 році зменшиться до нуля". У середу економічний блок уряду звітував про свою діяльність за 2015 рік
141106_sa_abbott_putin_mh17
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/11/141106_sa_abbott_putin_mh17
Австралійський прем'єр хоче поговорити з Путіним про "Боїнг"
Прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт заявив, що має намір поговорити з російським президентом Володимиром Путіним про малайзійський "Боїнг" рейсу MH17, збитий у липні над сходом України.
Російський президент прибуде в Австралію на саміт "Великої двадцятки", який проходитиме у Брісбені 15-16 листопада. У Кремлі поки не повідомляли про плани щодо проведення окремої зустрічі між ним та паном Ебботтом. "Йому (Путіну - Ред.) не вдасться уникнути цієї розмови. Так чи інакше у нас відбудеться двостороння зустріч, - цитує австралійського прем'єра видання Australian. - Росія як член міжнародної спільноти зобов'язана перед світом, перед людством забезпечити виконання правосуддя" Австралія втратила 38 своїх громадян у катастрофі "Боїнга". Загалом тоді загинуло 298 людей. Україна стверджує, що "Боїнг" збили проросійські бойовики, Росія та сепаратисти це заперечують.
media-49425474
https://www.bbc.com/ukrainian/media-49425474
Підземний некрополь у Єрусалимі
У Єрусалимі давно не вистачає місця для нових поховань на кладовищах.
Проблему намагаються вирішити завдяки новому некрополю, який будують глибоко під землею. Там буде 22 000 місць для нових могил. Відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.
features-56577234
https://www.bbc.com/ukrainian/features-56577234
Чверть дітей в Україні стикаються з сексуальним насильством онлайн. Що робити батькам
За останній рік майже кожна четверта дитина в Україні отримувал а запитання про інтимні частини тіла або прохання надіслати свої оголені фото . Я к навчити дітей розпізнавати небезпечні ситуації та вберегти їх від небажаного контенту ?
Моїй доньці 8 років. У неї є закритий акаунт в Instagram, в якому вона публікує фото своїх малюнків і творчих проєктів. Під час карантину вона почала переписуватися з однокласниками у Viber, а нещодавно спитала дозволу зареєструватися у TikTok або Likee. Хоча я усвідомлюю ризики, з якими вона може стикнутися в інтернеті, повністю заборонити їй користування гаджетами я, як і більшість батьків, не можу. Спілкування онлайн вже здається невіддільною частиною життя не лише підлітків, але й дітей. Утім, поки вона опановує віртуальну реальність, я дедалі більше почуваюся на хиткому ґрунті. Що можуть дозволити батьки? Як вберегти дітей від небажаного контенту, навчити розпізнавати небезпечні ситуації та що робити, якщо дитина стала жертвою онлайн-злочинця? За останній рік майже чверть дітей в Україні потрапляли принаймні в одну із ситуацій сексуального насильства чи експлуатації в інтернеті. Найчастіше - це запитання про інтимні частини тіла, прохання надіслати свої оголені фото чи відео й надсилання дітям порнографічних матеріалів. Діти середнього та старшого шкільного віку стикалися і з більш серйозними випадками. Декого просили торкатися свого оголеного тіла на камеру, а дехто з опитаних зустрічався з незнайомцями з інтернету в реальному житті. Більшість дітей не розповідають дорослим про ситуацію, яка з ними сталася Такі дані показало дослідження, проведене благодійною організацією "Служба порятунку дітей" у партнерстві з Уповноваженим президента України з прав дитини. Це перше дослідження такого масштабу в Україні. Воно охоплює дітей віком від 6 до 17 років з усіх регіонів (крім непідконтрольних уряду областей), які проживають як у містах, так і у селах. "Найбільше вражає те, що майже половина дітей нікому не розповіли про ситуацію, яка з ними сталася", - зазначає Олена Капральська, авторка освітньої програми з захисту дітей від насильства МБО "Служба порятунку дітей". А більшість з тих, хто розповідав, поділилися цим із другом або подругою, а не дорослими. "Думаю, це - дуже важливий сигнал для батьків, вчителів і для суспільства, тому що, по-перше, діти часто не здатні розпізнати небезпечні ситуації, а по-друге, такі онлайн небезпеки можуть призвести до сексуального насильства у реальному житті", - наголошує експертка. Ілюзія спальні Батьки й досі більше хвилюються про безпеку дітей на вулиці. Але вдома, під наглядом, їм, здається, нічого не загрожує. Це хибне відчуття називають "ілюзією спальні". Проте за даними, які наводить Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба, "злочинцю потрібно лише 18 хвилин, щоби вмовити дитину на інтимне селфі, а 60% підлітків готові зустрітися з онлайн-другом, яким може виявитися будь-хто". Налагодження довірливих стосунків з дитиною задля сексуального насильства онлайн чи офлайн називається "грумінг". Україна криміналізувала домагання дитини в інтернеті лише в лютому цього року. Поправка до Закону про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства тепер також передбачає кримінальне покарання не лише за виготовлення, але й за перегляд та поширення дитячої порнографії. У дітей, які стали жертвами грумінгу, може розвиватися сильна тривога, депресія Жертвами грумінгу часто стають діти та підлітки, які почуваються самотніми, зазначає Олена Нагула, дитяча психотерапевтка, кандидат психологічних наук, експертка Ради Європи із запобігання насильству. За останні роки таких випадків у її практиці побільшало. Переважно це 12-14-річні дівчата, які зазнавали сексуальних домагань в інтернеті впродовж кількох років. Злочинець встановлює з дитиною близькі стосунки, часто прикидаючись однолітком. Він втирається у довіру, "розкачує" почуття, дає дівчинці ту підтримку, якої вона не отримує вдома, а потім раптом припиняє спілкування, розповідає психотерапевтка. Відчуваючи сильну тривогу, дитина готова робити все що завгодно, аби не втратити цю "дружбу". Вона на прохання надсилає свої інтимні фото, що дає привід до нескінченного шантажу, залякування та вимагання дедалі більш відвертих знімків і дій (сексторшену). Олена Нагула розповідає, що в її практиці був випадок, коли наслідком грумінгу став примус дитини до сексуального акту в реальному житті. У дітей, які стали жертвами грумінгу, розвивається сильна тривога, депресія. У них можуть бути порушення сну, панічні атаки, агресивність, самоушкодження, суїцидальні думки. Дехто починає зловживати алкоголем, каже Олена Нагула, яка також спеціалізується на травмотерапії та співпрацює з фондом "Благополуччя дітей". Тривалими наслідками сексуального насильства можуть стати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та насильство з боку самої жертви. Це ж лише фото? Небезпеку становить і поширена серед підлітків практика обміну інтимними фото в інтернеті - секстинг. Причини такої поведінки різні, пояснює Анастасія Дьякова, засновниця освітнього проєкту "Stop-sexтинг" та радниця з питань безпечного інтернету для кожної дитини при віце-прем'єр-міністрі - міністрі цифрової трансформації України. Наслідками секстингу нерідко стає шантаж, вимагання грошей, розміщення фото чи відео на платних сайтах "Діти вивчають свою сексуальність, їм здається, що така взаємодія є менш ризикованою, адже це - лише фото в інтернеті. Це також спосіб привернути увагу, підвищити свою самооцінку, перевірити рівень довіри партнера", - додає експертка. Секстинг нерідко призводить до шантажу, вимагання грошей або інших дій сексуального характеру, розміщення фото чи відео на платних сайтах. Навіть коли фото надсилають підлітки, які кохають і довіряють одне одному, вони часто не усвідомлюють, що видалити будь-яку інформацію з інтернету практично неможливо. Такі фото можуть з'явитися в мережі через багато років і зруйнувати кар'єру чи подружнє життя, розповідає Олена Капральська. 5-7 годин онлайн Експерти погоджуються, що ситуація з онлайн-безпекою дітей в Україні є загалом тривожною. За даними "Служби порятунку дітей", понад 80% дітей починає користуватися інтернетом у дошкільному і молодшому шкільному віці, і цей вік постійно знижується. Третина опитаних школярів проводять в інтернеті 5-7 годин щодня, а 10% дітей - понад 7 годин. Під час пандемії цей час продовжує збільшуватися. 80% дітей починає користуватися інтернетом у дошкільному і молодшому шкільному віці Хоча більшість соціальних мереж не дозволяє реєструватися в них користувачам молодше 13 років, за даними "Служби підтримки дітей", в Україні майже третина дітей 6-11 років мають акаунти в Instagram та понад 80% - у YouTube. Кожна третя дитина має відкритий акаунт і не вміє користуватися захисними функціями соцмереж. На запит BBC News Україна у Facebook/Instagram відповіли, що "верифікація віку користувачів залишається одним із найскладніших завдань, але соцмережа продовжує покращувати свої технології в цьому напрямку за допомогою штучного інтелекту". У компанії також розповіли, що минулого місяця запровадили нові інструменти, які перешкоджають дорослим знаходити акаунти незнайомих їм неповнолітніх дітей та відправляти їм повідомлення у "директ". Facebook та Instagram також блокують "підозрілі" акаунти дорослих, які відправляють багато запитів на дружбу користувачам підліткового віку, і наполягають на тому, щоби батьки ознайомилися з правилами користування соцмережею. Між тим, на відміну від багатьох провідних країн, в багатьох українських школах смартфони дозволені, а інтернет не має жорстких налаштувань приватності. Уроки онлайн-безпеки, а також захисту від сексуального насильства в Україні не входять до обов'язкової шкільної програми, тоді як на Заході вони проводяться вже десятиліттями, каже Олена Капральська. За словами Анастасії Дьякової, у нових програмах міністерства освіти вже прописані навички і компетенції, які повинні отримати діти щодо безпеки в інтернеті. Контент, який діти бачать не лише на порносайтах, але й у рекламі та соцмережах, нормалізує сексуалізовану поведінку З минулої осені МБО "Служба порятунку дітей" проводить вебінари для вчителів на цю тему. На сайті проєкту "Stop-sexтинг" доступні розробки уроків для різного шкільного віку у формі ігор і квестів. З початку цього року їх вже прослухали понад 300 тисяч дітей. Діти потрапляють у небезпечні ситуації й через ранню сексуалізацію, вважає Анастасія Дьякова. Контент, який вони бачать не лише на порносайтах, але й у рекламі та соцмережах, нормалізує сексуалізовану поведінку. Поширенню сексуального насильства над дітьми як онлайн, так і в реальному житті, сприяють і хибні установки в суспільстві. "Дорослі досить часто не вірять словам дитини або звинувачують її саму, кажуть "ти так поводилася, так одягалася", - розповідає Олена Капральська. Якщо між батьками і дитиною немає довірливих стосунків, а тема сексу та оголеного тіла в родині табуйована, діти ніколи не розкажуть про те, що з ними сталося. Насильники часто грають на почутті сорому у дитини, шантажують її цим. А як це у Британії? Ольга Мальчевська, кореспондентка BBC News Україна, Лондон Різниця між Британією і Україною у ставленні до безпеки дітей онлайн - дуже помітна. У Британії діють суворі правила, яким мають підкоритися й діти, й батьки. Дітям заборонено приносити в школу смартфони до 12 років. Це вік, до якого вони не можуть перебувати на вулиці без супроводу дорослих, і за порушення цього правила можуть навіть позбавити батьківських прав. Різниця між Британією і Україною у ставленні до безпеки дітей онлайн - дуже помітна Про безпеку дітям постійно говорять у школі, як на окремих уроках, так і в рамках різних дисциплін. Батькам також регулярно нагадують основні правила. З початком дистанційного навчання під час пандемії ми отримали інструкції, як його безпечно організувати для дітей. Інтернет й у школі, і вдома має жорсткі налаштування батьківського контролю. Коли підписуєш договір з інтернет-провайдером, обов'язково вказуєш вік дітей у домогосподарстві. (Для порівняння: як зазначили у прес-службі одного з найбільших інтернет-провайдерів України Volia, щомісячно використовують функцію "Батьківський контроль" 1,4% абонентів. "Але не у всіх є маленькі діти, а деякі батьки обмежують доступ дітей до інтернету іншими методами", додали в компанії). На гаджетах обох моїх дітей також встановлені додатки, які дозволяють мені обмежити їхній час онлайн, а також проконтролювати, які програми вони встановлюють. Заборона на користування соцмережами до 13 років тут діє досить ефективно. Мій старший син, якому вже виповнилося 12 років, нещодавно спробував зареєструватися в Instagram, але його акаунт одразу видалили. Прості кроки В основі безпеки дітей найперше лежить побудова довірливих стосунків і залученість батьків у життя своєї дитини. Ось прості кроки, які радять зробити фахівці. Маленькі діти і дошкільнята: Діти молодшого шкільного віку: Дітей цікавлять "табуйовані питання", і якщо вони не отримують на них відповідей від найближчих людей, вони шукатимуть їх самі Діти середнього і старшого шкільного віку: Куди звертатися Якщо дитина потрапила у неприємну ситуацію, дорослі мають перш за все переконати її: що би не сталося, ми завжди будемо на твоєму боці, каже психотерапевтка Олена Нагула. Потрібно зробити скриншоти листування зі зловмисником і видалити всі надіслані фотографії та відео, а також повідомити адміністрації сайту або соцмережі. З березня минулого року в Україні працює урядова консультативна лінія щодо безпеки дітей в інтернеті за номером 1545*3. Якщо діти не готові зателефонувати, вони можуть поспілкуватися з чатботом на сайті або телеграм-каналі Stop-sexтинг. За психологічною підтримкою можна звернутися до молодіжної організації Teenengizer, "Служби порятунку дітей" або Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. На запит BBC News Україна, кіберполіція підтвердила, що розслідує випадки спонукання до виготовлення або поширення порнографічних матеріалів за участю дітей, однак статистики таких звернень не надала. Законодавство України передбачає відповідальність за злочини проти дітей в інтернеті: від штрафів за булінг до ув'язнення від двох років і більше за грумінг, розбещення, шантаж, вимагання інтимних фото тощо. "У руках батьків вже є достатньо важелів для вирішення таких ситуацій", - підсумовує Анастасія Дьякова. Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber! --
news-39677471
https://www.bbc.com/ukrainian/news-39677471
Таліби вбили 130 солдатів на військовій базі в Афганістані
Бойовики ісламістського руху "Талібан" вбили понад 130 афганських військовослужбовців на військовій базі біля міста Мазарі-Шариф на півночі Афганістану.
За повідомленнями афганської влади, нападники переодяглися в форму військовослужбовців і таким чином проїхали блокпости. Внаслідок нападу багато військовослужбовців поранені. Чиновники допускають, що кількість жертв може збільшитися. Представник збройних сил Афганістану розповів, що напад стався в той момент, коли солдати виходили з мечеті на території бази після п'ятничної молитви. Бойовики також розстріляли солдатів, які перебували в їдальні. Своєю чергою таліби заявили, що використовували смертників, щоб прорвати зовнішній периметр оборони бази. З боку талібів втрати становлять як мінімум десять осіб, ще одного нападника вдалося затримати.
140716_russia_football_wc2018_yg
https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2014/07/140716_russia_football_wc2018_yg
ЧС-2018 в Росії: нові стадіони і боротьба з расизмом
Яскравий і багатий на сюрпризи чемпіонат світу з футболу в Бразилії став історією. Протягом чотирьох найближчих років футбольна громадськість чекатиме на наступну першість планети, яке пройде в Росії в 2018 році.
Цей турнір може стати найдорожчим в історії футболу. У жовтні 2012 року російський міністр спорту Віталій Мутко заявив, що бюджет ЧС-2018 складе 600 млрд рублів (19 млрд доларів), однак пізніше в Мінспорту повідомили, що сукупна вартість витрат може збільшитися до 1,39 трильйона рублів. "Ми маємо намір жорстко контролювати як дотримання термінів будівництва арен, так і відповідність вимогам, які висуває ФІФА до стадіонів турніру", - сказав пан Мутко на останньому засіданні ради оргкомітету "Росія-2018". Втім, багато хто в Росії звертає увагу на те, що мінімальна місткість стадіонів для чемпіонату світу - 45 тисяч місць, тоді як середня відвідуваність матчів внутрішнього російського чемпіонату - всього близько 11 тисяч глядачів. Великою є ймовірність того, що після першості планети настільки масштабні спортивні споруди лишаться порожніми. "Стадіони повинні функціонувати і жити, а не бути порожніми. Я вважаю, що будівництво можна здешевити за рахунок приватних інвесторів і спонсорів, - каже bbcrussian.com відомий громадський активіст Микола Левшиц. – Я - "за" проведення чемпіонату світу з футболу в Росії, але не ціною вилучення грошей зі шкіл, поліклінік і кишені пенсіонера". При цьому, як вважає пан Левшиц, в Росії навряд можливі численні акції протесту, як це було в Бразилії, проти високих витрат на чемпіонат світу. "Більше того, такі протести зашкодять тим, хто їх проводитиме, адже громадську думку шляхом федеральних каналів повернуть в таку сторону, що мітингувальники хочуть зірвати свято спорту всьому світі. А цього робити ніяк не можна - тільки спокійне і аргументоване інформування", - переконаний активіст, якому раніше відмовили в отриманні паспорта вболівальника для відвідування Олімпіади в Сочі. Чемпіонат світу з футболу стане третім великим проектом російської влади цього десятиліття - після Олімпійських ігор 2014 року в Сочі і саміту АТЕС у Владивостоку у вересні 2012 року. Під відповідальність Путіна У день фінального матчу між Німеччиною та Аргентиною на стадіоні "Маракана" в Ріо-де-Жанейро відбулася також символічна церемонія передачі права проведення чемпіонату світу від Бразилії до Росії за участю президентів обох країн і голови ФІФА Зеппа Блаттера, за словами якого, Бразилія отримала суттєву спадщину після ЧС-2014. "На наступних господарях чемпіонату світу лежатиме велика відповідальність, - зауважив пан Блаттер і звернувся до російського президента по-батькові. - Володимире Володимировичу Путіне, я впевнений, що ви візьмете на себе цю відповідальність і організуєте для всіх прекрасний чемпіонат світу". Путін, своєю чергою, заявив, що ЧС-2018 має допомогти у вирішенні різних соціальних проблем, включно з расизмом. За останні кілька років на російських стадіонах темношкірі футболісти не раз стикалися з образами на расистському ґрунті. Серед них - чемпіон світу 2002 року в складі збірної Бразилії Роберто Карлос, який виступав за "Анжи" з Махачкали, та івуарійський гравець клубу "Манчестер Сіті" Яя Туре. "ФІФА дуже багато робить для того, щоб футбол використовувався для вирішення найскладніших соціальних проблем, які стоять перед усім світом. І ми розраховуємо на те, що підготовка до чемпіонату світу з футболу служитиме цим самим завданням - боротьбі з наркотиками, боротьбі з расизмом та іншим сучасним викликам", - наголосив пан Путін. Чемпіон світу Роберто Карлос двічі стикався з проявами расизму в Росії Поряд з расистськими витівками, футбольні фанати в Росії найчастіше "відзначаються" зіткненнями з поліцією і зривами матчів чемпіонату країни. Останній інцидент стався 11 травня на стадіоні "Петровський" в Санкт-Петербурзі, коли кілька десятків фанатів "Зеніта" вибігли на поле, і один з них вдарив по голові захисника "Динамо" Володимира Граната. За словами оглядача порталу Чемпионат.com Ігоря Рабінера, фанати-хулігани в Росії продовжують залишатися безкарними. "Як може не отримати термін людина, яка вдарила футболіста? Так, Володимир Гранат написав заяву, що прощає цього фаната, але людина скоїла кричущий акт на очах всієї країни. Як це можна не покарати, я не розумію. І головне - все це стимулює продовження подібних речей. Був ідеальний момент для здійснення певного показового процесу, який міг би дати зрозуміти, чим це загрожує іншим охочим до подібної слави", - говорить пан Рабінер bbcrussian.com. Роком раніше матч між "Зенітом" і "Динамо" на тому ж "Петровському" зупинили після того, як воротар московського клубу обпік очі петардою, яку кинули фанати. Клубу з Петербурга присудили технічну поразку з рахунком 0:3, оштрафували на 1 млн 130 тис. рублів і зобов'язали провести два матчі чемпіонату без глядачів. (Не)готовність стадіонів Від дня, коли Росія отримала право проведення чемпіонату світу в Цюриху, пройшло вже три з половиною роки. З 12 російських стадіонів, які повинні прийняти матчі чемпіонату світу, на даний момент жоден не готовий на 100%. Стадіон в Сочі, на якому проводили церемонії відкриття та закриття зимової Олімпіади, мають реконструювати, а "Казань-Арена" у столиці Татарстану, побудована до Універсіади 2013 року, поки що не готова приймати футбольні матчі. Очікують, що вже в цьому сезоні казанський "Рубін" зіграє на новому стадіоні, але влітку 2015 там же пройде чемпіонат світу з водних видів спорту, для якого на арені мають спорудити два басейни. Крім того, 5 вересня планують провести перший матч на новому стадіоні московського "Спартака", який прийматиме матчі ЧС-2018 поряд з реконструйованими "Лужниками". Спочатку відкриття арени планували на липень матчем "Спартака" проти київського "Динамо", однак через конфлікт в Україні клуби розірвали договір про проведення матчу. Замість киян суперником дев'ятиразових чемпіонів Росії буде белградська "Црвена Звезда". У липні генеральним директором "Відкриття-Арени", як називатиметься новий стадіон "Спартака", призначили Олександра Атаманенко, який залишив заради цього посаду керівника донецької "Донбас-Арени", яка приймала матчі чемпіонату Європи 2012 року і вважається однією з найкращих споруд в Східній Європі. В останній момент зі списку російських міст, які мають приймати матчі ЧС-2018, виключили Ярославль, найзручніше з точки зору відстані від Москви місто в реєстраційній заявці, і Краснодар, який вважають одним з найбільш успішних центрів розвитку футболу в країні. Мером Ярославля на момент прийняття рішення був опозиціонер Євген Урлашов, якого заарештували в липні минулого року за обвинуваченням у замаху на отримання хабара та у здирництві. Зараз пан Урлашов перебуває в московському СІЗО "Матроська тиша" в очікуванні суду. Юлія Донськова, дружина також заарештованого заступника Урлашова з питань соціально-економічного розвитку Дмитра Донськова, розповіла Російській службі Бі-бі-сі, що виключення Ярославля здивувало багатьох жителів міста. "У Ярославлі вже є дуже хороша інфраструктура, це відмінне місце для туризму, місто з тисячолітньою історією, в якому є, на що подивитися гостям. Виходячи з логіки, всі бізнесмени і підприємці, готові до участі в проекті, були впевнені, що ми виграємо", - говорить Донскова. У червні Мосміськсуд ухвалив рішення залишити під арештом Урлашова і Донськова до 3 жовтня. За словами Юлії Донськової, обвинувачені та їхні адвокати досі не отримали для ознайомлення матеріали кримінальної справи. Порівняння з Олімпіадою Якщо у випадку з Олімпіадою в Сочі будівництво стадіонів та розвиток інфраструктури, необхідної для проведення великого турніру, обмежувалося одним містом, то при підготовці до ЧС йдеться одразу про 11 міст. У кожному з них мають бути сучасні аеропорти, залізничні вокзали і готелі. Віце-прем'єр Росії Аркадій Дворкович заявив, що економічна вигода від ЧС-2018 буде набагато більшою, аніж від Сочі-2014 хоча б тому, що до нього будуть залучені багато регіонів країни. Планують, що, як і у випадку з Олімпіадою в Сочі, кошти на підготовку до турніру будуть виділятися приблизно порівну з державного бюджету та від приватних інвесторів. Чотири міста з російського списку викликають найменше занепокоєння - Москва, Санкт-Петербург, Казань і Сочі, які приймуть також матчі Кубка конфедерацій в 2017 році, який традиційно проходить за рік до першості планети з участю команди господарів і кращих збірних усіх континентів. У семи іншим містах - Нижньому Новгороді, Волгограді, Самарі, Єкатеринбургу, Калінінграді, Ростові-на-Дону і Саранську - ситуація складніша. Лише в березні 2014 уряд визначив генеральних підрядників для будівництва стадіонів у цих містах. Серед компаній, які до 2017 року освоять майже 100 млрд рублів бюджетних коштів, - "Крокус Інтернешнл" Араса Агаларова, власника найбільшого в Росії виставкового центру, і "Стройтрансгаз" Геннадія Тимченка, найближчого соратника Володимира Путіна. Компанія пана Тимченка займеться будівництвом арен в Нижньому Новгороді і Волгограді, а компанія пана Агаларова - стадіонами в Калінінграді та Ростові. Виходячи з проекту реалізації програми підготовки до ЧС-2018, будівництво одного стадіону на 45 тисяч місць може коштувати бюджету в середньому 14 млрд рублів. Більшість стадіонів до російського чемпіонату світу будують з нуля. Серед них - "Зеніт-Арена" в Санкт-Петербурзі, вартість якої вже кілька разів збільшувалася, привертаючи час від часу увагу фахівців Рахункової палати. У лютому 2013 року за фактами порушень, виявлених під час будівництва стадіону, порушили кримінальну справу за статтею "шахрайство в особливо великому розмірі". Вартість робіт за деякими контрактами при будівництві стадіону на Крестовському острові була завищена на 500 мільйонів рублів. Як заявила влада Санкт-Петербурга, будівництво нової домашньої арени футбольного клубу "Зеніт" може обійтися в цілому в 43,8 млрд рублів. "Це буде "золотий" стадіон, дорожчий лише "Вемблі", але там зовсім інша конструкція", - сказав глава Рахункової палати Сергій Степашин. Роботи зі зведення арени в Петербурзі почалися в 2007 році за проектом японського архітектора Куракава, але проект кілька разів відправляли на доопрацювання, в тому числі через вимоги ФІФА до стадіонів, які приймають матчі чемпіонату світу. Реконструкція московських "Лужників", які приймуть фінальний матч чемпіонату світу, обійдеться столичній скарбниці, за різними оцінками, в 20-30 млрд рублів. Стадіон "Лужники" закрився на реконструкцію після чемпіонату світу з легкої атлетики 2013 року Блаттер: можливі скорочення На заключній прес-конференції ФІФА в Бразилії Зепп Блаттер несподівано для багатьох заявив, що кількість міст або стадіонів, що прийматимуть ЧС-2018, можуть скоротити до десяти. Якщо врахувати, що обидва московських стадіони - "Лужники" і "Спартак" - під скорочення навряд чи потраплять, то може йтися про те, що без чемпіонату світу теоретично залишаться два інших міста зі списку. "Тут (в Бразилії. - Ред.) ми спочатку планували задіяти 17 стадіонів у 17 містах, потім скоротили до 12 стадіонів у 12 містах. У ПАР були 10 стадіонів у 9 містах. Ми все ще думаємо над тим, яка кількість є оптимальною. Не думаю, що Росія зіткнеться з проблемою нерентабельності, все ж це футбольна країна, але у вересні ми проведемо кілька зустрічей з оргкомітетом, і тоді ухвалимо остаточне рішення", - сказав пан Блаттер. Міністр спорту Росії Віталій Мутко відразу після цього заявив, що говорити про якесь конкретне рішення ФІФА поки передчасно. У 2013 році ухвалили закон про підготовку та проведення чемпіонату світу, в якому, серед іншого, передбачений безвізовий в'їзд до Росії і безкоштовний проїзд на наземному громадському транспорті між містами-організаторами для власників квитків на матч за 18 годин до його початку і протягом 18 годин після його закінчення. Забезпечення зручності маршрутів між містами-господарями турніру - одне з головних завдань оргкомітету чемпіонату світу, якщо враховувати відстані між російськими регіонами. Для оптимізації маршрутів організатори розподілили міста і стадіони на чотири кластери - "Центральний" (Москва), "Північний" (Санкт-Петербург і Калінінград), "Південний" (Сочі і Ростов-на-Дону) і "Волзький" (Казань, Нижній Новгород, Самара, Волгоград, Саранськ). Розташований у помітному віддаленні від цих кластерів Єкатеринбург - найбільш східна точка ЧС-2018 - виділили в окрему зону "Урал". У вересні цього року відбудеться презентація офіційної емблеми, слогану і графічного стилю ЧС-2018 в Росії. Жеребкування відбіркового турніру пройде в Санкт-Петербурзі 25 липня 2015.
media-39870293
https://www.bbc.com/ukrainian/media-39870293
Як виглядають перегони дронів
Ці перегони дронів, які називають "Формулою-1 у повітрі", стають дедалі популярнішими.
Учасники команд керують дроном по черзі і слідкують за його рухом у спеціальних окулярах. Вони отримують картинку із камери апарата в режимі реального часу. На цих вихідних такі перегони відбулись у Великій Британії.
130417_oz_azarov_opposition
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2013/04/130417_oz_azarov_opposition
Азаров назвав ініціативу опозиції про відставку уряду деструктивною
Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що опозиція ініціює питання про відповідальність уряду за соціально-економічний стан в країні не через турботу за долю країни, а у боротьбі за президентську посаду.
"Тому логіка їх поведінки примітивна і цинічна: "чим гірше, тим краще". Це деструктивна позиція", - цитує прес-служба Кабінету міністрів заяву пана Азарова, зроблену під час вступного слова на засіданні уряду у середу, 17 квітня. Він наголосив, що президентські вибори розпочнуться у визначений Конституцією термін, і "сьогоднішній фальстарт опозиції має нульовий результат". "До того ж лідери опозиції вперто не беруть на себе відповідальності за ті вкрай складні умови для країни, які створили при владі у 2008-2009 роках, проте мають совість питати, як ми боремося з цими умовами", - додав він. Раніше голова Верховної Ради України Володимир Рибак заявив, що український парламент у п'ятницю, 19 квітня, має розглянути питання відповідальності уряду. Ще наприкінці лютого опозиція почала збір підписів на підтримку відповідного проекту.
110906_texas_fire_video_dp
https://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2011/09/110906_texas_fire_video_dp
Техас у вогні
Майже 500 будинків зруйновані полум’ям в американському Техасі. Зона, охоплена пожежею, завширшки сягає 26 кілометрів.
Влада повідомляє, що в понеділок територія, охоплена вогнем, суттєво збільшилася, і зараз палає близько 10 тисяч гектарів. Пожежам сприяла посуха та сильні вітри, які спричинив тропічний шторм Лі. Штат Техас нині потерпає від найгіршої з 50-их років минулого століття посухи.
150101_ko_budget
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/01/150101_ko_budget
"Голос України" опублікував закон про бюджет
Закон про бюджет на 2015 рік, який у середу підписав президент Порошенко, опублікований у парламентській газеті "Голос України".
Там також опублікували зміни до Податкового кодексу і деяких законів щодо податкової реформи, а також закон, що вносить зміни до нарахування соціальних виплат. Публікація в парламентській газеті означає, що закони набули чинності. Раніше прем'єр-міністр Арсеній Яценюк називав закон про бюджет "далеко не ідеальним" і казав, що в лютому до нього можуть внести зміни.
031101_holodomor_part1
https://www.bbc.com/ukrainian/indepth/story/2003/11/031101_holodomor_part1
Форум: Голод чи Голодомор?
Історики вважають, що внаслідок Голодомору 1932-33 років в Україні померло 4 мільйони українців. Від політиків крайньо правого спрямування можна почути цифру в 10 мільйонів. В будь-якому випадку, йдеться про дуже велику кількість загиблих людей.
Як на вашу думку, чи можна вважати український Голодомор геноцидом? Як ви оцінюєте позицію Росії та США, які виступили проти ухвалення в ООН відповідної резолюції? І загалом, чи варто знову повертатися до такої болючої теми, як голод 1932-33? Чи варто, як вважають деякі, зайвий раз травмувати українське суспільство? Тут подано думки учасників дискусії за перші 10 днів роботи Форуму. Обговорення триває на Форумі: "Голодомор - коли буде сказано всю правду?" Володимир Г., Харків: Маленька риска, свідчення для тих, що пишуть літопис Голодомору: Мій покійний батько, 1931 року народження, жив у селі Луганка тодішньої Сталінської області. Коли вже стало можна, розповдав: "А я пам'ятаю голод! Мати винесла мене у двір, дала миску, посадила їсти кашу. Мимо двору проходила сусідка з сусідньої вулиці: - Льонька, що ти робиш? - Кашу їм! - Дай покуштувати. - На! Сусідка з блискучими очима вихопила у дитини миску з кашею і гарячково з'їла всю кашу, кинула миску і побігла. Виходить мати: - Льонька, де каша? - Он! - показав на сусідку що тікала оддалік. Як вижила ця родина? З іншої розповіді: "Уже після війни лагодили на городі тин (на Донбасі тини городили з пласких шматків каменю). Раптом з-під каменя посипалася квасоля із зотлілого полотняного мішечка. - Мамо, що це? - Ой, це ми з батьком колись заховали, а я й забула! Ось так жили і так вижили люди! А тепер на основне питання - чи був це геноцид? Сталін і вірні його прибічники, як завжди, мали не одну мету! 1)Викачали зерно, придбали верстати, почали готуватися до великої війни. 2)Всім нам, хто свого часу вчив історію КПСС і політекономію соціалізму, добре відомо, що за "класиками" селянство постійно розшаровується і постійно "народжує куркуля". Необхідно було знищити клас вільних селян, щоб забезпечити повну гегемонію пролетаріату чи то пак партноменклатури. 3)Селянство - основа будь якої нації. Знищуючи село - знищують націю, це був перший крок по створенню "нової історичної общності - радянського народу" і забезпечення непорушності Радянського Союзу - щоб нікому було і думати про незалежність. Олег Сергієнко, Канада: Це - геноцид. Гайди До Байди, Німеччина: Юрієві Васiдлову – У чому той Валерій прав? Він тільки бездоказово повторює зміст радянських підручників. Кого вважали ворогом народу? Чи не куркулів? А хто був куркуль? Це були безневинні українці, котрим завдяки власному труду й побуту краще жилося. Хіба були комуністи з комісарами бідні люди? Вони ж збагатилися на розкраданні українців. От про що йдеться. У Харкові 1928 року затвердили Соборний правопис, заснували письменницькі спілки, як ось "Плуг". Тож пригадуєте Розстріяне Відродження? Власне це дало поштовх для родогубства (геноциду) українців. По українських землях винищили українців, щоб зупинити українізацію, яка стала загрозою для Московського Самодержавства, та заселяли ці землі з наслення з сусідних Тамбовської і Орловської областей. Отож, тому геноцид в 1932-33 розпочався з показовим судочинством над Спілкою Визволення України в 1930 р. З ним винищили освічену верству українців. Голод по Придністров’ї злісно пересуваєте до Молдови, аби це краще звучало. Узагалі можна зазначати, що голоди в урожайній Україні зачали з уведенянм російських губерній по Україні в 18 столітті. Анатолій, Німеччина: Я радив би розглядати події 1933, та й будь-якого іншого року часів Радянської влади не з точки зору дій російського націоналізму. Якщо хто пам'ятає, на озброєнні ідеологів цього періоду завжди була так звана класова теорія і, відповідно, такі ж практичні дії. Отже, не треба, панове... Згадайте краще власних, українських червоних бузувірів. Згадайте, як на перших же вільних виборах так звані "народні маси" голосували не за Чорновола, а за партійного функціонера, секретаря ЦК КПУ з ідеології товариша Кравчука. Це що, теж Росія винна? Чи тепер соромно згадати, тому і намагаєтеся криками заглушити рештки власного сумління? Ярослава Хруник, Ольштин, Польща: Безсумнівно це геноцид українського народу. Тим болісніше, що так важко імперіям це визнати. Я думаю, що коли б у чеченців не було своєї трагедії, вони б зараз засудили Голодомор як цинічно спланований засіб знищення непокірного народу. Вони це розуміють. Богдан, США: Донедавна, коли мене запитували про населення України, я називав 52 мільйони (оцінка 1990 року, наскільки пам'ятаю). A десь тиждень тому мене виправив друг-американець, який сказав, що 2002 року населення України становило 48 мільйонів. Що це, подумав я? Незалежність чи ще один Голодомор? Хто винний - росіяни? Комуністи? Чи українські "патріоти", які нині керують державою? Я би НЕ боровся за таку незалежність. Не за незалежність з ТИМИ ЛЮДЬМИ, ЯКІ ПРИЙШЛИ ДО ВЛАДИ! Вони набагато гірші за комуністів! valery, Україна: Михайло (Вірджинія, США) - "Немає спроби виcтавити Україну як ЄДИНУ жертву тих часів. Є спроба, як я її бачу, пригадати нації, до чого приводить байдужість і пасивність кожної людини до біди іншої людини" - Я не маю нічого проти такого підходу. Але подивіться на більшість висловлювань та подачу голодомору в ЗМІ. Куди не глянь - всюди йде мова ТІЛЬКИ про знищення України Росією. Це зветься вириванням фактів з контексту, і наслідок цього - перекручене уявлення про події. Єдиний вихід з цієї пастки - розділити дві частини з цієї каші: 1) Моральна сторона події - про "байдужість і пасивність кожної людини..." і далі за вашим текстом; 2) Об'єктивна аналітична оцінка ситуації з глибоким розумінням ВСІХ складових частин ситуації. "Пане Валерію.... а як би відреагували люди, які були жертвами того часу, на Вашу фразу?" - Я цілком розумію, яке ставлення до мене може виникнути. І я, можливо, сам дуже хотів би сказати, що Сталін - вампір, скажений чи щось таке, який чогось люто ненавидів Україну. Але я, поки ще, розумна людина, і я бачу в його діях залізну логіку. Диявольськи залізну і струнку логіку, яку я, як чесна людина, прото не маю права не помітити. Геноцид - це винищення населення за національними, расовими чи релігійними ознаками. Можу вас запевнити, що для Сталіна національність нічого не означала. Це був жорсткий розрахунок, в якому весь народ СРСР був гарматним м'ясом. Комусь випало більше, комусь менше... Я розумію - сказати, що це був геноцид - набагато легше, ніж визнати себе жертвою просто розрахунку, тому що в першому випадку йде мова про самобутню націю (яка не хотіла підкорятися і тому була приречена на знищення), а в другому - вся наша самобутність, культура та ін. просто не існують, тому що ми - просто гарматне м'ясо... Я розумію, перше - легше. Але я вже втомився брехати собі. Хай гірка, але правда. І іншого критерію оцінки в мене немає. Олег, Львів: Позицію США та Росії щодо голодомору ще можна якось пояснити. Але як пояснити ставлення до цієї проблеми свого власного уряду? І те, що колишнім НКВДистам, КДБістам, які так чи інакше були причетні до голодомору, нинішня незалежна Україна платить величезні пенсії по 300-400 грн., а селяни, які пережили це справжнє винищення, отримують пенсії ледь до 100 грн. То що тут можна говорити про ставлення держави до свого власного народу та історії? Ярослав Березовський, США: Як Росія і США хотіли б називати Великий Голодомор в Україні - не має значення. Кремль ніколи не виказував жодної стурбованості чи співчуття долею чи добробутом українського народу, а Вашингтон завжди набагато більше цінував "стабільні відносини" з Москвою, ніж стурбованість жертвами російського гноблення і брутальності. Подивіться на Чечню... Жодний українець, який себе поважає, не повинен ніколи забувати про Великий Голодомор 1932-33, про жахливу смерть мільйонів невинних, працьовитих українців, які загинули від рук радянської російської держави. Це має назавжди вкарбуватися в нашу пам'ять. Жертви Великого Голодомору 1932-33 - поміж тих мільйонів і мільйонів українських чоловіків, жінок, дітей, чиїми смертями впродовж історії торований довгий, тяжкий шлях до української державності і незалежності. Олександр Жорняк, Канада: Так, то був жахливий час для всіх в Україні. Михайло, Вірджинія, США: До Валерія, Україна: Немає спроби виcтавити Україну як ЄДИНУ жертву тих часів. Є спроба, як я її бачу, пригадати нації, до чого приводить байдужість і пасивність кожної людини до біди іншої людини. Чому були посилені військові кордони між Західною Україною і Східною? Чому не пускали вагони з допомогою з Заходу і було заперечення з боку МОСКВИ, що нічого жахливого не відбувається? "...ми були стратегічними виробниками сільгосппродукції і з нас дерли по повній програмі". Пане Валерію.... а як би відреагували люди, які були жертвами того часу, на Вашу фразу? Ростислав Гоменюк, Київ: Так! Це був голодомор - геноцид проти українського народу. Як ще можна назвати те, що відбувалося в ті роки? Мій дід свідок тих подій, єдиний з родини, що вижив у ті часи. До колективізації їхня сім'я мала багато худоби й 2 великих поля, яких обробляли самі (сім'я була велика, тому справлялися без сторонньої допомоги). Під час колективізації все забрали до колгоспу під страхом репресій. На початку 30-х врожаї були добрі, але люди тільки дивилися на те багатство й вмирали від голоду. Комунізм Радянської Росії має бути так само засуджений за свої злочини проти людства, як і німецький нацизм. Роман Сергієнко, Київ: Так, це був свідомий геноцид українського народу. Мій дід встиг розповісти про ті часи, коли зловлена ворона була цінніша за золото. Але ця політика проти вільного українського трудівника не припинилася 1933 року. Кожний селянин повинен був здавати м'ясо, яйця, яблука та інші продукти в "закрома батьківщини". Або платити. Тому цих харчів мої батьки не бачили - яблуні вирубувалися, худоба різалася. А кріпосне право в Україні скасували лише 1961 року, коли селяни отримали право одержувати паспорти на руки. "Велике спасибі" російським братам за турботу. Про неї я своїм нащадкам не забуду розповісти. Мирослав, Катеринівка: А як ви вважаєте, років так через 30-40, як стануть називати 1990-і, "демократичні" роки, коли Україна втратила понад три мільйони громадян, а смітники стали "гастрономами" не тільки для щурів та собак, але й для людей - чи не новим голодомором? А про голодомор (і не один!), що панував у російських селах в 1930-х, 1940-х роках, ви нічого не чули? Бідолашні жителі Києва, Харкова, Їталії та Канади, вам би пожити хоч трохи у якійсь "нахапетівці", де люди справді працюють і справді бідують, то, може б, тоді ви історію знали б по-справжньому, а не "по-радянському", хоч так старанно від СРСР відхрещуєтесь. Бо як тоді вам промивали мізки розумники-ідеологи, так і тепер вони це роблять, тільки інтереси захищають інші. Правда, як і раніше, це інтереси зовсім не українського народу. Юрій Васідлов, Івано-Франківськ: Цілком слушна увага пана valery, ukraine. Голодомор голосно акцентовано нині на Україні, як ворожа дія Москви, направлена проти української нації. Це не відповідає дійсності. Більшовиками було реалізовано проекти силового знищення не нації, а певного соціального класу – виробників с/г продукції. Їх національна належність не була визначальною ознакою. Тим більше, що перший з цих проектів було реалізовано на неукраїнських землях. Та й останній, третій – на молдавських. Дії режиму не є від цього менш злочинними. Павло Горошко, Лебедин: Не можна вважати, а ПОТРІБНО! КОНЧЕ ПОТРІБНО! СРСР ВИННИЙ в ЛЮДОЖЕРСТВІ!!! Імперію ГЕТЬ!!! Станіслав, Канада: Звісно, це спланована жахлива акція тоталітарного режиму, голодомор. Також страшний приклад, чого варто бути нацією, що не має жодного впливу у світі, не має свого уряду. Українців просто нищили - і інші держави про це знали. witsa, Київ: Так, це був відвертий геноцид української нації. Достатньо подивитися на національний склад східних територій України. Все корінне населення цих територій було винищено. В селах не залишилося нікого. Тільки в містах одиницям вдавалося вижити. Для того, щоби працювала промисловість, на ці території переселювали людей з інших (в основному - російських) територій. Гітлерівці винищили менше українців, ніж "братнє радянське керівництво". І достовірні факти історії мають бути подані на суд громадськості. Інакше ні український народ, ні все людство не застраховані від повторення подібного жаху. Гайди До Байди, Німеччина: Чому це не тільки простий геноцид? Якраз тому не простий геноцид, бо на споді голодомору 1932-33 рр. отримав Радянський Союз світове визнання і породилася Друга Світова Війна. У 1933 р. Гітлер захопив владу і з допомогою Москви перехитрив Версальські накладення, ставши світовою загрозою. А нині обвинувачують українців, що вони ніби співпрацювали з гітлерівцями. А в дійсності за ДСВ загинули принайменше 10 мільйонів україцнів, мільйони запроторили до примусової праці і ганяли їх беззбройно в складі Червоної армії проти ворога. Маємо одну неясність, чому немає геноцидного наказу, скриваючи донині родогубство за колективізацією? Чи це відповідає дійсностям? У тридцятих роках 20 віку стало звернення до своїх українських коренів загрозою для Радянської Влади, бо хмара зросійщених українців почала собі усвідомити, що вони не раби без імени і роду, а вільні люди з славним минулим. valery, ukraine: Хочу трохи "осадити" співрозмовників. Чи не помічали ви деяку манію величі у сьогоденних висловах? Mихайло (Вірджінія, США): "голодомор... був продовженням існуючої політики Москви в відношені до всього українського" - Ця політика торкалась всього населення СРСР при Сталіні, і доля українців, по суті, нічим особливим не виділялася окрім одного - ми були стратегічними виробниками сільгосппродукції і з нас дерли по повній програмі. Тобто масштаби біди визначалися географо-економічним станом регіону, а зовсім не національністю. Так, голодомор - це була страшна подія. Але щодо "політики Москви в відношенні до всього українського" я не згоден, бо Сталін катував українців так саме послідовно, як і росіян, і навіть своїх "братів" з Кавказу. Це був геноцид щодо всього людства!!! А спроби виставити Україну єдиною жертвою тих часів (а всі інші народи жирували на нас) - це лише манія величі сучасних політиків, які заробляють на цьому свій власний капітал. Alex Pan, Kyiv:Щодо кількості людей, які померли, то це був найгірший голод в історії людства. Якби радянський режим не вчинив більше жодних злочинів, то його треба було б засудити як найбільш геноцидний режим тільки за голодомор 1932-33 років. Дуже важливо, аби світ дізнався про цю спустошливу трагедію, повні масштаби якої ще досі невідомі. Мій батько, який пережив Голодомор, розповідав мені історії, від яких волосся на голові підіймалося, про те, що тоді відбувалося. Я перекладач, переважно з української на англійську, і один із журналів, Welcome to Ukraine, опублікував велику статтю про це в одному з останніх номерів. Дякую за те, що підняли цю тему. Дякую. Катерина Круліковська, Київ:Добрий день, панове, я вважаю, що це був геноцид, але він не закінчився на тому. Перестали знищувати фізично, але стали знищувати душевно, бо весь час скільки я себе пам'ятаю, а жила я в Києві, після 60 років ми всі (крім номенклатури комуністичної та військових, бо в них були пайки) в більшій чи меншій мірі повинні були стояти в чергах весь вільний час за кісточками, яки називались м'ясом, за майже всім. Росіяни кожного разу придумували анекдоти, які недолугі українці. В 1977 році, коли я привезла годовалу дитину в село Ленінське під Ірклієвом, Черкаська область, то виявилось, що для дитини молоко в магазині продати не змогли: там в зошиті стояв підпис бабусі, що вона вже молоко взяла - 3 літри на 2 тижні. Прийшлось красти на фермі: своїх корів в селі не було, бо воно було виселеним від Дніпра після побудови Кременчуцької ГЕС. Корів не було куди водити пасти, бо навкруги того села були лише колгоспні лани. Ні, з Росією бути ніколи не хочу!!!! Юрій, Польща: Я вважаю, що геноцид був і існує дотепер, тільки в інших формах. У 30-i роки ГОЛОД був найбільш ефективним способом пригнічувати повстанський рух. Крім того, ціла радянська влада трималася за рахунок УКРАЇНСЬКОГО села. Гірко про це згадувати, але мусимо - пора взнати цілу правду. Mихайло, Вірджінія, США: Згідний, що історію потрібно знати, особливо сторінки такі трагічні як голодомор 30-их. Він, на мою думку, був продовженням існуючої політики Москви в відношені до всього українського і обов’язково потрібно про цей факт пам’ятати для усвідомлення українців як нації. Сам факт, що про це говорять, вже позитивне зрушення. Пам’ять перед загиблими, це найменше що ми можемо зробити в цей час… о.Юрій Козловський, Італія: Відносини між сусідніми державами часто несуть загарбницький характер і в історії маємо не одну державу чи народ, котрі просто були поглинуті сусідами (лише погляньмо на Росію, в якій 80% не "оригінальні" росіяни). Справа в тому, що визначити геноцид можуть лише ті нації, котрі вижили. Ми вижили і постійно виживаємо, бо геноцид не тривав лише 2 роки, але триває вже століття. Сучасні події, котрі спостерігаємо, є нічим інакшим як продовженням геноциду. Говорю тут як про політичну ситуацію, так і про соціальну та культурну прірву, в котрій ми та українське суспільство перебуває. Спроби придушувати свідомість власного минулого та сучасності є лише продовженням геноциду. На мою думку, отже, це був справжній геноцид і навмисне винищування нашого народу. Але він у його різноманітності форм триває й до сьогоднішнього дня. Володимир, Харків: Шановне панство. Одразу згадав прислів'я: іноді правильно поставленне питання важливіше відповіді. Чи можна це вважати чимось, крім геноциду? - ось про що я кажу. Повертатися до цього варто, бо інакше у українців буде перспектива наступати знову на ці граблі, бо це є складовою всіх висловів і угод росіян з Україною, такою собі однією з багатьох дуль в кармані. Росії звісно незручно згадувати це, бо інакше вона стає в один рядок з "єврейським питанням по Гітлеру". Якщо вони визнають геноцид, то будуть судові позови з виликими шансами виграти, бо є прецедент з "єврейським питанням". Багато нащадків тих, хто вижив, тепер живуть по всьому світу: відчуваєте, як може разгойдатися весь світ? Будуть тепер крім Чорнобиля, Шевченко та Кличків знати і про геноцид і чекатимуть, як Росія буде замолювати гріхи. Я вже мовчу, що у всіх стран, де є нащадки, з'явиться аргумент на переговорах у подальшому політичному житті. Спробуйте уявити собі все це - буде сміх крізь сльози. Тому щоб не розхитувати міжнародний спокій, хоча б той що є, ідуть відповідні реакції. Радує тут те, що у історії з Тузлою об'єдналися всі - від найправіших до комуністів: не дамо України анітрохи! Таки є з чого радіти, нема лиха без добра. Проявилася вже маленька вірогідність, що не повториться чогось подібного до 1932-33-рр.
150414_chess_player_dt
https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2015/04/150414_chess_player_dt
Шахісту загрожує дискваліфікація через підглядання
Чемпіону Грузії з шахів Гайозу Нігалідзе загрожує 15-річна дискваліфікація за те, що він підглядав в телефон під час гри проти вірменського гросмейстера Тиграна Петросяна на турнірі в Дубаї.
Гайоза Нігалідзе усунули від участі в турнірі. Петросян запідозрив, що щось не так через те, що Нігалідзе занадто часто відлучався в туалет. Вірменський шахіст попросив суддів перевірити туалетну кабінку, в якій і знайшли мобільний телефон. Телефон був прикритий туалетним папером і захований за унітазом. Нігалідзе спочатку заперечував, що телефон належить йому. Проте судді виявили, що в соціальних мережах в телефоні були відкриті профайли грузинського шахіста. Також організатори знайшли в телефоні шаховий додаток, в якому аналізувалася поточна партія. Звіт про інцидент надішлють в Міжнародну шахову федерацію, яка і винесе вердикт щодо дискваліфікації шахіста. Гайоз Нігалідзе - дворазовий чемпіон Грузії (2013-го і 2014 років). Його перемоги в чемпіонаті були сенсаційними, оскільки обидва рази експерти не розглядали його як претендента на перемогу.
160121_vs_dzhemilev_arrest
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/01/160121_vs_dzhemilev_arrest
Влада анексованого Криму заочно арештувала Джемілєва
Київський райсуд Сімферополя заочно арештував лідера кримськотатарського народу, депутата Верховної Ради Мустафу Джемілєва, повідомила "прокурор Криму" Наталія Поклонська.
За її словами, політика оголосили у федеральний розшук. "Суд задовольнив клопотання слідчого органу про обрання запобіжного заходу для Мустафи Джемілєва", - сказала пані Поклонська, не уточнивши при цьому, за якою статтею порушена справа. Раніше повідомлялося, що кримське управління ФСБ Росії викликало на допит дружину Джемілєва Сафінар у зв'язку з пошкодження опор електропередач в Херсонській області. Мустафа Джемілєв з 1960-х років вів у СРСР дисидентську і правозахисну діяльність, борючись за право свого народу повернутися на півострів після депортації у 1944 році. Він провів 15 років у радянських в'язницях. Пан Джемілєв був серед організаторів продовольчої блокади Криму, яка почалася восени 2015 року. Після анексії Криму Росією йому заборонили в'їзд на півострів.
050901_beslan
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2005/09/050901_beslan
Беслан розпочинає триденну жалобу
Мешканці міста Беслан на півдні Росії розпочинають сьогодні триденну жалобу у першу річницю захоплення школи, де загинуло понад 300 людей.
О чверть на десяту ранку - точно в той самий час, коли озброєні нападники вдерлися до школи - будуть запалені свічки і пролунають дзвони. Облога, до якої вдалися екстремісти, що вимагали покласти край війні в Чечні, три дні. Більшу половину з тих, хто тоді загинув, становили діти. Як повідомляє з Москви кореспондентка Бі-Бі-Сі, чимало мешканців Беслана звинувачують російських урядовців у приховуванні того, що справді сталося усередині школи.
features-56195604
https://www.bbc.com/ukrainian/features-56195604
Хлопця посадили на 6 років за 11 грамів конопель. Як на Волині судять школяра
Апеляційний суд Рівненщини призначив на 25 березня розгляд справи 16-річного волинянина, засудженого у грудні 2020-го на шість років позбавлення волі за торгівлю десятком грамів канабісу .
З грудня школяр сидить у СІЗО. 1 березня суд у Луцьку відмовився випустити його з в'язниці до розгляду апеляції. Нагадаємо, що саме після розгляду апеляції вирок набуває чинності. Звільнити хлопця до розгляду справи в апеляційному суді просив адвокат, посилаючись на "незаконне утримання за межами граничного строку". Загалом захист хлопця вважає, що поліція перевищила повноваження, адже вона сама спровокувала ще неповнолітнього школяра на злочин. Поліцейські упевнені, що збирали докази законно. Правозахисники ж звертають увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка мала б допомогти хлопцю. З кримінальної справи, яку розглядав Ратнівський районний суд Волині, відомо, що мешканець одного із сіл Камінь-Каширського району - ще школяр, двічі продав канабіс у селищі Ратному. В обидвох випадках це відбулося під час так званої оперативної закупки, тобто її організували самі поліцейські. У чому суть справи Слідчі домовилися із місцевими мешканками, двома дівчатами, щоб вони спонукали хлопця, який вживав наркотичний засіб, продати їм канабіс. Все це вони зняли на відео. Тож у суді йшлося про два випадки продажу у квітні та травні минулого року, коли псевдопокупці придбали 2,9 та 8,3 грама наркотиків за 440 та за 700 гривень. У першому випадку одинадцятикласник свою вину визнав, щодо іншого - ні. Підозрюваний на оперативній зйомці під час продажу конопель Як пояснив адвокат хлопця Віталій Жуковський, його підзахисний вдруге не продавав наркотик, а тільки був поруч із продавцем. "Він не збував наркотичну речовину другий раз. Разом з ним була інша особа. Та особа отримує кошти. Відлучається, повертається, ймовірно передає наркотичну речовину. На відео цього не видно. Неякісно просто… Чого ми маємо визнавати вину там, де ми нічого не вчиняли?" - обурюється захисник. Голова Ратнівського районного суду Волинської області Василь Лях, який розглядав справу старшокласника, вирішив, що він дійсно вчинив кримінальний злочин. Адже двічі придбав та продав канабіс. Суддя посилався на 2 частину 307 статті Кримінального кодексу України та вирішив, що школяр мусить відсидіти за скоєне в тюрмі 6 років. У цій статті йдеться про покарання від шести до 10 років з конфіскацією майна за те, що людина повторно збуває особливо небезпечний наркотик. Хлопець нині перебуває в Луцькому СІЗО, чекаючи перегляду рішення апеляційним судом. Чи є оперативна закупка провокацією поліції У вироку суду згадано про участь свідків в обох оперативних закупках канабісу та про аудіо- й відео контроль. Адвокат Віталій Жуковський вважає, що поліція, організувавши купівлю наркотиків, спровокувала його підзахисного на злочин. Кадр з оперативної зйомки під час продажу конопель На його думку, хлопця ще й іншим чином штовхали на правопорушення. "Непряма провокація почалася ще в 15 річному віці. Тоді була заведена оперативно-розшукова справа... Особа на ім'я Денис познайомився з підзахисним десь у компанії, потім почав товаришувати і пригощав... канабісом", - каже адвокат. За його словами, прохання передати наркотик закупницям "відбулося" після 16 років. Тобто, спеціально чекали 4 місяці, коли йому виповниться 16 років і спровокували, вважає захисник. Ця обставина дозволила жорстко покарати хлопця, адже це можливо після досягнення 16 років. Начальник слідчої групи поліції Олександр Кузьмук у коментарі нам запевнив, що, збираючи докази, діяли згідно із законодавством. Мовляв, якщо прокурор і суддя прийняли докази, то значить із ними усе гаразд. "Прокурор і суд надані нами докази взяли до розгляду. Значить оцінили їх як належні", - каже слідчий. Суддя Василь Лях повідомив, що аналізував докази та дійшов висновку, що провокацій не було. Про це написав і у вироку. Слідство і суд вважають, що нічого не порушили. Правозахисник Віталій Єлов має протилежну думку "Суд вважає, що працівники правоохоронного органу діяли в межах наданих ним службових повноважень по викриттю осіб та розкриттю вчинених ними кримінальних правопорушень", - йдеться у вироку. Лях не побачив у діях поліцейських щодо неповнолітнього ані підбурювання, ані провокації на злочин. У коментарі BBC Україна суддя Василь Лях додав, що законодавець передбачив за цією статтею покарання від 6 років, тож він діяв справедливо. "Обвинувачений отримав, зауважте, найменший термін, без конфіскації. Кілька років тому мінімальну відповідальність за цією статтею збільшили на рік з 5 років, бо це тяжкий злочин! А наркоманія - дуже велика проблема в Україні й у світі. Як людину, як батька мене це дуже турбує. З нею треба боротися", - сказав суддя. Що не так з "прикриттям"? В українському тлумачному словнику провокація визначена як "навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки". У Кримінальному кодексі нашої держави описана та передбачена тільки провокація хабаря. У законі написано, що така провокація є тоді, коли службова особа свідомо створює такі обставини, які зумовлюють пропонування або одержання хабаря. Усе для того, щоб потім викрити того, хто дав або взяв його. Кандидатка юридичних наук і адвокатка Вікторія Кондратішина працює з кримінальними правопорушеннями щодо збуту наркотиків. На запитання про те, як зрозуміти, чи провокували людину на злочин безвідносно до певної справи, розказує, що треба орієнтуватися на практику Європейського суду з прав людини. "Кожна справа особиста, хоча ми користуємося одними й тими ж нормами Кримінального кодексу. В законодавстві України про таку провокацію не вказано. Це треба вичитувати практику Європейського суду, що він пропонує", - каже юристка. Рішення Ратнівського районного суду тепер будуть оскаржувати в апеляції Орієнтація на європейські норми судочинства не є чимось новим для України. Регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Волинській області Віталій Єлов пояснює, що 17 стаття закону про застосування Європейських конвенції і суду з прав людини передбачає, що і конвенція, й практика Європейського суду є джерелом права в Україні. Він вказує, якщо немає закону чи ж є і закон, і є ратифікований міжнародний акт, то пріоритет надається останньому. "Тобто суди сьогодні посилаються на конкретні справи, на практику того Європейського суду як на норму права", - каже Єлов. У справі 16-літнього хлопця, засудженого за торгівлю наркотиками, правозахисник, як і адвокат, вбачає провокацію поліції й оцінює це як перевищення нею повноважень. Навіть припускає, що за таке треба притягувати до відповідальності правоохоронців. Єлов пояснює, що хлопець міг і не думати заробляти на продажу, якби його до цього не штовхали. "Це перевищення повноважень поліцією!...Європейський суд так виписав: "Не було би скоєно, якби не було спровоковано". Тобто людина б не вчинила цього, якби не було провокацій!" - каже правозахисник. За інформацією Єлова, те, що у кримінальній справі волинського школяра два епізоди "організованого" продажу наркотиків, є ще одним сильним аргументом на його захист. У європейському судочинстві це трактують як безсумнівну провокацію. "Європейський суд говорить - якщо є кілька випадків і всі - під прикриттям, це є провокація", - підкреслює правозахисник. Віталій Єлов також каже, що є багато справ, щодо яких Європейський суд зробив такий висновок й тут же аналізує, чому на них не орієнтуються українські спеціалісти. "Але наші судді не всі дружать із Європейською конвенцією - вони дружать більше з прокурорами і не хочуть псувати стосунки з ними. І раз прокуратура вже так зробила, то треба її підтримати", - натякає правозахисник. За його словами, на ці порушення може звернути увагу апеляційний суд і точно зверне увагу остання інстанція в Україні - Верховний Суд. У вироку Ратнівського суду про практику Європейського не згадується. Голова суду Василь Лях зауважив, що міг би повідомити й інші деталі справи щодо 11-класника, однак з огляду на суддівську етику робити цього не буде, допоки рішення не винесе Апеляційний суд. Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
news-40939798
https://www.bbc.com/ukrainian/news-40939798
Президент "Антонова" йде з посади
Президент держпідприємства "Антонов", яке входить до складу "Укроборонпрому", Олександр Коцюба вирішив подати у відставку. Про це повідомляє прес-служба компанії.
Президент ДП "Антонов" Олександр Коцюба керував авіабудівним підприємством понад рік. Там зазначили, що пан Коцюба керував авіабудівним підприємством понад рік. "Олександр Коцюба активно розвивав підприємство, працював над реформуванням його підрозділів згідно міжнародних норм і показав себе як успішний менеджер", - зазначили у прес-службі. Згідно з повідомленням, він повернеться у приватний бізнес. 25 липня Кабінет міністрів оприлюднив постанову про ліквідацію держконцерну "Антонов". Ліквідація концерну пов'язана з переходом усіх його підприємств до складу "Укроборонпрому". У першому півріччі 2017 року "Антонов" отримав 22,7 мільйонів гривень чистого прибутку.
040821_iraq_najaf
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/08/040821_iraq_najaf
Аль-Садр контролює святиню у Наджафі
За повідомленнями з Іраку, прихильники радикального шиїтського клерика Моктади аль-Садра повністю контролюють святиню Імама Алі у Наджафі та комплекс навколо неї, хоча уряд заявляє протилежне.
Cвятиню оточили американські танки і бронетранспортери. На навколишніх вулицях час від часу виникають сутички, в той час як повстанці аль-Садра захищають свої позиції. Як повідомляє з середини комплексу кореспондент ВВС, там знаходиться близько тисячі людей, як виглядає, неозброєних. Переговори щодо завершення протистояння тривають. Тим часом, в інших містах внаслідок нападів іракських повстанців загинуло кілька людей. В місті Хілла загинув польський солдат, коли поблизу військової колони було висаджено в повітря автомобіль. Шестеро поляків було поранено. В місті Рамаді було застрелено поліцейського.
040727_nato_ukr_opposition
https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/07/040727_nato_ukr_opposition
Опозиція критикує непослідовність президента щодо ЄС та НАТО
Українська опозиція звинуватила владу у непослідовності, критикуючи рішення президента Кучми вилучити з Військової доктрини положення про плани вступу в НАТО і Євросоюз.
Голова парламентського комітету з євроінтеграції Борис Тарасюк в інтерв'ю українському телебаченню висловив думку, що пан Кучма вдався до такого кроку, бо був роздратований критикою стану українського демократії на саміті НАТО в Стамбулі. Пан Тарасюк сказав, що за важливими зовнішньополітичними рішеннями, як він висловився, криються роздратування і непослідовність. Він нагадав, що саме президент Кучма з 1994-го року проголосив курс на євроатлантичну інтеграцію, обіцяючи, що Україна піде шляхом Польщі, Угорщини та інших успішних сусідів. Борис Тарасюк, який є членом блоку Наша Україна, сказав , що зі зміною влади після президентських виборів мають відбутися також практичні зміни у зовнішній політиці України.
151009_ko_savchenko
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/10/151009_ko_savchenko
Савченко може відновити голодування - адвокат
Надія Савченко може відновити голодування, якщо суд продовжить свою тактику проти неї, повідомляє адвокат льотчиці Марк Фейгін.
"Я підтверджую те, що Савченко вчора висловила намір у разі продовження судом тактики ведення процесу проти неї, розпочати голодування", - написав він у Twitter. Інший адвокат, Ілля Новиков уточнив, що Надія Савченко пригрозила цим, якщо її видалять із залу суду. Раніше пан Фейгін допускав екстрадицію своєї підзахисної до України 31 грудня, якщо в Росії її визнають винною і винесуть вирок.
news-38567839
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38567839
У Колумбії обірвався міст: щонайменше 11 загинули
У сільських районах Колумбії обірвався підвісний міст. Щонайменше 11 людей загинули.
Ще кілька людей отримали поранення, повідомляють місцеві медіа. Серед загиблих є діти. Люди, що були там у момент, коли міст обірвався, впали з 80-метрової висоти. Вважається, що міст зруйнувався через надмірну вагу. На фото видно, що мотузки з однієї сторони конструкції обірвалися. Цей міст був популярний серед туристів. Він був переповнений людьми, які прогулювалися там на свята.
160428_om_odesa_azov
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/04/160428_om_odesa_azov
"Азов" прибув в Одесу "на навчання"
Один із підрозділів полку швидкого реагування "Азов" був відряджений в Одесу.
Це підтвердив речник полку "Азов" Андрій Д'яченко в ефірі телеканалу "112 Україна". "Вони прибули туди для навчань по виявленню та знешкодженню ворожо-диверсійних, а також терористичних груп", - сказав прес-секретар. Пан Д'яченко уточнив, що це не планові навчання. За його словами, бійці направлені в Одесу "для реагування на надзвичайні ситуації", якщо такі будуть.
160401_dk_sakvarelidze_gpu
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/04/160401_dk_sakvarelidze_gpu
Сакварелідзе провів у ГПУ 9 годин
Колишній заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе вийшов після дев'яти годин перебування у ГПУ. Як розповів він журналістам, сам допит тривав три години, решта часу пішло на формальності.
Пана Сакварелідзе викликали як свідка у справі про нібито зникнення двох мільйонів доларів на реформу прокуратури. "Запитували, з ким ми співпрацювали, чи перераховувалися гроші на рахунки ГПУ, допит був пізнавальним, слідчі питали, як працюють міжнародні організації, як мінімізуються можливості того, що гроші можуть бути вкрадені", - розповів він. 29 березня генпрокурор Віктор Шокін звільнив прокурора Одеської області і свого заступника Давида Сакварелідзе з усіх посад в прокуратурі.
030827_britain_iraq_inquiry
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/08/030827_britain_iraq_inquiry
Міністр оборони Британії під дедалі потужнішою критикою
Міністр оборони Британії Джефф Гун має сьогодні давати свідчення офіційній комісії у справі розслідування самогубства урядового інспектора з озброєнь Девіда Келлі.
Науковця Девіда Келлі було визначено як джерело репортажу Бі-Бі-Сі, в якому зазначалося, що британський уряд збільшив маштаби загрози, що виходила від Іраку, з тим, щоби підсилити причини початку воєнних дій. Як зазначає наш кореспондент, міністру оборони потрібно буде докласти помітних зусиль, щоби протистояти дедалі більшій критиці, що лунає на його адресу. У вівторок найчільніший радник британського уряду з питань розвідки Джон Скарлетт заперечив, що перебував під політичним тиском, метою якого було згущення фарб у досьє щодо іракської зброї масового знищення.
151125_blog_pastoukhov_russia_turkey_yg
https://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2015/11/151125_blog_pastoukhov_russia_turkey_yg
Блог Пастухова: війна не за поняттями
Якщо вам потрібно виміряти свою спальню, знання геометрії Лобачевського є надлишковим і навіть шкідливим. Але якщо вам раптом заманеться обчислити розміри Всесвіту, який розширюється, то, швидше за все, знання Евклідової геометрії вам буде недостатньо.
Російська зовнішня політика наблизилася до тієї межі, за якою застосування звичної у внутрішніх справах "пацанської логіки" починає давати відчутні і хворобливі збої. Те, що добре працює в домашніх умовах, виявилося абсолютно недієвим в "політиці великих чисел". У "пацанської логіки", яка діє в "пацанському світі", є кілька базових постулатів, головний з яких - поділ хлопців на "наших" і "не наших", де наші - "хороші", а не наші - "погані". "Хороші" хлопці повинні битися з "поганими" хлопцями, бити першими і, раптом що, давати у відповідь. Проблема в тому, що в реальному світі хлопців набагато більше, ніж два, і чорт ногу зломить зрозуміти, хто з них "хороший", а хто - "поганий". Тому той, хто б'є першим, часто потрапляє не в ту вилицю, в яку цілився. Одного разу він може виявити, що б'ється з якимось диваком, а "погані" хлопці тихо курять неподалік, з цікавістю спостерігаючи, чим це все закінчиться. Україна Близького Сходу Вранці у вівторок російський обиватель несподівано дізнався, що півтора місяці російська армія обстрілювала зовсім не ІД. Російські газети, які професор Преображенський не рекомендував читати до обіду, повідомили про якихось "сирійських туркменів", які виявилися етнічними турками, що проживають у Сирії. Це відкриття багатьох обивателів приголомшило, адже воно не вписується у "пацанську" картинку боротьби з міжнародним тероризмом, який підтримується з-за світових лаштунків. Виявилося, що, крім ІД, є ще й турки, які дивляться на дії російської армії в прикордонних з Туреччиною районах Сирії приблизно так само, як росіяни дивилися рік тому на дії української армії в якому-небудь Дебальцевому. Для Ердогана атака на російський бомбардувальник - не спонтанний, а добре вивірений і практично неминучий крок Тут треба зрозуміти, що Москва керується своєю "пацанською" логікою, а Туреччина - своєю (і про це добре написав Навальний, хоча справа не в піарі, а в геополітичних орієнтирах). Росія позбувається загрози кольорової революції. Україна - це пряма відповідь на "болотний рух". Експедиційний корпус в Сирії (не треба себе обманювати евфемізмами - це саме експедиційний корпус) - це пряма відповідь на гальмування "проекту Новоросія". Очевидно, що "сирійський проект", заточений під Захід, був прямим політичним продовженням "новоросійського проекту". Але він абсолютно несподівано підірвався на турецькій міні. Те, що мало стати голкою в чужій сідниці, обернулося власним гемороєм. Конфлікт з Туреччиною у Росії не поверховий, а сутнісний. Легко два ці динозаври в одній історичній ущелині не розійдуться. Поки усі ще в шоці і думають, що це спрацювала якась одна випадкова розтяжка і що все ще минеться. Але схоже, що Росія на Близькому Сході в'їхала прямо на середину величезного мінного поля. Анексувавши Крим і почавши гібридну війну на Донбасі, Кремль вибив "помаранчевий м'яч" зі своєї штрафної (чим був страшенно гордий). Але далеко м'яч не полетів, потрапивши в ноги нападникам "не нашої" прем'єр-ліги, які вишикувалися у санкційне каре і почали прострілювати уздовж Спаських воріт. Тоді підключилися ввічливі "півзахисники" зі спортивного клубу армії і допомогли "винести" м'яч ще далі - на "чуже поле". І вийшло непогано, противник начебто навіть став грати "на нічию". Але тут з'ясувалося, що у нього в команді "легіонери" (за іронією долі - турецькі), які погано розуміють команди тренера англійською або німецькою і взагалі грають у якийсь свій футбол. Вони вдарили з середини поля і потрапили прямо у ворота - вибачте, в літак. На відміну від Росії у Туреччини в регіоні інтереси справді важливі На відміну від Росії у Туреччини в регіоні інтереси справді життєво важливі. Для Ердогана прикордонні з Сирією території - та ж Новоросія (або Новотуреччина). Асад для нього гірший, ніж Порошенко для Путіна. Загроза помаранчевої (хоча в його випадку, скоріше, зеленої) революції для нього не є менш істотною, ніж для його кремлівського двійника. Впоратися з нею він може тим самим єдиним доступним будь-якому корумпованому диктатору способом - виштовхати її назовні. І тут Путін у прямому сенсі слова "залітає" йому прямо в політичну "інтимну зону", де зосереджені больові точки турецької внутрішньої політики останніх декількох десятиліть. Для Ердогана атака на російський бомбардувальник - не спонтанний, а добре вивірений і практично неминучий крок. Жодної іншої реакції в цій ситуації він собі просто не може дозволити, інакше опозиція (а це вам не російське болото) і армія (а це вам не російське аполітичне гарматне м'ясо) його просто знесуть. І ти, Ердоган... Свого часу Сталіну теж здавалося, що він знайшов у Європі споріднену душу, але історія розсудила інакше. У чому помилка Путіна? У рамках своєї біполярної пацанської логіки Росія Туреччину просто прогледіла. У Кремлі весь час бачили лише одних "поганих хлопців" - американців, і не врахували, що взагалі-то наша планета досить густо населена різними тварюками. Розуміли, що Туреччині може щось не сподобатися, але поклали на цю справу газ. Тобто - подумали, що Анкара зазіхне на скасований "український транзит" і, підрахувавши прибуток від перекачування додаткових обсягів російського палива, забуде про всі образи. Але Анкарі в цій ситуації не до газу, вона не хоче, щоб біля її кордонів виник власний сектор Газа. У Кремлі весь час бачили лише одних "поганих хлопців" - американців Кремль не звик до думки про те, що гроші - це не все. Не кожну пожежу можна залити асигнаціями, та й асигнацій вже не так багато, а скоро буде ще менше. Це не змінює загального контуру ситуації, але додає до картини багато нових фарб. Мої нещодавні і досить поверхові, швидше емоційні, ніж аналітичні нотатки на полях паризької трагедії викликали жваву дискусію, на яку вони, на мій погляд, не заслуговують. Мій коментар був некоректно прочитаний (не усіма, звичайно) як вираження моїх симпатій чи навіть рекомендацію, тоді як це був усього лише прогноз. Я припустив, що між ескалацією конфлікту з Росією з приводу України та деескалацією цього конфлікту у зв'язку з новою загрозою на Близькому Сході (з усіма можливими для Європи наслідками) Захід обере друге, поставивши російську західницьку опозицію у складне становище. Це зовсім не означає, що життя повернеться на круги своя, ніби жодного Криму не було, - це кремлівська утопія. Але і "хрестового походу проти путінізму" не буде. Партія перейде до в'язкого дуже нудного історичного ендшпілю. Вступ у гру Туреччини цей прогноз не скасовує, але робить позицію Путіна більш вразливою. Коли задовго до "російської весни" я написав статтю "Кримська війна 2.0", думка про те, що Росія може потрапити в ту ж пастку, в якій вона вже одного разу побувала в середині XIX століття, багатьом здавалася екзотичною. Але, виявляється, тіні минулого можна легко оживити. Туреччина теоретично може щось більше, ніж збивати російські літаки. Завжди існує загроза, що вона заявить свої права на Крим, що навіть з юридичної точки зору не є зовсім безглуздим, беручи до уваги весь комплекс обставин, за яких вона втратила свого часу контроль над цією територією. Щось підказує мені, що Україна не буде проти цього заперечувати (діючи за принципом "Так не діставайся ж ти нікому!"). Це зробить Росію і Туреччину, як і 200 років тому, непримиренними ворогами, що, своєю чергою, перетворить мусульманські регіони Росії в таку "п'яту колону", про яку Кремль і помислити сьогодні не може. У якийсь момент Кремлю доведеться скинути швидкість У якійсь точці Кремлю все-таки доведеться скинути швидкість. Війна пішла не за поняттями. Туреччина - це ніж у спину не у військовому, а в геополітичному сенсі слова. Тому Путіна по-своєму можна зрозуміти. Але терористи тут ні до чого, Ердоган зруйнував пацанську біполярну модель Кремля. Поганих хлопців стало більше, ніж Москва може собі дозволити сьогодні мати. Можна мріяти про маленьку переможну "війнушку". Можна ризикнути воювати на два фронти, хоча це й небезпечно. Але безумство - вплутуватися у війну з усіма підряд без розбору: Грузією, Україною, Туреччиною, Америкою. Війна вже програна, якщо вона стала багатовекторною. У цій ситуації Заходу немає жодного сенсу нагнітати обстановку і посилювати ескалацію конфлікту з Росією. Він не проти отримати вигоду від бажання росіян постріляти далеко від дому. Є реальна спільна загроза, і Захід змушений з цим рахуватися. Отже співпрацю в боротьбі з ІД, так чи інакше, налагодять, незважаючи на демарш Балтії та збитий над Сирією російський літак. Але одночасно Захід купує квитки на останній сеанс і запасається попкорном, готуючись зайняти місця в залі для глядачів, тому що для нього найцікавіше почнеться тоді, коли Путіну доведеться гальмувати...
151228_vert_cul_the_people_who_refuse_to_grow_old_vp
https://www.bbc.com/ukrainian/vert_cul/2015/12/151228_vert_cul_the_people_who_refuse_to_grow_old_vp
Люди, які відмовилися старіти
У 2011 році російський фотограф Володимир Яковлєв розпочав проект "Вік щастя". Він подорожує світом і знімає людей, які спростовують наші уявлення про старість.
Йоханна Кваас "Ми впевнені, що секрети довголіття і молодості відомі лише монахам-самітникам, які мешкають десь високо в горах або в лісах, далеко від цивілізації. Це не так, – каже Володимир Яковлєв. – Такі люди живуть серед нас: у сусідньому будинку, на одній вулиці або в одному з нами місті. Ми просто не знаємо їх, і через це втрачаємо неймовірну можливість дізнатися про їхній спосіб життя, який може здаватися абсолютно фантастичним". На знімку, який фотограф зробив у 2012 році, – німецька гімнастка Йоханна Кваас у віці 86 років. Монсеррат Мехо На основі свого проекту нещодавно Володимир Яковлєв опублікував книгу "Яким я хотів би бути у 70". У книзі зібрано світлини і історії тридцяти людей, які відмовились старіти "належним чином". Серед них – 75-річний серфер, 103-річний марафонець і 79-річна порнозірка. Цей знімок фотограф зробив у квітні 2012 року, іспанці Монсеррат Мехо на ньому 78 років. У 49 вона вперше стрибнула з парашутом. Зараз на її рахунку – майже тисяча стрибків. Крім цього вона займається гірськими лижами, віндсерфінгом і дайвінгом. Івонн Довлен "Спочатку це був дуже особистий проект, – розповідає Володимир Яковлєв. – Мені вже виповнилося п'ятдесят, і я хотів дізнатися, чого мені чекати в майбутньому, а головне – як я можу вплинути на те, що відбуватиметься зі мною". Після автомобільної аварії, у яку Івонн Довлен потрапила у віці 80 років і отримала серйозний струс мозку, лікарі порадили їй забути про ковзани. Але 89-річна мешканка Колорадо, яка катається на ковзанах вже 75 років, не послухалась. "Якщо в мене поганий настрій, я дивлюсь на своїх однолітків з кисневими подушками, взуваю ковзани і посміхаюсь". Фото зроблене в 2011 році. Тао Порхон-Лінч Танцівницю і інструктора з йоги Тао Порхон-Лінч фотограф зняв у 2011 році, коли жінці було 93. Тао Порхон-Лінч почала брати участь у танцювальних змаганнях у 87 років. З тих пір вона отримала більше 600 призів. Жінка, якій зараз 96, викладає йогу. Її звичайний день складається з трьох годин йоги вранці і двох годин танців опівдні. Її партнери на 70 років молодші за неї. "Я не вірю у вік. Я вірю в силу енергії", – каже вона тим, хто пропонує їй нарешті заспокоїтися. У своєму виступі на TED у 2014 році вона розповіла, як шестирічна дівчинка спитала в неї, що вона збирається робити на пенсії. "Я не збираюся на пенсію, – відповіла жінка, – Я буду танцювати, поки не потраплю до наступної планети". Рут Фловерс Після того, як Рут Фловерс допомогла своєму онукові організувати день народження, у віці 68 років вона вирішила стати DJ. Свій перший сет вона зіграла на віллі Murano в Каннах у віці 78 років, а потім до самої смерті в травні 2014 виступала в клубах по всьому світу під псевдонімом "Мамуся Рок". Цей знімок фотограф зробив у липні 2012 року. "Останні чотири роки я подорожував світом у пошуках людей, які замість старості обрали жити далі – радісно і яскраво, і часто навіть більш енергійно, ніж у молодості, – розповідає автор проекту. – Люди, з якими я познайомився, повністю перевернули мій світ і уяву про те, якою повинна бути старість". Грета Понтареллі "Греті Понтареллі 61. Вона з'являється перед глядачами в блискучому бікіні, ефектно підходить до пілону, глибоко вигинається, хапається за нього руками і легко злітає вгору. Впродовж наступних кількох хвилин Грета виконує неймовірно складний і захоплюючий акробатичний номер на жердині". Так фотограф описує виступ американки, яка почала займатися спортивними танцями на пілоні у віці 59 років після того, як лікарі поставили їй діагноз остеопороз. "Щоби зміцнити кістки, я мусила займатися важкими фізичними вправами, – пояснює жінка. – Але ж важка атлетика – це надто нудно". Володимир Яковлєв сфотографував пані Понтареллі в серпні 2012 року. Зараз вона продовжує виступати на змаганнях і у віці 63 років у 2014 вона перемогла на Чемпіонаті світу зі спортивних танців на жердині і отримала звання майстра спорту. Джон Лове Хоча Джон Лове мріяв танцювати все життя, він зайнявся балетом лише у 79, а вперше вийшов на сцену – у 89. Коли Джону виповнилося 90, родичі заборонили йому виконувати повороти на 360 градусів в повітрі. "Вони бояться, що якщо я впаду, вони більше не зберуть мене докупи", – жартував Джон під час фотосесії у жовтні 2012 року. Тому він просто стрибає. "Він не може втриматися, – каже фотограф. – Для більш інтенсивних тренувань, Джон встановив трапецію у себе на стелі і висить на ній щодня, щоби нарощувати м'язову силу". Зараз йому 94, і він продовжує виступати і тренуватися щодня. Джон Лове відкрив фотографу секрет, як насолоджуватися старістю: "Знайдіть те, що кардинально змінить ваше життя. Це нелегко, можливо, мені просто пощастило. Але, я думаю, кожен може щось знайти для душі. Балет дозволяє мені тримати спину прямо і обдурювати час". Ллойд Кан Каліфорнієць Ллойд Кан почав кататися на скейтборді у 65. Як розповідає Володимир Яковлєв, Ллойд "відразу впав і травмував руку. З цього він зробив лише один висновок – треба завжди одягати захист". Ллойд Кан продовжив кататися на скейтборді. Коли фотограф зробив цей знімок у січні 2013 року, Ллойду було 78. "Майже щодня Ллойд ганяє на борді вулицями приморського міста Болінас. Він обирає вулиці з довгим поступовим нахилом і плавними поворотами і спускається ними". У своєму блозі Ллойд Кан розповідає, як у 2014-у катався на скейтборді з сином і онуком, і син сказав: "Не знаю, про кого більше переживати: про мого трирічного сина чи про мого 79-річного татка". Втім, Ллойд, який також працює у видавництві та проектує еко-будинки, не поспішає. "Я не виконую трюків, як підлітки, – каже він. – І не розвиваю велику швидкість, щоби у будь-який момент я міг зістрибнути і приземлитися на ноги. Отже, в моєму випадку – нічого екстремального, мені просто подобається кататися". Дуань Цзиньфу Життя Дуаня Цзиньфу змінилось, коли одного чудового дня він побачив групу людей, які тренувались у парку в Пекіні. "Це були люди значно старші за нього, але вони з легкістю сідали на шпагат. А Дуань тоді навіть нахилитися не міг без стону, – розповідає Володимир Яковлєв. Він сфотографував чоловіка у липні 2011 року, коли Дуаню було 73". Після 50 років роботи на скляному заводі його здоров'я було цілком зруйнованим. Дуань ледве міг ходити, а його легені, пошкоджені скляним пилом, майже не працювали. Не зважаючи на це, Дуань приєднався до групи, яка щодня практикувала розтягування і дихальні вправи на основі філософії дао, і тепер, у віці 76 років, він виконує вправи, які не під силу й значно молодшим людям. "Колись він працював на фабриці по вісім годин щодня, а тепер він звик кожен день розтягуватися, – розповідає фотограф. – Незабаром він також навчився сідати на шпагат і до того ж без жодного стогону". Валентин Бадіч У рамках свого проекту Володимир Яковлєв побував у дев'яти країнах, зокрема, Франції, Італії та Індії. Свого співвітчизника – Валентина Бадіча – він знайшов у нічному клубі в Єкатеринбурзі. "Найбільш завзятий рок-н-рольник Уралу ніколи всерйоз не тренувався", – розповідає фотограф про чоловіка, відомого всім як "Дідусь Елвіс Преслі". Після того як Валентин у 50 років відчув міцний біль у суглобах і лікарі сказали, що йому потрібні титанові імплантати, він вирішив лікувати себе сам. "Він почав ходити пішки. Він змушував себе ходити сходами вгору та вниз щодня. Потім він почав бігати. А потім – танцювати", – розповідає фотограф. Коли Володимир Яковлєв фотографував його в лютому 2011, Валентин показав, на що він тепер був здатний: він протанцював всі три години фотосесії без упину і навіть не задихався. І він робив це настільки чудово, що під кінець разом з ним танцювала вся студія: асистенти, освітлювачі, я ... і навіть дві фотомоделі, які знімались у сусідній студії". Доріс Лонг Доріс Лонг зайнялась промисловим альпінізмом, коли їй було 85, після того, як жінка побачила альпіністів, які спускалися з 20-метрової скелі в Гемпширі. "Доріс подумала, що альпінізм має бути надзвичайно захоплюючою справою. І вона мала рацію", – розповідає пан Яковлєв. Він зняв Доріс у липні 2012 року, коли їй було 98. "Після мого першого спуску я була просто у захваті", – каже Доріс Лонг. У віці 92 років Доріс спустилась з 70-метрової будівлі Millgate House, найвищого хмарочосу Портсмута. Зараз їй 100, і вона продовжує займатися альпінізмом. Фотограф висловлює думку, яку напевно поділяє більшість з його моделей: "Парашутист Пет Мурхед, який відзначив свій 80-річний ювілей, зробивши 80 стрибків з парашутом поспіль, каже: "Щастя – це вибір, це стиль життя. Дехто може спитати, невже це так просто? Так, це так просто!" І я теж впевнений, що секрет щастя і вічної молодості – саме в цьому". Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.
041020_iran_nuke
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/10/041020_iran_nuke
Хатамі щодо зброї: переговори - єдиний шлях
Іранський президент Мохамад Хатамі сказав, що обговорення і переговори є єдиним шляхом розв'язання суперечки його країни з міжнародною спільнотою щодо ядерних програм країни.
Пан Хатамі сказав, що Іран готовий запевнити світ, що не домагається розробки ядерної зброї і буде повністю співпрацювати за умови пошанування прав Ірану. Чільні британські, французькі та німецькі дипломати мають у четвер зустрітися у Відні, щоб дати Іранові останній шанс на зупинення програми збагачення урану або постати перед загрозою санкцій ООН. Тим часом Іран голосив про випробувальний запуск своєї нової балістичної ракети радіусом дії 2 тисячі кілометрів.
features-51661431
https://www.bbc.com/ukrainian/features-51661431
Полювання на чорних дельфінів: суперечлива й кривава фарерська традиція
Застереження: стаття містить реалістичні фотографії полювання на китів і дельфінів Активісти називають це дикунством й анахронізмом. Китобої та місцеві мешканці кажуть, що це традиційний спосіб здобування їжі у природі, нічим не гірший від інших видів м'ясного промислу.
Та чи доречне полювання на китів у 2020 році? У своєму новому документальному фільмі для ВВС журналістка Стейсі Дулі подорожує на Фарерські острови - віддалений архіпелаг у північній частині Атлантики. Тут живе близько 51 тисячі людей, які користуються значним ступенем самоврядування, хоча офіційно є громадянами Данії. Основна тема дослідження пані Дулі - традиційне полювання на чорних дельфінів, або гринд. Як воно проходить? Тварин заганяють у бухту моторними човнами і гідроциклами Кажуть, що традиція полювання на китоподібних - переважно чорних дельфінів, але часом й афалін та білобоких дельфінів - налічує на Фарерах близько тисячі років. Полювання може відбутися у будь-яку пору року. Коли хтось бачить неподалік стадо морських тварин (жодний з видів, на які полюють, не перебуває під загрозою зникнення), він інформує про це "майстрів поювання", які й починають його. На моторних човнах та гідроциклах мисливці заганяють тварин в одну з 26 бухт островів. Етап загону триває від 30 хвилин до 4-5 годин. На мілині, тварин убивають ручною зброєю. Одночасно гинуть десятки дельфінів, тож вода у бухті червоніє від крові. На видовище сходяться місцеві мешканці, нерідко навіть сім'ї з дітьми. Кількість вбитих особин документують, а м'ясо безкоштовно роздають тим, хто брав участь у полюванні. Що саме засмучує активістів? Щоби бути допущеним до полювання, необхідно відвідати двогодинний семінар й отримати ліцензію у місцевого ветеринара. На семінарі учасники вчаться користуватися спеціальним списом, який перебиває спинний мозок кита чи дельфіна, паралізуючи його. Водночас припиняється кровопостачання мозку, тож тварина миттєво непритомніє. Китобій вбиває гринду спеціальним списом Однак у своєму фільмі Стейсі розмовляє з Кейт Сендерсон, радницею фарерського уряду з питань відповідального мисливства, і показує їй відео, де тварина дуже довго б'ється у передсмертній агонії. "Хіба це не жорстоко?" - питає Стейсі. "Так, в окремих випадках тварина може сильно страждати, - погоджується Кейт, переглянувши відео. - Та йдеться про забій диких тварин у неконтрольованому середовищі, тому хірургічної точності досягти неможливо, на відміну від бійні". "Це не просто традиція, а й форма виробництва їжі, - додає вона. - Це місцевий ресурс і частина місцевого раціону. Це не спорт, а спосіб прогодувати сім'ю". Кейт Сендерсон (ліворуч) - радниця уряду з питань відповідального мисливства У відповідь на звинувачення, що деякі тварини гинуть дуже повільно, уряд Фарерських островів пояснив: спис, що перебиває хребет, не підходить для особин невеличких розмірів, тож наразі фахівці розробляють новий вид зброї. Активісти з громадської організації Sea Shepherd ще з 1980-х років приїжджають на Фарери протестувати проти полювання на дельфінів. Їхній традиційний метод - блокувати та зривати полювання. Активісти з організації Sea Shepherd, затримані поліцією Та після численних арештів та урядової постанови, що заборонила їм втручатися, активісти нині публікують у соцмережах відверті фото того, що відбувається. Вейн мешкав у британському місті Ньюкаслі, але нині переїхав на Фарери й бере участь у міжнародних акціях протесту. "Ми тут не для того, щоб розпалювати ворожнечу, - каже він, - і не для того, щоб світ зненавидів Фарерські острови. Ми лише хочемо, щоб тутешні звичаї змінилися". Що кажуть мешканці Фарерів? Місцеве населення захищає полювання на китів і дельфінів, вважаючи його традиційним й екологічно безпечним способом здобування їжі. Магнус - інженер і професійний китобій. За останні 20 років він очолив немало полювань. "Напевно, найбільша відмінність (між фарерцями та британцями) полягає в тому, що ми отримуємо всю їжу від природи", - каже він. "Я снідаю вдома - виходжу у курник, а там уже чекають свіжі яйця. Це так просто! Вважаю, що наш обов'язок - користуватися усіма безкоштовними дарунками природи". Як і багато його земляків, він болісно сприймає критику з боку іноземців. "Люди приїжджають сюди та розказують, як нам жити. А ми знаємо, як. Ми так живемо вже тисячі років". "Напевно, вони б теж гнівалися, якби ми почали їх вчити, як поводитися у себе вдома". "Слід пам'ятати, що це не наша країна і не наша культура, - підсумовує Стейсі у своєму документальному фільмі. - Дехто скаже, що й не наша справа. Є дві абсолютно протилежні точки зору і дві сторони, кожна з яких переконана у своїй правоті". "До того ж, якщо ми вживаємо м'ясо, то маємо чесно визнавати, що саме ми їмо і звідки воно береться", - додає вона. Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
151130_dk_stoltenberg_nato_su24
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/11/151130_dk_stoltenberg_nato_su24
НАТО підтримує право Туреччини захищати повітряний простір
Всі союзники Туреччини по НАТО повністю підтримують право країни захищати свій повітряний простір. Таку заяву зробив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, коментуючи інцидент зі збитим російським Су-24, повідомляє агентство Reuters.
Пан Столтенберг додав, що країни НАТО стурбовані збільшенням російської військової присутності в регіоні, але їхньою основною метою залишається врегулювання ситуації, заявив генсек Альянсу під час спільної прес-конференції з прем'єром Туреччини Ахметом Давутоглу. Він додав, що вітає зусилля Туреччини з налагодження контактів з Москвою. У відносинах Туреччини і Росії намітився серйозний розлад після того, як 24 листопада російський бомбардувальник Су-24 був збитий турецьким винищувачем. Турецька влада стверджує, що літак порушив їхній повітряний простір і не реагував на попередження. Російська сторона стверджує, що спроб турецького літака зв'язатися або встановити візуальний контакт з російським екіпажем зафіксовано не було. У суботу російський президент Володимир Путін підписав указ про введення санкцій проти Туреччини. Після цього Реджеп Таїп Ердоган заявив, що засмучений інцидентом зі збитим літаком.
061226_cvk_nato_court_oh
https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2006/12/061226_cvk_nato_court_oh
ЦВК подала в Апеляційний суд
Центральна виборча комісія оскаржила в Апеляційному суді міста Києва визнання її бездіяльності щодо підбиття підсумків збору підписів за проведення референдуму з питань щодо вступу України до НАТО і ЄЕП.
Про це заявив на українському телебаченні голова комісії Ярослав Давидович: „Ми оскаржили бездіяльність ЦВК, ми маємо на це право, в Апеляційному суді Києва. Думаю, він днями розгляне, і проблем не буде”. Він зауважив, що звинувачення в бездіяльності необґрунтовані, оскільки комісія перевірила 40% - понад 2 млн. зібраних підписів. Серед них, якщо бути об’єктивним, були порушення. В результаті відкинуто орієнтовно 12-15 відсотків підписів. За його словами, ця робота ускладнювалася тим, що ЦВК одночасно організовувала вибори народних депутатів України, вибори до місцевих органів влади, а також брала безпосередню участь у судових засіданнях щодо оскарження їх результатів, а також контролювала та забезпечувала проведення повторних місцевих виборів. Печерський суд столиці за позовом СДПУ (об’єднаної) два тижні тому зобов'язав Центвиборчком винести рішення у цьому питанні. Об’єднані соціал-демократи наполягають на тому, що ЦВК ігнорує зібрані партією підписи громадян за проведення референдуму щодо НАТО.
141215_lviv_sadovy_int_im
https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/12/141215_lviv_sadovy_int_im
Мер Львова: Україна отримала кинджал у спину від Росії
Очолювана мером Львова Андрієм Садовим партія "Самопоміч" на нещодавніх дострокових парламентських виборах в Україні несподівано для багатьох посіла третє місце слідом за головними фаворитами - "Народним фронтом" прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і президентським "Блоком Петра Порошенка".
Місто, яке називають столицею Західної України, пан Садовий очолює з березня 2006 року і, за його словами, поки не має наміру залишати заради високої державної посади. На початку грудня 46-річний градоначальник відмовився від пропозиції обійняти посаду першого віце-прем'єра в новому уряді. Передбачалося, що Андрій Садовий буде займатися питаннями децентралізації, за яку він активно виступає. У спільній заяві партії Порошенка і Яценюка назвали мера Львова "відомим фахівцем у сфері місцевого самоврядування". Партія "Самопоміч" увійшла до парламентської коаліції, що отримала назву "Європейська Україна", разом з "Народним фронтом", "Блоком Петра Порошенка", а також "Радикальної партією" Олега Ляшка та "Батьківщиною" Юлії Тимошенко. З Андрієм Садовим у Львові розмовляв кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Рафаель Сааков. Андрій Садовий: За два місяці до виборів ми очікували, що отримаємо 12% голосів плюс-мінус 3%. Отримали 11%, і це той результат, який відображає реальну ситуацію на сьогодні. Якби вибори відбулися за відкритими списками та пропорційною системою, чого сьогодні хочуть українці, результат був би набагато кращим. "Самопоміч" - це ідеологічна партія, і нас підтримують люди, які хочуть жити в цій країні, і хочуть, щоб Україна була успішною країною. Всі вони розуміють, що для цього треба багато працювати. Тому у нас не було обіцянок, і наше гасло на виборах було дуже простим - "Візьми і зроби". За це гасло віддають свої голоси тільки реалісти, не фантазери. Якби ми були в європейському парламенті, ми входили б в коаліцію з християнськими і консервативними партіями. Російська служба Бі-бі-сі: Хотілося б якраз прояснити, що ви вкладаєте в зміст слова "самопоміч"? Це більше самозахист, самоорганізація, самоврядування або якесь ще "само-"? А.С.: Ця назва з'явилася 100 років тому тут, у Західній Україні, коли ще не було ані української влади, ані українських банків, але були українці, які повинні були організувати своє життя. Вони розуміли, що ніхто їм не допоможе, і тоді українська інтелігенція багато допомагала селянам, щоб вони вибудували повний ланцюжок виробництва і продажу продукції. Частина прибутку, яка залишалася, йшла на просвітництво, освіту, фізичну культуру і так далі. Тоді й з'явилося поняття "самопоміч" - ніхто ззовні нам не допоможе. Те ж саме стосується нашої країни. Це фантазії, що хтось дуже сильно буде допомагати Україні в світі, тому що всі, як правило, дивляться на Україну, як на країну, яку десь якось можна використовувати. І це нормально в цьому складному і дуже жорсткому світі, тому, тільки навівши порядок у власному домі, провівши потрібні реформи і піднявши добробут людей, ми зможемо сказати "так, о'кей, ми - успішна країна". Російська служба Бі-бі-сі: Але ви ж не будете заперечувати, що в сучасному світі народ не здатний діяти активно і домагатися якогось успіху без чиєїсь допомоги? А.С.: По-перше, є приклад Львова. Коли я вісім років тому брав місто, воно перебувало в дуже важкій ситуації. Вода у нас була 4 години вранці і 4 години ввечері, погані дороги, погане освітлення і багато інших проблем. І багато чого вдалося зробити якраз завдяки реалізації ідеології "самопомочі" - тільки разом з людьми, тільки для людей. Я - віруюча людина, і я завжди підтримую людей, які вірять у Бога. У кожного - свій Бог, він створив усіх нас вільними людьми і тільки разом ми можемо досягти результату. Так, якщо подивитися на сьогоднішній мир, він, звичайно, дуже транснаціональний. Подивіться навіть на керівників багатьох країн 60-х років і нинішніх. Раніше це дуже часто були самодостатні лідери, а зараз - найчастіше представники транснаціональних компаній, які не завжди мають можливість приймати самостійні рішення. "Зміниться не один уряд" Російська служба Бі-бі-сі: Якщо говорити про політичну віру, чи є у вас віра в те, що політичний курс, взятий зараз Україною, є правильним? А.С.: Україну чекають дуже великі випробування, тому що ми наймолодша країна у світі, плюс-мінус, всього 23 роки. Ніхто нам допомагати не буде, як я вже говорив. Будуть дивитися, як нас використовувати. Тим більше, коли йде боротьба між цивілізаціями. Є західна і східна цивілізації, і вони стикаються якраз на території України. Так воно вийшло. Тому я розумію, що нинішній парламент навряд чи проіснує протягом п'яти років, на які він обраний, і, напевно, не один уряд зміниться. Але сьогоднішній уряд, на мій погляд, професійніше попереднього. Крок за кроком ми вчимося. Російська служба Бі-бі-сі: Те, що ви говорите, досить песимістично. Виходить, Україна вступила в період політичного хаосу, який передбачає часту зміну влади? А.С.: Це нормальний процес розвитку країни. Якщо люди, які обрані у владу, не можуть знайти порозуміння між собою, ОК - "народе, вибачте нас, ми не готові, давайте перезавантажувати систему". Це певне зростання. Один з перших законів, який має бути прийнятий, це закон про наступні парламентські вибори за пропорційною системою і відкритими списками. Ми побачимо зовсім іншу якість людей, які будуть приходити. Сьогодні нові люди в парламенті - освічені, виховані, які зробили себе самі - у меншості. Але я впевнений, що ця меншість буде ганяти цих "слонів" по кутах дуже серйозно. Російська служба Бі-бі-сі: На що взагалі здатна коаліція "Європейська Україна" у Верховній Раді нового скликання? А.С.: Це дуже складна конструкція. Я б, звичайно, робив її набагато міцнішою. Для цього вона, можливо, мала створюватися з меншою кількістю членів. Але це складна задача, яку цікаво буде вирішувати. Очікування були гірше за тих, що є на сьогодні. Особисто моє завдання - повернути повноваження місцевого самоврядування, щоб була децентралізація в країні. Якраз відсутність децентралізації і призвела до тієї великої біди, яку ми зараз маємо на сході. За останні десять років понад 60% повноважень влада забрала з міст і регіонів, зробивши дуже жорстку централізацію. Вийшов глиняний колос, який просто звалився. Янукович втік, "революція гідності", зміни влади - йдуть дуже складні пертурбації. Плюс окупація нашої території з боку Росії. Це ж війна. Історики так і напишуть, що ми жили під час першої українсько-російської війни. Дуже складний період. Російська служба Бі-бі-сі: Ви говорите про російсько-українську війну, але Росія продовжує заперечувати свою участь у конфлікті та вагомих доказів цього у світової спільноти поки також немає. А.С.: А ці сотні-тисячі росіян в цинкових трунах? Або вантаж-200, який просто відвозять на територію Росії? Це ж правда. Сльози російських матерів, які ховають своїх дітей і не можуть сказати, де вони загинули. Це страшно. Складна була історія, але все-таки більшість українців завжди сподівалася, що з боку Росії буде протягнута рука дружби. А що ми отримали? Отримали кинджал в спину. Це дуже боляче. Ця рана буде кровоточити дуже і дуже довго. Я взагалі - проти воєн. Я - за те, щоб був мир. Нинішню крихку рівновагу в світі легко порушити. Росія поставила під сумнів дуже серйозні країни. Той же Будапештський меморандум, який під час передачі Україні ядерної зброї був підписаний Америкою, Англією, Францією. Це країни, які входять в основу ООН. Виходить, що вони збрехали. Якщо йти тим же шляхом і перекроювати світ, буде хаос, який нікому не потрібен. Мені важко зрозуміти амбіції російського керівництва, тому що, в моєму розумінні, це призведе до великих проблем у самій Росії. Те, що ми зараз бачимо - економічні негаразди, відтік капіталів, - тільки мала частина того, що може чекати на Росію. "Рідні чи друзі на війні" Російська служба Бі-бі-сі: Інша сторона медалі - підтримка України з боку західних країн Заходу. Багато хто вважає, що її недостатньо. На яку взагалі допомогу може розраховувати Київ в нинішній ситуації? А.С.: Я вважаю, що Україна повинна зробити дуже велике "домашнє завдання". Допомога Заходу не допоможе мінімізувати корупцію. Потрібні зовсім інші принципи, які повинні бути в крові політичної системи і керівництва. Іноді більше енергії витрачається на піар, ніж на реальні дії. На жаль, за 23 роки у нас не було системних реформ в країні, що призвело до великих втрат. Будуть реформи - буде країна, не буде реформ - буде біда. Сильних поважають, слабких не люблять. Україна повинна бути сильною країною, тоді будуть із задоволенням допомагати всі. Я не очікую чогось надприродного від Заходу. Ніхто за нас нашу домашню роботу не зробить. Російська служба Бі-бі-сі: Які ваші особисті політичні амбіції? В який момент ви будете готові залишити Львів і зайнятися політикою на державному рівні? А.С.: Коли я став мером Львова, у мене була мета - побудувати місто, в якому хочеться жити. З часом я зрозумів, що це можливо, якщо побудуєш країну, в якій хочеться жити. Я будую країну, наскільки я можу і вмію. Для того, щоб країна була успішна, потрібні правила і потрібна політична культура. У нас сьогодні 240 партій. Я вважаю, що для країни достатньо максимум п'ять-сім партій. Треба вибудовувати сильну ідеологічну партію, переді мною робота - на 20-30 років. Я отримував і отримую багато пропозицій, але до наступного року я - мер Львова. І мені було б неетично сьогодні йти у відставку. Що я скажу своїм городянам, які мене підтримали? Що я спокусився на інші посади? Тим більше, що у мене непроста ситуація в міській раді Львова, де більшість належить політичній силі, яка мене, м'яко кажучи, недолюблює. Сьогодні все настільки швидко змінюється, що важко передбачити, що буде. У такій важкій ситуації, в якій ми опинилися, кожен повинен на своєму місці дуже добре робити свою роботу. А якісь плани, амбіції - це все від лукавого. Російська служба Бі-бі-сі: Ви виступаєте проти управління країною олігархами, але чи не тим шляхом іде зараз українська влада? А.С.: Я б не сказав. Я сьогодні не бачу призначень, які б лобіював Коломойський, Тарута, Ахметов чи хтось ще. Мені здається, що вплив олігархів потроху згасає. І зараз дуже важливо, щоб всі багаті люди, які поважають країну, чесно платили податки. Якщо вони будуть це робити, надприбутки у них почнуть згасати. Вони підприємці, вони повинні створювати нові робочі місця, але з'єднувати владу і бізнес в одне ціле - це ні до чого доброго не призведе. Російська служба Бі-бі-сі: Чи можете ви назвати якісь цифри щодо того, скільки мешканців Львова брало участь у Євромайдані і бере участь зараз у подіях на сході країни? А.С.: Я скажу простіше. Ви не знайдете жодної родини, представники якої не були активними під час "революції гідності". І у всіх є родичі, друзі або знайомі, які сьогодні на війні. Західна Україна просто голим нервом відчуває несправедливість. Коли була радянська окупація і в 44-му році була встановлена радянська влада, опір УПА (Української повстанської армії) тривав ще до 56-го року. Це в крові, тому що якщо десь несправедливість, Західна Україна повстає. "Жорстке покарання" Російська служба Бі-бі-сі: Західну Україну і Львів часто звинувачують у радикальних настроях. У Росії багато хто переконаний, що тут живуть лише "бандерівці" і націоналісти. А.С.: А я запрошую всіх, хто це каже, приїхати до Львова на кілька днів, поспілкуватися з людьми, попити кави і побачити, наскільки це - мирне і гарне місто. Тут живуть дуже гідні і чесні люди. Влітку я був на зустрічі в Харкові, і одна жінка розповіла історію свого батька. Коли закінчилася війна, він дійшов до Берліна і його відправили надстроковиком на західну Україну. Вдень вони ходили у військовій формі, а ввечері їм привозили одяг УПА і давали рознарядку - сьогодні йдете в те село і вбиваєте вчителя, завтра йдете в те село і вбиваєте доктора. Він цього не витримав і пішов, але все своє життя про це мовчав. Коли це кажу я, це можна сприйняти по-іншому, але про це розповідала російськомовна жителька Харкова. Ми знаходимо сотні таких підтверджень в архівах. Українську історію без брому читати неможливо. Немає жодної родини на заході, де б хтось не був або розстріляний, або вивезений до Сибіру, або не просидів 20 років у таборах. Це дуже велика рана для нації. Російська служба Бі-бі-сі: Але у Львові сьогодні є націоналістичні рухи? А.С.: Напевно, щось десь є, але це в рази менше, ніж, припустимо, у Франції, Італії чи Росії. Так, хтось прочитав якусь книжку, щось у нього в голові перевернулося, але у світі багато різних людей. Ви ж бачили результати президентських виборів, на яких представник єврейської спільноти отримує набагато більше за представників (націоналістів. - Ред.). Зареєстрованих (націоналістичних. - Ред.) рухів у Львові немає. Все, що суперечить законодавству країни, не має права існувати на території міста. Російська служба Бі-бі-сі: Де ви, як львівський мер і політик, бачите межу між патріотизмом і націоналізмом? А.С.: У моєму розумінні, патріот і націоналіст - це людина, яка любить свою країну, платить податки, поважає закони. Є межа, коли ми говоримо про нацистів, про фашистів. Так, це злочинці. І ті, хто сьогодні відроджують цю ідеологію, повинні отримувати дуже жорстке покарання. Але любити свій народ, свою країну - це правильно. Люблять французи, поляки, росіяни, євреї, українці. У нас просто деякі смисли якось, знаєте, прикрашають. Це неправильно. Російська служба Бі-бі-сі: До якої ідеології ви тоді відносите "Правий сектор"? А.С.: Це взагалі дуже складне питання. У нас, у Львові, "Правий сектор" займається в основному питанням екології. Коли ми наводили порядок в одному з наших парків і почали підрізати кущі, вони повстали, робили великі пікети, ходили до міськради. Це реальність така. Так, звичайно, багато хлопців з "Правого сектора" сьогодні на війні, багатьох вбивають. Вони зі зброєю в руках захищають нашу країну. Це патріотично, це нормально. Якби не добровольчі батальйони, не прості люди, які пішли на схід і своїми грудьми зупиняли кулі, і якби не волонтери, які допомагають армії всім необхідним, була б звичайно, інша ситуація. Якщо в якійсь партії є якась дурна людина, не можна з неї вибудовувати думку про політику всього руху. Серед тих партій, які представлені в парламенті, я нічого критичного не бачу. Може, хтось пробує скипидарчик підливати, але все одно нічого не вийде. Російська служба Бі-бі-сі: Кого з чинних військовослужбовців або дивізій відправили на схід країни зі Львова? А.С.: Звичайно, є й наші десантники, і наші прикордонники, і внутрішні війська, і міліціонери. Є багато людей, які пішли добровольцями і які служать в інших підрозділах, але це все офіційно. Це тисячі і тисячі людей, але називати цифру я не маю права. "У Львові є російські школи" Російська служба Бі-бі-сі: З недавніх пір, після лютневих подій, у Львові з'явилися муніципальні патрулі. У чому їхнє завдання? А.С.: Вони допомагають міліції, дивляться за громадським порядком. Я взагалі вважаю, що треба відроджувати муніципальну міліцію, яка повинна бути в підпорядкуванні міської влади, тому що вона має бути ближче до народу. Держава повинна залишати за собою кримінальну міліцію і все, що з цим пов'язано. Ми підтримуємо з міського бюджету нашу муніципальну міліцію, і, в принципі, вони дуже потрібні сьогодні. Міліція, хочемо ми цього чи не хочемо, корумпована, а вони (дружинники) своєю чесною позицією змушують ту ж міліцію працювати. Ніякої самодіяльності немає. У мене регулярно проходять наради. Це не воєнізований підрозділ, у них немає зброї. Їхня "зброя" - слово і ліхтарик. Російська служба Бі-бі-сі: Російська мова ще може бути визнана другою державною в Україні в ситуації, що склалася? А.С.: Який сенс? Я з вами спілкуюся російською мовою, ви мене прекрасно розумієте. В Україні мешкає дуже багато росіян, євреїв, поляків, болгар, людей інших національностей. І як ми будемо російську робити, а польську - ні? Є одна українська мова, всі люди, які поважають себе, повинні її знати. Але в місцях компактного проживання треба, звичайно, знати ті мови, якими говорить більшість людей. З російською мовою я не бачу жодних проблем. У Львові є російські школи. Ми ж не варвари. Це ж не те, що зробили в Криму, де закрили всі українські школи. У нас діти нормально ходять в російські школи і навчаються. Проблема мови штучно створювалася політиками, щоб потім її вирішувати і отримувати дивіденди на виборах. Як на заході, так і на сході.
features-47517496
https://www.bbc.com/ukrainian/features-47517496
Хто найбагатша людина усіх часів?
За даними журналу Forbes, який минулого тижня опублікував цьогорічний список мільярдерів, найбагатшою людиною у світі є засновник Amazon Джефф Безос. Його статки оцінюють у 131 млрд доларів, і він також є найбагатшою людиною у сучасній історії.
Манса Муса подорожував до Мекки з караваном у 60 тисяч людей Але він - далеко не найбагатша людина всіх часів. Цей титул належить манса (верховному правителю. - Ред.) Мусі, західноафриканському правителю XIV століття, який був настільки багатий, що його щедрі роздачі грошей зруйнували економіку всієї країни. "Сучасні підрахунки багатства Муси настільки перехоплюють подих, що майже неможливо уявити, наскільки багатим і могутнім він був насправді", - розповів ВВС Рудольф Бутч Веар, доцент історії в Каліфорнійському університеті. Манса Муса був "багатшим, ніж будь-хто міг описати" - писав про африканського правителя для видання Money.com у 2015 році Джейкоб Девідсон. У 2012 році американський веб-сайт Celebrity Net Worth оцінив його багатство в 400 млрд доларів, але дослідники економічної історії погоджуються, що його статки неможливо звести до якоїсь конкретної цифри. Зараз його статки оцінюють в набагато більшу суму. 10 найбагатших людей усіх часів Джерело: Money.com, Celebrity Net Worth Золотий король Манса Муса народився у 1280 році у родині правителів. Його брат, манса Абу-Бакр, правив імперією Малі до 1312 року, коли він відмовився від правління, щоб відправитися в експедицію. Як повідомляє сирійський історик XIV століття Шибаб аль-Умарі, Абу-Бакр був одержимий Атлантичним океаном і землями, що лежать за ним. Він, як повідомляють, вирушив у плавання із флотом у 2 000 кораблів з тисячами чоловіків, жінок і рабів. Вони так ніколи і не повернулися. Деякі, наприклад американський історик Айван ван Сертіма, вважають, що вони дісталися Південної Америки. Але доказів цього немає. У будь-якому випадку, манса Муса успадкував імперію, яку залишив його брат. Під його правлінням імперія Малі значно зросла. Він приєднав до неї 24 міста, включно з Тімбукту. Імперія простягалась на близько 2000 миль, від Атлантичного океану до сучасного Нігеру, займаючи частини теперішнього Сенегалу, Мавританії, Малі, Буркіна-Фасо, Нігеру, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї та Кот-д'Івуару. На такій значній території було багато ресурсів, зокрема золота та солі. За даними Британського музею, за часів правління Муси імперія Малі володіла майже половиною золота Старого Світу. І все воно належало верховному правителю. "Як правитель, манса Муса мав майже необмежений доступ до найціннішого джерела багатства в середньовічному світі", - каже Кетлін Бікфорд Берзок, яка спеціалізується на африканському мистецтві в Музеї мистецтв Мері та Лі Блок у Північно-західному університеті. "Основні торгові центри, які торгували золотом та іншими товарами, також були на його території, і він отримував прибуток від цієї торгівлі", - додає вона. Паломництво до Мекки Попри те, що на території імперії Малі було так багато золота, сама імперія не була добре відомою. Це змінилося після того, як відданий мусульманин манса Муса вирішив відправитися у паломництво до Мекки, пройшовши через пустелю Сахара та Єгипет. Завдяки хаджу Муси до Мекки, і Малі, і сам правитель опинилася на мапі світу. Фотокопія мапи Каталонського атласу 1375 р. Повідомляли, що правитель вирушив із Малі з караваном у 60 тисяч людей. Він узяв весь свій царський двір та чиновників, солдатів, придворних оповідачів, купців, погоничів верблюдів і 12 тисяч рабів, а також багато кіз і овець для їжі. Це було ціле місто, що рухалося пустелею. Місто, чиї мешканці (включно з рабами) були одягнені у золоту парчу і найкращий перський шовк. Сто верблюдів перевозили сотні кілограмів чистого золота. Це було непересічне видовище. Та ще яскравішим це видовище стало тоді, коли караван досяг Каїру, де він зміг повною мірою продемонструвати своє багатство. Золота катастрофа в Каїрі Манса Муса справив у Каїрі таке сильне враження, що аль-Умарі, який відвідав місто через 12 років після малійського правителя, розповів про те, як схвально каїрці про нього озивалися. Він так щедро роздав у Каїрі золото, що його тримісячне перебування призвело до того, що ціна на золото в регіоні різко впала на цілих 10 років, зруйнувавши економіку. Манса Муса Американська технологічна компанія SmartAsset.com підрахувала, що через знецінення золота паломництво Муси призвело до економічних втрат на Близькому Сході в розмірі близько 1,5 млрд доларів. Повертаючись додому, манса Муса знову пройшов через Єгипет, і, за деякими даними, намагався допомогти економіці країни, вилучивши частину золота з обігу, позичаючи його під грабіжницькі відсотки у єгипетських кредиторів. Інші кажуть, що він витратив стільки, що золото просто закінчилось. Люсі Дюран зі Школи африканських і східних студій у Лондоні зазначає, що ним зокрема були розчаровані малійські придворні оповідачі, які оспівують історію у піснях. "Він роздав стільки малійського золота, що оповідачі не хотіли хвалити його у своїх піснях, бо засуджували те, що він витратив ресурси імперії за її межами", - каже вона. Вболівав за освіту Поза сумнівом, манса Муса витратив багато золота під час свого паломництва. Але світові він запам'ятався не лише цим. Муса закарбував пам'ять і про Малі, і про самого себе досить буквально - на мапі. На карті Каталонського Атласу від 1375 року зображений африканський король, що сидить на золотому троні у Тімбукту, тримаючи у руці шматок золота. Тімбукту став африканським Ельдорадо, і подивитись на нього приїздили люди з усіх усюд. У XIX столітті він все ще мав міфічний статус загубленого золотого міста на краю світу, маяка як для європейських мисливців за скарбами, так і для дослідників - і значною мірою завдяки тому, що манса Муса робив 500 років тому. Манса Муса в 1327 році побудував знамениту мечеть Джингеребер Муса повернувся з Мекки з кількома ісламськими вченими, зокрема прямими нащадками пророка Мухаммеда, а також з андалузьким поетом і архітектором на ім'я Абу Есхап ас-Сахілі, широко відомим завдяки проектуванню знаменитої мечеті Джингеребер. Муса, за повідомленнями, заплатив поетові 200 кг золота, що на сьогодні становить 8,2 млн доларів. Окрім заохочення мистецтва та архітектури, він також фінансував літературу та будував школи, бібліотеки та мечеті. Тімбукту незабаром став центром освіти, і люди приїздили з усього світу, щоб вчитися у закладі, який згодом став університетом Санкоре. Багатому правителю часто приписують започаткування традиції освіти у Західній Африці, хоча поза межами цього регіону історія його імперії значною мірою залишається маловідомою. "Історію пишуть переможці", - якось сказав прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль. Після смерті Муси у 1337 році у віці 57 років, імперію успадкували його сини, яким не вдалося зберегли її цілісність. Від неї почали відокремлюватися менші держави, і згодом вона розвалилася. Пізніший прихід європейців до регіону став останнім цвяхом у труні імперії. "Історію Середньовіччя досі розглядають переважно як історію Західної цивілізації", - говорить Ліза Коррін Грасіозе, директор Музею мистецтв Мері та Лі Блок, пояснюючи, чому історія Муси здебільшого невідома широкому загалу. "Якби значна кількість європейців прибула до регіону в часи Муси, коли імперія Малі була на вершині свого військового та економічного розквіту, а не через пару сотень років, усе майже напевно було б інакше", - погоджується Рудольф Бутч Веар. Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.
040621_south_korea_iraq
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2004/06/040621_south_korea_iraq
Аль-Кайда: на черзі заручник із Південної Кореї
Південно-корейський уряд заявив, що докладатиме дипломатичних зусиль, аби домогтися звільнення корейського заручника, якому загрожує смерть в Іраку.
Водночас, Південна Корея відкинула вимогу ісламістського угрупування зупинити вирядження додаткових підрозділів до Іраку. Дипломатична делегація Сеула вирушає до Йорданії для переговорів щодо звільнення заручника. Викрадачі твердять, що вони є прихильниками лідера Аль-Кайди в Іраку, Абу Мусаба аль-Заркаві, група якого викрала та стратила цього року американського заручника. Викрадачі заявили у неділю, що корейського перекладача чекає така сама доля, у разі як їхні вимоги не буде виконано впродовж доби. Як повідомляє кореспондент Бі-Бі-Сі в Сеулі громадськість у Кореї висловлюється переважно проти вирядження війська до Іраку, і новина про заручника лише посилила такі погляди.
160211_protheses_ukraine_ko
https://www.bbc.com/ukrainian/science/2016/02/160211_protheses_ukraine_ko
Як в Україні освоюють хай-тек протези
Рука Термінатора. Це одна з перших асоціацій, що спадають на думку, коли бачиш зроблений у Британії протез людської кисті Bebionic, який лежить на заваленому стосами паперів і книжок столі київського інженера-протезиста Олександра Стеценка.
Пан Стеценко очолює "Ортотех-Сервіс" – одну з кількох українських протезних майстерень, які лише починають освоювати високотехнологічні замінники рук і ніг. Комплектуючі до цих пристроїв "з розширеною функціональністю", як вони називаються в документах, купують за кордоном, але встановлюють і обслуговують їх в Україні. Із понад 80 протезних підприємств, які працюють по всій країні, подібними хай-тек протезами займаються не більше п'яти, переконаний Олександр Стеценко. Точної їхньої кількості не змогли назвати навіть у Держслужбі в справах ветеранів і учасників АТО. Там розповіли, що саме складають список таких майстерень. 14 жестів Міоелектричний, біоелектричний і біонічний протез верхньої кінцівки – це одне й те саме, пояснює директор "Ортотех-Сервісу". Суть технології в тому, що протез має датчики, що зчитують слабкі електричні сигнали з м'язів на куксі пацієнта, і перетворюють їх у складні рухи механічних пальців, які повторюють типові людські жести. Такі рухи називаються захватом. Сам цей принцип не новий – йому вже понад півстоліття. Але біонічні протези, які виготовлялися донедавна, були відносно примітивні. Мабуть, дотримуючись законів драматургії, пан Стеценко не спішить демонструвати мені можливості нової британської техніки, а починає з простішого протеза, в якому діють лише три з п'яти пальців. Така рука вміє виконувати тільки один захват. Нею можна без проблем взяти горнятко з чаєм, але не авторучку чи аркуш паперу. Інженер натискає кнопку, і три пальці змикаються докупи, нагадуючи механізм, яким діти намагаються дістати м'яку іграшку з прозорої скриньки в залі з гральними автоматами. До речі, зробити це не так легко. Старий біонічний протез не надто схожий на справжню руку "Тож виробники пішли далі й розробили нову кисть, яка має більшу кількість захватів", - захоплено розповідає інженер, дістаючи з коробки чорну металево-карбонову кисть, яка коштує як два нових "Ланоси" – близько 18 тис. доларів. Така рука вміє робити 14 захватів. Олександр Стеценко по черзі демонструє їх усі. "Цей захват називається key grip (захват для ключа), коли людина бере ключ. – Він натискає кнопку, і великий палець механічної руки притискається до зігнутого вказівного. - Ним можна взяти також пластикову картку чи папір. Людина може сама перемкнути на інший захват – і закривання пальців іде зовсім по-іншому". Є окремі захвати для того, щоб узяти зі столу склянку, для роботи з комп'ютерною мишкою, для натискання клавіш на клавіатурі, для потискання долоні і навіть жест, який нагадує спуск гачка на зброї. "Але виробник не рекомендує використовувати цей захват саме для цього", - коментує інженер. Окремий захват – power grip – нагадує звичайний кулак. З його допомогою власник протезу може підняти сумку до 45 кг, відтискатися від підлоги або й захистити себе при потребі. У такий кулак можна взяти сумку до 45 кг, а ще з його допомогою можна відтискатися від підлоги Кисть можна носити з косметичною оболонкою кольору людської шкіри чи без неї – залежно від бажання власника. Нині визнаними лідерами у виробництві таких роботизованих рук є британські компанії Steeper, котра якраз виробляє кисть Bibionic, та TouchBionic. Але українські протезисти шукають ділові зв'язки не лише в Британії, а й в Німеччині, Тайвані й в інших країнах. Кисть, яка, по суті, є невеликим комп'ютером з мікропроцесором, власним програмним забезпеченням і батареєю, прикріплена до приймальної гільзи, котру іншим кінцем приєднують до кукси. Все це – виготовлення приймальної гільзи під кожного пацієнта, його навчання, налаштування протезу і технічне обслуговування – роблять в Україні. Така рука вміє робити 14 різних захватів пальцями Гантелі, шнурівки й бутерброди Олексій Моха, який відповідає за засоби реабілітації у Держслужбі в справах ветеранів, розповів ВВС Україна, що досі держава відправляла за кордон тих воїнів АТО, кому робили хай-тек протезування. За даними служби, зі 160 ветеранів конфлікту на Сході, яким встановлення штучних кінцівок оплатила держава і спонсори, одинадцятеро пройшли протезування за кордоном – в Німеччині й Італії. У службі запевняють, що держава оплачує протези всім ветеранам, які цього потребують, і що цього року фінансування може навіть зрости. "Але протезування якісними високотехнологічними протезами в Україні ще попереду. Надіюся, це станеться цього року", - сказав пан Моха. Однак в "Ортотех-Сервісі" здивувалися, почувши такі слова чиновника. "Я думаю, що це неправдива інформація", - дипломатично каже пан Стеценко. Він розповідає, що лише його підприємство вже поставило хай-тек протези чотирьом чоловікам, котрі втратили в боях кінцівки. Фінансування на себе справді взяла держава, каже він. Оплату за останнє протезування підприємство чекає з дня на день. Один з цих чотирьох чоловіків нині живе в Києві. Це 42-річний боєць батальйону "Айдар" Слава Буйновський, який у вересні 2014-го року втратив праві руку й ногу від вибуху гранати біля міста Щастя Луганської області. Протези обох кінцівок, складені з імпортних комплектуючих, йому встановили в Києві. Слава Буяновський воював у складі "Айдару" Слава, з яким ми зустрілися в кабінеті протезиста, охоче показує можливості своєї одягненої в косметичну рукавицю біонічної руки. Його дружина Аня, яка стоїть поруч, з гордістю перераховує, що вміє робити її чоловік: водить машину, піднімає гантелі, допомагає носити сумки, коли вони повертаються від його мами, полагодив бачок від унітазу і шафку, розібрав старе ліжко, бо купили нове. А ще сам одягається, зав'язує шнурівки на взутті, стриже нігті, помагає їй на кухні, міняє лампочки, користується комп'ютером і пише авторучкою. "Ага, почерк, як у хорошого лікаря – розібрати можна, але важко", - сміючись, перебиває Слава. Розповідає, що після втрати правої руки йому довелося переучуватися робити все лівою, але новий біонічний протез значно полегшує життя. Приміром, він, колишній автомобільний майстер, як і раніше може сам поміняти в своїй машині колеса. Та якщо колись його натреновані руки робили це за 10-15 хвилин, то тепер потрібно годину. Захват для зброї, про який згадував протезист, В'ячеслав теж використовував. Пробував натискати механічними пальцями спусковий гачок на розрядженому пістолеті Стечкіна. "Вона (штучна рука. – Ред.) слабенька, курок не дотискає, потрібно м'який спуск робити", - трохи розчаровано каже колишній військовий. "А ще він мені на Новий рік усі бутерброди різав, - весело продовжує Аня. - У мене часу не було, я ж дівчинка, треба нафарбуватися. Я приходжу на кухню – а все готово". Вона з гордістю показує в телефоні фотографію нарядної новорічної ялинки, яку В'ячеслав теж прикрашав сам. День Незалежності, 2015 рік "Руки в нас не гірші" В'ячеславові пропонували їхати на протезування за кордон, зокрема в Канаду. Але він відмовився: "Для чого? Виходить те саме. Так, за кордоном куксоприймач обшивають карбоном, і все таке. Але це все понти, а технологія одна й та сама. Підганяють однаково що там, що тут. Сенсу туди їхати немає". Олександр Стеценко з "Ортотех-Сервісу" наводить інший аргумент на користь протезування в Україні: це в кілька разів дешевше. За його словами, схожий протез передпліччя в Іспанії коштує близько 45 тис. євро, в Німеччині – до 60 тис. Почувши про скепсис, яким іноді супроводжуються розмови про якість вітчизняного протезування, пан Стеценко показує рукою на фотографію усміхненого чоловіка на стіні свого кабінету. Це німецький протезист Фердинанд Ґоттінґер, якого Олександр Стеценко називає своїм учителем. Український майстер розповідає, що школа протезування в Німеччині – одна з передових у світі, хоча технології надходять переважно з США. "Уявіть собі, мій вчитель каже, що їхні пацієнти думають, ніби в Америці кращі протези, ніж у Німеччині. Тут спрацьовує приказка "добре там, де нас нема", - посміхається пан Стеценко. Така біонічна рука важить трохи більше півкілограма Він розповідає історію про те, як протезовані в Україні військові поїхали на реабілітацію до Австрії: "Австрійські фахівці спочатку були не впевнені, що такі протези роблять в Україні. Вони були здивовані, що ми можемо робити на такому рівні". Український протезист визнає, що він і його колеги лише починають освоювати високотехнологічні вироби. Приміром, поки що не беруться за протези руки, якщо повністю втрачено передпліччя. Окреме питання – протезування нижніх кінцівок, де працюють інші, не менш складні технології, нашпиговані мікропроцесорами, датчиками і новими матеріалами. Щоб освоїти це все, українським протезистам потрібно багато працювати, вчитися, їздити у відрядження за кордон і привозити іноземних майстрів до України, каже пан Стеценко. "Порівняно з Європою, у нас поки що дійсно менше можливостей. Але руки в нас не гірші, а в деяких випадках, можливо, і кращі", - двозначно каже він.
070119_kushnaryov_funeral_oh
https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2007/01/070119_kushnaryov_funeral_oh
У Харкові поховали Євгена Кушнарьова
У Харкові поховали народного депутата України Євгена Кушнарьова.
Після відспівування в Свято-Благовіщенському соборі УПЦ МП труну з тілом покійного перевезли до Харківського оперного театру. У фойє театру відбулася громадянська панахида, яка транслювалася в прямому ефірі. Попрощатися з Євгеном Кушнарьовим прибули депутати ПРУ Ринат Ахметов та Сергій Ківалов, лідер КПУ Петро Симоненко, екс-спікер ВР Володимир Литвин, голова Верховної Ради України Олександр Мороз, прем’єр-міністр України Віктор Янукович, екс-президент Леонід Кучма, члени Кабінету міністрів, посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін депутати ВРУ, місцеві керівники. За повідомленнями ЗМІ, журналісти бачили на прощанні депутата Російської Думи Константіна Затуліна, якому СБУ заборонила в'їзд в Україну за розпалювання національної ворожнечі. Похорон Євгена Кушнарьова відбувся на 2-му міському кладовищі. У зв’язку зі смертю колишнього Харківського керівника 18 і 19 січня у Харкові оголошені днями жалоби. В четвер в усіх храмах Харківської Єпархії Української православної церкви Московського патріархату пройшли богослужіння за упокій Євгена Кушнарьова. Євген Кушнарьов помер 17 січня після поранення на полюванні. Заява НСНУ щодо провокацій у Харкові Харківська обласна організація "Нашої України" заявляє про провокації з боку політичних опонентів, що використовують ім'я Євгена Кушнарьова для дискредитації “Нашої України”. "Партія "Наша Україна" не має жодного відношення до провокацій, які були влаштовані напередодні в Харкові, де ніби-то автомобілі з прапорами нашої партії їздили по місту, а з мегафонів доносилися неетичні репліки на адресу покійного Євгена Кушнарьова", - цитує прес-служба НСНУ керівника Харьковської обласної організації “Нашої України” Ярослава Ющенка. “Я вважаю такі дії просто нелюдськими: коли навіть на смерті людини намагаються одержати ще додатковий піар, вичавити все по максимуму", - зауважив він. Ярослав Ющенко також повідомив, що вже звернувся до начальника харківської міліції Ігоря Репешка з проханням з'ясувати, хто ці люди.
features-53613172
https://www.bbc.com/ukrainian/features-53613172
Як українці врятували від різанини тисячі людей в Боснії і чому про це не говорять
"Мені здається, в нас тоді наче янгол-охоронець був", - каже старший сержант запасу Андрій Хлусович. Гаряче літо 1995 року він згадує, не стримуючи емоцій.
Українські миротворці в боснійському анклаві Жепа, 1995 рік 25 років тому під час громадянської війни в Боснії армія боснійських сербів вчинила геноцид понад 8 000 боснійських мусульман у Сребрениці. Наступною її метою був розташований поряд анклав Жепа, який охороняли 79 українських миротворців з 240-го окремого спецбатальйону. В столицях держав, які займалися врегулюванням конфлікту в Боснії, цей анклав буквально "списали з рахунків" і очікували його падіння протягом кількох годин після захоплення Сребрениці. Але армія боснійських сербів застрягла на околицях Жепи майже на два тижні, а українським миротворцям вдалося вивезти з анклаву кілька тисяч цивільних мешканців. Українські ЗМІ та самі миротворці називають цю подію найбільш успішною операцією в історії ЗСУ до 2014 року. Але чому більшість українців про неї нічого не знають, і про неї не говорять на офіційному рівні ані в Україні, ані в Боснії? Розпитавши учасників тих подій і дослідивши документи Трибуналу з колишньої Югославії, ми спробували знайти відповіді на ці питання і відтворили, що саме відбувалося з у віддаленому районі Боснії того кривавого літа. Всі проти всіх У червні 1991 року почався розпад Югославії - соціалістичної федерації, яка утворилася внаслідок перемоги під час Другої світової війни на Західних Балканах партизанського руху на чолі з Йосипом Брозом Тіто. Югославія Йосипа Броза Тіто після його смерті занурилася у кризу Протягом 35 років він очолював державу, яка була домівкою для десятків народів. Кожна слов'янська нація в ній отримала свою республіку, але кордони Тіто провів не за етнічним принципом, а за історико-географічним. І якщо Словенія була мононаціональною, то в Хорватії була велика сербська меншина, а в Боснії і Герцеговині, сформованій у кордонах відповідної території Австро-Угорської імперії, поряд жили хорвати, серби та мусульмани-босняки. Після смерті Тіто 1980 року економіка Югославії почала швидко занепадати, а комуністи - втрачати позиції на користь націоналістичних ідей. Посилення у Сербії і Чорногорії позицій Слободана Мілошевича у 1988-1989 роках і його націоналістичні промови спровокували підйом націоналізму і настроїв на відокремлення в Словенії, Хорватії і частково у Боснії В Сербії з 1986 року при владі опинився Слободан Мілошевич, лідер місцевих комуністів, який не приховував своїх симпатій до сербського націоналізму. У 1988-1989 роках він домігся скасування автономії краю Косово, населеного переважно албанцями, його прибічники очолили автономний край Воєводина і Чорногорію. Зростання впливу Мілошевича і його націоналістичні промови викликали невдоволення в інших республіках. В Словенії місцеві комуністи пішли на конфлікт з Мілошевичем, перейменувалися і стали на шлях підтримки незалежності. Демократичні вибори 1990 року привели до влади в Хорватії дисидента-націоналіста Франьо Туджмана, який під час війни був соратником Тіто, але пізніше відсидів у в'язниці за хорватський націоналізм, а у Боснії - ісламського консерватора Алію Ізетбеговича, який сидів у в'язниці за пропаганду "боснійського націоналізму". Алія Ізетбегович. Фото 1993 року У червні 1991 року Словенія і Хорватія оголосили незалежність. Словенія вистояла у "Десятиденній війні" з югославською армією, яка згодом залишила цю країну самостійно визначати свою долю. Але в Хорватії, де на той момент вже сформувалася самопроголошена автономія місцевих сербів, війна уряду проти югославської армії та сербських націоналістів швидко набула ознаки етнорелігійної. Цивільне населення з обох боків стало жертвами багатьох воєнних злочинів. Хорватське місто Вуковар у листопаді 1991 року після трьох місяців боїв між хорватською та югославською арміями У Боснії станом на 1991 рік 43% населення складали босняки-мусульмани, 31% - православні серби, 17% - хорвати-католики. Ще 5% називали себе югославами. Етнічна карта нагадувала клаптикову ковдру, в багатьох містах серби, хорвати і мусульмани десятиріччями жили разом, створювали спільні родини і не було чіткої етнічної більшості. Під впливом війни у Хорватії почали погіршуватися міжетнічні стосунки. У листопаді 1991 року боснійські серби провели невизнаний референдум, 98% учасників якого висловилися, щоб Боснія лишилася в Югославії. Того ж місяця боснійські хорвати оголосили про формування своєї республіки, а у січні 1992 року те саме зробили серби. Наприкінці лютого 1992 року у Боснії пройшов референдум за незалежність, в якому взяли участь 63% населення - переважно босняки-мусульмани і хорвати, 99,7% з яких проголосували "за". 3 березня Алія Ізетбегович оголосив незалежність, а 6 квітня Боснію визнали США та країни Європейської економічної спільноти (нині ЄС). Торговець продає етнічну мапу Боснії та Герцеговини на вулиці Сараєва, 1 березня 1992 року. Червоним кольором позначені райони з перевагою сербів, зеленим - босняків-мусульман, синім - хорватів. До повномасштабної війни лишається кілька тижнів У березні в деяких районах Боснії вже відбувалися збройні сутички, а на початку квітня Сараєво потрапило в облогу армії Республіки Сербської, яка тривала понад три роки. Боснійську війну вважають найбільш кривавою в Європі після Другої світової війни. За даними дослідження демографів Яна Звежховського та Еви Табо для Трибуналу з колишньої Югославії, під час війни загинули від 89 до майже 105 тисяч людей. З них 65% становили босняки-мусульмани, 21,5% - серби, 8,5% - хорвати. Війна супроводжувалася етнічними чистками, створенням концтаборів, тортурами і розправами над полоненими, масовим зґвалтуванням жінок, яких доводили до самогубства. Снайперський обстріл в Сараєво у перші дні війни. Квітень 1992 року Житловий будинок під контролем "Хорватської військової організації" в Боснії і Герцеговині Війська боснійських мусульман змагалися за незалежність Боснії і Герцеговини та її цілісність. Війська боснійських хорватів спочатку були союзниками мусульман, але вже потім намагалися встановити контроль над якомога більшою територією і мріяли про її приєднання до незалежної Хорватії. Вже 1992 року між хорватами та мусульманами спалахнули бої. Жертвою хорватсько-мусульманської війни став мальовничий центр і старовинний міст у місті Мостар. Центр Мостара після боїв. Замість старовинного кам'яного мосту, який був символом міста, - тимчасова споруда, 1994 рік Лідери боснійських сербів Радован Караджич та Ратко Младич також мріяли про єднання сербів в одній державі, але спочатку намагалися розширити територію, контрольовану сербами. Ворожі сторони періодично утворювали між собою альянси в деяких регіонах, а потім їх розривали. На заваді планам лідерів боснійських сербів було розселення великої кількості босняків-мусульман у східній Боснії - на кордоні з Сербією, який пролягав по річці Дрина. Тож в цьому регіоні почалися масові вбивства та етнічні чистки. За даними трибуналу з колишньої Югославії, у 1992 році після захоплення міста Зворник, 61% населення якого складали мусульмани, війська боснійських сербів вбили кілька сотень мусульман, десятки тисяч мусили залишити той район. Періодично відбувалися і напади на сербські села. Евакуйовані зі Сребрениці до Тузли жінки та діти, березень 1993 року У червні 1992 року в Сараєво прибули миротворці ООН. А навесні 1993 році ООН утворила "зони безпеки" в анклавах Сребрениця, Жепа та Горажде у Східній Боснії. Контроль за безпекою в Жепі поклали на українських миротворців. Українці в Боснії Українські миротворці прибули до Боснії 15 липня 1992 року. Це була перша участь незалежної України в миротворчих операціях за кордоном. Українські миротворці в Сараєво, 1992 рік Спеціально для миротворчої операції в колишній Югославії сформували 240-й батальйон. Генерал-полковник Анатолій Лопата, який в той час був заступником міністра оборони і у 1993-1996 роках очолював Генштаб ЗСУ, згадує, що Україна хотіла зробити внесок у відновлення миру на Балканах, і сподівалася, що миротворці сприятимуть цьому. Прибуття українських миротворців до аеропорту Сараєво. Фото 1995 року Він визнає, що сподівання на швидкий мир не виправдалися, натомість миротворців провокували, сторони конфлікту намагалися використати їхню присутність у своїх інтересах. "Часто місцеві мешканці казали, що українські військові займають нейтральну позицію, вони не хочуть допомагати жодній зі сторін. Наші військові виконували завдання, яке поставила ООН і військове керівництво. Цю позицію не оцінили місцеві, ані ті, ані інші (ані боснійські серби, ані боснійські мусульмани. - Ред.)", - пояснює ексначальник Генштабу ЗСУ. Анатолій Лопата з червня 1992 року був заступником міністра оборони, у 1993-1996 роках очолював Генштаб ЗСУ Спочатку українські миротворці перебували тільки в Сараєво, але з 1993 року їх розмістили в мусульманських анклавах Горажде і Жепа, до яких можна було дістатися лише через територію боснійських сербів. Для останніх ситуація почала погіршуватися 1994 року. Тоді США вдалося припинити війну між боснійськими хорватами та мусульманами. Президент Хорватії Франьо Туджман та президент Боснії Алія Ізетбегович 18 березня підписали у Вашингтоні угоду, згідно з якою утворилася мусульмансько-хорватська Федерація Боснії і Герцеговини, яка контролювала 34% території країни. Підписання у березні 1994 року Вашингтонської угоди між президентом Боснії Алією Ізетбеговичем (третій праворуч) та президентом Хорватії Франьо Туджманом (другий праворуч) припинило війну між босняками-мусульманами і хорватами у Боснії У грудні 1994 року всі протиборчі сторони підписали угоду з припинення вогню, яка досить швидко стала історією. Прагнучи перехопити ініціативу в коаліції армій хорватів і мусульман, які сформували спільний штаб, 8 березня 1995 року президент боснійських сербів Радован Караджич підписав секретну "директиву 7". Він наголосив на зміні ситуації на користь супротивників і поставив за мету ліквідацію анклавів босняків-мусульман у Східній Боснії. "Спланованими і добре продуманими бойовими операціями створити нестерпну ситуацію абсолютної відсутності безпеки, без надії на подальше виживання чи життя для мешканців Сребрениці та Жепи", - йшлося в документі. Мусульманські діти-біженці, 1993 рік Караджич вимагав перервати сполучення між Сребреницею та Жепою, блокувати забезпечення миротворців і цивільних продуктами, змусити миротворців залишити анклави, "розбити і знищити мусульманські сили і остаточно звільнити регіон долини Дрини". З наслідком реалізації цієї директиви начальником штабу армії боснійських сербів Ратко Младичем і зіткнулися українські миротворці кривавого літа 1995 року. Радован Караджич (праворуч) спланував геноцид мусульман Східної Боснії, Ратко Младич (ліворуч) втілив його накази Заручники У травні 1995 року у відповідь на дії армії боснійських сербів поблизу Сараєво літаки НАТО, до яких миротворці зверталися за авіапідтримкою, розбомбили кілька складів озброєнь армії боснійських сербів. Відповіддю Ратка Младича стало масове захоплення в заручники миротворців, з яких робили "живий щит" проти авіаударів НАТО. Боснійські серби схопили в різних районах Боснії щонайменше 280 миротворців, серед них опинилися і українці. Полковник запасу Володимир Крючков, який був на той час командиром 1-ї спецроти українських миротворців, розповідає, що боснійські серби напали на два блокпости українських миротворців поблизу Сараєва, де були пункти збору зброї. "Я на перемовинах їх послав, і вони почали мене хапати. Я почав вириватися і кричати бійцям займати оборону, от тоді вони мене конкретно бити почали", - згадує він. Український миротворець на пункті збору озброєнь, 1994 рік "Військова поліція (армії боснійських сербів. - Ред.) вимагала від бійців Укрбату здати зброю, яка в них лишилася, - так описують цей інцидент в матеріалах Гаазького трибуналу. - Командувач військової поліції приставив пістолет до голови українського лейтенанта і погрожував вистрілити, якщо Укрбат не підкориться. Двоє бійців УкрБату намагалися втрутися і почали бити представників військової поліції. Тоді військова поліція відкрила вогонь в бік бійців Укрбату, понад головами, і наказала їм лягти на землю". Сержант запасу Олександр Вишінський, якого схопили разом з Володимиром Крючковим, згадує, що захоплених миротворців використовували як "живий щит" біля воєнних об'єктів, приковували кайданками до стовпів. Звільнені з заручників українські миротворці. Володимир Крючков в центрі ліворуч, Олександр Вишінський - праворуч Ставлення було жорстоким. "Собак травили на нас, щоб розділити на групи, виводили хлопців і їм над головами стріляли. Але ми кулаком були, не давали себе образити", - згадує пан Вишінський, який пізніше був свідком на трибуналі з колишньої Югославії у справі проти Караджича. Володимиру Крючкову вдалося втекти з полону, коли охоронець заснув, і зателефонувати з хати селянина до Міноборони в Київ, щоб повідомити місцеперебування заручників. "Коли я повернувся назад вранці, серби повели мене на розстріл і вистрілили поверх голови. Лупцювали не раз. Скотське таке ставлення було до "православних братів", - розповідає він. Миротворців звільняють з заручників, 6 червня 1995 року Масовим захопленням заручників армія Младича намагалась вивести з війни авіацію НАТО - адже її використовували лише після звернення миротворців і їх хотіли "відучити" від такого кроку. 6 червня захоплених українських миротворців звільнили і відправили до Загреба. Проте для українського контингенту в Боснії найбільші випробування були попереду. Облога Жепи Селище Жепа розташоване у східній Боснії у мальовничій гірській долині, неподалік ріки Дрина, що відокремлює Сербію від Боснії і Герцеговини. Навкруги гори, вкриті лісами. На початок війни Жепа та її околиці були бідним регіоном, але в Боснії мешканці цього регіону - жепляки - мали репутацію гордих горців. Тут утворився один з осередків спротиву проти Армії Республіки Сербської, чому сприяв і склад населення - понад 90% були мусульманами. Центр Жепи Мечеть у центрі Жепи В облозі цей анклав перебував фактично з квітня 1992 року. Створення зони безпеки у травні 1993 року і направлення миротворців відкрило шлях конвоям з гуманітарною допомогою до цього району. На час наступу боснійських сербів на мусульманські анклави влітку 1995 року в цій місцевості перебувало лише 79 українських миротворців. Майор Ігор Швиденко був заступником командира з виховної роботи у 2-й роті, яка перебувала в Жепі. За його словами, миротворці охороняли територію в 121 кв. км, на якій біля хуторів та на дорогах було 9 спостережних пунктів та блокпостів. "У самому селищі Жепа у школі була база, там був штаб роти, радіостанція, зберігали продукти, боєприпаси", - розповідає пан Швиденко. Українські миротворці мали стежити за рухом озброєних загонів і повідомляти про обстріли анклаву в штаб батальйону в Сараєво. На озброєнні вони мали лише 9 БТРів та легку вогнепальну зброю. Жепа оточена горами, найвища вершина в анклаві сягала 1525 метрів "Десь у травні серби заблокували дорогу, яка йшла на Сараєво. Не вистачало продуктів, поступово почали переходити на сухпайки". - згадує Ігор Швиденко. "Конвої з продуктами не приходили. Сухпайки розтягували на два дні, потім і вони закінчилися. В колишній школі голубів ловили на горищі. Збирали дощову воду. І пальне закінчилося. Виходили раз на вечір на зв'язок, щоб доповісти становище", - згадує сержант запасу Адрій Хлусович. З 7 липня 1995 року сили боснійських сербів почали обстрілювати позиції миротворців в анклаві Жепа, а з 10-го саме селище. Один з заступників Ратко Младича генерал Радислав Крстич оголосив наступ на Жепу 13 липня 1995 року. 2001 року його засудив Гаазький трибунал як одного з ключових винуватців геноциду в Сребрениці 11 липня армія боснійських сербів захопила Сребреницю - місто на північ від Жепи. Сребрениця по суті повністю була блокована з березня, без продуктів і якогось постачання, в червні там вже фіксували голодні смерті. 570 голландських миротворців, які перебували в анклаві, не змогли вберегти цивільне населення від розправ, понад 8 000 мусульманських чоловіків були вбиті у наступні дні. Після захоплення Сребрениці 13 липня 1995 року один з командувачів армії боснійських сербів Радислав Крстич наказав почати наступ на Жепу. Частина біженців зі Сребрениці дісталася Жепи і розповіла жеплякам, що там сталося. Масове вбивство у Сребрениці стало страшним ударом для босняків-мусульман. В анклавах Жепа та Горажде вони почали готуватися до найгіршого сценарію "Мусульмани розуміли, що їх може чекати те, що сталося в Сребрениці, і почали з віддалених хуторів йти до Жепи. А серби постійно обстрілювали ці хутори і наші чекпойнти. Не було палива, і не було можливості спуститися до села на БТР. Командування вирішило вивести БТР з ладу, зняти з них озброєння. Після того, як мешканці хуторів залишали свої будинки, з дальніх чекпойнтів миротворці спускалися на базу", - розповідає Ігор Швиденко. З іншими миротворцями він залишив спостережний пункт і пішов до села на "базу". "Було десь 14 чи 15 липня. Одразу побачив, що біля джамії (мечеті. - Ред.) зібралися кілька тисяч мусульман - жінки, діти, люди похилого віку. Чоловіків майже не було, тільки хлопці віком до 14 років. Плакали, просили не йти, ставали на коліна, бо якщо підемо, закінчиться Сребреницею", - згадує він. Українські миротворці на одному з чекпойнтів біля Жепи Українські миротворці розповідають, що з місцевим населенням стосунки складалися чудово. "Дуже привітливо до нас ставилися. В нас не було забезпечення паливом, тому місцеві дозволяли опалювати своїм лісом", - каже Ігор Швиденко. "Вони і хліб нам пекли, і їсти давали", - згадує старший сержант запасу Олександр Розецький. Водночас фельдшер роти Юрій Бондарь надавав медичну допомогу місцевим мешканцям, зокрема, після обстрілів. Напруга виникла після падіння Сребрениці. Біженка зі Сребрениці, якій повідомили про загибель чоловіка За словами Розецького, спочатку військові боснійських мусульман приїжджали на чекпойнти миротворців і вимагати віддати їм зброю для боїв з боснійськими сербами. "Казали: або здаєте зброю, або звідси взагалі не підете. Почали мінувати підходи, щоб ми з БТР не могли поїхати. Тоді вже почали поводитися по-іншому, хотіли нас в живий щит ставити", - розповідає український миротворець. Він не бачить нічого дивного в поведінці босняків. "Це війна, хоч якими б вони не були з нами нормальними, їм треба було захищати своїх дітей та жінок, тому і пішли на такі крайні заходи. Поставте себе на їхнє місце", - вважає Олександр Розецький. "Боснійські воєначальники вимагали, щоб ми або віддали зброю, або поставили миротворців біля їхніх позицій, щоб серби не вели вогонь по них. А серби сказали: Хочете, щоб у вас все добре було - маєте зробити як голландці в Сребрениці. Тобто піти і залишити мусульман", - згадує Ігор Швиденко. Цю інформацію підтверджує і канадський підполковник у відставці Луї Фортін, який тоді був заступником командувача сектору Сараєво. "Босняки тиснули на українців і вимагали щось зробити, навіть погрожували напасти на них, якщо ООН не відповість на наступ сербів авіаударами", - розповів він BBC News Україна. 34-річний ветеран афганської війни Сергій Мовчанюк командував миротворцями у Жепі Тим часом, армія Младича підтягнула до анклаву Жепа міномети і почала інтенсивний обстріл селища. Українським миротворцям довелося самостійно ухвалювати рішення, як діяти в новій ситуації. "Було незрозуміло, чому командування сектору довгий час не інформувало про наслідки атаки сербських формувань в Сребрениці. Ніяких окремих розпоряджень і наказів зі штабу сектора я не отримував", - писав у спогадах комбат 240-го батальйону Сергій Мовчанюк. Саме підполковника Сергія Мовчанюка, ветерана-афганця, українські миротворці називають ключовою людиною, яка змогла організувати спротив спробам роззброїти і витіснити миротворців з селища. Ексначальник Генштабу ЗСУ Анатолій Лопата згадує, що в той час комбат зателефонував йому і доповів ситуацію. "Я дав вказівку застосувати зброю у повному обсязі - для захисту своїх людей і мирних жителів", - згадує він. Українські миротворці готувалися до "кругової оборони". "Ми вважали, що серби можуть напасти на нас, щоб знищити чи змусити піти, а мусульманські військові - щоб забрати нашу зброю. На "базі" у школі ми мішками з піском заклали всі отвори, кулемет встановили", - розповідає Ігор Швиденко. За його словами, все це супроводжувалося постійним мінометним обстрілом - міни падали і на територію "бази", вибуховою хвилею виносило і мішки, і двері. Координати вогневих позицій сербських військових миротворці передавали в штаб батальйону в Сараєво - попри погрози Ратко Младича, який нервував через те, що цю інформацію могли використати літаки НАТО для авіаударів по позиціях його армії. За спогадами комбата Сергія Мовчанюка, одного разу Младич зв'язався з миротворцями по радіо і російською мовою почав вимагати: "Негайно припиніть давати команди на відкриття попереджувального вогню!" "За життя моїх солдат відповідаю тільки я!", - відповів комбат і вийшов з ефіру. Перемовини Для керівництва боснійських сербів було важливо, щоб босняки-мусульмани погодилися на капітуляцію і вивезення населення, підписавши відповідну угоду. Вони запропонували це вже 13 липня на перемовинах заступника Младича генерала Здравко Толіміра з керівниками мусульман Жепи на одному з чекпойнтів миротворців. "Толімір запропонував представникам боснійських мусульман Жепи дві альтернативи: або все населення буде евакуйоване таким же чином як у Сребрениці, або боснійські серби розпочнуть бойові дії", - йдеться в матеріалах Гаазького трибуналу. Боснійські мусульмани відхилили цю пропозицію і 14 липня боснійські серби пішли в атаку, захопивши кілька хуторів. 17 липня вони пригрозили розстріляти українських миротворців на чекпойнті, якщо літаки НАТО завдадуть по них удару. Армія боснійських мусульман, якою в Жепі командував полковник Авдо Паліч, намагалася стримати наступ, але незабаром приблизно 2 тисячі боснійських сербів, за оцінками українських миротворців, прорвалися в гори, які оточували селище Жепа. Генерал Руперт Сміт ( в центрі) прибув до Боснії у січні 1995 року. Вже незабаром він переконався, що жодна сторона конфлікту не хотіла миру, натомість всі намагалися встановити контроль над якомога більшою територією Командувач миротворчого контингенту ООН генерал Руперт Сміт в інтерв'ю BBC News Україна розповідає, що у цей час перемовини про долю анклаву велися на кількох рівнях. "Всередині анклаву - між представниками боснійських мусульман Авдо Палічем, Хамдією Торлаком і сербами. Другий рівень - між босняками в анклаві і президентом Ізетбеговичем в Сараєво, тому що його уряд не хотів погоджуватися на етнічну чистку, забирати всіх людей з цієї боснійської землі. І третій рівень - між Палічем та його президентом, і я був залучений до цього. І врешті-решт ООН теж мала позицію в цих переговорах", - згадує він. Чекпойнт, на якому проходила низка перемовин Він зазначає, що витримка миротворців дозволила виграти час. "Якби вони не вистояли, ми не змогли б зробити те, що потім вдалося зробити", - зазначає генерал. Руперт Сміт розповідає, що не було можливості через сербську територію перекинути великі підкріплення до Жепи, а після захоплень миротворців у заручники у травні, не було можливості використати авіаудари для підтримки миротворців. "Члени Ради безпеки ООН та столиці інших держав дедалі більше не хотіли це робити, частково, тому що багато людей взяли в заручники, коли я спробував це у травні. Пішов час, щоб повернути цю можливість", - каже він. Сер Сміт згадує, що протягом липня кілька разів зустрічався з Ратко Младичем і попереджав про наслідки військових злочинів. "Мій месседж йому був щоразу - ви не может дозволити статися катастрофі, як минулого разу. Я ще не знав весь масштаб злочину (в Сребрениці. - Ред.) на той момент. Ми попереджали його про відповідальність за військові злочини, це тоді було рутиною", - розповідає він. Боснійська мусульманка поряд з трунами жертв геноциду в Сребрениці напередодні церемонії їхнього перепоховання, 2010 рік 21 липня в Лондоні пройшла конференція міністрів закордонних справ і оборони країн, які мали миротворців у Боснії, зокрема України. Вони пригрозили застосувати авіаудари у випадку нападу армії Младича на анклав Горажде. Про Жепу не сказали ані слова, розповів спецдоповідач Комісії з прав людини Тадеуш Мазовецький. За тиждень він пішов у відставку. Тим часом, армія Младича накривала Жепу артилерією та мінометами, мешканці ховалися у підвалах. 19 липня до анклаву вдалося дістатися офіцерам ООН з цивільних справ Едварду Джозефу та українському полковнику Віктору Безрученку. В інтерв'ю BBC News Україна Едвард Джозеф зазначає, що їхнім завданням було координувати евакуацію місцевого населення і зробити її умови максимально достойними і безпечними. "Ми намагалися полегшити травму цивільного населення. Те, що серби захоплять цей анклав, було доконаним фактом, адже ООН не бажала застосовувати силу, виконувати свій мандат щодо захисту і використовувати військово-повітряні сили НАТО", - розповідає пан Джозеф, нині доцент Університету Джона Гопкінса (США). За його словами, миротворці вже ніяк не могли змінити долю анклаву. Саме в цих умовах 23 липня до Жепи прибув заступник командувача сектору Сараєво полковник Микола Верхогляд, який почав домовлятися з обома сторонами про умови вивезення цивільного населення. За його словами, Ратко Младич та командувач боснійських військових Жепи Авдо Паліч не могли погодити умови і кожен погрожував застосувати силу проти українців: Паліч - якщо миротворці не попросять про авіаудар НАТО, а Младич - якщо попросять. "Я їм сказав - щось вам всім тут хочеться мене розстріляти. Я вивезу своїх людей і цивільних, а ви тут хоч завоюйтесь", - згадує він. Андрій Хлусович згадує, що Младич був жорстким в розмові і розпитував українських миротворців, за кого вони. "Відповідали йому, що за мир. Ходив він зі своїм здоровим хромованим револьвером, казав: "Вірите в Бога? Тут я Бог, що захочу, те й зроблю", - розповідає миротворець. Полковник Микола Верхогляд (ліворуч) та старший прапорщик Сергій Куц під час війни в Боснії 24 липня ситуація стала критичною. "За одну годину на анклав Жепа впало 60 мін. Йде вогонь з танків, кулеметів і снайперами. Розстріляно будівлю поліції, багато вбитих і поранених... Очікую вночі захоплення роти. Палива і води немає", - доповідали з бази українських миротворців в Жепі. Увечері того ж дня представник громади мусульман Хамдія Торлак підписав угоду про капітуляцію Жепи. Пізніше боснійський уряд в Сараєво заявить, що він не мав на це повноважень. Евакуація 25 липня почалося вивезення цивільного населення з анклаву. Боснійські серби все ж погодилася на запропоновані умови евакуації. "Однією з моїх вимог на перемовинах було, щоб в автобуси сідали цілі родини, щоб їх не розділяли на чоловіків та жінок, як трапилося у Сребрениці. Окрім того, до кожного автобусу посадили щонайменше одного українського миротворця*, щоб охороняти цивільних", - розповідає Микола Верхогляд. Боснійські мусульмани збираються біля автобусів у Жепі, 25 липня 1995 року Він згадує, що невдовзі після відправлення перших автобусів, з'явились чутки, начебто "українці разом з сербами розстріляли конвой". Боснійських мусульман охопив страх, вони боялися розправи. "Люди лягли на дорогу і ніякого вже руху не було. Я тоді дав команду відправити автомобіль з представниками місцевої громади по маршруту евакуації до Кладані (місто на території мусульман. - Ред.), щоб вони повернулися і сказали, що все пройшло добре", - розповідає він. Для вивезення людей використовували 50-60 автобусів з Белграда з сербськими водіями. Важливу роль зіграли бронетранспортери з французькими миротворцями, які прибули з Сараєва, і стали в "голову" і "хвіст" колони автобусів. Канадський підполковник у відставці Луї Фортін вважає рішення посадити миротворців до автобусів з цивільними дуже вдалим. 26 липня він 18 годин перебував у місті Рогатиця на сербському блокпості і бачив автобуси і велику вантажівку-самоскид з людьми в кузові. "В усіх автобусах були українські солдати, і ми з французьким полковником Шинулем зробили все, щоб там теж був солдат у кузові. Щонайменше один миротворець був в автобусі, щоб упевнитися, що цих людей відвезуть в безпечне місце, а не кудись в інше місце, де б їх кинули в канаву і розстріляли з кулемета", - розповідає Фортін. За даними трибуналу з колишньої Югославії, під час відвідин одного з автобусів, який вивозив мешканців Жепи, Ратко Младич сказав їм: "Я дарую вам життя як подарунок" Олександр Розецький згадує, що був у другому автобусі конвою, коли на чекпойнті 1 в анклаві Жепа Ратко Младич вирішив до них зайти. "Він з усіма прощався. Було десь 50 автобусів, і до кожного автобусу заходив. Як до нашого автобусу зайшов, пару слів сказав, то вони потім плакати почали. Їхали аж до їхньої території, поверталися, знову садили мешканців на автобус", - розповідає український миротворець. Лейтенант ЗСУ Ігор Проконін згадує, як вивозив з анклаву на своєму КАМАЗі поранених: "Підстелили поролонові матраци у кузов і поклали на них приблизно десять поранених". Загалом, за даними ООН, з Жепи вивезли 150 поранених і хворих, зокрема боснійських військових. Останній конвой з автобусами поїхав з Жепи 27 липня, його супроводжували українські і французькі миротворці. Андрій Хлусович, який перебував в одному з автобусів, згадує, що одразу все пішло не за планом. "Нас повезли іншим шляхом, через Сребреницю до Тузли, 250 км, їхали понад добу. Зупинилися біля сербського кладовища. Сербський водій вийшов, а серб-поліцейський лишився. Раптом до автобуса звідкись почали підходити жінки. Спочатку вони стояли хвилин 10-15 мовчки і дивилися. А потім підбігли до автобуса і стали бити його долонями", - розповідає він. Андрій Хлусович каже, що помітив приховані вогневі точки на місці зупинки, тому миротворці приготувалися оборонятися від нападу. "В нашому автобусі ми з французом зайняли вогневі позиції - я попереду, він ззаду. Наказали мусульманам пригнутися, перевели затвори і загнали кулі в патронник". Через 15 хвилин водій повернувся і автобуси продовжили шлях. Потім їх ще неодноразово зупиняли біля сербських кладовищ, але без таких сюрпризів. Французький миротворець виносить боснійську бабусю з автобусу Евакуація тривала три дні. "В автобусах, які від'їжджали, були військові українського контингенту UNPROFOR. - йшлося у доповіді генсека ООН про ці події. - Вона (евакуація. - Ред.) була проведена достатньо організовано. До вечора 27 липня майже 5000 людей безнапасно доїхали до Кладані". Втім, з одного автобусу 27 липня боснійські серби зняли 36 чоловіків, зокрема поранених, яких оголосили військовополоненими, повідомляв генсек ООН. Українські миротворці вважають, що вдалося вивезти, не п'ять, а 10 тисяч людей, враховуючи біженців зі Сребрениці та інших районів. Одночасно з евакуацією цивільного населення більшість військових армії боснійських мусульман почали прориватися з Жепи через гори, а потім через річку Дрина на територію Сербії, якою керував Слободан Мілошевич. Младич і його помічники пропонували цим людям скласти зброю, здатися в полон і пізніше бути обміняними на полонених з армії боснійських сербів. Босняки йому не повірили. Військові армії боснійських мусульман у таборі для в'язнів війни Слівовіца біля міста Ужіце, Югославія. 26 грудня 1995 року Як цим людям вдалося зберегти життя, у 2015 році розповів Карл Більдт, який під час тих подій був спеціальним посланцем ЄС з колишньої Югославії і розмовляв про це питання з боснійським урядовцем Хасаном Муратовичем. "Він попросив мене піти до Мілошевича і домогтися розчищення шляху для солдатів з Жепи через річку Дрина, що було небезпечно з присутністю там сил Младича. Я приїхав до Мілошевича і зустрівся з ним посеред ночі. Він негайно віддав накази, після чого солдати вийшли з Жепи в Сербію. Це була одна з цікавих речей, які трапилися на тій війні", - зазначив Більдт. Втім, боснійські серби схопили і пізніше вбили полковника Авдо Паліча і ще двох лідерів мусульман Жепи. Едвард Джозеф згадує, що після того, як поїхав останній автобус з евакуйованими, до бази ООН прийшли агресивні озброєні серби і сказали Палічу йти з ними. "Паліч пішов з ними. Ми з Віктором Безрученком скочили в джип ООН і намагалися прослідкувати за ними, щоб знайти місце, куди його привезли. Ми дали зрозуміти сербам, що ми в курсі і стурбовані захопленням Паліча", - розповідає він. Проте домогтися звільнення боснійського лідера не вдалося. Окупація Одразу після вивезення цивільного населення з Жепи, війська боснійських сербів зайняли селище. Українські миротворці ще кілька днів перебували на "базі" у приміщенні школи, чекаючи на виведення до Сараєва. Вони стали свідками знищення історичних пам'яток та мародерства. Мечеть у Жепі перед руйнацією "Слідом за відправленням боснійських мусульман з Жепи наприкінці липня, солдати армії Республіки Сербської грабували і спалювали будинки в анклаві і навколишніх селах", - так змальовують ситуацію у вердикті Гаазького трибуналу у справі заступника Младіча генерала Здравко Толіміра. Спочатку військові боснійських сербів підірвали мечеть. За словами українських миротворців, бойовики вихвалялися, що заклали в будівлю 150 кг тротилу. Під час війни в Боснії зруйнували 614 мечетей, 269 католицьких релігійних будівель і 125 православних церков. На фото - зруйнована мечеть у селі Ахінічі біля міста Вітез, центральна Боснія, 1993 рік "Вони були дуже злі на нас, бо не отримали бажаного. Мечеть підірвали, вона була за 150 метрів від нашої бази. В нас було кілька контужених внаслідок вибухової хвилі", - розповідає майор Ігор Швиденко. "Там така вибухова хвиля була, що здуріти можна було. На базі в школі поздувало мішки з піском, колоди", - розповідає старший сержант запасу Олександр Розецький. "Поряд був кам'яний міст через Дрину XVI сторіччя, заклали заряд, підірвали. Я запитував їх, навіщо вони це зробили. Відповіли: щоб і духом мусульман тут не пахло. Робили все, щоб у Жепі не було ані мечеті, ані мосту, ані будинків, нічого", - каже майор Ігор Швиденко. Після цього настала черга будинків мусульман. "Пригнали скотовозки. Там у селі були корови, вівці, кури - повні машини виїжджали. До кожної хати заходили. Де дерев'яні будинки були - спалювали", - згадує Олександр Розецький. Палаючий будинок боснійських мусульман. Фото зроблено біля Травника у червні 1993 року Не обійшлося і без розправ з мешканцями. "Знайшли якогось чоловіка, який ховався. Хату його спалили і на дереві його повісили. Ми вже побачили його мертвим, коли помітили, що хата палає", - каже Олександр Розецький. Він каже, що це єдиний випадок, про який знали миротворці. Розповідає, що чув від одного з сербів історію про масове вбивство втікачів у печері в горах, але на власні очі нічого бачив. "Це така жорстока війна була, що просто торба", - згадує він. Станом на листопад 1999 року нараховувалося 118 мешканців Жепи, які зникли безвісти. 2012 року дослідниця-демограф Ева Табо, яка раніше готувала доповідь про загальну кількість жертв війни в Боснії, під час процесу над Радованом Караджичем повідомила, що жертвами армії боснійських сербів після захоплення Жепи стали 116 людей. Радован Караджич з мапами розділу Боснії у своїй резиденції в боснійському місті Пале Президент боснійських сербів Радован Караджич розцінив наступ на Жепу як провальний, і такий, що відтягнув сили під час наступу військових боснійських хорватів в іншому регіоні Боснії. 2 серпня він відсторонив Ратко Младича від командування армією і оголосив себе "верховним командувачем армії". Офіцери відмовилися підкорятися президенту, цей конфлікт заклав підвалини для подальших поразок Республіки Сербської. Українські миротворці їдуть до Сараєва, 3 серпня 1995 року 3 серпня українські миротворці залишили Жепу і вранці 4 серпня прибули на базу в Сараєво. Того ж дня ситуація на Балканах кардинально змінилася не на користь сербських націоналістів. Хорватська армія розпочала операцію "Буря" і за чотири дні знищила Сербську Країну - самопроголошену республіку сербів, яка існувала на території Хорватії чотири роки. Хорватські біженці, які повернулися до своїх осель у Сербській Країні, вітають хорватських військових з перемогою. 8 серпня 1995 року Під час операції "Буря" 150-200 тисяч сербів втекли з самопроголошеної "Сербської Країни" в Хорватії, побоюючись розправи Захоплення боснійськими сербами Сребрениці і Жепи змінило політику НАТО, який відмовився від політики "двох ключів" - права вето ООН на операції альянсу в Боснії. Наприкінці серпня військові літаки НАТО почали бомбардування позицій армії боснійських сербів в рамках операції "Продумана сила". Знищувалися об'єкти ППО, інфраструктура зв'язку, склади зброї та інші військові цілі, скинули понад тисячу авіабомб. Це змусило боснійських сербів погодитися на перемир'я та перемовини. 14 грудня 1995 року лідери Югославії Слободан Мілошевич, Хорватії Франьо Туджман та Боснії Алія Ізетбегович підписали у Парижі Дейтонську мирну угоду, яка завершила війну. Розпочалося введення в Боснію 60-тисячного контингенту країн НАТО. Дейтонська угода завершила війну в Боснії Біль Після війни Міжнародний кримінальний трибунал з колишньої Югославії засудив низку лідерів боснійських сербів за військові злочини і дав характеристику подіям, які відбувалися в Жепі. У 2012 році у вердикті в справі трибуналу щодо колишньої Югославії проти генерала Здравко Толіміра вивезення мирних мешканців і з Сребрениці, і з Жепи схарактеризували як насильницьке переміщення населення. Відповідальність за це поклали на військових лідерів боснійських сербів, перш за все, на генерала Толіміра. "Це не було волею населення, радше відсутністю будь-якого іншого вибору", - йдеться у документі. Генерала Здравко Толіміра засудили до довічного ув'язнення за скоєні під час війни злочини У трибуналі зазначили, що армія боснійських сербів створила для мешканців Жепи атмосферу страху, в якій здійснювала атаки: "Було логічно, що цивільні боснійські мусульмани вітали можливість сісти в автобуси". Насильницькою депортацією називає вивезення населення з Жепи в коментарі BBC News Україна і професор Харіс Халілович з Мельбурнського королівського технологічного інституту (Австралія). Уродженець Сребрениці, антрополог, він є одним з провідних дослідників наслідків геноциду та етнічних чисток боснійських мусульман, і брав інтерв'ю в тих, хто мусив залишити Сребреницю та Жепу 1995 року. "Поза межами Боснії домінує дискурс, що це була евакуація цивільних, але не звертають увагу на контекст - відбувалася етнічна чистка місцевого населення - мусульман. Люди мусили піти, вони лишили свої хати, двори, могили рідних з багатьох поколінь, свою рідну землю", - пояснює пан Халілович. "Це була етнічна чистка, це не була евакуація. Ніхто б не пішов з Жепи, якби в них був вибір залишитися", - додає він. Харіс Халілович вже багато років досліджує наслідки подій в Сребрениці та Жепі для боснійських мусульман Харіс Халілович додає, що багатьом чоловікам з Жепи, які пішли не до автобусів, а в гори, пощастило. "У Младича не було часу хапати людей, які сховалися в лісах, бо в західній частині Боснії хорватські війська перейшли в наступ. Жепа - гірський район, географія і обставини зіграли роль", - зазначає він. Науковець відзначає, що українські миротворці в очах мешканців Жепи мали кращу репутацію, ніж голландські, завдяки близькій мові з ними можна було спілкуватися. Мешканці Жепи вважали українських миротворців "простими хлопцями" "Українські солдати мали кращу репутацію, ніж голландські миротворці, їх розглядали як простих хлопців", - розповідає пан Халілович. "І люди, які прийшли зі Сребрениці, могли оцінити як українські миротворці взаємодіють з місцевим населенням. Вони розповідали, що українські миротворці охоче йшли назустріч, торгували з місцевими мешканцями, відносини були набагато більш дружніми". Але очікування від українських миротворців були набагато більшими. "Була резолюція ООН про "зони безпеки", і солдатів туди надіслали захищати цивільне населення. Їхня місія була не в евакуації, а в захисті населення, і цей захист передбачав захист зброєю у випадку атаки", - каже вчений. Водночас додає: "Я б сам не хотів опинитися в тій ситуації, в якій вони опинилися. В 25 років, на чужині, в таких умовах". Геноцид в Сребрениці - найстрашніша трагедія для босняків-мусульман. Але і події в Жепі вони оцінюють як етнічну чистку, хоч і з набагато меншою кількістю жертв. На фото - жінка у меморіальному центрі жертв геноциду в селі Поточари біля Сребрениці Для громади Жепи виселення стало катастрофою, бо люди втратили своє житло і майно, і в підсумку багато хто поїхав до інших країн, розповідає професор. "Люди Жепи зараз більш присутні в таких місцях як Сент-Луїс і Джексонвіл в США чи в Австралії, ніж на історичній Батьківщині. Але навіть за тисячі миль від дому, вони зберігають почуття приналежності", - каже він. Зараз селище Жепа входить до Республіки Сербської. Згідно з переписом 2013 року, в ньому проживали 133 людини, майже всі - мусульмани. Побудували нову мечеть, міст XVI сторіччя полагодили, але попереднє життя не повернути. "Я був у Жепі рік тому, окрім кількох відновлених будинків там досі велика кількість руїн, які поросли бур'янами. Старовинний міст, про який писав Іво Андрич (югославський нобелівський лауреат з літератури. - Ред.), стоїть. Але все, як в постапокаліптичному сценарії - гарна природа, але людей немає", - розповідає вчений. "Миротворці врятували життя" Попри оцінку перевезення населення з Жепи трибуналом як "насильницької депортації", ключові учасники перемовин в Боснії 1995 року зазначають, що українські миротворці охороною боснійських мусульман під час перевезення рятували їм життя. "Жепу списали з рахунків негайно. Передбачали, що Жепа впаде протягом годин (після падіння Сребрениці). Дивовижно, вона не впала негайно. Боснійська армія воювала значний проміжок часу. Боснійські лідери хотіли вивести населення, що і зробили сили UNPROFOR (миротворці. - Ред.)", - розповідав на конференції у 2015 році Карл Більдт, спецпосланець ЄС з колишньої Югославії на момент тих подій. В коментарі ICTV в 2019 році він заявив, що українські солдати діяли ефективно в тій ситуації. "Це була їхня місія і вони її гідно виконали. Це було важливо для захисту цивільного населення, більшість якого в результаті вижила", - зазначив він. Карл Більдт вважає, що українським мировторцям вдалося врятувати життя цивільних мешканців Жепи В тому, що йшлося про порятунок життів, переконаний і генерал Руперт Сміт, який командував миротворцями ООН в Боснії в 1995 році. "Абсолютно ясно, що миротворці врятували життя. Не було іншого вибору", - наголосив він в інтерв'ю BBC News Україна. "Коли кажуть, що це насильницьке переміщення населення - така була спочатку позиція боснійського уряду під час перемовин. Але врешті-решт вони переконалися, що цих людей треба було забрати. Президент Ізетбегович і його уряд брали участь у цих перемовинах, вони сказали: добре, забирайте їх", - зазначив він. На думку генерала Сміта, українські миротворці проявили найкращі якості в небезпечній ситуації. А опинилися вони в ній, тому що "зони безпеки" були "стратегічною помилкою" з самого початку, і миротворці постійно стикалися з наслідками цієї помилки, ставали заручниками. Генерал Руперт Сміт з президентом Боснії Алією Ізетбеговичем "Люди з усіх сторін продовжували використовувати зброю. От в чому був провал", - вважає генерал Сміт. Луї Фортін, який був заступником командувача сектору Сараєво, вважає, що домовитися з Младичем про те, щоб лишити цивільних мешканців Жепи в їхніх оселях було неможливо. "Серби хотіли розв'язати руки своїм бригадам, знищити анклави, щоб потім направити війська на Сараєво. В цих обставинах ми могли лише супроводити кожного цивільного поза межі анклаву, щоб переконатися, що серби не зроблять те, що вони зробили в Сребрениці", - зазначає канадський підполковник. Офіцер з цивільних питань ООН Едвард Джозеф, який перебував в Жепі наприкінці липня 1995 року, відзначає: "Присутність ООН, ймовірно, врятувала життя людей, скільки саме - точно неможливо сказати". Він нагадує, що під час евакуації з Жепи жінок не піддавали психологічному насильству і не ґвалтували, як це сталося в Сребрениці. "З іншого боку, не вдалося уникнути інших травм: спустошення анклаву, про яке говорив трибунал з колишньої Югославії, було частиною "геноцидної діяльності", вчиненої в Сребрениці та Жепі; не вдалося уникнути вбивства Паліча та двох інших лідерів, інших травм - нападу на цю "зону безпеки", ситуації з чоловіками та пораненими", - пояснює пан Джозеф. Командування миротворчих сил ООН в Боснії. Руперт Сміт - четвертий праворуч в першому ряду, Луї Фортін - п'ятий ліворуч у другому ряду В українських миротворців немає і тіні сумнівів у правильності того, що треба було виводити цивільних з місцевості, де вони голодували і була загроза масового вбивства. "Мирних людей евакуювали з зони бойових дій. Серби не змогли зробити те, що зробили в Сребрениці. Можливо, ми не виконали задумки тих, хто хотів тоді підставити Україну. Йдеться, насамперед про Росію, яка була зацікавлена, щоб Україна виглядала недостойно", - вважає ексначальник генштабу ЗСУ Анатолій Лопата. Байдужість В день виведення українського контингенту з Жепи президент Кучма підписав указ про нагородження іменною зброєю міністра оборони Валерія Шмарова, зокрема, "за плідну діяльність у підтриманні миру в Європі та у світі". А от українських миротворців за службу під час подій в Жепі не нагороджували.** Переконати українських чиновників і депутатів в необхідності відзначення миротворців неодноразово намагалися і громадська рада при Міноборони, і колишній командир 240-го батальйону Сергій Мовчанюк, і полковник запасу Верхогляд. "Ми зверталися не один раз до міністрів оборони, готували документи і просили нагородити найдостойніших. На жаль, держава познущалася", - каже генерал-полковник Анатолій Лопата. "Це не тільки наша найуспішніша операція, це може бути прикладом для всіх миротворчих контингентів. Ми врятували 10 тисяч мирних жителів", - наголошує він. Український миротворець на вулицях Сараєво За даними джерел BBC News Україна, які в різний час працювали в Міноборони, відсутність нагород може бути пов'язана з порушеннями дисципліни в батальйоні. Були випадки торгівлі на чорному ринку та пияцтва, переважно в Сараєво, і коли командування миротворчим контингентом фіксувало такі випадки, рапорти йшли на міністра оборони Шмарова. Втім, миротворці ставлять під сумнів цю версію. Українські миротворці в казармах Тіто, 1992 рік Полковник запасу Володимир Крючков пов'язує замовчування подій у Жепі з інтересами Росії. "Росія не визнала геноцид в Сребрениці. Там би хотіли бачити, що ми залишили Жепу на роздертя сербам. А українці в Жепу не пустили сербів... Я, і не тільки я, вважаю, що в керівництві ЗСУ були люди, які працювали на Росію", - каже Крючков. Версію про відсутність нагород через дисципліну він називає абсурдною. "Не подають на нагороду всіх, подають достойних. Порушення дисципліни бувають всюди. Якщо людина пиячить, її не представлять до нагороди, бо є ще дисциплінарна складова", - каже Володимир Крючков. Українські миротворці з боснійськими дітьми в Сараєво. У центрі - миротворець О. Розецький Сер Руперт Сміт у розмові з BBC News Україна не стримує сміху, коли дізнається про "дисциплінарну" версію. "Я, мабуть, можу вам вказати на велику кількість інших підрозділів, яких звинувачували в подібних речах. Навіть якщо це траплялося, це траплялося не тільки з бійцями українського контингенту. І я не вважаю це ключовим фактором", - каже він. Він згадує, як 2014 року написав листа президенту Порошенку, де відзначив заслуги українських миротворців. Але відповіді не отримав. Українські миротворці, які перебували в анклаві Жепа Лідера боснійських сербів Радован Караджич 2016 року засудив трибунал з колишньої Югославії -спочатку на 40 років ув'язнення, пізніше вирок змінили на довічне ув'язнення. 2017 року такий же вирок отримав Ратко Младич. Генерал Здравко Толімір, "права рука" Ратко Младича, був засуджений трибуналом до довічного ув'язнення у 2012 році, через чотири роки помер у тюрмі. Полковника Авдо Паліча перепоховали з почестями у 2009 році в Сараєво. Він є одним з національних героїв боснійських мусульман. Генерал Руперт Сміт в 1998-2001 роках був заступником Верховного Головнокомандувача НАТО в Європі, і був одним з координаторів операції НАТО проти Югославії. У 2002 році він залишив військову службу, а в 2005 році видав книгу з військової стратегії "Користь сили: Мистецтво війни у сучасному світі". Підполковник Луї Фортін деякий час працював військовим аташе Канади в країнах Західної Африки, в 2011 році залишив службу. Мріє знову відвідати Боснію. Офіцер ООН з цивільних питань Едвард Джозеф багато років працював на Балканах, після війни в Боснії брав участь у досягненні домовленостей щодо утворення округу Брчко, був заступником місії ОБСЄ в Косово, є автором статей для The New York Times, Foreign Affairs та Foreign Policy з історії та політики на Балканах і Близькому Сході, конфлікт-менеджменту, викладає у Школі міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса (США). Комбат 240-го батальйону Сергій Мовчанюк повернувся у листопаді 1995 року до України і працював в Генштабі ЗСУ, дослужився до полковника. Пізніше пішов з лав ЗСУ і зайнявся туристичним бізнесом. Полковник Микола Верхогляд повернувся до України 1996 року, в лавах ЗСУ перебував до 2006 року. Останні кілька років він домагається нагородження миротворців, які перебували в Жепі. Володимир Крючков після повернення з Боснії 1996 року залишив лави ЗСУ і зайнявся сільським господарством біля Кропивницького. 2014 року отримав звання полковника згідно з указом Петра Порошенка. Ігор Швиденко пішов з військової служби 1999 року у званні полковника, відтоді працював інспектором з охорони праці та у фонді страхування від нещасних випадків. Старший сержант Андрій Хлусович після повернення з Боснії 10 років працював тілоохоронцем, потім працював в компанії, яка надає послуги аерофотозйомки. Рядовий Ігор Проконін дослужився до лейтенанта. У 2000-х роках служив в миротворчому контингенті в Сьєрра-Леоне, в 2014-2018 роках брав участь в АТО. Старший сержант запасу Олександр Розецький брав участь в АТО, працює автослюсарем. *Перебування українських миротворців в автобусах із мешканцями Жепи підтверджує відеохроніка, розміщена на одному з боснійському каналів в Youtube. Миротворці впізнали на цьому відео Олексія Чічканова (15 хв. 52 с), Олександра Розецького (16:26), Віталія Шишенка (20:41), Ігора Мілейка (22:43), Валерія Белокопитова (23:02), Романа Кравченка (25:50). **Українська служба ВВС звернулася з запитом до Офісу президента та Міністерства оборони, в яких просить відповісти, чи розглядалося питання нагородження миротворців, які брали участь у подіях в анклаві Жепа і які рішення ухвалювали з цього приводу. Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber! ...
news-38622061
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38622061
У суботу на Закарпатті зійшло 5 снігових лавин - ДСНС
Державна служба з надзвичайних ситуацій повдіомляє, що вранці суботи на території Закарпатської області зійшло п'ять снігових лавин.
Лавини зійшли на автомобільну дорогу Н-09 Мукачеве - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів. Загиблих та постраждалих немає. Наразі в Івано-Франківській області обмежено рух вантажного транспорту на дорогах національного значення. Про це в ефірі телеканалу "112 Україна" повдіомила Світлана Бабушкіна, речниця управління ДСНС в Івано-Франківській області. За її словами, 14 січня очікується 3 - підвищений ступінь лавинної небезпеки. ДСНС радить утриматися від гірських розваг у цей період.
050423_turkey_armenia
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2005/04/050423_turkey_armenia
Європейські церкви закликали Туреччину визнати геноцид
Конференція європейських церков закликала Туреччину взяти на себе відповідальність за масові вбивства вірменів 90 років тому за часів Отоманської імперії.
У заяві напередодні річниці базована в Женеві організація, до складу якої входять багато православних і протестанських церков, закликала Туреччину визнати провину за масові смерті і почати процес замирення з вірменським народом. За оцінками Вірменії, близько півтора мільйони вірменів загинули 1915-1917 рр. під час, як твердить Вірменія, геноциду. Туреччина заперечує твердження про геноцид і твердить, що сотні тисяч людей загинули внаслідок громадянської війни і серед них були як вірмени так і турки. За словами кореспондентів, суперечка ставить Туреччину в незручне становище у той час, як країна готується до переговорів з Європейським Союзом про можливе членство.
features-56490513
https://www.bbc.com/ukrainian/features-56490513
Вибори в Ізраїлі: колишні соратники Нетаньягу хочуть покласти край епосі Бібі
В Ізраїлі знову проходять вибори - четверті за неповні два роки. Розкол у країні такий великий, що з квітня 2019-го партії не можуть сформувати дієздатний уряд.
Нескінченні кампанії вже коштували країні мільйони доларів, робота парламенту фактично паралізована, але перспектив вирватися із замкнутого кола дуже мало. Основним гравцем ізраїльської політичної арени залишається Біньямін Нетаньягу. Посаду прем'єр-міністра він обіймає найдовше в історії Ізраїлю - з березня 2009 року, а до цього - у 1996-99 рр. Назрілий у суспільстві запит на змінюваність влади раз по раз розбивало його вміння вигідно використовувати будь-яку поточну ситуацію. Кінець епосі Нетаньягу не змогли покласти навіть порушені проти нього кримінальні справи за звинуваченням у корупції. Деякий час здавалося, що це може зробити пандемія, що втрутилася у перебіг подій. Боротьбу з коронавірусом ізраїльська преса називала не інакше як колекцією помилок Бібі. Однак за добу до початку голосування все та ж преса визнає, що, скоріше за все, він знову викрутиться: повернення Ізраїлю до нормального життя, що стало можливим завдяки розгорнутій Нетаньягу кампанії вакцинації, дивним чином збіглося з виборами. Непотоплюваний Бібі На думку аналітиків, для країни в цілому чергові вибори видаються досить безглуздими, бо перспектив створення коаліції у будь-якій комбінації майже немає, але особисто для Нетаньягу це, судячи з усього, знову безпрограшна ситуація. Звичайно, сам він розраховує на приголомшливу перемогу, яка забезпечить його партії "Лікуд" 61 місце в парламенті: саме стільки треба, щоб отримати повний контроль над ним. Тоді йому не треба буде ні з ким домовлятися, і в найближчі чотири роки законодавчий орган країни буде до його послуг. "За такого розкладу він зможе втілювати в життя будь-які свої законопроєкти і, перш за все, про надання йому імунітету, який Нетаньягу просто необхідний через порушених проти нього кримінальних справ", - коментує в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі політична оглядачка газети Haaretz Алісон Каплан. Нетаньягу сподівається, що такому результату посприяє те, як його уряд впорався з пандемією. На будь-яку критику серед політичних опонентів він відповідає даними про хід вакцинанції та вважає це одним із найсильніших своїх козирів. Однак, на думку більшості аналітиків, перемога з великим рахунком "Лікуду" виключена, а формування коаліції - малоймовірно. Це означає, що на Ізраїль чекають п'яті за два з половиною роки вибори, але Бібі все одно у виграші. "Він залишиться біля керма як голова перехідного уряду, і це його теж влаштує, - каже Алісон Каплан. - По суті, він існує в такому статусі вже давно - протягом усього періоду останніх трьох виборів. І зараз, судячи з усього, знову залишиться при владі. Питання лише в тому, на довгий чи короткий період". Глибокий розкол в "Лікуді" Щоправда, невразливість Нетаньягу дала значну тріщину, коли "Лікуд" один за одним покинули його найближчі соратники, які мають намір відтягнути на себе частину його голосів. У грудні минулого року з партії пішов Гідеон Саар, якого в "Лікуді" називали наступником Нетаньягу. Саар двічі обіймав посаду секретаря уряду, що в ізраїльській ієрархії, по суті, означає заступника прем'єра: перший раз за Аріеля Шарона і другий - у першому кабінеті Нетаньягу. Саар створив власну партію "Нова надія". Спочатку опитування громадської думки показували, що на виборах вона легко набере 20 місць, потім прогнози впали до 10-12 місць, але навіть цього вистачить, щоб дуже ускладнити життя Нетаньягу. Ще більш чутливим ударом для Бібі став вихід з партії Зєева Елькіна, який пішов за Сааром. У різний час Елькін обіймав посади міністра абсорбції, освіти і довкілля, а також заступника міністра закордонних справ. Він був правою рукою Нетаньягу, супроводжував його в державних поїздках і на багатьох фотографіях незмінно стоїть поруч із Бібі. "Розкол в "Лікуді" викликало те, що після довгих років при владі Нетаньягу почав мислити категоріями "держава - це я". Він став вирішувати багато національних питань, виходячи зі своїх особистих інтересів", - говорить Зєев Елькін в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі. За його словами, "Лікуд" перестав бути партією широких поглядів і принципів, якою був багато років. "Мої колеги вирішили, що нам потрібна партія, вільна від культу особи. Ми розраховуємо, що Нетаньягу не набере більшості, і стане можливим створення альтернативної коаліції, яка зможе стабілізувати країну", - продовжує Елькін. Політик упевнений, що успіх нової партії забезпечать гігантський досвід у політиці Гідеона Саара і його популярність в електорату "Лікуду". Можливі сценарії Відповідно до процедури, після оголошення результатів всенародного голосування президент країни - зараз це Реувен Рівлін - має дати мандат на створення коаліції лідерові партії з найбільшою кількістю голосів. На переговори між різними партіями і формування альянсу відводиться чотири-шість тижнів. За прогнозами головного політичного видання Ізраїлю, газети Haaretz, у вівторок "Лікуд" може набрати приблизно 30 місць у парламенті. Крім неї в Ізраїлі є ще три великі партії, яким пророкують значні результати: ліберальна "Єш Атід" ("Є майбутнє") Яіра Лапіда - близько 20 місць, "Ямін Хадаш" ("Нові праві") Нафталі Беннета - понад 12 і партія колишнього соратника Бібі Гідеона Саара Нова "Тіква Хадаша" ("Нова надія") - понад 10. Лідери усіх цих партій твердо заявили, що ні за яких обставин не увійдуть до коаліції з Нетаньягу. Щоправда, Алісон Каплан вважає, що за певних умов Нафталі Беннета можна буде переконати. Він колись був членом "Лікуду" і працював головою канцелярії Нетаньягу. Беннет - правоцентрист і, на відміну від інших великих гравців, не заперечує проти коаліції з ультраортодоксами, які залишаються відданими союзниками Нетаньягу і будуть першими, з ким він укладе угоду. Основна увага ізраїльської преси зосереджена на Яірі Лапіді. На думку оглядачів, Нетаньягу боїться саме його. "За усю свою довгу політичну кар'єру - чи то була боротьба за лідерство у партії чи за прем'єрське крісло - Нетаньягу ще жодного разу не мав справу з таким потайливим опонентом", - вважає аналітик Haaretz Аншель Пфайфер. Лапід фанатично виконує план свого політтехнолога, вашингтонського фахівця Марка Меллмана, поводиться стримано і не втягується в бій з войовничо налаштованим "Лікуд", пише Пфайфер. На відміну від Саара і Беннета, у яких показники були дуже високими на початку кампанії, а потім почали різко падати, Лапід стартував скромніше, але його статистика весь час росла. За частотою, з якою Нетаньягу згадує Лапіда у своїх виступах, можна судити про те, наскільки Бібі стурбований, вважає Аншель Пфайфер. Нетаньягу - віртуоз політичних кампаній, його впевненість у собі завжди вражає, але такої уваги до опонента він не виявляв з часів протистояння з такими зубрами, як Аріель Шарон і Ехуд Ольмерт. Лідер партії "Наш дім Ізраїль" Лідер партії "Наш дім Ізраїль" Авігдор Ліберман проводить свою кампанію стабільно, але стриманіше, ніж зазвичай, відзначають аналітики. Він, як і раніше, претендує в середньому на 7-8 місць у Кнесеті. За ним, як і раніше, велика частина голосів російськомовної громади, і він як і раніше, виступає різко проти коаліції з ультраортодоксами. При цьому уявити його - політика правих поглядів - у коаліції з лівим крилом досить важко. Можливо, про якусь комбінацію можна буде говорити, якщо Нафталі Беннет з його "Новими правими" покаже значний результат. Багато хто ставить питання, куди подівся Бенні Ганц - колишній союзник Бібі у коаліції, лідер лівоцентристської партії "Кахоль-Лаван" і ексголова ізраїльського генштабу. Ще нещодавно він разом із Нетаньягу очолював уряд, а сьогодні про нього майже нічого не чути. "Бенні Ганц бореться за виживання. Щоб увійти у Кнесет, його партії треба подолати прохідний бар'єр у чотири місця, але навіть це йому не гарантовано. Ганц втратив більшу частину електорату, коли увійшов до коаліції з Нетаньягу після минулих виборів", - пояснює оглядачка Алісон Каплан. Настрої в суспільстві та зовнішній ворог Уже майже рік, як в Ізраїлі розгорнувся перший з 2011 року масштабний соціальний протест, який об'єднав багато верств населення - Pink Protest. Рожевий колір у назві символізує надію, без якої, кажуть учасники руху, Ізраїль живе вже давно. Pink Protest починався як акція протесту діячів культури, які залишилися без роботи і державної допомоги з початком пандемії, і поступово досяг неймовірних масштабів. До нього приєдналися студенти, матері-одиначки, робітники і службовці. На деяких акціях в Єрусалимі і Тель-Авіві збиралися понад 20 тисяч людей. Також у країні діє багато інших протестних груп і організацій. У кожної свої цілі, але головна вимога, що об'єднує усіх, - щоб Нетаньягу пішов у відставку. Від самого початку Нетаньягу став називати протестувальників анархістами, а після штурму будівлі Конгресу у Вашингтоні заявив, що в Ізраїлі на вулиці виходять люди такого ж ґатунку. Вперше в історії країни поліція дуже жорстко розганяла єврейську демонстрацію - із застосуванням водометів і фізичної сили. "Я ходжу на протести вже майже рік. Почала, коли зрозуміла, що наша країна взяла курс на диктатуру. Моя найбільша мрія - народити і виростити дітей в Ізраїлі, але я побачила, що їхнє майбутнє в небезпеці, - каже Яель Ковшіловскі, активістка протесту. - Дуже багато років ми страждаємо, не можемо жити нормально: зарплати мінімальні, ціни на житло величезні, ухвалюють дивні закони. Але я не думаю, що це можна змінити, змістивши одну людину. Треба прибрати звідти [з Кнесету] всю стару гвардію і пустити туди нових людей". Однак специфіка Ізраїлю така, що зовнішня безпека часто переважує внутрішні конфлікти, а Бібі Нетаньягу всі ці роки непогано забезпечував Ізраїлю зовнішній захист. Зараз у Білий дім у Вашингтоні в'їхала нова адміністрація. Джо Байден і Біньямін Нетаньягу знайомі майже 40 років і обидва хочуть почати відносини з правильної ноги, але демократи згодом мають намір переглянути майже усю близькосхідну політику Дональда Трампа, яка забезпечувала Ізраїлю провідну роль у регіоні. Найбільша загроза для Ізраїлю - Іран, з яким Білий дім має намір відновити ядерну угоду. І в цьому випадку зміна лідера у США може якраз зіграти на руку Нетаньягу. Він позиціонує себе як єдина людина, здатна протистояти тиску Вашингтона і стримувати Іран. Багато ізраїльських аналітиків готові з ним у цьому погодитися. І для багатьох ізраїльтян цього може знову виявитися достатнім. За участі Анастасії Златопольської Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber
031122_russia_church
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2003/11/031122_russia_church
Російський Патріарх сподівається на воз'єднання з церквою на вигнанні
Патріарх Російської православної церкви Алєксій Другий висловив надію на об'єднання з Російською православною церквою на вигнанні, яка постала після більшовицької революції.
По кількох днях переговорів з делегацією Російської православної церкви на вигнанні, Алєксій Другий заявив, що обидві громади стали на шлях воз'єднання, однак завважив, що цей процес буде важким. Один з членів делегації Російської православної церкви на вигнанні, архієпископ Берліна та Німеччини Марк, назвав воз'єднання можливим, але таким, що навряд чи станеться у найближчому майбутньому. Представники Російської православної церкви на вигнанні відвідали Москву вперше від часу революції.
features-47960286
https://www.bbc.com/ukrainian/features-47960286
Зеленський - "український Макрон"? Ось що про це думають французи
Взимку 1977-78 років у двох родинах по різні боки Європи сталися радісні події.
То чи доречно називати Володимира Зеленського "українським Макроном"? У французькому місті Ам'єн, де писав свої романи Жюль Верн, в родині професора неврології та лікарки народився майбутній помічник філософа Поля Рікера, успішний інвестбанкір, міністр економіки і згодом президент Франції Емманюель Макрон. А в Радянській Україні, в Кривому Розі, у родині науковця в галузі гірничої справи та інженерки з'явився на світ учасник КВК, співзасновник "Студії 95 квартал", актор і, можливо, майбутній президент України Володимир Зеленський. 12 квітня цього року вони вперше зустрілися в Єлисейському палаці в Парижі. Ця зустріч викликала хвилю обговорень та порівнянь двох молодих політиків у ЗМІ та соцмережах. Ми звернулися до чотирьох французьких політологів та соціологів, які досліджують ситуацію в Україні, з питанням, що насправді спільного та відмінного у шляху до влади та передвиборчих кампаніях Емманюеля Макрона та Володимира Зеленського. Анна Колін Лєбедєва, соціолог з університету Париж Нантер Французький соціолог Анна Колін Лєбедєва вважає, що у випадку обрання президентом Володимира Зеленського його дієздатність залежатиме від команди Є тільки два показники, за якими можна порівнювати Макрона та Зеленського, це їхній вік, та те, що обидва - нові обличчя серед політичних лідерів і грають на тому, що вони не залучені до політичних сил минулого. Проте Емманюель Макрон вже був досвідченим політиком на момент виборів 2017 року. Він встиг попрацювати в банках, був міністром економіки. Макрон та Зеленський суттєво відрізняються за освітою, яка формує підхід до управління державою. Макрон має освіту, яку загалом отримують французькі політики. Навчався в Інституті політичних досліджень, Національній школі адміністрації. Він - технократ, це і його перевага, і його недолік, це обговорюють у французькому суспільстві. В нього експертний, а не політичний підхід до управління державою, що зовсім не проглядається в Зеленського. У 2014-2016 роках Емманюель Макрон був міністром економіки та промисловості Франції, проти деяких його реформ відбувалися протести. Тож новачком у французькій політиці його називали лише через відсутність досвіду бути обраним депутатом або мером Молодість та те, що Макрон не пройшов всі етапи становлення французького політика, дозволили говорити про те, що він - нове обличчя. Але він ще до виборів створив нову політичну силу, шукав для неї нових людей в регіонах. Він намагався створити серйозну політичну партію, і це вийшло. І в цьому теж відмінність з Зеленським, за яким немає ані партії (існує партія "Слуга народу", яка підтримує Зеленського і має найвищі рейтинги в опитуваннях, але вона поки що у процесі зародження - Ред.), ані серйозного кола прибічників. Що мені важко порівнювати - питання, чиї інтереси представляють ці політики, бо це питання в Україні і Франції постає по-різному. В Україні питання стоїть про те, в руках якого економічного гравця знаходиться кандидат. У Франції це питання ідеологічне: до інтересів якого класу ближче політика кандидата. Одна справа, який клас ви представляєте, а інша - яка людина або група людей керує політиком. Можна сказати, що Емманюель Макрон представляє інтереси вищого середнього класу: в нього є елементи соціальної політики, але в основному його підхід в тому, щоб підтримувати тих, хто витягує країну вгору, щоб вони витягували за собою усі інші верстви населення. "Жовті жилети", які проти нього протестують, - це, скоріше, середній середній або середній нижчий клас, службовці - люди, які працюють, але яким не вистачає їхніх зарплат. Щодо ставлення до проведення дебатів. Для французів це питання взагалі не стоїть. Франція - країна з картезіанськими традиціями: показати свої ідеї, спробувати їх довести супернику - це база будь-якого спілкування, не тільки політичного. Тут є чітко окреслені політичні родини - праві та ліві, кожен себе позиціонує в рамках певної ідеології, яку він буде захищати. Людей без ідеології французи завжди дискваліфікують як популістів. Популізм у Франції - лайка. Правильний вибір має бути раціональним, щоб він був раціональним, мають бути аргументи, а щоб їх висловити, повинні бути дебати. Згадаємо, як в Марін Ле Пен рейтинг впав після дебатів перед другим туром виборів у травні 2017 року. І попри наявність популістського електорату, поки що політична традиція у Франції - це традиція інтелектуальна. Теледебати кандидатів в президенти є традицією у Франції з 1974 року. За цей час вони не проводилися лише 2002 року, коли за президентську посаду боролися Жак Ширак та лідер Національного фронту Жан-Марі Ле Пен Якщо Володимир Зеленський стане президентом України, спочатку в Європі, звичайно, буде здивування, але складно прогнозувати, що буде далі. Ми недостатньо його чули, щоб зрозуміти, на яких політичних позиціях він знаходиться і як він збирається правити країною. Він буде вітриною держави, але певні політичні напрямки визначать люди, які будуть міністрами, будуть продумувати його зустрічі. І тут є велике питання: хто ці люди? У випадку з Зеленським дієздатність залежить від команди. Александр Мельник, професор геополітики в ICN Business School( Париж) Професор геополітики у паризькій ICN Business School Александр Мельник вважає, що українські вибори є прикладом переваги емоцій над розумом і вписуються у світ постправди Ми живемо зараз у світі постправди. І Макрон, і Зеленський є символами цього світу, в якому реальність виходить за межі прогнозів, де суб'єктивна емоція може викинути розум за борт. Емоції переважають над розумом і поширюються через соціальні мережі, а ось на розум не вистачає якось ані бажання, ані часу. Українські вибори - яскравий приклад переваги емоцій над розумом, вони вписуються у світ постправди. Проте між цими політиками є різниця. Макрон - не просто політик, це філософ, у якого завжди були ідеї. Ідей у ​​нього повно, можливо навіть занадто багато, і він вписує їх в цей світ постправди. Це не його провина, що він народився в країні, схильній до паралічу державної структури, і йому важко їх втілювати. І Макрон - це, можливо, один з останніх лідерів, які думають про майбутнє Європи. А Зеленський - це людина, у якої ідей немає. Зустріч Емманюеля Макрона та Володимира Зеленського 12 квітня викликала обговорення в ЗМІ та соцмережах, наскільки доречно порівнювати двох політиків Він ближче до Трампа, до людей, які осідлали хвилі в цьому світі постправди, але відрізняються у питанні наявності ідей. Адже в епоху постправди людина може потрапити в такий вир обставин, які піднесуть її до таких висот, які просто уявити собі не можна було ще не так давно. В певній мірі, Зеленський - авантюрист, бо грає у пан або пропав. Але мені подобається його енергія і те, що завдяки йому Україна, як зникла з радарів міжнародної політики в останні роки, зараз повертається на міжнародну арену. В нього немає комплексу меншовартості, ніби він представляє маленьку країну, він спілкується зі світовими лідерами на рівних, попри неідеальну англійську. Ідея Зеленського щодо дебатів на стадіоні деструктивна і водночас оригінальна. Ніхто про це раніше не думав, але такі ідеї зараз швидко ставатимуть реальністю. Я не виключаю перемоги Зеленського, але я ставлю собі питання, які ж в нього ідеї, які в нього плани на розвиток країни та світу. Я цього не знаю. Тому я не можу назвати його Макроном. Щоб надолужити розрив від Макрона, Зеленському потрібно йти в світ. З формою у нього все добре, але в його промовах та зустрічах мало змісту. Йому потрібно надолужити розрив швидко і саме зараз, тому йому потрібні справжні радники з глобальним баченням. Взагалі, вибори як у Франції, так і в Україні демонструють, що час "апаратників" минув. Люди перегорнули цю сторінку, забудьте про них. Трамп - апаратник? Сальвіні - апаратник? Тереза Мей - певно так, але хто її слухає. Віктор Орбан, який був апаратником, робить все, аби змінитися, він вловив очікування людей. Зараз українці голосують за "кота в мішку". Але це теж прояв світу постправди. Люди до змін не привчені, але ми живемо світі постійних змін, доведеться звикати. Александра Гужон, старший викладач політології в Університеті Бургундії (Діжон) На думку Александри Гужон з Університету Бургундії, Володимир Зеленський намагається уникнути втягнення в ідеологічні дебати, оскільки якщо він візьме в них участь, він розчарує частину свого електорату Відмінності між Емманюелем Макроном та Володимиром Зеленським є більш важливими, ніж щось спільне. Вся професійна траєкторія Макрона свідчила, що він збирається стати політичним діячем - закінчив Національну школу адміністрації, за освітою державний чиновник. Був інспектором фінансів, за президента Олланда - міністром економіки, а це важлива посада. Його відмінність з іншими французькими політиками - в тому, що він потрапив до влади досить молодим, його нікуди не обирали до президента. Тобто в Макрона є політичний досвід, якого немає в Зеленського. У Франції, людина, яка закінчила Національну школу адміністрації, вже має зв'язки, навколо неї є люди, які займаються політикою. Тобто середовище, в якому розвивався Макрон, - це не середовище, в якому розвивався Зеленський. Макрон перед тим, як взяти участь у передвиборчих перегонах, працював з політиками набагато більш досвідченими і справа, і зліва. Зліва - дещо більше. Національну школу адміністрації заснував 1945 року Шарль де Голль з метою розширити доступ до державної служби різним верствам населення. Цей престижний виш став кузнею кадрів у Франції, тут навчалися президенти Валері Жискар д'Естен (1974-1981), Жак Ширак (1995-2007), Франсуа Олланд (2012-2017) та Емманюель Макрон І треба ще зважати на політичний контекст країн - він дуже різний. Сходження Макрона було прискорено тим, що люди почали залишати традиційні партії - щодо кандидата від традиційних правих (Франсуа Фійона. - Ред.) почалося розслідування, що його дискредитувало. Відбувся підрив довіри до традиційних партій. Макрон, не забуваймо, мав у першому турі виборів трохи кращий результат, ніж Марін Ле Пен. Але в другому турі йому протидіяв Національний фронт, партія радикальних правих, а у Франції є багато людей, які систематично голосують просто проти цієї партії, виникає так званий "Республіканський фронт". Результат другого туру пов'язаний з цим політичним контекстом. Що стосується Зеленського, важко побачити політиків, які його підтримують і екс-кандидатів, які його підтримали у другому турі. І підхід до політики в Макрона досить традиційний. Він робить політичні мітинги, у той час як Зеленський намагається зруйнувати правила політичної комунікації і використати ті норми, які походять з його кар'єри гумориста та актора. Так, Макрон втілює певну трансформацію у політиці, але насправді це має менший вплив на неї, ніж в Зеленського. За Макрона є багато політичних мітингів, є певна персоналізація політики навколо нього, але це не концерти, це традиційний підхід. Важливим є також питання ідеології. Макрон говорив, що він "не правий, ні лівий", "і правий, і лівий", виступив проти цього традиційного поділу на правих та лівих у Франції. І був обраний завдяки частині електорату лівих, і частині електорату правих. Тобто він намагався зібрати голоси розчарованих як в лівих, так і в правих партіях, запропонувати певний синтез. Зеленський теж намагається не вписуватися в традиційний для України політичний розподіл - на проросійських чи антиросійських, проєвропейських чи антиєвропейських. Існує таке поняття як catch all party - всеосяжна партія, так от в Зеленського стратегія - це catch all electorate - бажання об'єднати якомога більший електорат поза ідеологічним визначенням. На виборах 2017 року Емманюель Макрон отримав великий результат у другому турі завдяки традиційному голосуванню проти кандидатів Національного фронту Макрон все ж більш ідеологічний політик, ніж фаворит українських виборів. Зеленський намагається уникнути втягнення в ідеологічні дебати, оскільки якщо він візьме в них участь, він розчарує частину свого електорату, адже його виборці дуже різні в ідеологічному плані. Він взяв чимало голосів на півдні та сході, а це багатошаровий електорат. Зараз важко прогнозувати реакцію в Європі і світі на обрання Зеленського, хоча в останні роки часто трапляються електоральні сюрпризи. В президента України не так багато повноважень, питання в тому, що він робитиме для управління державою, що він зробить щодо парламенту. В українського парламенту є простір для маневру, і тому важливий результат парламентських виборів. Чи зможе новий президент модифікувати політику, залишається відкритим питанням. Олів'є Ведрін, політолог, почесний професор Київського міжнародного університету, президент Continental European Union club Почесний професор КМУ Олів'є Ведрін вважає, що і образ Макрона перед виборами, і образ Зеленського - це політична технологія Макрон і Зеленський транслюють однакове послання до виборців - про те, що люди втомилися від старого політичного класу та хочуть нових фігур. І у Франції перед виборами 2017 року, і в Україні зараз склалася ситуація, коли громадяни хочуть нового політичного діяча з нової політичної генерації, який не походить з традиційних політиків. На додачу Макрона підтримували великі боси і бізнес-кола, ЗМІ, те саме з Зеленським - українці хотіли когось нового і його підтримали бізнес-кола, ЗМІ. Так, мова йде не про підтримку Зеленського всією бізнес-елітою чи ЗМІ, але якщо він новий кандидат, люди будуть голосувати за нього, навіть якщо йдеться лише про підтримку частини бізнес-кіл. Чому Макрон виграв? В нього була не тільки підтримка ділових кіл, не тільки піар. Люди просто хотіли вимести старий політичний клас, і в якійсь мірі помститися старим політикам. Вони немов говорили: "Забирайтеся геть! Ми більше не хочемо вас бачити взагалі!". І це схоже на українців, які не хочуть бачити старих політиків. Але це не тільки процес, це технологія. У Франції політичні та бізнесові кола зрозуміли, що французи хочуть когось нового. Макрон - наслідок гарного відбору, "кастингу". Те саме у випадку з Зеленським. Українці хочуть когось нового, інакшого. І випадок Макрона, і випадок Зеленського - це політична технологія. Так, Макрон навчався в Національній школі адміністрації і навіть викладав там, був міністром економіки і працював в команді президента Франсуа Олланда. Насправді, в нього було 10 років політичного досвіду, його противники говорили про відсутність в нього досвіду тільки тому, що його ніколи не обирали - ані депутатом, ані мером. Проте, навіть якби Макрон не мав політичного досвіду, його б все одно обрали, французи хотіли когось нового. В цей час важливе значення мають піар та споживання. Виборець став споживачем, він шукає та обирає продукт. Зараз виграє образ та піар. Французи голосували за когось, кому було 39 років, він був молодий, досить спортивний, розумний, залишав гарне враження. Люди голосували за образ. І українці зараз голосують так само за образ. Всі дивляться на образ. Трюдо в Канаді отримав перевагу завдяки образу молодого та енергійного. Макрон і австрійський канцлер Себастьян Курц - так само. В них різна ідеологія, але один спільний момент - вони всі добре зрозуміли значення образу. Тож можливе обрання Зеленського - це результат розвитку інформаційного суспільства та піару. Власне, приймаючи в себе Зеленського, Макрон показав, що готується до його можливого обрання президентом. ЄС - так само. Оскільки за Порошенка реформи були досить повільними, в ЄС, напевно, скажуть щось на кшталт - добре, можливо за Зеленського реформи прискоряться і буде боротьба з корупцією. Скажуть: "Побачимо, що буде". Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
news-39869812
https://www.bbc.com/ukrainian/news-39869812
Прибуток Toyota знизився вперше за 5 років
Прибуток японського автомобільного гіганта Toyota вперше за п'ять років знизився на 21% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року - до 1,831 трлн ієн ($16,1 млрд.).
У компанії повідомили, що за рік продали більше машин, ніж за попередні 12 місяців, але прибуток впав через коливання курсів валют і зростання витрат. Toyota прогнозує, що прибуток наступного року може бути ще нижчим, що залежатиме від конкурентоспроможності японської валюти. Повідомлення автовиробника ґрунтується на прогнозі, що ієна сягне показника близько 105 до долара до березня 2018 року у порівнянні з 108 ієнами минулого фінансового року. Toyota, яка поступилася першістю за кількістю продажів німецькому Volkswagen, продала 10, 25 млн автомобілів за рік.
050730_uzbek_us
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2005/07/050730_uzbek_us
Узбекистан вимагає виведення американських баз
Пентагон заявив, що США вивчають дипломатичну ноту від влади в Узбекистані з вимогою виведення американського війська з тієї країни.
Пентагон зробив таку заяву, відповідаючи на повідомлення в Вашінгтон Пост, в якому йшлося, що міністр закордонних справ Узбекистану надіслав американському посольству в Ташкенті повідомлення з вимогою залишити авіабазу Ханабад. Газета написала, що Узбекисан надав США на виведення війська і техніки з бази, яку США використовують для операцій в Афганістані, 180 днів. Стосунки між двома країнами напружені після міжнародної критики подій в узбецькому місті Андіжан у травні.
news-40338187
https://www.bbc.com/ukrainian/news-40338187
Трамп засудив КНДР після смерті американського студента
Після смерті американського студента, який понад рік провів у в'язниці Північної Кореї, президент США Дональд Трамп назвав Північну Корею "жорстоким режимом".
КНДР повернула 22-річного Отто Вомбієра США минулого тижня. Влада країни назвала це гуманітарним актом і заявила, що він провів рік у комі. Батьки студента заявляють, що він зазнав "жахливого" негуманного ставлення. Пана Вомбієра посадили в тюрму за те, що він нібито намагався викрасти пропагандистський плакат із готелю. Дональд Трамп заявив, що з ним трапилося "багато поганих речей". Але додав: "Принаймні, він повернувся додому, до батьків, які були щасливі його побачити, хоч він і перебував у дуже серйозному стані". За словами президента, смерть пана Вормбрієра поглибила рішучість його адміністрації "запобігти таким трагедіям, коли невинні люди потрапляють до рук режимів, які не повадають верховенство права чи базову людську гідність".
features-51589135
https://www.bbc.com/ukrainian/features-51589135
"Верховний Суд не скасували". Інтерв'ю з головою суду Данішевською
Голова Верховного Суду Валентина Данішевська в інтерв'ю BBC News Україна прокоментувала чутки про нібито "скасування Верховного Суду" та розповіла про стосунки з Офісом президента.
Минулого тижня окрім істерії з евакуацією українців з Китаю країну сколихнула новина про нібито скасування найвищого судового органу країни - Верховного Суду. Багато ЗМІ дали цю новину з посиланням на джерела. А коли з'явилось рішення Конституційного Суду з цього приводу, то свої попередні новини так і не змінили. Навіть почали лунати голоси, що всі рішення ВС з 2017 року тепер нелегітимні. Рішення КС стосувалось судової реформи 2016 року й повного перезавантаження Верховного Суду України. Тоді старий суд фактично ліквідували й на конкурсі набрали нових суддів. Новий орган назвали просто "Верховний Суд", а "Україну" з назви прибрали. Старому складу Верховного Суду України це не сподобалось і він оскаржив конституційність реформи. Якщо коротко - Верховний Суд залишається й далі працює, хоча проблеми таки виникнуть. А ще пані Данішевська пояснила, хто і як зумів заблокувати судову реформу Володимира Зеленського, яку схвалили минулої осені. Два Верховних суди ВВС News Україна: Мало хто розуміє, що відбулось із Верховним Судом після рішення Конституційного Суду щодо реформи 2016 року. Є версії, що новий ВС "скасували" - так подали багато ЗМІ. Інші кажуть, що відновили Верховний Суд України, який існував до реформи 2016 року. Що насправді значить рішення Конституційного Суду? Валентина Данішевська: Як зазвичай буває, ЗМІ дещо поспішають. Та й експертне середовище теж, адже коментарі щодо рішення КС почалися ще до того, як воно з'явилося. Це була якась інсайдерська інформація. Зараз рішення вже оприлюднене, як і одна окрема думка. Це свідчить про те, що його не ухвалили одноголосно, й були різні думки та дискусія. Ми отримали відповідь на питання, яке перед деякими правниками, політиками та експертами поставало в останні роки: чи була конституційною судова реформа 2016 року, чи є легітимним створення нового Верховного Суду, як ми його звикли називати? І маємо чітку позицію КС: усі процедури створення нового Верховного Суду легітимні й конституційні. ВВС News Україна: Тобто КС не скасовував Верховний Суд? В.Д.: Ні, звісно, Конституційний Суд не скасовував Верховний Суд. КС підтвердив, що все, що відбувалося у процесі створення нового ВС, конституційне. Це стосується і нових функцій, і нового кадрового складу. Можна стверджувати, що є один Верховний Суд, який зараз здійснює повноваження. Усе, що було зроблено з моменту створення, є легітимним. Не можна ставити під сумнів ані відбір суддів, ані рішення ВС. ВВС News Україна: Що тепер з Верховним Судом України, який існував до 2016 року? Його дійсно якось реанімували? В.Д.: Із самого рішення КС видно, що він розмежовує два поняття: припинення діяльності ВСУ та ліквідація ВСУ. Припинення діяльності визнали конституційним, а ліквідацію - ні. Я розумію це таким чином, що припинення діяльності стосується роботи органу як такого, тобто можливості здійснення ним повноважень. Конституційний Суд не поставив під сумнів конституційність припинення повноважень старого ВСУ і наділення повноваженнями нового ВС. В останні два роки три вищі суди і ВСУ перебували в стадії ліквідації. Тепер у нас виникне така ситуація, що ВС як чинний орган існує один, але юридичних осіб - дві. Одна обслуговує діяльність органу, що нині діє, а інша фактично обслуговує орган, який припинив виконання функцій ще у 2017 році. Але Конституційний Суд сам проблеми двох юридичних осіб не вирішив, він указав, що це мусить зробити законодавець. ВВС News Україна: Тобто цей ВСУ, який повністю не ліквідували, існує, але ні на що не впливає і не функціонує фактично? В.Д.: ВСУ не працює як суд та не виконує жодних процесуальних функцій. ВВС News Україна: Чи лишилися там судді й що з ними буде? В.Д.: Судді там лишилися - 9 осіб. Після рішення Конституційного Суду, ймовірно, ліквідація ВСУ як юридичної особи припиниться. КСУ не вирішив остаточно, що із цим робити, але принаймні вказав напрямок, у якому рухатися. Тут ще буде робота для парламенту та Вищої ради правосуддя. ВС не має повноважень для вирішення кадрових питань. ВВС News Україна: Чи можуть цих 9 суддів перевести до вас без конкурсу? В.Д.: За законом судді вищих судів та ВСУ мали право брати участь у конкурсі. Більшість суддів скористалися цим правом, але вони не набрали достатньої кількості балів. КС визнав конституційною частину положень, де вказано, що судді вищих судів мають право брати участь у конкурсі, проте положення, що судді ВСУ мали йти на конкурс, визнані неконституційними. Конституційний Суд указав, що судді ВСУ повинні бути переведені до Верховного Суду. Однак, ніхто не має повноважень їх автоматично перевести. Переведення суддів відбувається через Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС), вона направляє подання до Вищої ради правосуддя, яка ухвалює рішення. ВККС, як ви знаєте, зараз не існує. Її ліквідували за схваленим нещодавно законом, чим порушили принцип безперервності влади. Наразі судова система не має, умовно кажучи, відділу кадрів. ВРП без подання не може розглядати питання переведення. Зараз ми або дочекаємося створення нової ВККС, або Верховна Рада через ухвалення відповідного закону надасть Вищій раді правосуддя повноваження на переведення цих 9 суддів до ВС без участі ВККС. ВВС News Україна: Рішення КС якось вплинуло на роботу Верховного Суду? В.Д.: Для ВС це може позначитися лише поповненням суддями. Однак наразі в нас такої кількості вакансій немає. Чинний закон обмежує кількість суддів ВС - 100 осіб. Якщо це положення буде скасовано Конституційним Судом, то тоді ми повернемося до цифри 200. Це означатиме, що збільшити штатну чисельність можна до 200. У нас зараз працює 191 суддя. Якраз буде 9 вакансій для того, щоб прийняти всіх суддів старого ВСУ. Різке збільшення пенсій ВВС News Україна: Після рішення КС щодо судової реформи 2016 року з'явилися коментарі, що багатьом суддям у відставці мають суттєво підвищити пенсію - до сотень тисяч гривень на місяць. Є така загроза для бюджету? В.Д.: У період реформи 2016 року значно підвищили заробітну плату тим, хто пройшов конкурс або кваліфікаційне оцінювання. Можливо, тоді думали про навантаження на бюджет або передбачали, що за три роки всі судді пройдуть кваліфікаційне оцінювання. Верховна Рада відтермінувала можливість піти у відставку вже з нової заробітної платні на три роки. Іти у відставку можна було, але з розрахунком матеріального забезпечення від старої зарплати. Чи можна зараз вважати вибухом те, що КС назвав таке трирічне відтермінування неконституційним? Я б не вважала, тому що ці три роки вже майже пройшли. Трирічний строк і так спливає. Якби КС цього не сказав, то все одно восени це підвищення і так би відбулось. ВВС News Україна: Є застереження, що всі судді, які зараз у відставці, отримають величезні підвищення. В.Д.: Треба пам'ятати, як узагалі побудовано систему матеріального забезпечення суддів у відставці. Суддя йде у відставку з тієї зарплати, яку отримував під час роботи. Потім якщо переглядається заробітна плата діючих суддів, матеріальне забезпечення суддів у відставці теж збільшується до рівня нової зарплати. Після відставки судді отримували мінімум 80% від заробітної плати, максимум - 90%. Це залежало від стажу. Така система працювала десятиліттями, й ніхто не ставив її під сумнів. В останні ж два роки судді отримували різну заробітну платню, залежно від того, чи пройшли кваліфікаційне оцінювання. Усі, хто йшов у відставку до проходження оцінювання, отримували "відставочні" від старої заробітної платні. ВВС News Україна: Перерахування пенсій відбудеться? В.Д.: Так. І це певною мірою збільшить навантаження на бюджет, але суддів у відставці не так уже й багато. ВВС News Україна: Називають цифру в понад три тисячі… В.Д.: Але з огляду на те, що пенсіонерів у нас 10 мільйонів, то 3000 - це все ж не така велика цифра. ВВС News Україна: У скільки разів зросте пенсія суддів у відставці? В.Д.: Я не цікавилася, у скільки точно, але думаю, що приблизно удвічі. Як ОП керує Верховною Радою ВВС News Україна: Судова реформа Зеленського викликала багато негативних реакцій і на Заході, і в Україні, зокрема, через скорочення кількості суддів ВС до 100. ВККС розпустили, але нову не змогли створити й усе зависло, адже вона мала запустити зміни. Як вийти із цього глухого кута? В.Д.: Ми багато робили, щоб долучитися до цієї реформи і зробити її дієвою. На жаль, співпраці не вийшло й закон зараз лише частково діє. Офіс президента вирішує, як Верховній Раді ухвалювати реформи судочинства, впевнена пані Данішевська Відбулася миттєва ліквідація ВККС, інші зміни, що стосуються судоустрою, не спрацювали. Ми звернулися до КС, чекаємо найближчими тижнями рішення. Очікуємо, що воно буде позитивним для нас. І рішення КС щодо реформи 2016 року, яке ми з вами зараз обговорюємо, теж певною мірою є підтвердженням цьому. З моменту ухвалення Конституційним Судом рішення певні положення закону № 193 втратять чинність і ми повернемося до попередньої редакції. Далі Верховна Рада вже має щось зробити, щоб подолати проблеми. На жаль, ми ще не вийшли на рівень конструктивної співпраці, щоб спільно розробити дієві підходи до реформи. ВВС News Україна: Співпраця у вас не склалася і з Офісом Президента, і з Верховною Радою? В.Д.: Верховна Рада не демонструє самостійність у прийнятті рішень саме в цьому напрямі. Усі говорять про те, що центр прийняття рішень - в Офісі Президента. ВВС News Україна: Зі зміною керівника Офісу президента співпраця у вас не стала кращою? В.Д.: Новий керівник ще не проявив інтересу до судової сфери. Поки що комунікації не було. Комісія, яку створив президент для начебто напрацювання стратегічних напрямків судової реформи, є, але ті законопроєкти, які надходять до Верховної Ради, ніяк не пов'язані з діяльністю цієї комісії. Вона напрацьовує стратегію, але до комісії ніхто не дослухається. Тому питання належної комунікації та співпраці залишається актуальним. ВВС News Україна: А чому "підвисла" реформа й заблоковано створення ВККС? Її мали обирати, у тому числі, за допомогою західних експертів, а їх не надали. Це випадковість? В.Д.: Я думаю, що це не випадковість. Адже західні партнери висловилися з приводу цієї реформи, закликали не поспішати, провести консультації. Крім того, залучили Венеціанську комісію до аналізу законопроєкту. Валентина Данішевська скаржиться, що Офіс президента не налаштований на спілкування Венеціанська комісія надала свій висновок. З більшості ключових питань він був негативний. І оскільки влада зовсім не дослухалася до цих порад, то партнери просто не вважають за можливе впроваджувати ту реформу, яку вони не підтримали. Я думаю, що вони будуть очікувати, поки буде більш-менш прийнятний варіант реформи. ВВС News Україна: Чи відчуваєте ви тиск на Верховний Суд? Нова влада якимось чином намагається тиснути? В.Д.: Якщо говорити про мене як очільника ВС, то ніхто ніколи не робив спроби на мене натиснути. Моя політика як керівника ВС проста: я не впливаю на суддів. За цей час я жодному судді не зателефонувала і не порадила йому, як розглядати справи. Я працюю у Великій Палаті, і там у мене є один голос. Там я відстоюю позиції, переконую, як й інші судді. ВВС News Україна: Можливо, якісь корупційні дії відбуваються в обхід вас? Чи є можливість це контролювати? В.Д.:У нас є підрозділ, який цим займається. Звісно, я стежу за тим, що пишуть. Маю надію, що з ВС не пов'яжуть ніякого корупційного злочину. Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
news-40604232
https://www.bbc.com/ukrainian/news-40604232
Україна пропонує ЄС альтернативу Північному потоку-2 - АП
Україна пропонує ЄС створити газотранспортний консорціум на базі української ГТС - замість будівництва "Північного потоку-2". Про це в ефірі "5 каналу" заявив заступник глави Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв.
За його словами, українська сторона висловила свою позицію "щодо неприпустимості "Північного потоку-2". "Без нашої згоди цей проект не повинен відбуватися", - сказав пан Єлісєєв. Заступник глави АП зазначив, що ЄС підтримала ініціативу проведення у 2018 році міжнародної конференції "щодо перспектив української ГТС задля підвищення рівня безпеки і Європи, і України в тому числі". Проект магістрального газопроводу із Росії до Німеччини через Балтійське море "Північний потік-2" виник після складнощів у будівництві газопроводів із доставки російського газу до Європи через Чорне море. Раніше голова ради Європейської Ради Дональд Туск заявляв, що проект створення "Північного потоку-2" суперечить законодавству Євросоюзу. Болгарія, Чехія, Естонія, Греція, Угорщина, Латвія, Литва, Польща та Румунія назвали його будівництво загрозою для всього Євросоюзу. В Україні "Північний потік" називали антиєвропейським проектом.
150519_hk_china_girlfriends
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/05/150519_hk_china_girlfriends
У Китаї арештували чоловіка, що зустрічався з 17-ма жінками
Китаєць, якого спіймали на тому, що він зустрічався з 17-ма подругами одночасно, заарештований за звинуваченням у шахрайстві.
Чоловік опинився на шпальтах газет минулого місяця, коли потрапив у автомобільну аварію, і всі сімнадцять жінок поспішили до нього прийти. Таким чином, кожна з них виявила, що була не єдиною в його житті. З однією з подруг чоловік мав дитину, інша - планувала весілля. Звинувачення у шахрайстві, як виглядає, стосуються коштів, які він регулярно брав у зраджених жінок.
120702_euro_output_rl
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/07/120702_euro_output_rl
Євро-2012: гра тільки починається
"Мені здається, що свято футболу вдалося", - заявив Віктор Янукович, щойно Євро-2012 в Україні та Польщі підійшло до завершення.
Євро-2012: свято закінчилося, робота починається На думку президента, підрахувати економічний ефект від проведення чемпіонату нині неможливо, але основним підсумком цього дійства є доведення Україною того, що вона - сучасна європейська держава. Упевненості організаторам може додати й звіт Державної прикордонної служби, згідно з яким Україну з 5 червня по 2 липня відвідало понад 8 мільйонів людей - щоправда, прикордонники не деталізують, скільки з них прибули саме на футбол. Євро-2012 справді відбулося без значних ексцесів, заробивши багато хороших відгуків від міжнародної спільноти. Втім, тепер приймаючі міста намагаються підрахувати не лише прибутки, але і збитки від проведення Євро та всього, що цьому передувало. Серед найбільших приводів для критики - проблеми із транспортним сполученням під час чемпіонату, через які вболівальникам не завжди вдавалося прибути на місце до початку матчу. Що стосується витрат бюджетних коштів - ще до початку чемпіонату за зловживання під час будівництв в Україні порушили понад 100 кримінальних справ. В той час, як влада одностайно говорить про успіх, дехто вказує на можливі прорахунки та аналізує, що господарі турніру отримають у спадок. Київ Київ в ході Євро-2012, за попередніми розрахунками, заробив 84 мільйони гривень - про це вже на наступний після фінального матчу день заявили у міськдержадміністрації. Цифра неповна - статистика охоплює лише гроші, які надійшли від розселення приїжджих та сфери торгівлі до 22 червня. Основна частина цих грошей надійшла від продажу ліцензій на право торгувати алкоголем і тютюном. Також за рахунок туристичного збору місто заробило на третину більше, ніж за той самий період минулого року. Це значно менше, ніж витратили на підготовку міста - за словами голови міської адміністрації Києва Олександра Попова із бюджету для цього виділили 5 мільярдів гривень, а разом із інвестиціями з боку бізнесу ця цифра становить 18 мільярдів гривень. Але влада запевняє, що і не планувала одразу повернути ці гроші: "Я вважаю, що справжнім переможцем ЄВРО 2012 став Київ та кияни. Цей чемпіонат – наша спільна гордість", - заявив Олександр Попов. Від Євро Києву, серед іншого, залишиться відреставрований НСК "Олімпійський", новий термінал в Аеропорту "Бориспіль", 50 нових автобусів та тролейбусів, куплених за гроші ЄБРР, а також рекорд - найбільша за історію чемпіонатів Європи з футболу кількість відвідувачів фан-зони. В українській столиці збільшилася кількість готелів, зокрема, п'ятизіркових. Але, за словами президента Асоціації готелів і ресторанів Дмитра Заруби, результати могли б бути значно кращими: "Безумовно, очікування не виправдалися з огляду на те, що не було побудовано тієї кількості готелів, яку спершу заявили. В першу чергу, ідеться про низькі категорії готелів. Наступний момент – інформаційна кампанія, яка вплинула на рішення вболівальників, їхати, чи не їхати до України, спричинила те, що готелі на період Євро були завантажені на 30-40%", - твердить фахівець. Окрім того, Київ постраждав ще й через те, що сюди через Євро не приїхала велика кількість "звичайних" туристів, які відвідують місто щороку. Головним здобутком Києва, який лише відкриває свій туристичний потенціал, може стати саме досвід. Представники готельного і ресторанного бізнесу досі не стикалися із такими масштабними подіями - втім, як і правоохоронці, медики, комунальники та працівники всіх інших служб.Однак зусилля того вартували: наприклад, газета New York Times назвала Київ одним із найяскравіших міст 21 століття, яке стало "магнітом на вікенд" для туристів. А ще Євро-2012 дозволило українцям дізнатися більше про різні культури і розширити власні уявлення. "Це особистісний розвиток. Я багато дізналася про інші культури, інші народи, інших людей. Іноземці, в свою чергу, також багато цікавого дізналися про нашу державу. Я, на приклад, допомагала туристові розмальовувати крашанку", - розповіла ВВС Україна волонтер Ольга, яка працювала в центрі Києва під час чемпіонату. Чи не найбільше теплих відгуків від киян заробили шведські фани, чий табір звели на Трухановому острові. Попри те, що містечко віддали гостям у недобудованому стані, стосунки шведських фанів із киянами склалися дуже тепло: Фінальний свисток - як початок тривалого розвитку "Я люблю вас, я люблю Україну, ви такі люб'язні люди - ми обоє жовто-сині", - емоційно вигукував один зі шведських фанів у пабі перед матчем Україна-Швеція. "Рідко буває така можливість, коли, йдучи вулицею, можна зустріти людей з іншою культурою, іншими поглядами. Сумно, що вони всі їдуть... ", - розповів волонтер Олександр, який по завершенню Євро-2012 повертається до написання наукової роботи. Після фінального свистка останнього матчу чемпіонату справжня гра лише починається - вважає заступник гендиректора уряду провінції Західний Кейп Південно-Африканської республіки Лорін Плацькі, яка прибула до Києва на фінал Євро-2012. Для її країни проведення футбольної першості світу у 2010 році стало поштовхом для розвитку транспортної системи, охорони здоров'я, працевлаштування та промоції. "Ми несподівано налагодили зв'язки із новими ринками. Люди з Кореї, чи Мексики, які ніколи не мали наміру їхати до ПАР - їхні команди прибули, вони побачили все на власні очі, і це цілий новий ринок". Для Києва і України в цілому Євро-2012 стало сплеском інтересу до футболу та спорту загалом. Тепер важливо не втратити цей імпульс, вважає член комітету УЄФА з масового футболу Євген Столітенко: "Я дуже сподіваюся, що слідом за інфраструктурою професійного футболу будуть створювати і майданчики для масового футболу, майданчики лдя дітей у дворах, для дитячо-юнацького футболу". Залучення якомога більшої кількості людей до занять спортом, на його думку, може допомогти вирішити багато соціальних проблем - наркоманію, зловживання алкоголем та кримінальну активність. Для цього потрібно залучати якомога більше інвестицій, вважає фахівець. "Приймання спортивних мега-подій передбачає довготривалу спадщину, навіть якщо фінальний свисток вже пролунав, - розповів директор німецького товариства міжнародного співробітництва Андреас фон Шуман. - Я думаю, що тепер буде складно ізолюватися від подальших великих інвестицій і сконцентруватися лише на днях чемпіонату. "Час свята" - подія сама по собі - це лише віха, інструмент забезпечити тривалий розвиток". Львів 150 тисяч туристів, які побували у місті за час Євро, залишили у Львові щонайменше 40 мільйонів гривень - за проживання, харчування та розваги. Тепер міська влада сподівається, що ці люди стануть живою промоцією міста на заході і допоможуть привабити нових гостей до Львова, для якого туризм є одним з пріоритетів розвитку. Водночас львів’яни, хоч і потішилися з великого футбольного свята, але при цьому не приховують радості від закінчення футбольного чемпіонату і можливості повернутися до звичного ритму життя. Влада міста і бізнесмени бачать Євро-2012 інвестиційним проектом, головною метою якого була промоція Львова у заможних європейських країнах на кшталт Німеччини та Данії. Адже десятки тисяч туристів з обох країн таки побачили і відкрили для себе цілком європейське на вигляд місто з не найгіршим рівнем сервісу та можливостями розважитися, а водночас – з дуже низькими, як для Європи, цінами. Гості з Мюнхена кажуть, що приємно вражені побаченим На сайтах і в соціальних мережах можна прочитати численні захоплені відгуки про Львів та привітність людей, які тут живуть. А також запевнення від гостей, що вони обов’язково повернуться. До прикладу, два юнаки з Мюнхена, з якими довелося поспілкуватися кореспондентові ВВС Україна дорогою на матч Німеччина-Данія, в один голос заявляли, що очікували побачити більш "радянське" місто, а виявилося, що це цілком європейський центр, подібний для них на Будапешт. Тому багато хто вважає, що слова мера Львова Андрія Садового про те, що Євро стане поштовхом для подальшого розвитку туризму, мають під собою певний ґрунт. Однак його треба живити промо-кампаніями та цікавими акціями, поки ще жива пам’ять про перебування в Україні. Фани, напевно, добре запам’ятають дешеве і смачне пиво, так само як і гостинність жителів Львова. Хоча Євро і продемонструвало, що персонал барів та ресторанів, а також таксисти, продавці та представники інших видів сервісу мусять вчити бодай англійську і не намагатися "наварити" більше грошей на іноземцях. Приміром, таксі від стадіону до центру коштувало щонайменше утричі дорожче, аніж у звичайні дні. Натомість відчуття значної частини жителів Львова не можна описати інакше, як полегшення. Це не тільки двірники, що прибирали у фан-зоні та в центрі міста і регулярно робили це посеред ночі. Не тільки працівники міліції, швидкої допомоги чи пожежники, які місяць провели у посиленому режимі служби, а й жителі прилеглих до фан-зони вулиць, яким довелося звикати до футбольних децибелів: У Львові сподіваються, що туристи не забудуть про теплий прийом і повернуться "Ми живемо із зачиненими вікнами в задусі, а в брамі постійно хтось "відзначається". Я мрію, про час, коли це все закінчиться", - розповів ВВС Україна Ігор, житель однієї з центральних вулиць Львова. Врешті, з видимим полегшенням звістку про закінчення Євро сприймають і львів’яни, яким доводиться регулярно їздити у справах через центр міста. Адже на проспекті Свободи влаштували фан-зону, і більшість маршрутів пустили по вулицях Підвальній та Городоцькій, які задихаються в постійних корках. "У центр не було як заїхати – перекрили понад 50 вулиць, а головне – проспект Свободи. Тепер, щоб прохати з одного боку міста до іншого треба витратити набагато більше часу і бензину. А кому в корках хочеться стояти? То я вже тішуся, що все це скінчиться і можна буде нормально їздити. Але те, що у нас побувало стільки людей з усієї Європи, також дуже добре – хтось іще повернеться, буде більше туристів", - поділився своїми враженнями підприємець Богдан. Однак повернення до нормального ритму забере ще якийсь час, адже фан-зону розбиратимуть приблизно з тиждень, а потім на її місці ще проводитимуть відновлювальні роботи. Матеріал зі Львова підготував Тарас Базюк. Донецьк П'ять матчів Євро-2012 в Донецьку відвідали 300 тисяч людей. Із них приблизно по 15 тисяч французів та англійців, майже 40 тисяч росіян та 44 тисячі українців із інших регіонів. Одним із основних результатів приїзду великої кількості гостей стало подолання стереотипів, причому взаємних, відзначали мешканці Донецька: "Тепер я нічого не боюся - я був у Донецьку" - футболка, яка стала хітом продажів "Насправді, як у нас є стереотипи про іноземних уболівальників, так і у них – про нас. Я дуже люблю футбол, але коли вперше ішла до фан-зони, було страшно. Мовляв, англійські фанати, вони ж усе рознесуть! А приходиш – атмосфера така дружня, кожен уболіває за своїх. У півфіналі ми з друзями вболівали за Іспанію. Здавалося би, ну що нам та Іспанія? Однак підтримували від душі. По місту йдеш, крикнеш: "Віва, Іспанія!" - а тобі відповідають радісні іспанці. І навіть мови не треба знати, спорт – це універсальна мова", - пригадує Даша Мельник, продавець сувенірів у парку кованих фігур. А бармен Юлія із кафе неподалік міськвиконкому зізнається, що із усіх туристів найсильніше враження на неї справили англійці: "Запам'яталося те, що іноземці дуже хотіли з нами поспілкуватися. Їм було цікаво ходити по місту, все подобалося. Хотілося би, щоб Англія ще раз до нас приїхала. Шкода, що цього не буде". Донецьком досі їздять авто із українськими прапорцями. Напередодні двох матчів за участі збірної України місто стало синьо-жовтим: символіку можна було побачити на будинках, автомобілях, в одязі вболівальників і навіть на дитячих візках. На ігри з'їжджалися групи фанів із усієї України. Такої кількості національних прапорів та такого сплеску патріотизму у місті не було навіть у найбільші державні свята. У Донецьку вболівали всі разом "Із Західної України приїхало багато вболівальників, ходили у красивих вишиванках, - пригадує Даша Мельник. – Ми переконалися, що всередині країни немає жодних суперечностей, це все політики нагнітають ситуацію. І вразило те, що росіяни дуже підтримували Україну до фінального свистка. Це було так приємно. А те, що кажуть, що не окупилися витрати, - але ж від нас не вивозять ці нові вокзали та аеропорти. Якби не Євро, ми би їх ще років десять не побачили". Футбольний чемпіонат пройшов у Донецьку комфортно, і це – головне досягнення приймаючого міста, упевнений міський голова Олександр Лук'янченко. "Визначення міста як приймаючого дало потужний економічний і технологічний поштовх у розвитку міської і спортивної інфраструктури. За найпершими підрахунками, до економіки міста додатково ззовні надійшло приблизно 300 мільйонів гривень. Кожен, хто приїздив, залишав певну кількість грошей". Матеріал із Донецька підготувала Ліна Кущ. Харків Сотні прийнятих літаків в аеропорту, десятки тисяч вболівальників, сотні тисяч відвідувачів фан-зони, декалітри випитого пива - такими цифрами описують результати проведення турніру у Харкові. Навіть кількість влучних пророцтв місцевого віщуна – тхора Фреда - краща, ніж у київського хряка Фунтика: 17 із 30 правильних прогнозів. Наголошують також на відсутності надзвичайних пригод та кримінальних новин у стрічках, високому рівні організації, іміджевих дивідендах і економічній вигоді. ''Помаранчеве щастя'' у Харкові Хоча, по суті безпосередньо від Євро харків’янам залишаться англомовні оголошення станцій в підземці та "пам’ятник м’ячу" - так там називають двотонний постамент у вигляді футбольного м'яча – із автографами європейських фанів. Він встановлений в історичному для Харкова місці, на "Брехайлівці" - так називається алея в саду Шевченка, яка споконвіку була осередком прихильників футболу. Ще за радянських часів там стояли стенди зі свіжою спортивною пресою. Згодом на цьому місці почали збиратися і вирушати на стадіон вболівальники. І, як кажуть знавці футбольних прикмет, голландці тому і програли у Харкові, що знехтували цією традицією. Але, як вважають у Харкові, головний здобуток міста від Євро – "імпорт" небаченої досі місту європейської, карнавальної культури вболівання. "Пощастило з голландцями" - одностайний висновок-враження і харків'ян, і організаторів, і сторонніх спостерігачів. Через це видалося, що турнір у Харкові завершився не 1 липня, із фінальним свистком, і не 19 червня, із вибуттям із чемпіонату української збірної, а ще тоді, коли на харківському стадіоні "Металіст" третій й останній матч програла команда Нідерландів, а її веселі яскраві фани поїхали, заливши місто понурим. ...від вдячних фанів Позбавлені агресії і масової розлюченості переможених, вони навчили Харків гідно приймати поразку. Засмучені черговою невдачею, фани Нідерландів, повертаючись з втретє нещасливого для них стадіону, вигукували "Україна!". Вже після від'їзду голландців, на вулицях з'явились рекламні щити із подякою: від імені гостей місту віддячило посольство Нідерландів в Україні. У відповідь харків’яни влаштували фотосесію під назвою "Дякуємо за помаранчеве щастя", пообіцявши розмістити світлини на сайті вболівальників голландської збірної. Харків'яни також жартома пропонують здійснити у відповідь візит до голландців – не менш масовий. А в харківській мерії всерйоз розмірковують над тим, аби знайти місто-побратима у Королівстві Нідерландів. Матеріал із Харкова підготувала Ганна Силаєва.
news-38455060
https://www.bbc.com/ukrainian/news-38455060
Українці Іванчук та Музичук стали чемпіонами світу зі швидких шахів
Українець Василь Іванчук став чемпіоном світу зі швидких шахів серед чоловіків. Раніше Анна Музичук достроково перемогла на чемпіонаті світу зі швидких шахів серед жінок.
Про це повідомила FIDE у своєму Twitter. Під час чемпіонату Василь Іванчук обіграв двох чемпіонів світу з класичних шахів - Магнуса Карлсена та Віши Ананда. Пан Іванчук - міжнародний гросмейстер, чемпіон світу з бліцу 2007 року, триразовий переможець супертурніру в Лінаресі. Анна Музичук поки що не зазнала на турнірі жодної поразки. Попереду на українку чекає ще один турнір, але за кількістю очок вона вже визнана чемпіонкою. Анна Музичук - сестра шахістки Марії Музичук, яка була чемпіонкою світу з шахів серед жінок у 2015 році. Чемпіонат світу зі швидких шахів 2016 проходить зараз у Катарі.
features-48258075
https://www.bbc.com/ukrainian/features-48258075
Чи стане Коломойський "українським Березовським"?
Бізнесмен Ігор Коломойський останнім часом розгорнув серйозну медіаактивність - він дає розлогі інтерв'ю, ділиться своїм баченням ситуації в Україні, філософськи оцінює вітчизняних політиків і радить Володимиру Зеленському "не поспішати".
Борис Березовський (ліворуч) був одним з прихильників і соратників Володимира Путіна на виборах 2000 року, після перемоги якого активно давав інтерв'ю у російських медіа. А закінчилось все еміграцією. Зараз схожу активність у ЗМІ розвинув Ігор Коломойський. Чи повторить він долю "опального російського олігарха" у відносинах із Зеленським? Як відзначають експерти, все це нагадує численні інтерв'ю російського олігарха Бориса Березовського одразу після перемоги Володимира Путіна у 2000 році. У підсумку Березовський, який вважав себе одним з творців перемоги Путіна, отримав реноме "опального олігарха", емігрував і перетворився з прихильника президента РФ на його палкого супротивника. Через нинішню публічну активність Коломойського також називають "сірим кардиналом" при новообраному президентові Зеленському - мовляв, бізнесмен вже намагається роздавати свої настанови. Що ж може стояти за заявами Ігоря Коломойського і чи повторить він долю Березовського - ми запитали у політологів. Що говорить Коломойський? Ігор Коломойський з російською журанліисткою НТВ жартують про фігурку диригента. "Значить, це я", - сміється бізнесмен у сюжеті, під назвою "Не поспішай: Коломойський почав давати поради Зеленському" Лише з початку травня Ігор Коломойський встиг дати два великих інтерв'ю українським журналістам, а потім поспілкувався і з російським телеканалом. Спочатку бізнесмен та екс-губернатор Дніпропетровщини, який нині живе у курортному містечку в Ізраїлі, дві години проговорив з Bihus info, потім зустрівся з РБК-Україна, а далі став героєм ексклюзиву для російського провладного каналу НТВ. У своїх інтерв'ю він заявляв, що не вважає себе олігархом, похвалив Арсена Авакова як міністра, який єдиний має залишитися в уряді, звинуватив Захід, що той "нам не допоможе і не допоміг" та назвав бойові дії на Донбасі "громадянським конфліктом". "На Донбасі громадянський конфлікт... Воюють українці з українцями", - говорив Ігор Коломойський Bihus info, і додавав - Росія лише максимально підживлює цей конфлікт. "Ми, українці, винуваті у тому, що між нами сталося те, що сталося. Ми", - пояснював вже російському "НТВ" Ігор Коломойський, який у 2014 році оголошував винагороду за затримку російських диверсантів. У Зеленського відкидають звинувачення, ніби Коломойський матиме визначальний вплив на його політику, а самого бізнесмена називають "партнером" і "симпатиком" А в розмові з "РБК-Україна" він нарікав, що саме Україна заблокувала виконання Мінських угод, адже не проводить вибори на Донбасі: "Чого ми боїмося цих виборів так? Потрібно поставити умови. Знову ж таки, можна було і по лінії Медведчука, про те, що Захарченко, Гіві, Моторолу, й інших, які себе заплямували, заберіть, будь ласка, до себе - вони не мають права проводити вибори. Так хто не виконує, на якому пункті застрягли? Вибори. Зробіть вибори". Водночас, для сюжету "НТВ" український бізнесмен зробив реверанс і у бік російського президента Путіна: "Альтернативи Володимиру Володимировичу в Російській імперії немає. Якщо не буде таких, як Володимир Володимирович, то Російська імперія або ж Російська Федерація, розпадеться". І, зрештою, у відповідь на питання тих же російських журналістів про поради Володимиру Зеленському, попросив переможця українських президентських виборів "не поспішати": "Треба огледітися. Вжитися в обстановку, в атмосферу, зрозуміти, куди ти потрапив, що ти маєш робити і до чого ти прагнеш". Меседжі "Навколо Зеленського є інформаційний вакуум - він та його команда не дуже чітко окреслюють контури майбутньої політики та відносин з олігархічними групами. Тому Коломойський, зважаючи на свій певний вплив на Зеленського, заповнює цей інформаційний вакуум і окреслює ці контури", - вважає політичний експерт центру "Дім демократії" Анатолій Октисюк. "Це форма нового олігархічного консенсусу, який приходить на зміну Порошенку..., де кожен олігарх буде мати свою частину й всі будуть рівними серед рівних. Зрозуміло, що Коломойський буде трохи рівнішим", - додає політолог. Про меседжі на майбутнє, які зараз "розсилає" Ігор Коломойський, говорить і експерт аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Юрій Романенко. "Оскільки Коломойський доклав руку до перемоги Зеленського, то йому приносить невимовну радість все, що зараз відбувається. Він нею ділиться й паралельно посилає меседжі певним групам еліт, які за всім цим уважно слідкують", - відзначає експерт. Серед таких меседжів, зокрема, ситуація навколо "Приватбанку", націоналізацію якого Коломойський не раз називав незаконною, та непрості стосунки з МВФ, із Заходом і Росією. "Він чітко розуміє, що говорить і в якій конотації. І переграє всіх журналістів, з якими спілкується, адже тримає у голові цілісну картину своїх інтересів, зокрема й непублічну інформацію. Тому й нав'язує той дискурс, який йому вигідний", - каже Юрій Романенко. "Широка натура" "Можливо, Коломойський просто у власному стилі веселиться і це йому приносить якесь задоволення…" - пояснює медіактивність Коломойського політолог Юрій Романенко Водночас політологи припускають, що вся ця медіаактивність насправді є "проявом натури" емоційного Коломойського. "Це прояв характеру і стилю Коломойського - він любить публічність і йому подобається, коли до нього звертаються журналісти, любить пофілософствувати з ними", - пояснює керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. "У своєрідному напіввигнанні і напівеміграції в Ізраїлі йому трохи сумно. Тому він хоче себе проявити, а зараз - особливо. Коломойський відчуває себе одним з переможців президентських виборів, і хоче всім про це сказати", - додає політолог. "Можливо, Коломойський просто у власному стилі веселиться і це йому приносить якесь задоволення… Бачимо прояв його широкої натури, яка вимагає "масових гулянь" з приводу такої гучної перемоги, де він був одним з ключових елементів", - погоджується Юрій Романенко. І в той же час, як робить припущення Володимир Фесенко, різноманітні публічні поради Зеленському можуть бути проявом того, що з Ігорем Коломойським, насправді, радяться менше, ніж він очікував. "Дуже схоже, що зі сторони команди Зеленського немає звернень до нього по допомогу чи запрошень: "Приїжджайте, включайтеся в роботу з формування нової команди і будемо спільно управляти країною". І це йому не подобається - що його не те щоб ігнорували, але не дуже слухають. Тому він намагається давати поради через ЗМІ", - припускає Володимир Фесенко. Утім, Юрій Романенко у цьому сумнівається: "Щоб дати поради Зеленському, Коломойському не потрібно використовувати медіа - він сам казав, що вони регулярно зідзвонюються". Зміна антиросійської риторики У 2014 році Коломойський оголошував тисячі доларів винагороди за затримку диверсантів, а також допомагав добробатам, серед яких називають "Правий сектор", "Дніпро-1" і "Донбас" Експерти також звертають увагу на зміну антиросійської риторики Ігоря Коломойського. Якщо у 2014-2015 роках він був чи не найбільш радикальним прихильником рішучих дій на Донбасі, фінансував добробати і називав Путіна "шизофреніком маленького зросту", то зараз його вислови більш дипломатичні. "Він вже два роки як змінив риторику, коли почав говорити про "громадянську війну" на Донбасі й про те, що треба домовлятися з тими, хто там сидить", - каже Анатолій Октисюк. "Коломойський буде намагатися нормалізувати відносини з РФ, адже у нього є втрачені активи у Криму і на Донбасі. Ряд олігархів зацікавлені у, перш за все, економічній нормалізації стосунків з Росією. У них немає ідеології, а є суто прагматичні економічні інтереси", - додає експерт. "Зараз риторика Коломойського дійсно стала більш гнучкою, вона вже не така агресивна, як у 2014-2015 роках. Він знов пропонує домовлятися - про переговори він говорив ще до президентських виборів", - визнає Володимир Фесенко. На його думку, український бізнесмен таким чином подає Росії сигнал: "Я не такий поганий, я допускаю компроміси і готовий домовлятися". "Можливо, він хоче стати одним з каналів переговорів росіян із Зеленським. Він вирішив, що може все, й тепер хоче почати велику гру", - додає політолог. Як Березовський? Борис Березовський змушений був емігрувати і втратив бізнес у Росії після конфлікту з Путіним "Коломойський може перетворитися на український варіант Березовського. Той поводився так само після перемоги Путіна - демонстрував, що він "кінгмейкер", "творець короля", і є найвпливовішою фігурою в країні", - проводить аналогії Володимир Фесенко. Бізнесмен Борис Березовський - один з соратників російського президента Бориса Єльцина у 1990-х. Вважається, що він допоміг очільнику Кремля переобратися в 1996 році. А коли Єльцин вирішив відійти від справ, то нібито Борис Березовський, власник багатьох медіа, став одним з творців тріумфу Володимира Путіна на виборах 2000 року. Утім, вже того ж року Борис Березовський здав депутатський мандат й емігрував до Лондона, пояснивши рішення тим, що "не може достукатися до президента". У підсумку Березовський аж до своєї смерті у 2013 році залишався непримиренним опонентом і активним критиком Володимира Путіна. "Коломойський дуже нагадує Березовського після перемоги Путіна у 2000 році. Тоді Березовський також роздавав всім інтерв'ю. І Березовський, і Коломойський належать до однієї когорти людей, вони з однієї епохи", - вважає Юрій Романенко. "У підсумку, Березовський дуже швидко опинився далеко від справ, адже Путін почав показувати, що він не хлопчик, а має своє бачення ситуації і правил гри, замість семибоярщини, до якої звикли Березовський та всі російські олігархи. Тому не можна виключати, що ми побачимо конфлікт між Зеленським і Коломойським у близькому чи трохи більш віддаленому майбутньому", - припускає Юрій Романенко. "Коломойський так само може програти і втратити свої стосунки з Зеленським", - резюмує Володимир Фесенко. Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
features-47527045
https://www.bbc.com/ukrainian/features-47527045
Національний корпус в обличчях: хто ці люди і звідки
Партія "Національний корпус" і споріднена молодіжна організація "Національні дружини" опинилися у центрі уваги після сутичок з поліцією під адміністрацією президента і спроби прорватись до Петра Порошенка в Черкасах 9 березня.
Націоналісти, яких поєднує так званий "азовський рух" (за назвою полку Нацгвардії "Азов"), за останні роки створили партію і цивільне молодіжне формування, що оголосило своєю місією "забезпечення порядку на вулицях українських міст". Хтось підтримує цей рух, але багато застережень зараз викликала обіцянка "Національних дружин" застосовувати силу на виборчих дільницях у разі фальсифікацій. Попри розмови, що лідери "Національного корпусу" можуть бути пов'язаними з керівництвом міністерства внутрішніх справ, "азовці" влаштовують сутички з поліцією. Хто ці люди, що керують "азовським рухом", який щодалі відіграє вагомішу роль в українській політиці. Андрій Білецький, лідер "азовського руху" та голова партії "Національний корпус", народний депутат Цей політик народився і вчився у Харкові, отримав історичну освіту. Виступав проти бомбардування Югославії НАТО, був учасником акцій "Україна без Кучми" та Помаранчевої революції, заснував націоналістичну організацію "Патріот України" й сповідував "соціал-націоналістичні" погляди. Під час Євромайдану та Революції гідності сидів у в'язниці. Білецький опинився за ґратами ще 2011 року. Тоді в Україні відбулись арешти представників націоналістичних організацій, зокрема і "Патріоту України". У серпні 2011 року в офісі "Патріоту" в Харкові стріляли. В результаті поранення дістали кілька націоналістів та Сергій Колесник, який прийшов до "правих" вирішити конфлікт. Згодом правоохоронці порушили справу саме за фактом нападу на Колесника, в рамках якої арештували і Андрія Білецького. На свободу він вийшов 24 лютого 2014 року, коли Верховна Рада ухвалила постанову про звільнення політичних в'язнів часів Віктора Януковича. У березні та квітні Андрій Білецький був одним з лідерів руху проти сепаратистів у Харкові. За його участю 14 березня 2014 року відбулось збройне протистояння з проросійськими активістами поблизу офісу "Патріоту України". Згодом російський бойовик "Моторола" зізнався, що його підрозділ вперше брав участь у бойовому зіткненні саме 14 березня 2014 року у Харкові. Навесні 2014 року Андрій Білецький став одним із засновників батальйону, а згодом і міліцейського полку "Азов", який брав участь у витісненні бойовиків з Маріуполя та низці інших операцій на Донбасі. Під час бойових дій на Сході керівник полку мав непогані стосунки з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. В одному з інтерв'ю він визнав, що Арсен Аваков - "людина, яка при всіх мінусах реально допомагала в створенні добровольчих батальйонів, яка не побоялася взяти на себе відповідальність за їх озброєння. Він виявився найбільш адекватним з високих керівників країни саме в моментах війни". При цьому наполягає, що Аваков не є його політичним соратником. За кілька років Андрію Білецькому вдалося створити політичну силу з кількома тисячами активістів 2014 року Андрій Білецький обрався до Верховної Ради в київському окрузі як самовисуванець. Хоча напередодні брав участь у виборчому з'їзді "Народного фронту". В останні роки щодо Андрія Білецького лунають закиди, що його роботу може координувати Арсен Аваков. Проте він це заперечує й каже, що цю інформацію поширює адміністрація президента. Він стверджує, що їхня комунікація фактично "зведена до нуля". Деякі бійці "Азову", як Андрій Троян, отримали керівні посади у системі національної поліції. Навесні 2015 року Андрій Білецький заснував Цивільний корпус "Азов", а потім і партію "Національний корпус". Андрій Білецький ще з довоєнних часів був відомий своїми крайніми націоналістичними поглядами, які критикували правозахисники. А до 2011 року пан Білецький висловлювався на підтримку певної конфедерації з Росією. "Ми, соціал-націоналісти, маємо зовсім інші в цьому питання погляди. Ми розуміємо, що сепарація від Росії й розділення є ідіотизмом. Тому що наша ідея - потужна проукраїнська з центром в Києві конфедерація. Але ні в якому випадку не єдина держава", - розповідав у 2010 році пан Білецький. Олег Петренко, народний депутат, один з лідерів партії "Національний корпус" 45-літній Олег Петренко - депутат парламенту. Брав участь у сутичках з поліцією в Черкасах 9 березня. Олег Петренко народився та виріс саме у Черкасах, там і обрався до Верховної Ради в 2014 році в окрузі від партії Блок Петра Порошенка. До Революції гідності займався туристичним бізнесом, кілька років працював у міській раді Черкас. Вищу освіту отримав у Харкові за спеціальністю менеджер-економіст. Олег Петренко брав участь у протестах на Майдані, під час бойових дій на Донбасі долучився до міліцейського батальйону "Азов". Після обрання членом парламенту брав участь у роботі Цивільного корпусу "Азов", а згодом і партії "Національний корпус". Андрій Білецький та Олег Петренко під час протистояння за завод "АТЕК" Влітку 2017 року Олег Петренко офіційно покинув фракцію БПП у Верховній Раді. Приводом для виходу було затягування з підписанням президентом закону щодо амністії учасникам війни на Сході з українського боку. Сам він зізнавався, що на той час вже був одним з лідерів партії "Національний корпус" й не хотів, щоб його асоціювали з президентською партією БПП, яку націоналісти критикували. За його словами, рішення про вихід ухвалював "Національний корпус". В інтерв'ю виданню "Цензор" пан Петренко згадував, що перед цим він вже двічі хотів іти з фракції, але його начебто особисто відмовляв Петро Порошенко. Олег Петренко бере участь у найважливіших акціях "Національного корпусу" поруч з Андрієм Білецьким. Так було під час силового протистояння з поліцією біля заводу "АТЕК" в березні 2018 року, а також нещодавніх подій у Черкасах. Сергій Коротких, екс-командир розвідроти "Азову" та один зі спікерів партії "Національний корпус" Один із засновників громадської організації "Захист і реконструкція країни" (ГО "Зірка"), яка належить до "азовського руху" та яку пов'язують з "Національними дружинами". Сергій Коротких (у ЗМІ відомий як "Боцман" і "Малюта") народився у Росії, але згодом переїхав з батьками до Білорусі. Там служив у армії, пізніше навчався у школі КДБ, звідки, за власними словами виданню "Белорусский партизан", "вилетів" у 1996 році через участь у акції опозиції "Чорнобильський шлях" та зіткненнях з міліцією. Згодом брав участь у діяльності білоруського відділення російського праворадикального руху "Русское национальное единство". У грудні 2014 року Порошенко зробив білоруса Сергія Коротких громадянином України Переїхав до Росії, де так само був долучений до місцевих праворадикальних рухів, зокрема став співзасновником організації "Национал-социалистическое общество". Сам Коротких заперечував прихильність до неонацистських ідей й наполягав, що "ми намагалися створити організацію, яка б абсолютно цивілізованими, прийнятними методами, в тому числі й парламентськими, просувала б своє бачення світу". За даними ЗМІ, працював у складі приватної військової компанії, але сам він цю інформацію не підтверджує. З квітня 2014 року перебрався в Україну - "з першого дня у "Азові". Воював на Донбасі, зокрема командував ротою розвідників. Був під Іловайськом, звідки "азовці" відступили до оточення там сил АТО. Наприкінці 2014 року отримав з рук президента Порошенка український паспорт. Згодом перейшов у поліцію, за даними електронної декларації за 2015 рік, був "начальником відділу поліції охорони об'єктів стратегічного значення". У серпні 2018 року був призначений віце-президентом з питань безпеки та розвитку Федерації бойового самбо України. Сергій Коротких поступово став одним з публічних облич "Азовського руху", регулярно виступає у медіа від партії "Національний корпус". Критикує владу через корупційний скандал в оборонній промисловості. "Національному корпусу" все одно, хто пройде [у президенти]. Ми хочемо, щоб винуватих посадили, а генпрокурор нарешті оприлюднив факти злодійства в оборонці й щотижня звітував, як він їх саджає", - заявляв Сергій Коротких на початку березня в ефірі телеканалу "ЗІК". Ігор Михайленко, командир "Національних дружин" Ігор Михайленко з позивним "Черкас" - соратник Андрія Білецького. Разом з ним обвинувачувався у замаху на вбивство у Харкові, перебував у СІЗО, звідки вийшов у 2014 році після постанови парламенту "Про звільнення політв'язнів". Воював на Донбасі у складі батальйону, а потім полку "Азов". Після того, як Андрій Білецький став депутатом, саме Ігор Михайленко восени 2014 року очолив полк і командував ним до кінця літа 2016 року. Пізніше у рамках "ротації" передав командування іншому "азовцю" Максиму Жоріну й залишався його заступником до 2017, коли звільнився зі служби. Водночас у цей же період, за даними ЗМІ, став фігурантом кримінальної справи про збройне пограбування інкасаторів у Запоріжжі. Сам він це заперечував. "Я ніколи не був під слідством у цій справі. У мене ніхто ніколи не брав по цій справі жодних пояснень. Єдине, що до мене можна прив'язати, це те, що у цій справі проходили екс-бійці полку "Азов", - розповідав він у інтерв'ю "Главкому". У 2018 році став командиром "Національних дружин". На сайті руху "Черкас" описується як "націоналіст, ветеран, сім'янин, спортсмен". У згаданому інтерв'ю він казав, що ідея створення "дружин" належить йому та Андрію Білецькому: "Я приїжджав в міста і розумів, що тут творяться не зовсім порядні речі в цивільному житті… По суті це спільна ідея: моя з Андрієм Білецьким. Тобто ми проговорили, що є така проблематика на вулицях міста, проговорили, що, можливо, краще було б створити організацію для вирішення цих проблем". У розмові з виданням theBabel Ігор Михайленко розповів, що офіційно є підприємцем та має "власну охоронну фірму". "Також у мене є досвід створення добровольчих формувань і протидії гібридній війні, я деколи надаю платні консультації. За кордоном вони коштують дуже дорого. От незабаром я маю їхати до Польщі, щоб презентувати там своє бачення нової територіальної оборони України", - відзначив "Черкас". Дмитро Кухарчук, голова обласного осередку "Національного корпус" в Черкасах, помічник депутата Андрія Білецького на громадських засадах Дмитро Кухарчук народився в червні 1990 року. Має ступінь бакалавра філософії, який отримав в ЧНУ ім. Богдана Хмельницького. На сайті Національного корпусу зазначається, що є учасником руху ультрас, "організатором штурму Черкаської ОДА, боїв на Грушевського та Інститутській", брав участь у боях на Донбасі в складі полку "Азов". Має позивний "Сліп". З лютого 2016 року був членом виконкому Черкаської міської ради "від громадськості", але був виключений з його складу рішенням депутатів міськради у лютому 2017 року. Під час цього засідання в нього стався конфлікт з мером Черкас Анатолієм Бондаренком. В інтерв'ю "Прочерк" у 2017 році Дмитро Кухарчук повідомив, що має "багато записів у трудовій книжці про службу в національній гвардії", деякий час працював журналістом-фрілансером, має бізнес у сфері нерухомості, але не хоче розкривати подробиць. "Я б хотів, щоб ті речі, якими я займаюсь, те, де я беру свій дохід, залишались таємними, щоб на мене не могли за рахунок цього впливати", - пояснив Дмитро Кухарчук . Дмитро Кухарчук ( в центрі) є керівником черкаського обласного осередку Національного корпусу У липні 2018 року взяв участь у бійці з ветеранами АТО Олександром Бородієнком та Олегом Кузнєцовим в одному з розважальних закладів Черкас. У жовтні 2018 року йому вручили підозру за цією справою. В інтерв'ю ZMI.ck.ua у грудні 2018 року Дмитро Кухарчук повідомив, що працює регіональним керівником всеукраїнської консалтингової компанії "Фокстрот 13", робота пов'язана з охороною і юридичним супроводом об'єктів нерухомості. "Окрім цього, я приватний підприємець. В мене є салон косметологічних послуг, де працює мама", - додав він. Після інтерв'ю Дмитро Кухарчук пройшов неофіційний тест на поліграфі, який виявив, що він, можливо, дав неправдиву або неповну відповідь на питання, чи є в нього незареєстрована зброя. Брав участь у сутичках в Черкасах 9 березня 2019 року, на яких разом з прихильниками захопив сцену, на якій виступав президент Петро Порошенко, після того, як той поїхав з місця виступу. Затриманий 10 березня, разом ще з одним членом Нацкорпусу підозрюються поліцією "в організації громадян для вчинення хуліганських дій та нанесення тілесних ушкоджень працівникам поліції, які забезпечували охорону громадського порядку". В інтерв'ю ZMI.ck.ua у грудні 2018 року Дмитро Кухарчук заперечував, що Національний корпус бере гроші за організацію мітингів. "Ні. Таких речей не було в Черкасах та по області", - заявив він. Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
160726_vc_turkey_eu
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/07/160726_vc_turkey_eu
Ердоган назвав ЄС нещирим в угоді щодо мігрантів
Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що ЄС не був "щирим" щодо угоди про подолання наслідків напливу мігрантів з Сирії з його країною.
Після спроби перевороту 15 липня з’явились занепокоєння щодо угоди ЄС з Туреччиною, яку уклали у березні. "Європейські лідери не щирі", - заявив пан Ердоган в інтерв’ю німецькому каналу ARD. Відповідно до угоди, ЄС серед іншого пообіцяв надання туркам безвізового режиму у Шенгенську зону та пришвидшення перемовин щодо членства в ЄС. "Ми дотримуємось своїх обіцянок. Але чи європейці дотримуються слова?", - сказав пан Ердоган щодо безвізового режиму. За повернення біженців до Туреччини ЄС обіцяв 3 мільярди доларів, але заплатив, як заявив Ердоган – тільки кілька мільйонів.
081209_lytvyn_ob
https://www.bbc.com/ukrainian/news/story/2008/12/081209_lytvyn_ob
Володимир Литвин обраний головою Верховної Ради.
За кандидатуру пана Литвина проголосувало 244 депутатів. Серед них - 154 депутати БЮТ, 40 з "Нашої України", 27 з КПУ і 20 з Блоку Литвина.
Голосування було відкритим. Олександр Лавринович зняв свою кандидатуру. Після голосування пан Лавринович передав пану Литвину керівництво парламентом. Володимир Литвин оголосив про створення коаліції БЮТ, НУНС та Блоку Литвина. Про це він заявив одразу після свого обрання спікером парламенту. Водночас деякі представники Нашої України кажуть, що поки коаліційна угода не підписана головою фракції і перебуває в стадії опрацювання. Депутат від НУНС Ксенія Ляпіна сказала Бі-Бі-Сі, що детальне опрацювання угоди триває і можливо буде завершене у найближчі кілька днів, але говорити про офіційне створення коаліції зараз, за її словами, зарано.
061016_business_press_it
https://www.bbc.com/ukrainian/indepth/story/2006/10/061016_business_press_it
Нове оточення президента - економічний вимір
Головні теми ділових видань "Корреспондент" пише про те, що "любі друзі" президента втратили не тільки підтримку Банкової, але й можуть втратити підтримку у "Нашій Україні" "Власть денег" також звертається до теми змін в оточенні президента, і пояснює, чому це важливо для економіки. "Експерт" пише про завершення переформатування нової команди президента із призначенням секретаря Ради Національної Безпеки та Оборони і подає коротку історію цього органу. Economist присвячує велику статтю кризі влади у Центральній Європі.Практично всі українські тижневики звертаються до теми кадрових змін в оточенні президента Ющенка.
"Корреспондент" у статті "Кінець кумократії" пише про те, що "любі друзі" втратили не тільки підтримку Банкової, але й можуть втратити підтримку у Нашій Україні, з'їзд якої заплановано на кінець цього тижня. Проте і тут не все так однозначно: "Врятувати свій рейтинг, який швидко тане, та зміцнити вплив на ситуацію в країні Ющенко намагається за допомогою старого та випробуваного способу - через побудову противаг, а також позбувшись від баласту старих симпатій. В останній комплектації команди президента в очі кидається обмеженість його кадрового потенціалу. Він повернув людей із старої кадрової колоди, якою грався ще Кучма...Саме створення системи балансів та противаг - один із мотивів приходу "третьої зміни" до табору президента. Ющенко не відрізняється готовністю стикнутися із противником особисто. Він завжди ставив між собою та опонентами буфер в особі людей, руками яких можна було боротися за сфери впливу...Професійний підхід до підбору команди, з одного боку, може свідчити про те, що Ющенко зробив висновки із власних кадрових помилок та критики за "кумівську демократію." Проте з іншого боку, вже зрозуміло, що її рудименти в оточенні Ющенка, швидше за все, таки залишаться і у майбутньому. Сьогодні голова держави замість інституту позаштатних радників створив Раду громадськості при президенті, куди і запросив 32 особи, серед яких Олексій Івченко, Віра Ульянченко, Олександр Третьяков. Навіть позбавлені "доступу до тіла", вони зможуть впливати на президента через колективний орган," - пише "Корреспондент" і нагадує, що нинішні кадрові зміни - вже друга спроба Ющенка позбутися "любих друзів". "Власть денег" також звертається до теми змін в оточенні президента. У редакційній статті часопис звертає більше уваги на те, хто відтепер опікуватиметься інформаційною політикою у секретаріаті президента, і пояснює, що навряд чи темі кадрових змін присвячувалося б так багато уваги, якби це не впливало на економіку: "На жаль, побоювання, що з'явилися одразу після формування уряду Віктора Януковича, втілюються у життя: у багатьох високодохідних галузях стрімко відновлюються корупційні схеми, які "зав'язані" на вищому керівництві. Зокрема, це вже спостерігається у газовій, м'ясо-молочній та транспортній галузях. Якщо Ющенко і надалі буде мовчати, ситуацію навряд чи вдасться змінити...Люди, що прийшли до Кабміну та великі державні компанії, мають багатий досвід як ігнорування ЗМІ, так і агресивних атак на журналістів. Своєрідним випробуванням для нової інформаційної команди президента стане ситуація із позаплановим відшкодуванням ПДВ експортерам у Донецькій області у розмірі 121% від плану. І це при тому, що загалом у країні цей показник ледве дотягнув до 70%. Чи захочеться вам після такої новини платити більше податків? Керівництво Кабміну робить усе, аби пригасити скандал. І це у нього майстерно виходить...Подивимося, чим усе завершиться. Саме за підсумками подібних історій і формується сумарний рейтинг політика та його імідж," - вважає "Власть денег". "Експерт" у статті "Пожежна безпека у політиці" пише про завершення переформатування нової команди президента із призначенням секретарем Ради національної безпеки та оборони Віталія Гайдука. Зокрема, часопис подає історичну довідку про те, для чого і коли виникають подібні органи: "Структура та завдання РНБО України були позичені від американського аналога... Наприкінці 1946 року внутрішньополітична ситуація у США загострилася. У американців виникли проблеми у Європі, Африці та Азії, почалася холодна війна...У 1996 році в Україні почалася конституційна криза, загострився конфлікт парламент-президент, ускладнилися відносини із Росією, перших осіб держави стали прохолодно зустрічати на Заході..."Рада Національної Безпеки - це суддя, регулювальник руху, пожежник, психіатр та цап-відбувайло," - так окреслив роль цієї структури секретар Ради Безпеки та Оборони США Колін Пауел. Десятирічна історія українського РНБО демонструє очевидні паралелі із американським аналогом," - пише "Експерт", і подає коротку довідку про діяльність всіх керівників цієї структури в Україні та проблеми, із якими їх доводилося стикатися. Тижневик також прогнозує, що панові Гайдуку не тільки доведеться приділяти посилену увагу станоні справ в українській енергетиці, але й, зважаючи на його походження та географічне розташування бізнесу, стати пожежником, аби гасити політичні конфлікти між різними гілками української влади. Британський Economist присвячує велику, як для цього видання, статтю станові справ у Центральній Європі, яка називається "Хмари у серці Європи." На думку авторів часопису, зараз цілком реальною є загроза того, що посткомуністичні країни, які продемонстрували економічні успіхи, можуть виявитися цілковитими невдахами у питанні політики. Багато країн хотіли б мати проблеми, що є у "європейської вісімки" країн, які колись були окупованими, а у травні 2004 приєдналися до Європейського Союзу. Захищені НАТО та прикриті законодавчою архітектурою цивілізованої Європи, вони процвітають, хоча це здавалося неможливим у 1989, коли більшість із них "вирвалися" на свободу. Їх економічне зростання, де перед веде Естонія із "захмарними" 12%, викликає заздрість. Проте потроху вимальовується й інша картина злого невдоволення, втрати конкурентноздатності, бруду та скандальності, яка все чіткіше вимальовується та все більш занепокоює," - пише Economist і наводить детальний перелік останніх політичних скандалів і криз у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині. При цьому автори часопису вважають, що найбільш сумну картину демонструє Польща, особливо тому, що саме вона намагалася позиціонувати себе як найвідданіший союзник Заходу та "адвокат" України у Євросоюзі. Часопис також доходить висновку, що у разі, як урядам нових членів ЄС не вдасться нормалізувати ситуацію, громадяни цих країн все активніше голосуватимуть "ногами", користуючись свободою пересування у межах ЄС. Economist також попереджає, що ставлення "старої Європи" до "посткомуністичної" може дуже швидко змінитися на різко негативне, особливо, якщо загальне погіршення справ на світових фінансових ринках накладеться на те, що допомагати, фінансово та політично, буде треба не героїчним реформаторам, а дратівливим та некомпетентним популістам.
150315_hk_lyashko_coalition
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/03/150315_hk_lyashko_coalition
Ляшко заявив, що його партія не покине коаліцію
Керівник Радикальної партії Олег Ляшко на з'їзді у Києві заявив, що партія не покидатиме коаліцію в парламенті.
"Україна стоїть перед смертельним викликом. Наша сила тільки в єдності. Не хочу, щоб внутрішні чвари зруйнували країну. Не зробимо такого подарунку ворогам. Будемо зміцнювати єдність демократичних сил", - прокоментував пан Ляшко інформацію, що партія нібито покине коаліцію. За словами кореспондента ВВС Україна, раніше у парті анонсували, що на недільному з'їзді можуть ухвалити рішення про вихід з коаліції. Втім, у порядку денному з'їзду цього питання немає.
media-38743362
https://www.bbc.com/ukrainian/media-38743362
Рідкісний крилан народився через кесарів розтин у США
У зоопарку Сан-Дієго у США провели кесарів розтин сам и ці крилана Родрігеса.
Цьому малюку 12 днів. Його мати не вижила - зараз за ним доглядають працівники зоопарку. Ці тварини перебувають під загрозою зникнення. Їх можна зустріти лише на острові Родрігес в Індійському океані. Відео не супроводжується коментарем.
080709_business_tuesday_ak
https://www.bbc.com/ukrainian/business/story/2008/07/080709_business_tuesday_ak
Азійський газ подорожчає для Газпрому - бізнес-огляд
Огляд економічних подій у вівторок, 8 липня.
- “Велика вісімка” занепокоєна зростанням цін на харчі та обіцяє збільшити допомогу на розвиток. - Росія списала 16 мільярдів доларів боргу африканських країн і збирається відмовитися ще від півмільярда. - “Газпром” передчуває, що азійський газ подорожчає для нього удвічі. - Скільки коштуватиме він для України, не береться прогнозувати ніхто. - Українські аграрії просять у влади грошей. - Членство в СОТ зобов‘язує державу скорочувати пільги та дотації сільгоспвиробникам. Саміт Великої вісімки у Японії зобов’язався збільшити допомогу на розвиток. У заяві провідних країн світу йдеться про глибоке занепокоєння ростом цін на харчі, а також міститься запевнення в рішучості ужити всіх необхідних заходів. Із Хоккайдо у північній Японії, де відбувається саміт, передав економічний кореспондент Бі-бі-Сі Ендрю Волкер) Перед самітом багато його учасників критикували Велику Вісімку за неспроможність виконувати за графіком свої попередні зобов’язання щодо допомоги. Три роки тому на саміті в Британії Велика вісімка пообіцяла збільшити допомогу до 50 мільярдів доларів до 2010 року. Половину з доданої суми планували спрямувати до Африки. Учасники визнають, що деякі країни Вісімки дотримуються в цьому питанні графіка, але в цілому є відставання. Цю обіцянку знову підтвердили на саміті в Японії. У розширеній заяві про кризу цін на харчі міститься занепокоєння, що така ситуація може відкинути мільйони людей назад, у бідність. Лідери Великої Вісімки твердять, що на вирішення проблеми вони вже виділили більш, ніж 10 мільярдів доларів, які ідуть на допомогу людям із найвразливіших прошарків. Учасники саміту також закликали країни із надлишком сировини зробити її доступною для країн, які цього потребують. Росія списала 16 мільярдів доларів боргу африканських країн. Дев‘яносто відсотків всієї суми – то неповернені гроші за отриману африканськими країнами російську військову техніку. Списання боргів відбувається за виконання Росією своїх зобов‘язань із надання допомоги Африці. Кілька місяців тому Москва вибачила борг Лівії взамін на контракти для російських компаній. Вже наступного року закупівельні ціни на азійський газ можуть збільшитися для російського “Газпрому” удвічі. З такою звісткою навідався до російського прем‘єра Владіміра Путіна президент компанії Алєксєй Міллєр. За словами керівника “Газпрому”, наміри азійських країн підвищити ціну на свій газ є обґрунтованими з огляду на високі ціни на енергоресурси в Європі. За прогнозом Міллера, середньоєвропейська ціна на газ до кінця цього року зросте до 500 доларів за 1000 кубометрів. Україні прем‘єр Тимошенко після нещодавньої зустрічі з Путіним пообіцяла не раптове, а поступове подорожчання газу. Втім в ефірі одного з українських телеканалів вона не наважилася прогнозувати ціну на найближчий рік: "Коли ми слідкуємо за даними біржових торгів, то ми бачимо, що ціна на нафту збільшується кожну годину. У ціноутворенні ціни на газ та вугілля пов‘язані між собою спеціальними формулами. І тому не може бути такого, щоб у світі ціна на газ була практично удвічі вища, ніж в Україні." Громадські організації виробників сільськогосподарської продукції просять Верховну Раду підтримати запропоновані урядом Тимошенко зміни до бюджету на цей рік, оскільки, як сказано в листі до депутатів, аграрний сектор дуже потребує додаткових коштів. Їх вчасне отримання, на думку сільгоспвиробників, дозволить закупити харчі для формування продовольчого резерву, а здешевлення кредитів для тваринницьких підприємств допоможе відновити виробництво м‘яса. Віце-президент Української аграрної конфедерації Іван Томич зокрема сказав: "Через державний фонд українські фермери отримують нині надто малу частину кредитних ресурсів, щоб дати позички тим людям, які започатковують нову справу (ведення фермерських господарств) та які створюють нові робочі місця. Ми розраховуємо на такі кардинальні зміни в бюджеті 2009 року." На прямі види допомоги селянам держава має право виділяти не більше 5% свого ВВП, каже заступник міністра економіки Валерій П‘ятницький. Світова Організація Торгівлі, до якої Україна долучилася нещодавно, вітає відмову від пільг та прямих дотацій агросекторові та розвиток інших, непрямих видів підтримки села. "Ми маємо на сьогоднішній день ті можливості щодо рівня внутрішньої підтримки, які відповідають традиційним обсягам підтримки, що надавалися упродовж останніх років до нашого вступу в СОТ. А з іншого боку, ми мусимо переорієнтуватися на ті форми підтримки, які в рамках СОТ не обмежуються. Це, наприклад, так звані "зелені скрині". СОТівська програма “зелена скриня” заохочує необмежену державну підтримку сільської інфраструктури та збуту аграрної продукції.
160503_dk_turkey_arrested_
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/05/160503_dk_turkey_arrested_
Під час рейдів у Туреччини заарештували більше сотні людей
Поліція у Туреччині заарештувала більше ніж сто людей під час рейдів у всій країні.
Є інформація, що серед заарештованих багато лікарів і фармацевтів. Як повідомляється, їх звинувачують в тому, що вони отримували ліки за фальшивими рецептами і відправляли їх курдським бойовикам РПК у Сирію і Ірак. У цих це рейдах поліція вилучила препаратів на 14 млн доларів. Щодо арештів ще не було офіційної заяви. У Туреччині РПК вважають терористичною організацією.
140711_it_russia_cuba_debt
https://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/07/140711_it_russia_cuba_debt
Росія подарувала Кубі 30 млрд боргу
Росія списала майже весь борг Куби перед СРСР - більше 30 млрд доларів. Решту 3,5 млрд доларів боргу Гавана погашатиме протягом 10 років.
Президент Росії Володимир Путін підписав у п'ятницю закон "Про ратифікацію Угоди між урядом Російської Федерації і урядом Республіки Куба про врегулювання заборгованості Республіки Куба перед Російською Федерацією за кредитами, наданими в період колишнього СРСР", повідомляє прес-служба Кремля. Досі Куба вважалася найбільшим боржником Росії, і нинішнє списання її боргу - рекордне в історії дипломатичних відносин Москви з іншими країнами.
media-45475899
https://www.bbc.com/ukrainian/media-45475899
Де центр пересадки волосся?
Пол Редмен - британець.
На його батьківщині операція з пересадки волосся коштує 8 тисяч доларів. А в Стамбулі - вчетверо менше. Тут працює 300 спеціалізованих клінік. Дивіться відео BBC News Україна в будь-який час - підписуйтеся на наш канал у YouTube.
news-42456788
https://www.bbc.com/ukrainian/news-42456788
ООН наклала нові санкції на Північну Корею
Рада Безпеки ООН проголосувала за накладення жорстких санкцій на Північну Корею через нещодавні випробування балістичних ракет.
До резолюції, автором якої є США, входять заходи щодо скорочення постачання нафти у КНДР до 90%. Усі громадяни Північної Кореї, які працюють за кордоном, мають повернутися додому протягом року. На КНДР вже наклали санкції США, ООН та ЄС. Представник Китаю також проголосував за цю резолюцію, хоча ця країна є головним торговельним партнером Північної Кореї. Вашингтон застосовує санкції щодо Пхеньяну з 2008 року, заморожуючи активи окремих осіб та компаній, які пов'язані із ядерною програмою. Також до КНДР заборонений експорт товарів та послуг.